"Ромашка"

НАШ ДЕВІЗ

Ми ромашкова сім’я

Кожен має своє Я.

Щирі, дужі і завзяті,

Кожен день тут просто свято.

Наша група – рідний дім,

Діткам радісно у нім. 

Посміхається «Ромашка»

Щоб там в світі не було

Вихователі, мов пташки

Всіх збирають під крило. 

Пам’ятка
Про вибухонебезпечні предмети та уникнення враження мінами

Міни і вибухонебезпечні предмети забрали і скалічили безліч людських життів. Цей жах триває і зараз.

Декілька загиблих щороку - трагічна реальність. Гинуть дорослі, намагаючись здати небезпечну знахідку до пункту прийому металобрухту або при спробі розібрати пристрій з метою отримати вибухову речовину; гинуть діти, які з цікавості підкладають боєприпаси у багаття.

Натрапити на небезпечну «іграшку» можна практично скрізь: у лісі, у старому окопі, на свіжозораному полі, на власному городі й навіть на вулицях міст. І якщо вибухові пристрої серійного зразка легко розпізнати за зовнішнім виглядом і діяти відповідно до ситуації, то саморобну вибухівку, що може з’явитися на вулицях міст і селищ, розпізнати набагато складніше. Небезпека терористичних актів, від яких не застрахована жодна країна світу, робить питання поводження із невідомими, залишеними без догляду речами украй актуальним.

Фахівці цивільного захисту рекомендують вчителям і батькам обов’язково проводити з дітьми бесіди щодо поводження з невідомими предметами і пристроями.

Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

До вибухонебезпечних предметів належать:

• вибухові речовини — хімічні з'єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.

• боєприпаси - вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для враження живої сили супротивника.

До боєприпасів належать:

- бойові частки ракет;

- авіаційні бомби;

- артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);

- інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);

- ручні гранати;

- стрілецькі боєприпаси (набої до пістолетів, карабінів, автоматів тощо);

• піротехнічні засоби:

- патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);

- вибухові пакети;

- петарди;

• ракети (освітлювальні, сигнальні);

- гранати;

- димові шашки.

• саморобні вибухові пристрої - пристрої, в яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення:

- саморобні міни-пастки;

- міни-сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.

Зазвичай, при знаходженні серійних мін, снарядів, гранат дорослі негайно викликають фахівців, які огороджують район і знешкоджують небезпечні знахідки. Інша справа – діти.

Природна цікавість спонукає їх до небезпечний експериментів. Діти підкладають боєприпаси у багаття, випробують їх на міцність ударами, намагаються розібрати, приносять додому, у двір, до школи. Тому так важливо пояснити учням наслідки подібних дій, навчити правилам поведінки у таких ситуаціях.

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:

- наближатися до предмета;

- пересувати його або брати до рук;

- розряджати, кидати, вдаряти по ньому;

- розпалювати поряд багаття або кидати до нього предмет;

- приносити предмет додому, у табір, до школи.

Необхідно негайно повідомити міліцію або дорослих про знахідку!

Земля таїть багато небезпечних знахідок, на які можна натрапити під час прогулянок лісом, походів і стати їх жертвами, навіть, не підозрюючи про це. Ніхто не може гарантувати, що у землі під багаттям, розкладеним на лісовій галявині, немає снарядів часів війни.

Під час прогулянок в лісі або в туристичному поході:

1. ретельно вибирати місце для багаття. Воно повинно бути на достатній відстані від траншей і окопів, що залишилися з війни;

2. перед розведенням багаття в радіусі п'яти метрів перевірити ґрунт на наявність вибухонебезпечних предметів щупом (або обережно зняти лопатою верхній шар ґрунту, перекопати землю на глибину 40-50 см);

3. користуватися старими багаттями не завжди безпечно, адже там можуть виявитися підкинуті військові «трофеї» або такі, що не вибухнули;

4. у жодному випадку не підходити до знайдених багать, що горять (особливо вночі). В цьому багатті може виявитися предмет, що може вибухнути.

Практично всі вибухові речовини чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності.

Слід пам’ятати, що розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.

Однією з серйозних загроз сучасного суспільства є тероризм. Майже щоденно здійснюються терористичні акти, унаслідок яких гинуть люди. Більшість цих злочинів здійснюються з використанням вибухових пристроїв. Нерідко це саморобні, нестандартні пристрої, що їх складно виявити, знешкодити або ліквідувати. Злочинці зазвичай поміщають їх в звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і потім залишають у багатолюдних місцях. У такому разі важко відрізнити сумку з вибухівкою від такої ж сумки, залишеної забудькуватим пасажиром у громадському транспорті. Часто такі міни-пастки мають досить привабливий вигляд. Відомі випадки застосування їх у авторучках, мобільних телефонах, гаманцях, дитячих іграшках.

Тому бездоглядні предмети в транспорті, кінотеатрі, магазині, на вокзалі тощо вимагають особливої уваги.

Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу з вибуховим пристроєм. Слід звертати увагу на:

- припарковані біля будівель автомашини, власник яких невідомий або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль давно непорушно припаркований;

- наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;

- звуки, що лунають від предмету (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;

- наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);

- наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань.

Якщо знайдений предмет видається підозрілим, потрібно повідомити про нього працівників міліції чи ДСНС.

Якщо знайдено забуту річ у громадському транспорті, доречно опитати людей, які знаходяться поряд. Бажано встановити, кому річ належить або хто міг її залишити. Якщо господаря встановити не вдається, потрібно негайно повідомити про знахідку водія (кондуктора).

У разі знаходження підозрілого предмета у під'їзді будинку, потрібно опитати сусідів, можливо, він належить їм. У разі неможливості встановити власника — негайно повідомити про знахідку до найближчого відділення міліції, до військкомату, органів місцевого самоврядування, підрозділу ДСНС за телефоном «101».

Якщо підозрілий предмет знайдено в установі, потрібно негайно повідомити про знахідку адміністрацію.

У разі знаходженні вибухонебезпечного пристрою:
1. Негайно повідомити чергові служби органів внутрішніх справ, цивільного захисту;

2. Не підходити до предмету, не торкатися і не пересувати його, не допускати до знахідки інших людей;

3. Припинити всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмету.

4. Не користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух).

5. Дочекатися прибуття фахівців; вказати місце знахідки та повідомити час її виявлення.
У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій й здійснюється евакуація:

- одягніть одяг з довгими рукавами, щільні брюки і взуття на товстій підошві (це може захистити від осколків скла);
- візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;
- під час евакуації слідуйте маршрутом, вказаним органами, що проводять евакуацію. Не намагайтеся скоротити шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;
- тримайтеся подалі від обірваних ліній енергопостачання.
Якщо будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

- обережно обійдіть всі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів і т.п. У темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки - користуйтеся ліхтариком;

- негайно вимкніть всі електроприлади, перекрийте газ, воду;

- з безпечного місця зателефонуйте рідним та близьким і стисло повідомте про своє місцезнаходження, самопочуття;

- перевірте, чи потребують допомоги сусіди.

Опинившись поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб розгледіти або допомогти рятівникам. Найкраще, що можна зробити – залишити небезпечне місце. До того ж, варто знати, що зловмисники часто встановлюють вибухові пристрої парами, щоб, через деякий час після вибуху першої з них, пролунав другий вибух. Зловмисники розраховують на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі й представники силових структур, і при повторному вибуху жертв буде набагато більше.
Отож:

- не слід робити самостійно жодних маніпуляцій із знахідками або підозрілими предметами, що можуть виявитися вибуховими пристроями;

- виявивши річ без господаря, треба звернутися до працівника міліції або іншого посадовця; не можна торкатися знахідки;

- не користуйтеся мобільним та радіозв’язком поблизу підозрілої знахідки.

Для поштової кореспонденції з пластиковою міною характерна надмірна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка. На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах. Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і надписи на кшталт: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки», «секретно» і т.п. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у воду. 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ ВИХОВАНЦІВ

«В ЯКІ ІГРИ  ГРАТИ ВДОМА З ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ?»

 

Гра для дитини дошкільного віку – основний вид діяльності, який сприяє гармонічному розвитку у неї інтелекту, психічних процесів, дисципліни. Під вмілим керівництвом дорослого гра здатна творити дива.

Гра – це «чарівна скринька», за допомогою якої можна навчити дитину читати, писати і, головне, – мислити, спостерігати, розуміти, доводити власну думку, творити. Ігри також можуть здійснити неймовірний вплив на почуття власної гідності дитини. Що ж цікавого та корисного у спільній грі дитини та батьків? Спільні ігри дають батькам чудову можливість більш пізнати свою дитину, її внутрішній світ, а головне позитивно взаємодіяти з нею. Адже сьогодні більшість з нас просто зайняті роботою, домашніми справами, і звісно простіше дати дитині телефон чи планшет, але це не замінить дитині увагу мами чи тата.

В які ігри грати, як їх почати, як зацікавити дитину та зробити гру цікавою? Ну що ж будемо розбиратися разом!

Кожен дитячий вік потребує різного виду ігор. Дітям старшого дошкільного віку поступово набридає гратися  великими іграшками, їх більш цікавлять іграшки з кіндер - сюрпризів, дрібні іграшки: тваринки, машинки, солдатики, лялечки, динозаври. Вони з радістю програють з ними безліч різних варіантів гри. Діти будуть в захваті від незвичайного конструктору, моделей кораблів і літаків, яскравих фломастерів та пластиліну, цікавих настільних ігор, набору для шиття і в'язання. Дошкільнята люблять  робити іграшки-подарунки власноруч,  майструвати.

 Є чимало досліджень, які показують, що 60 % дітей, які зараз підростають, матимуть зовсім інші професії, ніж ті, які існують у нинішньому світі. Тому дуже важливо навчати дітей нових навичок, слідкуючи за трендами майбутнього, тут в нагоді батькам стане легендарний конструктор LEGO.

Конструювання розвиває у дітей моторику рук, вчить її новим словам (назви форм, споруд, матеріалів), розвиває логічне мислення та математичні навички (підрахунок кількості деталей, поділ цілого на частини, додавання різних кількостей деталей, відкриє у дитині розуміння пропорцій). Коли дитина має ідею того, що вона хоче збудувати з цеглинок LEGO, вона може реалізувати її. Для цього їй потрібно спочатку проаналізувати  ідею, об’єкт, спланувати послідовність дій і створити задумане.  Це вчить дитину досягати мети, розвиває уважність, можливість знаходити різні шляхи вирішення завдань, вміння завершити справу до кінця.

Цеглинки LEGO можна використовувати у якості матеріалу для підрахунку, замість звичних паличок; викладати з них цифри, приклади; формувати поняття «більше», «менше».

Гра для дітей – це передусім навчання, а саме дидактична гра -  мати педагогічного процесу. Дуже часто діти так захоплюються дидактичною грою, що й не помічають самого процесу навчання та виховання. Використання дидактичної гри створює ситуацію, коли діти самі виявляють бажання виконувати навчальні завдання, роблять це продуктивно, з натхненням. Дидактичні ігри сприяють розвитку таких рис характеру, як дисциплінованість, активність, спостережливість, колективізм, уважність.

Дітям подобалося грати в ігри-загадки. Розгадування загадок розвиває здатність аналізувати, узагальнювати, формує вміння розмірковувати, робити висновки, умовиводи.

Пазли – це корисна, пізнавальна, розвиваюча гра для дітей. В ході збирання цікавих диво-карток розвивається дрібна моторика рук, логічне мислення, терпіння та спостережливість. В магазині можна знайти безліч цікавих варіантів пазлів, але зовсім інша справа виготовити їх разом з дітьми самостійно. Для цього потрібно розрізали на декілька частин листівки, роздруковані на принтері картинки з зображенням машинок, іграшок, казкових героїв, геометричних фігур. Діти з радістю не тільки виготовлятимуть з дорослими пазли  а й з радістю складатимуть їх.

Сучасне життя вимагає від людини креативного мислення, нестандартних дій, тому важливо навчати дітей вміти аналізувати ситуацію, робити висновки. Одним з засобів, що сприяють розвитку інтелектуальних дій, є гра в  шашки. На думку Василя Сухомлинського, вже у дошкільному віці поміж дітей розрізняють дітей теоретиків та мрійників. Шашки однаково потрібні, як одним, так і іншим. Теоретикам вони допоможуть розвинути логічне мислення, а мрійникам дадуть змогу збалансувати здібності необхідні для навчання в школі. Найважливіший та дієвий засіб, як зацікавити дітей шашками – це захопитися грою разом з нею.

Фантазія не обмежується нічим, у спільній грі з батьками можна створити щось дійсно неймовірне — це допоможе дітям розвинути уяву, моторику та, що надзвичайно важливо, повірити у власні сили. Адже творчість — це основа успіху в будь-якій професії. Як же цікаво виготовити спільно з дитиною щось ваше,  наприклад,  «особливий» арт-бук!

ГРА «МІЙ АРТ - БУК»

Мета: розвивати креативність, уяву, фантазію, творчість дитини, вміння порівнювати;

Матеріал: альбом для малювання, картон, кольоровий папір, цікаві картинки, вирізки з дитячих журналів, наліпки, фотографії дитини та інших членів родини, дитячі малюнки, аплікації, клей, ножиці, степлер, кольорові олівці та фломастери.

Хід гри:

1.    З картону, кольорового паперу виготовляєте альбом.

2.    Прикрашаєте палітурку.

3.    В альбом клеїте наліпки, фото, малюнки та аплікації.

4.    Можна створити колаж про мрії дитини, іграшки, які вона хоче мати.

5.    Можна написати  цікаві дописи.

6.    Переглядайте артбук  разом з дитиною.

Отже, спільна гра дитини з батьками – це один з найлегших способів заохотити дитину до навчання і розвитку, заклавши в ній вагомий фундамент для майбутніх успіхів у дорослому житті. При цьому, щастя від сімейної гри відчувають і самі дорослі. 

Тема: «Тарасовими шляхами»

Ось і знову зима білоброва

Побілила поля і хати,

Заквітчала у іній діброву,

Через річку наводить мости.

Поспішає зима, поспішає,

Підганяє мороз, холоди:

Скоро, скоро усі ми це знаєм

Щастя й мир завітає сюди.

Під кружляння веселих сніжинок

Всі заняття виконуєм ми

Щоб до школи іти без зупинок

І найкращими стати дітьми.     

        

   

       Тема: Казковий зимовий світ

                        Тема: В гості до Гномика

                                         

        Тема: Наша славна Україна

         Тема: Казка про звуки

               Досліджуємо сніг.

          Тема: Веселий сніговик

Консультація для батьків

Підготовка дитини

до школи

Коли говорять про «готовність до школи», то мають на увазі не окремі вміння та знання, а їх певний набір, в якому присутні всі основні компоненти. Не можна не визнати, що навчання може бути ефективним тільки в тому випадку, коли першокласник володіє необхідними і достатніми для навчання якостями.

Готовність до шкільного навчання складається з багатьох складових:

Фізична готовність до школи визначається фізичним розвитком дитини та її відповідністю віковим нормам, тобто дитина повинна досягти фізичної зрілості, необхідної для навчального процесу.

Психологічна готовність до школи передбачає певний рівень сформованості: загальної обізнаності та соціально-побутового орієнтування; знань і уявлень про навколишній світ; розумових операцій, дій і навичок; довільної регуляції діяльності та поведінки; пізнавальної активності, що виявляється у відповідних інтереси та мотивації; мовного розвитку, який передбачає володіння досить великим словником, зв'язним висловлюванням та елементами монологічного мовлення.

Емоційна зрілість є вміння регулювати свою поведінку, що включає можливість досить тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання.

Соціально-комунікативна готовність до школи складається з умінь дитини будувати взаємини в колективі однолітків: займати лідируючу позицію, вміти працювати в команді і підтримувати лідера, а також вміти спілкуватися з дорослим співрозмовником.

Крім того, дитина повинна хотіти йти в школу. І тут ми, дорослі, повинні вміти відмежовувати внутрішню мотивацію дитини від зовнішньої. Дошкільник повинен йти в школу тому, що хоче багато знати, очікує, що там буде цікаво, а не тому, що ми купимо йому за це новий конструктор або іншу якусь іграшку.

З огляду на той факт, що дитина нерідко вперше зустрічається з психологом лише безпосередньо під час вступу до школи, можна запропонувати спеціальну діагностичну методику для батьків, які за допомогою простих спостережень і відповідей на питання, зможуть самі визначити сформованість готовності своєї дитини до шкільного навчання. Однак перш ніж говорити безпосередньо про діагностичну методику, необхідно сказати про певні правила.

Всі завдання повинні пропонуватися в невимушеній обстановці. Це повинна бути гра або будь-яка повсякденна діяльність.

Не варто говорити дитині, що ви збираєтеся її перевіряти – вона замкнеться або буде занадто напруженою.

Це всього лише спостереження, тому воно може бути розтягнуто в часі. Не квапте ні дитину, ні себе.

Як дізнатися самостійно, без допомоги фахівця, чи готова дитина до школи? Батьки можуть оцінити рівень «зрілості» за допомогою спостереження і відповідей на питання. Діагностична методика розроблена американським психологом Джеральдіною Чейні.

 

1.Оцінка базового досвіду дитини

1.          Чи доводилося дитині супроводжувати вас на пошту, в ощадкасу, в магазин?

2.          Чи був малюк в бібліотеці? Чи доводилося дитині бувати в селі, в зоопарку, в музеї?

3.          Чи була у вас можливість регулярно читати малюкові чи розповідати йому історії?

4.          Чи виявляє дитина підвищений інтерес до чого-небудь, чи є у неї хобі?

2. Оцінка фізичного розвитку

1.          Чи добре дитина чує? Чи добре вона бачить?

2.          Чи здатна вона посидіти спокійно протягом деякого часу?

3.          Чи розвинена у неї координація моторних навичок, наприклад, чи може вона грати в м'яч, стрибати, спускатися і підніматися по сходах?

4.          Чи виглядає дитина здоровою, бадьорою, енергійною?

 

3. Оцінка емоційного розвитку

1.          Чи виглядає дитина веселою (удома і серед товаришів)?

2.          Сформовано у дитини образ себе як людини, яка багато що може?

3.          Чи легко малюку переключитися при змінах в звичному розпорядку дня, перейти до вирішення нового завдання?

4.          Чи здатна дитина працювати самостійно, змагатися з іншими дітьми?

4. Оцінка мовного розвитку

1.          Чи може дитина назвати і позначити основні навколишні її предмети?

2.          Чи легко дитині відповідати на питання дорослих?

3.          Чи може дитина пояснити, для чого служать різні речі: щітка, пилосос, холодильник?

4.          Чи може дитина пояснити, де розташовані предмети: на столі, під столом?

5.          Чи в змозі малюк розповісти історію, описати будь-який випадок, що стався з ним?

6.          Чи чітко дитина вимовляє слова?

7.          Чи правильна мова дитини з точки зору граматики?

 

5. Оцінка вміння спілкуватися

1.          Чи включається дитина в гру інших дітей?

2.          Чи дотримується вона черговості (порядку дій), коли цього вимагає ситуація?

3.          Чи здатна дитина слухати інших, не перебиваючи?

4.          Чи здатна дитина брати участь в загальній розмові, розіграти будь-яку сценку в домашньому спектаклі?

6. Оцінка когнітивного розвитку

1.          Чи може дитина ідентифікувати схожі і несхожі форми. Наприклад, знайти картинку, несхожу на інші?

2.          Чи може дитина розрізняти букви і короткі слова б / п, кіт / рік? Чи спроможна дитина розкласти по порядку (в заданій послідовності) серію картинок?

3.          Чи може дитина самостійно, без сторонньої допомоги, скласти головоломку з п'ятнадцяти елементів?

4.          Чи може дитина римувати слова?

5.          Чи може дитина повторити за дорослим кілька слів або цифр?

6.          Чи здатна дитина переказати історію, зберігаючи основну думку і послідовність дій?

 

Якщо всі ваші відповіді виявилися ствердними, вас можна привітати: ваша дитина, очевидно, готова до шкільного навчання і з легкістю пройде всі випробування.

Якщо ваші відповіді на двадцять і більше відсотків негативні, то це серйозний привід задуматися: чи не поспішаєте ви відправити свого малюка до школи?

І ще трішки про загальний напрямок підготовки дитини до школи.

Психіка дитини розвивається в грі. Поступово вичерпавши свої можливості, гра, як провідний вид діяльності, поступається місцем навчання. Важливий не обсяг знань дитини, а якість знань. Важливо не вчити читати, а розвивати мовлення. Чи не вчити писати, а створювати умови для розвитку дрібної моторики руки.

Звичайно, добре, що майбутній першокласник вміє читати, рахувати. Але для повноцінного розвитку дошкільнику необхідно спілкуватися з однолітками, дорослими, грати в розвиваючі ігри, слухати читання книг, малювати, ліпити, фантазувати. Чим більше дитина буде причетна до підготовки до школи, обговорення майбутнього, чим більше вона буде знати про школу, про нове життя, тим легше їй буде особистісно в неї включитися.

Символи і обереги людини

Одяг, взуття та прикраси – найнеобхідніші предмети в повсякденному житті людини. Однак вони виконували не лише практичну, але й не менш важливу символічну роль. В давніх віруваннях обереговим елементам надавали особливого значення. Зокрема це стосувалося прикрас, оздоблень і вишивки. Скажімо, коралі, каблучки, вінки, зрештою, вишивка на подолі сорочок та блуз, рукавах, комірі – не просто прикраси, а насамперед охоронне коло, яке мало убезпечити людину від злої сили. Не менш важливе значення відігравали й колір, крій та форма носіння одягу: це ж саме стосувалося взуття й прикрас. Щоб захиститись од стороннього «злого (недоброго) ока», позбутись «нечистої сили», навіювань і всіляких хвороб та напастей, людина оперізувалась обереговими елементами.

Сорочка

Для сучасної людини сорочка є предметом одягу та естетичним фактором. У давніші ж часи вона мала й певну магічну функцію. Увесь процес, пов’язаний з виготовленням сорочок, їх одяганням і носінням, супроводжувався цілісною системою чітко визначених дійств і обрядів, окремі елементи яких дійшли і до наших днів.

Широко побутують у народі такі прислів’я: «Тоді в домі Великдень, як сорочка біла», «Як неділя то і сорочка біла». Сорочка, отже, традиційно виконувала подвійну функцію – побутову й оберегову. Всім нам відомий вислів, який дійшов з глибини століть: якщо людині пощастило уникнути явної небезпеки, то казали, що вона в сорочці народилася.

Згадаймо традиційне українське весілля. Для молодої було за святий обов’язок подарувати вишиту сорочку своєму судженому. Чітко визначалися й дні виготовлення сорочок. Найкращою дниною для шиття вважався четвер. Четвер є легким і вдатливим. Чи не тому в народі побутує народний вислів: «Доживеш до старості, якщо матимеш «четвергову сорочку». Годилося протягом дня покраяти і пошити «четвергову сорочку», на якій нав’язували чимало вузликів. За повір’ям такий виріб довго носитиметься, а його господар, якщо сорочки нікому не позичати, доживе до глибокої старості.

Сорочки були як обрядово-святкові, так і буденні.

На особливу увагу заслуговує «вінчальна сорочка». Кожна дівчина заздалегідь запасалася нею: на полотні вишивала чимало узорів, барвистість мала уберегти молоду «від зурочин». «Вінчальну сорочку» зберігали протягом усього життя, зодягаючи її лише на великі свята чи урочисті події (коли віддавали заміж дочку чи одружували сина). Нерідко іменний виріб переходив у спадок дочкам або внучкам і вважався «найдорожчим приданим». Зазвичай, коли дівчина виходила заміж, то мала виготовити не менш 10-12 святкових і повсякденних сорочок, що засвідчувало її особливу вдатливість і працьовитість.

Чимало вірувань пов’язано із одяганням сорочки. Особливо це стосувалося дітей. У давні часи новонародженого пеленали в батьківський одяг, якщо це був хлопчик, то загортали його в старий убір тата, а коли дівчинка, то у мамин – «бо вони вже випробувані».

Намисто

Не було в Україні дівчини, котра хоч би в якій скруті жила, не мала власного намиста (коралів). Віддавна побутував звичай: що пишніше у дівчини намисто, то більшу увагу й повагу викликала вона серед односельців. Що зумовлювало цей давній звичай: мода, традиція? Намисто мало подвійну функцію: магічну й естетичну. Роз’єднувати їх – означало б нехтувати давньою національною традицією; магічні й естетичні чинники настільки взаємопов’язані, що важко, а то й неможливо розмежувати їх. І все ж первісно головною роллю була оберегова. За допомогою амулетів людина намагалась убезпечитися від природних катаклізмів та злих сил. Це стосується і намиста. За українським звичаєм, кожна дівчина й жінка постійно носили намисто, особливо коли виходили на люди.

Що пишнішим, барвистішим, із більшою кількістю разків було намисто, тим магічнішим вважалося. В жодного народу не було такої величезної пошани й любові до жіночої прикраси – намиста, як в українок. Як тільки народжувалася дівчинка, для неї з першого ж дня батьки готували «іменний амулет». Він передавався в спадок від матерів і бабусь, і що давнішим був, то магічнішим, а відтак і ціннішим. Образ українки в чужинців асоціювався з двома найголовнішими ознаками: намистом і барвистою вишиванкою.

Вінок

Вінок — це символ жіночого начала, дівування та дівочої цнотливості. Загалом, вінок — знак життя, долі, життєвої сили, досконалості й перемоги життя над смертю. В Україні вважали, що вінок-оберіг захищає дівчину від недоброго ока, від нечистої сили. Іноді між квітами у вінок вплітали часник, любисток та полин — від цього зела чимдуж тікала всіляка чортівня. На українській землі вінок також відомий здавна.

Хустка

Зберігає український народ, як давній символ, пам’ять про хустку. Це перша ознака одягу жінки. Хустка широко розповсюджена по всій Україні. Багато чудових традицій і обрядів було пов’язано з хустиною. У кожній родині, де підростала дівчина, розмальована на коліщатах скриня мала повнитися хустками. Їх дбайливо оберігали, ними хизувалися, приспівуючи:

Я не панна, я – господиня,

У мене хусток повна скриня!

Українські хустки бувають різного кольору, з різними  візерунками. Вишивалися хустки золотою, шовковою та срібною нитками.

Крім побутового, дівоча хустка в Україні має ще й обрядове значення. Так, при сватанні дівчина перев’язує руку парубкові на знак згоди бути його дружиною. У народній пісні про це співається:

Ой, маю я одну хустку

та їй нема року.

А то буде миленькому

на осінь до боку…

В часи козаччини був добрий звичай у наших дівчат, коли козаки вирушали у похід, то кожна дівчина своєму нареченому дарувала вишиту хустину, як символ вірности в коханні.

На випадок, коли козака спіткає смерть в дорозі, чи він згине в бою, хустка від дівчини виконує важливу роль: нею вкривають обличчя козака, «Щоб хижі птахи очей не довбали, козацької крови не випивали…»

Якщо козака ховали з військовими почестями, то тіло його клали в домовину, накривали червоною китайкою, а вишиту хустину клали на осідланого коня, якого вели за домовиною.

 Обручка як оберіг

Ще древні римляни і греки обмінювалися обручками при укладанні шлюбу.

Незаміжній дівчині, котра прийшла як гість на чиєсь весілля, слід обов’язково постаратися доторкнутися до обручки нареченого або нареченої. Тоді її власне весілля не змусить на себе довго чекати.

Здавна вважали, що обручки мають певну надприродну силу, тобто є оберегами, тому їх часто використовували для лікування (хворі місця промивали водою, настояною на обручці).

Лялька-мотанка – берегиня та богиня

Найдавніший зразок оберега – жіноче божество, берегиня-ляля (тобто, «земля», «богиня землі», «охоронниця»). Берегиня – мати всього живого, захисниця людини, природи та добра, охоронниця дому. Ляльку-берегиню створили понад 5 тисяч років тому. Це – не просто дитяча іграшка, це – витвір мистецтва. Народна лялька дуже екологічна, духовно чиста, образна і символічна. Для виготовлення ляльок використовували траву, сіно, солому, кукурудзиння, нитки, ганчір’я. Лялька була оберегом душі людської. Наші предки клали її у колиску для новонародженої дитини, щоб у хаті не селилися домовики; ляля забавляла дитя, допомагала йому пізнавати світ, перебирала негативну енергію, забирала хворобу; ляльку віддавали богам за здоров’я, урожай, дощ. Обличчя в мотанки повинне бути біле, або на ньому має бути хрест – щоб у ляльку не вселився злий дух. Мати повинна зробити своїй доньці та подарувати її на весілля, на щасливе заміжжя та на народження здорових діточок. Оцей хрест, ці дві лінії – це чоловіче (вертикальне) та жіноче (горизонтальне) начала, їхнє перехрещення символізує продовження роду. По тому, як на світ з’явиться нове життя, треба повернути ляльку тричі проти годинникової стрілки, мовлячи: «Відвернися злом, повернися добром» – і покласти в колиску, де дитина спить. Ця лялька охоронятиме її сон. Оберіг викидати не можна – треба передати його вже своїм дітям.

Писанка – оберіг, символ життя

З давніх-давен люди звертаються до Бога з молитвою, здіймаючи руки до неба, благаючи захистити від лиха та зла. Тому рука, розкрита долоня стала символом захисту. Охоронцем домашнього вогнища завжди вважався вуж, а оберегом господи від грому і пожежі – півень. Найсильнішою захисницею всього живого є Мати-Берегиня. Люди малювали їх зображення на стінах житла, вишивали, ліпили з глини. Але найбільшу силу ці обереги мають, якщо їх написати на білому яєчкові. Вважали, якщо в кожній сім’ї будуть писати писанки з такими символами, то сім’ю минатимуть біди.

Своє значення мали і кольори.

Жовтий – символ сонця і зірок, врожаю.

Червоний – колір радості та повноти духу, любові.

Зелений – пробудження природи.

Синій – небеса, вода, повітря.

Блакитний – чистота.

Коричневий, у різних відтінках чорний – символ землі.

Розмальовування писанки – це вже своєрідний ритуал. Пишуть її, помившись, у чистій хаті біля вогнища (свічки), коли домочадці полягали спати. Для розпису вибирають ціле яйце, не тріснуте, бажано домашнє, щоб було запліднене, інакше втрачається його магічна сила, і ні в якому разі яйце не вариться, бо з вареного не буде життя. За законом писанкарства, оберіг має зберігатися рік, до чергового Великодня, а потім пишеться нове яйце, адже протягом року в людини щось змінюється в життя, вона прагне чогось іншого, відповідно, замовляє щось нове для себе. Стара писанка закопується в землю. Викидати її чи бити не гоже. Писанки, на відміну від крашанок, у їжу не вживають, адже це обереги. Писанки можна зберігати скільки завгодно. Писанка не є суто великоднім атрибутом, як більшість гадає. Її писали протягом року до різних свят, на весілля, дарували на добробут.

Трудова діяльність дошкільника

як передумова професійного  визначення

«Радість праці –

могутня виховна сила»,  – 

писав В. О. Сухомлинський.

 

У дошкільному віці складаються сприятливі умови для формування у дитини необхідних для включення у працю дорослих якостей, для вироблення початкових трудових умінь та навичок.

ü Для дорослих стоїть важлива задача повною мірою використати можливості віку для максимально ефективного розвитку в дитини трудової діяльності.

Найкраще засвоюється саме те, що викликає в дитини позитивні переживання, тому її працю слід організовувати так, щоб виникали радість праці, задоволення процесом та результатом її виконання.

 

Однією з провідних умов формування трудової діяльності є

ü бажання дитини брати участь у житті дорослих, наслідувати їх, тісно переплетене із зростанням її прагнення до самостійності.

Перші спроби малюка включатись у життя дорослих, діяти як вони – слід обов'язково підтримувати. Адже мама швидше приготує обід, якщо не відволікатиметься на допомогу донці, яка «ліпить вареники» разом з нею.

 

Щоб малюк полюбив працю, недостатньо лише одного бажання,

ü він повинен оволодіти технічною стороною праці (вміннями й навичками),

ü а також розкрити для себе сутність праці як основи життя людського суспільства.

У праці відшліфовуються узагальнені дії:

·       вміння організовувати свою роботу,

·       контролювати,

·       оцінювати,

·        формуються специфічні якості особистості:

-      працьовитість,

-      працездатність,

-      звичка до регулярної праці,

-      потреба бути корисним,

-      допомагати.

 

Надзвичайно позитивно трудова діяльність впливає на розвиток

ü самостійності,

ü суб'єктності,

ü творчих здібностей дитини.

Вона навчається проявляти ініціативу, впливати на думки й почуття інших людей через результати своєї праці. Праця дошкільника сама по собі не має суспільної значущості, характерної для праці дорослих, проте розкриває для дитини цю значущість, сприяє оволодінню суспільними мотивами праці.

 

Праця дошкільника набуває систематичного та розгорнутого характеру завдяки включенню в неї ігрових моментів, пов'язуванню із уявними ситуаціями, прагненню наслідувати дорослих.

 

ü Якщо створити ігрову мотивацію, дитина краще виконує монотонну господарсько-побутову працю. Наприклад, якщо дитина уявляє себе снігоприбиральною машиною, то в неї краще виходить прибирання снігу з доріжки.

 

У різноманітних видах трудової діяльності дитина одержує, узагальнює і систематизує уявлення про працю дорослих, їх професії; проходить перший (емоційний) етап професійного самовизначення, коли виникають перші уподобання, намічаються професійні інтереси. Разом з тим розширюються знання дитини про професії.

 

Знання про професії не обмежуються лише назвами професій. Діти добре обізнані зі знаряддями, інструментами, технікою, які характерні для окремих професій, використовують свої знання в іграх: лікар користується стетоскопом, шприцем, голками, медичним посудом, термометром; вчитель має ручку, зошит, журнал, у класі розташовані парти, дошка; водій керує машиною, в нього є запасне колесо, ключі для закручування гайок тощо. Старші дошкільники орієнтуються і на процес праці, описуючи послідовність його виконання.

ü Складовою частиною дитячих уявлень про професії є виділення якостей, необхідних для представників певних професій:

ü лікар охайний, уважний; вчитель - розумний, уважний.

 

У дитини виникає повага до праці дорослих, розуміння її суспільного значення. Знання про працю дорослих виступають як центральна ланка уявлень про соціальну дійсність.

Вітаємо Всіх

З Днем писемності та мови!
Хай живе вкраїнське слово.
Бережімо, як святиню,
Мову рідну й Україну.

Хай звучать казки та вірші,
З кожним днем хай буде більше
Тих, хто рідну мову знає,

Тих, хто нею розмовляє. 

Ось і настала чарівна осінь. В садочку триває дистанційне навчання. Дякуємо нашим «Ромашкам» і їхнім батькам за співпрацю, наполегливість, старанність. 

Додаткові матеріали для дистанційного навчання у ЗДО

1. Дидактичні ігри «Який малюнок наступний» https://childdevelop.com.ua/worksheets/1950/

2. Математика для дошкільнят. 

https://learning.ua/matematyka/doshkilniata/

3.Скоромовки для дітей

https://www.moirebenok.ua/materialy-na-ukrainskom-yazyke/rozvivayemo-diktsiyu-45-skoromovok-dlya-ditej-vid-2-rokiv/

4. Незвичні способи малювання

https://shotam.info/chym-zayniatysia-z-dit-my-pid-chas-karantynu-top-5-veselykh-rozvah/

5. Вчимося читати по складах

https://youtu.be/znorI0PNMCA

6. Пори року та назви місяців розвиваючі мультфільми

https://youtu.be/fbE5kmaCWOE

7. Розвиваючі мультфільми для дітей

https://youtu.be/0DmKf3plNyc, 

https://m.youtube.com/watch?v=RmErh04ndGs&fbclid=IwAR1VCPN173nRGF51ikyQ74Ym6Fw0flFTJqd_9QOdAyiFkHg5WLl9aJWtuS8

8. Ігри для дітейвід 3 до 5 років
http://www.happy-land.org/post/games-for-kids
9. 3.50 обов’язкових завдань для дошкільника на карантині
http://www.happy-land.org/post/games-for-kids

Перелік дитячих сайтів на допомогу батькам:

https://sashkaua.ucoz.ua/ «Вірші», «Казки» та «Оповідання» ви маєте можливість
почитати вірші, казки та оповідання для дітей різних авторів.
http://posnayko.com.ua/ Журнал «Пізнайко»: вірші, казки, творчість.
https://www.solnet.ee/ Розвиваючі, навчальні ігри для самих маленьких та ще багато
цікавого і для батьків.
http://edugames.rozumniki.ua/ навчальні програми для дошкільнят та дітей молодшого
шкільного віку з інтерактивними вправами, веселими анімованими персонажами,
яскравими сюжетами та звуковим супроводом
https://childdevelop.com.ua/ завдання на логічне мислення, підготовка руки до письма
тощо
http://detsky-mir.com/ завдання для дітей різного віку, аудио книги, підготовка до
школи, творчість
http://www.raskraska.com/ Розфарбовки для дітей  - безкоштовно роздрукувати, скачать,
розфарбувать онлайн

Пам’ятка для батьків

«Вікові особливості дітей

старшого дошкільного віку».

У віці 5-6 років ваша дитина вже майже доросла — через рік вона піде до школи! На шостому році життя в дітей формуються такі почуття: інтелектуальні (допитливість, цікавість, подив, почуття гумору); естетичні (почуття прекрасного, героїчного); моральні (почуття гордості, сорому, дружби). Сьогодні ми розглянемо, які зміни відбуваються в розвитку та характері дитини цього віку та на що батькам слід звернути увагу.

1. РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ

У дітей цього віку дуже швидко розвивається пізнавальна активність. Діти стають ще допитливішими, дуже багато питань ставлять батькам і чекають правдивих, чесних, точних, відвертих відповідей. Вони мають вже певний багаж знань, тому дуже хочуть, щоб дорослі їх вислухали. Розмови з дітьми та відповіді на їхні запитання збагачують дитячий світогляд.

2. АКТИВНИЙ РОЗВИТОК ПАМ’ЯТІ

У віці 5-6 років сприймання у дітей доволі активне (цілеспрямоване, осмислене, аналітичне). Увага стає стійкою. Запам’ятовування вже цілеспрямоване, свідоме. Образна пам’ять являється чи не головним видом пам’яті в цьому віці.

У цьому віці стрімко розвивається смислова пам’ять. Її ефективність залежить від правильного розуміння інформації, що дається для запам’ятовування. Досвідчені педагоги садочка HappyLand під час занять обов’язково заохочують дітей повторювати, римувати; пропонують дітям встановлювати причинно-наслідкові зв’язки та мислити образно. Ці засоби є найкращими для розвитку пам’яті дітей цього віку.

3. РОЗВИТОК УЯВИ

Дитина починає створювати власні образи та керувати ними. Таким чином, діти здатні вигадувати цікаві історії, оповідання; складати вигадані ними конструкції не звертаючись до зразка.

4. РОЗВИТОК ОБРАЗНОГО МИСЛЕННЯ

Мислення дітей 5-6 років — наочно-образне, з елементами словесно-логічного, вже формується й образно-схематичне. Починає розвиватися й категоріальне мислення, встановлюються зв’язки між поняттями «причина-наслідок». Діти старшого дошкільного віку можуть виконувати завдання на передбачення. Розвивається функція мислення символами, що є підґрунтям для створення різних моделей предметів. 

5. РОЗВИТОК ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ

Зростає й розумова активність дітей. У садочку HappyLand на заняттях з математики вихователі груп старшого дошкільного віку вчать майбутніх першокласників логічно мислити, розв’язувати нескладні задачі усно (в думці). Крім того, вчать дітей розмірковувати, робити аналіз і невеликий коментар. Дитина починає робити описові розповіді, опираючись на сюжет, що намальований на картинці. Самостійно переказує нею почуте.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

·           Батьки для дітей 5-6 річного віку є прикладом для наслідування. Тому задумайтесь — який приклад ви подаєте в тій чи іншій ситуації.

·           Дуже важливими моментами в житті дитини цього віку є час, проведений спільно з батьками. Відвідавши разом із батьками зоопарк, цирк, кінотеатр, навіть проста прогулянка на свіжому повітрі здатні залишити яскраві враження в дитини.

·           Спілкування з дітьми дуже необхідні для подальшого становлення особистості. Спостерігаючи за поведінкою батьків у соціумі, дитина швидше починає орієнтуватися в навколишньому середовищі.

·           У цьому віці діти дуже часто починають робити те, що їм хочеться, а не те, що сказали робити батьки, тому що вважають себе вже «дорослими». У такому випадку батьки повинні діяти згідно з ситуацією. Тут потрібно чітко розуміти: дитина маніпулює чи намагається соціалізуватися та виокремити свою індивідуальність.

·           Важливо встановити довірливі стосунки між дітьми та батьками. Грубою помилкою батьків являється принизливе ставлення до дитини, фрази на кшталт: «Ти ще малий, тому не лізь у дорослі справи. Знай своє місце». Знаходьте «золоту середину» в спілкуванні, надавайте можливість дитині бути самостійною, але потрібно це робити в міру дозволеного.

·           У 5-6 років дитина ще дуже залежить від батьків, тому головною умовою подальших довірчих стосунків між дітьми та батьками — ваша любов до них. Потрібно, щоб дитина постійно знаходилась у відчутті щастя. Тоді в неї ніколи не з’явиться комплекс самотності.

І найголовніше — щоб дитина була щасливою та відчувала, що її люблять, 10 разів на день обіймайте її та дайте відчути, як ви сильно її любите. Це є найголовнішою умовою виховання та подальших гарних і довірливих стосунків із дитиною, дасть можливість їй не замкнутися в собі!

Також у цьому віці варто вже подумати про підготовку дитини до школи

«Підготовка дітей до школи»

Підготовка дітей до навчання в школі - фундамент для майбутньої успішності. Це відповідальний період в житті не тільки дитини, але і кожного з батьків. Початкова школа є переломним моментом на шляху становлення маленької особистості. Змінюється режим і ритм життя, з'являється відповідальність за свої дії, маленькі, але перші обов'язки. Все це в цілому викликає стрес у дитини, і те, як він з ним впорається, багато в чому залежить від правильної підготовки. Фахівці Coral Family знають, як організувати незабутній сімейний відпочинок і допомогти встигнути підготуватися до школи.

Що передбачає готовність до школи?

Підготовка дитини до школи складається з трьох компонентів:

• соціальна — вміння адаптуватися в соціумі;

• інтелектуальна — базові навички читання, письма, підрахунку;

• емоційна — готовність дитини бути самостійним і відповідальним.

У більшості випадків тестується тільки інтелектуальна складова. Комунікативний навичок, а також емоційна готовність залишаються «за бортом». Однак психологи не втомлюються повторювати, що саме соціальна «зрілість» дошкільника обіцяє йому успіх в навчанні. Щоб діти успішно «гризли граніт науки», їм повинно бути в школі емоційно комфортно.

Головна мета початкової школи - навчити дітей рахувати, писати і читати. Виникає логічне запитання: навіщо тоді всьму цьому вчити дитину до 1 класу? Як кажуть педагоги, базові навички складають необхідну основу для їх успішного оволодіння. Не секрет, що різним дітям для запам'ятовування одного і того ж матеріалу потрібен різний час. Шкільна програма орієнтована на середній рівень. Щоб всі дітки вкладалися в заданий темп, необхідна дошкільна підготовка.

Наступна складова - вміння дитини спілкуватися, висловлювати свої думки, контактувати з соціумом. Психологи таку підготовку ставлять на перше місце. Малюк, який вміє писати і читати, але погано адаптується в колективі, завжди буде «білою вороною». Ось чому важливо, щоб до школи діти відвідували садки, центри розвитку або гуртки. Тільки перебуваючи в колективі, дитина вчиться вибудовувати відносини і отримує необхідні комунікативні навички.

Як батькам підготувати дитину до школи?

 Багатьох батьків хвилює питання: чи можна підготувати дитину до школи самостійно? Однозначної відповіді психологи і педагоги не дають, тому що чимало прикладів успішних дітей, які навчалися вдома. Однак є великі ризики у розвитку комунікативного досвіду. Відмовлятися повністю від дитячого садка або дошкільного закладу не варто. Навіть батьки з необхідними педагогічними навичками не зможуть замінити дитині спілкування з однолітками.

 Якщо малюк з якихось причин не відвідує дитячий сад, підготовку необхідно організувати вдома і додатково відвідувати спеціальні курси. Вливати дитини в колектив психологи радять якомога раніше. В ідеалі з 3-4 років. Для початку це можуть бути різні творчі гуртки, трохи пізніше - розвиваючі групи для дошкільнят. Вартість курсів залежить від насиченості програми навчання. Базові інтелектуальні навички допомагають розвивати індивідуальні заняття з репетитором. За допомогою комп'ютерних технологій їх можна проводити онлайн.

Домашні заняття

1. Навчання як гра. Педагоги і психологи рекомендують починати перші заняття в ігровій формі. Не потрібно відразу садити дитину за зошит або за книгу. Рахувати починайте під час прогулянки або гри: «давай порахуємо кубики», «давай дізнаємося, скільки на дереві сидить ворон» та інше. Починати вивчати букви також бажано в звичних побутових ситуаціях, наприклад, під час походу в магазин. Завдання батьків - зацікавити дитину процесом навчання.

2. Міні-уроки.Перші заняття повинні тривати не більше 15 хвилин.

3. Метод пряника. Хвалити дитину потрібно не тільки за правильні відповіді, але і за прагнення вчитися. Заохочуйте і мотивуйте тягу до знань приємними бонусами: «Давай зараз почитаємо і потім подивимося мультик». Ніколи не сваріть і не карайте малюка, якщо він відмовляється читати або у нього щось не виходить.

4. Зміна діяльності​. Важливо пам'ятати, що у дітей надзвичайно рухлива психіка. Всидіти на місці 15-20 хвилин для них складно, не кажучи про те, що і не корисно. Чергуйте заняття з читання чи письма з активними іграми, фізичними навантаженнями, математику з малюванням і т.і.

5. Повторення - мати навчання​. Не переходьте до нового матеріалу, поки малюк не засвоїть попередній. Після початку нових «уроків» повертайтеся до вивченого. Практикуйте повторення не тільки під час уроків. Наприклад, під час прогулянки попросіть дитину згадати таблицю множення.

6. Використовуйте практичні заняття. Діти погано засвоюють матеріал в теорії, тому все нове підкріплюється практикою і візуалізацією. Обирайте книги з яскравими ілюстраціями, використовуйте практичний матеріал.

7. Сучасна школа. Підбирайте навчальний матеріал відповідно до чинної шкільної програми.

Уроки математики

Підрахунок і елементарні математичні дії розвивають мислення і логіку дітей. Обов'язково необхідно практикувати уроки математики вдома. Ось поради з організації такого навчання:

• Починайте рахувати знайомі предмети в ігровій формі: цукерки, фрукти, іграшки. Поступово переходьте на спеціальні картки і рахункові палички.

 • Вивчайте прийоми додавання і віднімання на прикладі предметів: 5 яблук + 1 = 6 яблук, 2 цукерки - 1 цукерку = 1 цукерка. Обов'язкова візуалізація.

 • Вивчайте предмети геометрії на прикладі знайомих предметів і під час їх промальовування.

 • Перетворіть приклади в захоплюючу гру.

Уроки письма

У школі діти досить багато пишуть, тому важливо підготувати кисть малюка до навантажень.

 • Починайте уроки письма з 5-хвилинних занять, поступово збільшуючи час до 15-20 хвилин.

 • Тренуйте кисть за допомогою промальовування предметів спочатку за шаблоном, потім самостійно.

• Розвивайте дрібну моторику з 2 років: ліплення з пластиліну, м'яке тісто, перебирання крупи, вирізання по контуру.

 • Навчання письма починайте з друкованих літер.

• Виконуйте гімнастику для пальців.

Уроки творчості

 Якщо дитина не відвідує творчі гуртки, необхідно вдома кожен день займатися творчістю.

• Навчіть правильно користуватися фарбами, олівцями, фломастерами, крейдою.

 • Купуйте розмальовки.

• Практикуйте малювання, ліплення, аплікацію.

• Навчайте готувати робоче місце і потім його прибирати.

Як підготувати дитину до школи: поради психолога

• Розповідайте, які пріоритети він отримає, коли буде школярем: спілкуватиметься з дітьми, стане самостійним, буде «дорослим» та інше.

• Спілкуйтеся з малюком на тему шкільних років, згадуйте своїх вчителів, читайте шкільні розповіді. Дитина повинна розуміти, що навчання - це обов'язковий етап в її житті.

• Цікавтеся думкою сина або дочки, дозволяйте відстоювати свою точку зору.

• Грайте в «Школу», програвайте різні моменти: виступ перед дошкою, розповідь вірша, дозвольте дитині бути в ролі вчителя.

• Привчайте з ранніх років всі розпочаті справи доводити до кінця.

 • Привчайте до самостійності в діях і рішеннях.

• Моделюйте конфліктні ситуації і разом знаходьте їх рішення.

До школи як на свято

Дитина із задоволенням піде до першого класу, якщо його не тільки підготувати, але і налаштувати. Батьки часто припускаються помилок, після чого діти стикаються з розчаруваннями і втратою інтересу до навчання. Як цього уникнути, фахівці Coral Family підготували схему.

Що не робити?

 1. Не варто готувати дитину до школи в останнє літо. Не формуйте негативні асоціації з процесом навчання ще до його початку.

2. Не обіцяйте, що школа буде найкращим періодом життя. Нехай малюк сам вирішить.

 3. Не передавати своє хвилювання. Дитина читає тривогу і емоційний стан батьків.

Що робити?

 1. Підвищіть статус дитини. Зробіть подію радісною і позитивною. Привітайте з новим етапом життя.

2. Влаштуйте шкільний шопінг. Сходіть разом з дитиною до магазину і купіть все необхідне для школи. Нехай сам вибере собі ранець або пенал.

3. Привчайте до нового режиму за 2-3 тижні до початку навчального року. Будіть та кладіть спати дитину поступово скорочуючи час на 5-10 хвилин від звичного графіка.

 4. Промовляємо обов'язки, з якими зіткнеться дитина в школі. Підготовка домашнього завдання або відвідування продовженого дня не повинні бути несподіванкою.

 5. Зміцнити імунітет. Свіже повітря, фізичні навантаження, активні ігри і вітаміни - найкращі супутники майбутнього школяра. Почніть підготовку організму за 1,5 місяці до 1 вересня.

Як не втратити інтерес до навячання:

 10 порад експертів

 1. Мотивуйте навчання. Діти втрачають інтерес до школи вже приблизно через місяць: пік активності проходить, закінчується період адаптації, з'являється втома. Цікавий відпочинок - дієва мотивація. Наприклад, замість першого уроку з'їздити попити гарячий шоколад або на вихідних відвезіть в луна-парк. Як результат, школяр знову задоволений і підстрибом біжить до школи.

2. Дозволяйте іноді не ходити до  школи. Діти, як і дорослі, мають потребу в «перепочинку». 2-3 дні позачергового вихідного не змінять успішність, натомість школа не буде «непосильним тягарем». Проведіть вихідний разом за корисним і цікавим заняттям (похід в театр, цирк, в парк). Це буде куди корисніше, ніж малюк на уроках буде придумувати версію, як «проканторіть».

3. Цікавтеся шкільним життям дитини. Частіше відвідуйте уроки, разом готуйте домашні завдання. Створіть довірчі відносини.

4. Не навантажуйте додатковими заняттями. У перші півроку школи першокласник не повинен відвідувати додаткові гуртки і секції, крім спортивних.

5. Не лайте за перші погані оцінки. Підтримуйте школяра в починаннях і не ставте хороші оцінки як першочергове завдання навчання.

 6. Допоможіть підтягнутися до «відмінника». Не заганяйте з перших класів дитину до статусу «трієчника». Якщо щось не виходить, приділіть предмету більше уваги, зверніться за допомогою до вчителя або репетитора.

7. Пом'якшуйте шкільний стрес. Не навантажуйте дитину домашніми турботами і обов'язками хоча б в перші місяці навчання. Не сваріть, якщо він забув помити після себе посуд.

8. Час відпочинку. Перерва між заняттями повина бути дві години. Однак це не час для особистого читання або гри за комп'ютером. Час відпочинку школяр повинен проводити на свіжому повітрі за активними іграми.

9. Правильний сон і повноцінне харчування. Режим - основа навчання. Не змушуйте дитину сидіти за уроками понад норму, навіть якщо він щось не встиг зробити. Не можна навчання ставити в пріоритет над сном.

10. Спілкування в колективі. Дозволяйте дитині після уроків залишатися в компанії однокласників. По можливості запрошуйте дітей додому. Спілкування з однолітками необхідно для розвитку і становлення особистості школяра. Якщо у дитини немає друзів і він ні з ким не спілкується, є привід записатися до психолога.

ВІДПОЧИНОК З КОРИСТЮ

Відпочинок з власним малюком – як його правильно організувати? Чим зайнятися дитині у вільний час разом з батьками? Існує величезна кількість цікавих ідей, які допоможуть з користю провести час.

1.            Грайте з дитино. Звучить банально, але під цією фразою варто розуміти не звичайну гру в машинки чи ляльки. Влаштуйте дитині невеличкий квест: разом з ним зберіть вдома весь розкиданий одяг, впорядкуйте речі на книжкових полицях чи в скриньках з біжутерією.

2.            Читання книги. Великі твори можна читати дитині один-два розділи на день. В такому випадку в малюка з’являється інтерес до літератури, і він з нетерпінням чекає наступного дня, щоб дізнатися, як продовжиться розповідь.

3.            Для дівчаток і хлоп’ят чудовим заняттям вважається рукоділля. Можна робити різні маски, які будуть використані в грі.

4.            Приготування страв. Кожна дитина любить готувати і допомагати батькам на кухні. Купіть своєму малюку власних фартушок і кулінарну книгу, з якої ви зможете приготувати страву, що вибрав малюк. 

5.            Для дітей молодшого дошкільного віку і підлітків можна влаштувати пікнік. Для цього необов’язково далеко їхати чи йти – організувати пікнік можна на подвір’ї власного будинку.

ЧИМ ЗАЙНЯТИСЯ З ДИТИНОЮ ВІД 5 ДО 7 РОКІВ

Починаючи з 5 років, у дітей формується розподіл інтересів за гендерною ознакою. В цьому віці з дівчатками можна пограти в наступні ігри:

·           Гра в ляльки, а саме в «Доньки-матері». Ця гра сприяє активному розвитку міжособистісних відносин і соціальній адаптації малюка.

·           Разом з дитиною зробіть лялькам різні зачіски, дайте дівчинці можливість експериментувати.

Для хлопчиків у такому віці актуальні різноманітні настільні ігри – футбол, хокей, що розвивають дрібну моторику рук. Використовують різні головоломки для розвитку логічного мислення.

«Роль сім’ї у вихованні дошкільників»

Мама і тато – це найперші та найважливіші для дитини вихователі та вчителі, які закладають у неї найкращі якості, навички та вміння. Батьки несуть величезну відповідальність за виховання і формування особистості дитини. На батьківську любов, ласку, турботу дитина відповідає своїми прагненнями і бажанням здобути ті навички, якими володіють батьки. Дитина сама починає визначати власні пріоритети і бажання в ранньому віці. Тому не варто позбавляти дитину своєї мрії, нехай вона і здається неймовірною. Безумовно, сім'я вкрай важлива для будь-якої дитини, і важливо щоб вона була повною, тобто, щоб були мама і тато. Яка роль сім'ї у вихованні дитини - піде мова далі у статті. Нижче в тексті ви зможете знайти відповіді на більшість запитань, що стосуються цієї проблеми.

Що означає сім'я для дитини?

Сім'я для дитини є своєрідним світом. Для кожної сім'ї характерні ознаки окремого світу, в якому є свої правила, звички, емоції, проблеми. Сім'я дає можливість відчути все тепло і любов, яку можна відчути лише виховуючи дітей. Діти здатні збагатити, зробити більш насиченим, яскравішим, цікавішим життя двох люблячих один одного людей, які готові взяти на себе відповідальність за життя іншої людини. Якщо всі пункти дотримані, то поява дитини лише зміцнить і покращить життя двох дорослих людей.

Але найголовнішим фактором для дитини є повноцінна сім'я. Дитина потребує обох батьків. Багато психологічних проблем дитини виникають саме через проблеми у взаєминах між чоловіком і дружиною, оскільки діти краще ніж дорослі відчувають сварки і конфлікти. Також саме вони можуть бути причиною проблем вже в більш зрілому віці. Вирішити ці проблеми можна лише корегуванням стосунків та усвідомленням того, що тепер вони несуть відповідальність не тільки за себе, але й за свою дитину.

Робота, домашні справи, проблеми відсувають прояв любові до рідних і близьких на другий план. Так, важко відсунути на задній план свої інтереси, переживання і перемикатися лише на свою сім'ю, але це варто робити, щоб зберегти всередині сім'ї близькість, розуміння, домашній затишок. Не варто відкладати свою любов на завтра, адже найголовніше в житті - сім'я.

                     Вплив сімейних конфліктів на особистість дитини

Дитина відчуває сварки і непорозуміння, які відбуваються між батьками. Навіть якщо конфлікти були приховані, дитина все одно відчуває тривогу, паніку, страх, оскільки вона має зв'язок з кожним зі своїх батьків. Звичайно, не буває відносин зовсім без сварок, але варто працювати над причинами непорозумінь і надалі не допускати подібного, вирішуючи все шляхом спокійної розмови.

Дуже часто батьки не замислюються, що сварячись між собою, вони травмують психіку дитини, примушують її переживати. Але варто розуміти, що саме це може мати негативний вплив на розвиток дитини.

Не існує такої системи виховання, яка підходить для будь-якої ситуації в житті. Потрібно слухати себе і своє серце, яке зможе допомогти у виборі правильного шляху для виховання дитини. Дуже важливим для виховання є розвиток у дитини самостійності та відповідальності за свої дії. Також не варто надмірно хвалити дітей, перекладати відповідальність з дитини на себе і не давати можливості вибору.

У вихованні, як і в усьому іншому, потрібно мати почуття міри. Наприклад хлопчика не варто занадто пестити або ж навпаки тиснути владою і контролем. Якщо це робити, хлопчик ніколи не зможе стати справжнім чоловіком і не буде здатний захистити себе від інших і знаходити взаєморозуміння в колективі. Якщо батьки хлопчика не дають йому проявляти свою впертість і характер, він виростає м'яким, вразливим і залежним від інших.

Хлопчики, які не отримали достатньої турботи від батька, його уваги і виховання, часто стають нездатними до сімейного життя. Дуже часто за норму чоловічої поведінки вони приймають агресію і фізичну грубість. У таких дітей практично відсутні співпереживання, співчуття. Їм важко керувати собою і своєю поведінкою.

У дитини будь-якої статі повинна бути людина, яку вона би хотіла наслідувати, бути схожою. Дуже добре коли у дитини вже з раннього віку є цілі, мрії, які можуть відрізнятися від пріоритетів батьків.

Викриття батьківської любові буває зайвим. Дитина не може сама зрозуміти, що батьки таким способом проявляють до неї турботу, вважаючи це просто надмірним контролем. Батьківські почуття іноді мають відтінок настирливості, втручання. Багато батьків не відчувають меж між інтересами дитини і своїми. Вони думають, що лише вони самі можуть зробити правильний вибір замість дитини. Саме тоді дитина, замість того, щоб віддячити своїй сім'ї, відчуває лише роздратування та озлобленість. Не обов'язково проводити один з одним цілі дні. Тут важлива не кількість, а якість часу, який сім'я провела разом. Кількість часу не є кількістю любові.

Для того, щоб зрозуміти дитину, потрібно перш за все думати про її почуття та емоції. Адже навіть дорослій людині, щоб зрозуміти іншого, потрібно стати на його місце і налаштувати себе на його внутрішній світ.

Мама і тато повинні усвідомлювати, що їх дитина - особлива людина, яку вони зобов'язані правильно виховати і поставити їй головні цілі та їх напрямки. Батьківська любов повинна бути у розумній кількості, вона є величезною цінністю, яку заслуговує кожна дитина. Саме вона допомагає дитині сформуватися, як особистості в суспільстві, знайти своє покликання.

Помилки при вихованні дитини

Дитяче виховання - величезна цінність. Воно важливе як обов'язок суспільства і обов'язок громадянина. Сім'я виконує колосальну роботу з виховання дошкільнят, яка залежать від батьків практично повністю. Саме під керівництвом сім'ї діти отримують первинні навички і знання.

В Україні головними вимогами щодо виховання дитини будь-якого віку є:

- формування патріотизму і любові до Батьківщини;

- поняття моралі та моделі правильної поведінки.

Якщо ж батьки недостатньо часу приділяють вихованню за вказаними напрямками, дитина не може повністю контролювати себе, свої можливості і думки. Через недостатній рівень у сфері педагогічної культури більшість батьків допускають серйозні помилки у вихованні дитини. Ці помилки потім негативно впливають на все подальше життя.

Мало лише бажання виховати зі своєї дитини хорошу людину, потрібно вміти це робити. Звичайно, будь-який батько багато чого хоче досягнути у вихованні своєї дитини, але для багатьох це так і залишається пустими словами, які ніколи не будуть реалізовані.

Найважливішу роль в процесі допомоги батькам у вихованні відіграють педагоги дошкільних установ. У дитячих садах і школах раннього розвитку батьків освічують в сфері правильності виховання і взаємодії з дітьми. Вихователі та викладачі проводять величезну роботу з сім'єю і досягають громадського та сімейного виховання.

Звичайно, багато батьків нехтують порадами людей, які працюють у сфері взаємодії з дітьми, оскільки вважають, що й самі можуть непогано впоратися з цим. Але все-таки варто прислухатися, щоб почерпнути потрібну інформацію, яка дуже часто може стати в нагоді.

Розумне виховання дитини в сім'ї

Виховання дитини є не тільки особистою справою кожної сім'ї, але й обов'язком перед усією громадськістю. Батьки створюють нових людей, які будуть працювати заради блага країни, батьків, які будуть виховувати інших людей і так далі. В успішному вихованні дітей спантеличені не тільки батьки, але й держава. І якщо батьки самостійно не можуть впоратися з такою відповідальністю як виховання дітей, держава надає сім'ям матеріальну допомогу.

Лише правильні, зрозумілі завдання та цілі, шляхи їх здійснення, допоможуть успішно виховати дитину, без особливих труднощів. Цей пункт дуже важливий у вихованні не тільки в родині, але й у дитячому садку. Головне завдання батьків - віддавати собі звіт і ясно розуміти, кого вони хочуть виховати зі своєї дитини, і чи можуть вони для цього зробити все, що необхідно. Щоб виховати дитину, необхідно мати хоча б первинні педагогічні знання, які повинні супроводжуватися знанням і розумінням своєї дитини. Все це допоможе проаналізувати поведінку дитини і зробити правильний вибір щодо її виховання.

Також дуже важливий розпорядок життя в родині. У ньому має бути рівність між подружжям, теплі, близькі взаємини між членами сім'ї, повага, турбота, прояв любові, ласки. Сімейне життя повинно розвивати в членах сім'ї не тільки любов до матеріальних речей і достатку, але й до розвитку духовного світу. Дитина повинна прагнути до розвитку в сфері мистецтва, творчості, тягнутися до прекрасного. Тільки через розвиток внутрішнього світу можна розвиватися в повній мірі.

З раннього дитинства малюк повинен розуміти, що крім їжі, одягу та іграшок існують ще й моральні цінності, якими не можна нехтувати або ставити їх на другий план.

Саме авторитет батьків змушує дитину слухатись, прислухатися до порад, виконувати прохання. Без батьківського авторитету виховання просто неможливе Цей авторитет формується протягом життя батьків, під впливом їх роботи, почуття відповідальності за свою сім'ю. Батьки, які мають обов'язки на роботі та вдома, і при цьому вміють поєднувати цю діяльність, є найбільш авторитетними. Працюючи, вони не забувають про життя дітей, їх розвиток, потреби, почуття. Вони все вміло поєднують і вміють викладатися як на роботі, так і в сім'ї, не відкладаючи щось на потім.

Взаємини дітей і батьків повинні ґрунтуватися не на матеріальних благах дитини, яка тільки вимагає, але нічого не дає натомість. Правильні відносини повинні підкріплюватися підтримкою в будь-який час, спільним проведенням часу, турботою та іншими схожими моментами. Любов сім'ї - це головний фактор, який допомагає дитині стати людиною. Вона робить дитину доброю, чуйною, цілеспрямованою, здатною пройти через непередбачені труднощі. Відносини з дитиною - це перш за все повага до неї як до людини. Так, життєвий досвід дітей не такий багатий і різноманітний, але діти вже є людьми, які теж заслуговує на повагу до себе, своїх інтересів, особливостей. Не варто робити дітей й безпорадними, нездатними до самостійного існування і вибору. 

Як виховати

маленького патріота

Консультація для батьків

     Дошкільна дитинство - це той вік, коли активно розвивається мова, засвоюються необхідні для життя поняття, що дозволяють дитині успішно увійти в життя. Дошкільнятам, особливо старшого віку,  притаманне почуття любові до рідного міста, природи, своєї Батьківщини. А це і є початок патріотизму, який народжується в пізнанні, а формується в процесі цілеспрямованого виховання. Основне завдання батьків - якомога раніше пробудити любов до рідної землі, з перших кроків формувати у дітей риси характеру, які допоможуть їй стати хорошою людиною і громадянином. Всім відомо, що все починається з рідної домівки і матері, як головної охоронниці сімейного вогнища. У дитини потрібно виховувати любов до рідного дому. Дитина повинна розуміти, що мати свій будинок - велике благо.

     Кожна людина, кожна жива істота прагне обзавестися будинком і влаштувати його на свій смак, оберігти  його, дорожити сімейним затишком і теплом. Страшна  біда - втратити свій будинок. Дітям потрібно розповісти про біженців та горе людей, що позбулися рідного дому. Тим самим, намагатись викликати у дитини співчуття, бажання бути уважним, доброзичливим до людей.

     Головне, щоб дитина вже в дошкільному віці відчувала особисту відповідальність за рідну землю. Через вивчення історії та традицій предків виховується гордість і повагу до рідної землі. Важлива роль тут належить казкам, які передаються від покоління до покоління і вчать добру, дружбі, взаємодопомозі і працьовитості. Загадки та прислів'я і- це перлини народної мудрості і сприймаються дитиною легко і природно. У них і гумор, і смуток, і глибока любов до людини, до Батьківщини. Самобутній народний фольклор - прекрасний матеріал, що формує любов до Батьківщини і патріотичний розвиток дітей.

     Дитина повинна мати поняття про державні та народні свята, активно брати в них участь. Також варто познайомити її з культурою, звичаями і традиціями інших народів, сформувати до них доброзичливе ставлення.

     Любов до природи - основний прояв патріотизму. Велике значення мають прогулянки в ліс, в поле. Вони дають можливість познайомити дітей з деякими правилами дбайливого ставлення до природи. Найяскравіші враження про рідну природу, про історію рідного краю, отримані в дитинстві, нерідко залишаються в пам'яті людини на все життя і формують у дитини такі риси характеру, які допоможуть йому стати патріотом і громадянином своєї країни.

Важливою умовою морально-патріотичного виховання дітей є тісний взаємозв'язок з батьками. У хлопчиків з дитинства необхідно формувати уявлення про необхідність завжди ставати на сторону слабких, не давати їх кривдити, надавати допомогу. Хлопчик повинен розуміти, що він чоловік, що справжні чоловіки беруть на себе найважчу роботу, і для цього вони повинні з дитинства готуватися до цього, загартовуватися, займатися спортом. Батьки повинні формувати у своїх дітей позитивний досвід "вирішення конфліктів" (вміти домовитися, поступитися, прийти до згоди без). У дівчаток потрібно формувати уявлення про те, що значить зберігати мирні,  доброзичливі відносини між близькими, втішати і піклуватися про них.  Як же пробудити, в дитині почуття патріотизму? Саме «пробудити», тому що воно є в кожній душі, і треба його посилити точним, чистим тоном. Не можна змусити любити Батьківщину. Любов треба виховувати. І відразу напрошується питання як?

Рекомендації для батьків:

·       Виховання маленького патріота починається з найближчого для нього - рідного дому, вулиці, де він живе, дитячого садка.

·       Звертайте увагу дитини на красу рідного міста.

·       Під час прогулянки розкажіть, що знаходиться на вашій вулиці, поговоріть про значення кожного об'єкта.

·       Дайте уявлення про роботу громадських установ: пошти, магазину, бібліотеки і т. д. Поспостерігайте за роботою співробітників цих установ, відзначте цінність їх праці.

·        Разом з дитиною беріть участь у праці з благоустрою та озеленення свого двору.

·        Розширюйте свій кругозір.

·       Учіть дитину правильно оцінювати свої вчинки і вчинки інших людей.

·       Читайте йому книги про батьківщину, її героїв, про традиції, культуру свого народу.

·       Заохочуйте дитину за прагнення підтримувати порядок, зразкову поведінку в громадських місцях.

·       Якщо ви хочете виростити дитину гідною людиною і громадянином, не кажіть нічого поганого про країну, в якій живете.

·       Розповідайте своїй дитині про випробування, що випали на долю ваших предків, з яких вони вийшли з честю.

·       Знайомте свою дитину з пам'ятними та історичними місцями своєї Батьківщини.

·       Навіть якщо вам не хочеться у вихідний день відправлятися з дитиною в музей або на виставку, пам'ятайте, що чим раніше і частіше ви будете це робити, поки ваша дитина ще маленький, тим більша ймовірність того, що вона буде відвідувати культурні заклади в підлітковому віці і юності.

·        Пам'ятайте, що чим більше ви висловлюєте невдоволення кожним прожитим днем, тим більше песимізму, невдоволення життям буде висловлювати ваша дитина.

·        Коли ви спілкуєтеся зі своєю дитиною, обговорюйте не тільки проблеми, але і відзначайте позитивні моменти.

·       Підтримуйте у дитини прагнення показати себе з позитивної сторони, ніколи не кажіть йому такі слова і вирази: «Не висовуйся!», «Сиди тихо!», «Це не твоя справа!».

·       Дивіться з нею передачі, кінофільми, які розповідають про людей, які прославили нашу країну, в якій ви живете, позитивно оцінюйте їх внесок в життя суспільства.

·       Якщо плекати в своїй дитині байдужість, вона обернеться проти вас самих.

·       Як можна раніше відкрийте в своїй дитину вміння виявляти позитивні емоції, вони стануть вашою надією і опорою в старості!

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ДЛЯ ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ   

Інформаційний простір дозволяє бути на зв’язку з рідними, дізнаватись останні новини з фронту, хоч якось контролювати те, що відбувається навколо. Для дітей та підлітків інтернет залишається світом розваг та спілкування з друзями. Але важливо пам’ятати, що за позначкою геолокації на пості чи фотографії, веселим відео в соціальній мережі чи одним повідомленням може ховатися справжня небезпека.

Діти потребують зараз особливої турботи та уваги. Через невеликий життєвий досвід і особливості дитячої психіки їм загрожує більше небезпек — фізичних та психоемоційних — ніж дорослим. Водночас існують інструменти, які дозволяють мінімізувати ризики та вберегти фізичне та психічне здоров’я дитини. Дізнайтеся важливі правила безпеки дітей під час війни.

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ДИТИНИ ПІД ЧАС ЕВАКУАЦІЇ

1. Заспокойтеся самі. Чим молодші діти, тим сильніше їхній психоемоційний стан залежить від стану батьків. Тому спочатку знайдіть точку рівноваги для себе. Доступний практично всім спосіб – дихальні вправи. Психологиня Світлана Ройз радить зробити дихальні вправи, обійняти самого себе, легенько простукати все тіло долонями, обов’язково потягнутися. У конспекті онлайн-лекції фахівчині ви знайдете 46 робочих інструментів подолання стресу для дорослих та дітей. Лише після того, як стабілізуєтеся самі, починайте говорити з дитиною: спокійно та не надто голосно.

2. Скажіть слова підтримки. «Ми в порядку. Ми будемо робити все, що в наших силах», «Я доросла, я знаю, що робити», «Я з тобою». За необхідності повторюйте.

3. Домовтеся про правила поведінки. У небезпечній ситуації дитина повинна виконувати ваші розпорядження миттєво і без сперечань.

·          Ваші прохання повинні бути лаконічними та зрозумілими.

·          Якщо є можливість, завчасно порепетируйте в ігровій формі головні команди: «Стій», «Не торкайся цього», «Викинь це», «Іди до мене».

·          Потренуйтеся разом із дитиною виконувати ці команди на швидкість.

4. Іграшку-супергероя — з собою! Попросіть дитину вибрати маленьку іграшку або талісман, який вона зможе покласти в кишеню. Це може бути навіть мушля з відпустки на морі або камінчик з рідного двора. Скажіть, що у хвилини, коли буде страшно чи самотньо, дитина може брати цю іграшку в руки, розмовляти з нею, розповідати їй про свої почуття.

5. Прикріпіть до верхнього одягу дитини бейдж з повною інформацією про неї. Ім‘я, прізвище, вік, контактні дані батьків, особливі медичні потреби дитини (якщо такі є), вкажіть групу крові. Окрім бейджа на одязі, покладіть дитині у кишеню записку та/або напишіть цю інформацію на її руці стійким маркером або ж наклейте цупкий скотч на одяг. Це варто зробити навіть з дітьми 7-10 років, які у звичайному житті пам’ятають персональні дані. У стані стресу забувати прості речі можуть навіть дорослі, а діти й поготів.

6. Сфотографуйте дитину перед тим, як вийти з дому. Якщо дитина загубиться, у вас буде найбільш точна фотографія, за якою люди зможуть швидше впізнати вашу дитину. Окрім цього, добре запам’ятайте (краще – запишіть), як саме одягнена дитина під час евакуації.

7. Перебувайте у фізичному контакті з дитиною. Тримайте її за руку або на руках, везіть у візку. Підтримуйте безпосередній контакт весь час, аж допоки поруч не з’явиться інший дорослий, якому ви можете довіряти. Передавайте дитину сторонній людині тільки у крайньому випадку, або якщо це військові або представники рятувальних служб – пам’ятайте, що існує небезпека викрадення дитини під час евакуації.

8. Домовтеся про місце, де ви зустрінетеся, якщо загубитесь (якщо дозволяє вік дитини).

9. Якщо дитина загубилася. У Міністерстві закордонних справ розробили пам’ятку з порадами, як діяти батькам.

·          Не панікуйте. Зберіться з думками, щоб діяти чітко.

·          Згадайте, де востаннє бачили дитину. Якщо в дитини є телефон – зателефонуйте.

·          Попросіть когось зі знайомих чи родичів залишатися на місці на випадок, якщо дитина повернеться.

·          Попитайте людей навколо, чи бачили вони дитину, назвіть основні прикмети, за наявності – покажіть фото дитини, опишіть, у чому вона одягнена.

·          За можливості, дайте оголошення через гучномовець.

·          Повідомте найближче відділення поліції чи зателефонуйте 102. Якщо дитина загубилась за кордоном, гаряча лінія: 116 000.

10. Важливий чат-бот: Дитина не сама. У меню чат-боту можна обрати одну з шести ситуацій, у якій вам потрібна допомога, та отримати детальні інструкції. Зокрема, чат-бот містить покроковий план дій у разі, якщо ваша дитина загубилася або ви знайшли чужу самотню дитину. Чат-бот було створено Офісом Президента України спільно з ЮНІСЕФ та Міністерством соціальної політики.

11. Остерігайтесь зловмисників: будьте пильними. Зараз українським біженцям допомагає вся Європа. Щодня пересічні громадяни з різних країн від щирого серця діляться їжею, одягом, житлом. Та не слід забувати, що ворог може використовувати цю ситуацію, аби вдарити по найціннішому: по дітях.Поясніть це дитині й пильнуйте за тим, щоб вона брала іграшки та інші речі лише з вашої згоди та у вашій присутності. Ніякі «забуті» або «покинуті» іграшки, смартфони тощо з землі підбирати не можна! Детальніше про це дивіться нижче у розділі «Як уберегти дитину від мін та вибухівки».

Поради про те, як підтримати та заспокоїти дитину під час війни, читайте у окремому матеріалі.

ЯК УБЕРЕГТИ ДИТИНУ ВІД МІН ТА ВИБУХІВКИ

Ще у перші дні війни Національна поліція України попередила про виявлення на території нашої країни протипіхотних мін, так званих метеликів. Вони невеликі, пластмасові, бувають яскравого кольору — через це діти можуть сприймати їх за іграшку. Також ворог розкидає реальні дитячі іграшки, смартфони та інші цінні речі, начинені смертельно небезпечною вибухівкою.

Крім того, існує ризик замінувань. Причому не лише у зонах бойових дій чи на окупованих територіях, але й вздовж евакуаційних шляхів. Дізнайтеся, як вберегти дитину від мін та вибухівки.

1. Покажіть дитині фото мін-метеликів та упевніться в тому, що вона запам’ятала, як вони виглядають.

2. Введіть правило: не чіпати сторонні предмети (особливо якщо вони лежать без нагляду і виглядають покинутими). Поясніть дітям, як важливо бути пильними і не торкатися підозрілих предметів або покинутих іграшок, телефонів, побутових речей тощо. Домовтеся з дитиною: у разі, якщо вона помітить щось підозріле, вона має негайно повідомити про це вам або комусь з інших дорослих. Поясніть їй, що ні в якому разі не можна не тільки чіпати ці предмети, а й наближатися до них чи кидати в них чимось. Вибухівкою може бути начинена навіть «звичайнісінька» на вигляд кулькова ручка. Ви можете сказати дитині так: «Зараз усі допомагають Збройним Силам України, тож всі мають бути пильними. Якщо побачиш якісь покинуті речі або щось дивне—скажи мені, я дуже сподіваюся на твою уважність».

3. Оминайте зелені насадження, пустирі, розвалини, покинуті домівки тощо. Якщо рухаючись по евакуаційному шляху, ви робите зупинку, не заходьте на узбіччя (навіть у туалет) і не дозволяйте забігати на узбіччя дітям.

4. Розкажіть дітям про ознаки замінованих територій і попросіть її повідомляти вам, якщо таке побачить. Це можуть бути сигнальні стрічки, дротяні розтяжки (зазвичай на рівні колін), знаки з черепом та кістками, а також з написом: “УВАГА, МІНИ!”, “DANGER MINES!”, “ВНИМАНИЕ, МИНЫ!”. Водночас заміновані ділянки можуть не мати ніяких позначок. Тому поясніть дітям, що необхідно уникати й ділянок, які перелічені у попередньому пункті.

Що робити, якщо дитина опинилася на замінованій ділянці?

·          Не намагайтеся самостійно дістатися до дитини, аби звільнити її. Є великий ризик того, що ви можете підірватися самі на очах у дитини або погубити і себе, і її. Негайно зателефонуйте 101. До прибуття рятувальників заспокоюйте дитину голосом з того місця, де ви стоїте.

·          Якщо ваше місто/село знаходиться під окупацією або в ньому відбувалися бойові дії, не дозволяйте дитині пересуватися вулицями самостійно. Навіть якщо це знайомі шляхи, якими дитина у мирний час ходила сама.

·          Поясніть дитині, як діяти, якщо вона раптом опинилася на замінованій ділянці, а вас поряд нема. Не можна намагатися вийти самостійно, потрібно залишатися на місці нерухомо і голосно кликати по допомогу. У крайньому разі, якщо поряд нікого немає, потрібно йти назад повільно і обережно, максимально точно наступаючи на власні сліди.

5. Про виявлення будь-яких підозрілих знахідок Центр громадського здоровʼя рекомендує негайно сповіщати органи влади. Це може бути поліція (тел. 102), пожежна служба (тел. 101), ДСНС або ТрО. Надайте фахівцям максимально вичерпну інформацію про підозрілий предмет: його опис, місце розташування, дату й час виявлення. Якщо є можливість, дочекайтеся прибуття рятувальників, спостерігаючи за підозрілим предметом з безпечної відстані та попереджаючи про небезпеку оточуючих.

 

 

Шановні батьки!

Приділяйте, будь ласка, більше уваги своїй дитині. Тримайте під контролем проведення дозвілля сина (доньки)

Пам`ятка з техніки безпеки на літніх канікулах

1. Правила дорожнього руху

- Ходити тільки по правiй сторонi тротуару;

- дорогу переходити не поспішаючи;

- не можна переходити дорогу навскіс;

- переходячи дорогу слiд подивитися налiво, дiйшовши до середини зупинитися i подивитися направо;

- якщо не встигли перейти вулицю i рух транспорту почався, слiд зупинитися на серединi вулицi i зачекати, поки рух припиниться;

- якщо немає тротуарiв, слiд триматися лiвого боку дороги, тобто йти назустріч транспорту, що рухається.

2. Правила електробезпеки:

- під час вимикання електроприладiв забороняється витягувати вилку з розетки за шнур;

- категорично забороняється користуватися електроприладами, в яких знайдено несправнiсть;
- не торкатися мокрими руками електроприладiв, якi знаходяться під напругою;

зам’ятайте: зовнiшнiми ознаками несправності електропроводки або приладiв є специфiчний запах пiдгораючої iзоляції, з’явлення іскри, перегрівання штепсельних розеток i вилок.

3. Вибухонебезпечні предмети:

- До виявлених вибухонебезпечних предметiв нi в якому разi не можна торкатись, перекладати, розряджати, зберiгати;

- забороняється використовувати снаряди для розведення вогню;

- не можна збирати, здавати снаряди в металобрухт;

- виявивши вибухонебезпечнi предмети, необхiдно термiново повiдомити мiлiцiю, школу, вiйськкомат.

4. Правила протипожежної безпеки:

- Дотримуйтесь правил протипожежної безпеки в спекотну погоду;

- гра з вогнем — одна з причин пожежi;• дотримуйтесь правил протипожежної безпеки в турпоходi.

5. Правила поведiнки на водi:

- Купатися можна тiльки в сонячну безвiтряну погоду при температурі повiтря не нижче 20—25 ⁰С i води — не менш нiж 18—20 ⁰С;

- купатися дозволяється тiльки в спецiально вiдведених мiсцях;

- забороняється заходити у воду глибше, нiж по пояс, людинi, яка не вмiє плавати;

- не запливайте за знаки огорожi акваторiї пляжу;

- грубi iгри та пустощi у водi небезпечнi для життя;

- не забруднюйте воду та берег;

- не подавайте хибних сигналiв тривоги;-

- не користуйтесь надувними матрацами, катерами та iншими предметами, якi не призначенi для плавання. 

Ось і осінь вже настала,

Знов на свято нас зібрала.

Задоволена малеча,

Задоволені батьки

Всі веселі та грайливі

Дитсадочку завдяки.

День Дошкільника у нас привітати усіх час.

ПРАВИЛА НАШОЇ ГРУПИ

Рано-вранці усміхайся і до кожного вітайся.

Спершу ніж сідати їсти, вимий ручки чисто-чисто.

Їж охайно, не бруднись, за столом не забарись.

Разом гратись веселіше, а ділитись – цікавіше.

Гарно іграшки складеш – потім швидко їх знайдеш.

Слухай чемно і уважно:

Вихователь все розкаже.

Щоб і гратись, і стрибати,

треба добре вдень поспати.

Йти додому – варто знати

треба з мамою чи татам.

Нехай дзвенять, немов дзвінки струмочки,

Завжди дитячі голоси.

І йдуть до нас чиїсь синочки й дочки

З довірою в усі часи.

Інструкція для батьків з охорони життя

та здоров’я дітей на літній період

1. Загальні положення:

—  Дбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей.

—  Не залишайте дітей без нагляду дорослих.

—  Приводячи дітей до дошкільного закладу батьки повинні передавати дитину вихователеві.

—  Батьки повинні приводити дітей до дошкільного навчального закладу добре вимитими, підстриженими, з обрізаними нігтями, одягненими в чистий одяг.

—  Батьки не повинні входити до групової кімнати без потреби.

—  Забороняється доручати забирати дітей з дошкільного закладу братикам, сестричкам яким не виповнилося 14 років, стороннім особам без згоди та попередження батьків, особам в нетверезому стані.

—   Одяг дитини в літній період повинен відповідати сезону та погоді.

—   В літній період голова дитини повинна бути захищена панамою (з натуральних матеріалів: бавовна, льон).

 2 Безпека дорожнього руху:                                                                            

—    Виконуйте правила дорожнього руху

—  Не дозволяйте дітям гратися біля проїжджої частини дороги.

—  Якщо ви користуєтесь громадським транспортом, будьте уважні самі та вчить дітей правилам поведінки під час посадки та виходу з транспорту.

—  Не возіть дітей на транспорті не призначеному для цього: скутери, мопеди, мотоцикли.

—  За потреби облаштуйте велосипед спеціальним сидінням для дитини.

—  Під час катання дітей на велосипедах, самокатах вчіть їх правилам велосипедистів, використовуйте тільки велосипедну доріжку, не дозволяйте кататися на проїжджій частині дороги.

3. Безпека під час  перебування на природі:

—  Під час перебування на природі (у лісі, городі) разом з дітьми не збирайте і не вживайте незнайомих ягід, рослин, грибів.

—  Для походу на природу одяг добирайте таким чином, щоб максимально захистити від укусів комах, змій, кліщів.

—  Не залишайте дитину без нагляду біля водойм.

—  Регулюйте перебування дітей  під сонцем, щоб запобігти опікам.

—  Не дозволяйте стрибати у воду в неперевірених місцях.

—  Дозуйте перебування дитини у воді, щоб організм не переохолоджувався.

—  Не дозволяйте запливати на глибину, використовуючи гумові іграшки, матрац.

—  Для купання добирайте місця не засмічені, з твердим дном, без водоростей та мулу.

—  Не допускайте пустощі на воді (не можна зненацька лякати, жартома кликати на допомогу, утримувати одне одного під водою).

 4.  Попередження дитячого травматизму під час відпочинку:

—  Не залишайте дітей без нагляду.

—  Перевірте обладнання дитячого майданчика, що запевнитися у відсутності чинників, які можуть причинити травматизм.

—  Вчить дітей правилам користування гойдалкою, каруселлю.

—  Особливо уважно обстежити пісок, у ньому можуть залишитися гострі предмети або скло.

—   Огляньте територію будинку і перевірте відсутність відкритих підвалів, каналізаційних люків, ям, електрощитів.

—   Уникайте контакту дітей з незнайомими тваринами (собаками, котами).

 5. Запобігання кишково-шлункових захворювань та кишковим отруєнням:

—   Не дозволяйте вживати дітям не миті овочі і фрукти, зелень.

—   Ягоди, зелень, фрукти мити проточною водою.

—    Слідкуйте за тим, щоб діти ретельно мили руки  з милом після повернення з вулиці, перед їжею.

—    Привчайте дітей дотримуватися правил особистої гігієни.

—    Дітям для пиття давайте кип’ячену воду.

—    Використовуйте в дитячому харчування тільки доброякісні, свіжі продукти.

—    Купуючи продукти в магазині звертайте увагу на термін реалізації

—    Проводьте боротьбу з комахами, гризунами, які переносять інфекції…

Привіт – це ми такими стали, усі за рік попідростали.

Сьогодні щирі ми і вперті, доброзичливі, відверті,

Добрі, милі, працьовиті, як один – талановиті.

Відчайдушні і сміливі, щедрі, мудрі і красиві.

Гонорові, балакучі, всі веселі і співучі.

В групу «Сонечко» ми радісно прийшли,

Справ тут багато цікавих знайшли

В нашій групі всім на диво,

І охайно і красиво!

Поспіша сюди щодня

Дружна наша дітвора.

 

Сонечко нас зігріває

Дружніми усі зростаєм.

\ 

Маєм іграшок багато

І працюємо завзято.

 Тут куточків є багато

В кожному маленьке свято.

А як схочем мандрувти

враз почнемо будувати. 

Кожен знає своє діло

Робить чесно його вміло. 

 

Наш майданчик – вищий клас!

Він завжди чекає нас.

 Тут малята граються,

Пізнають, цікавляться, 

 

 

Виростають вмілими,

Дружніми красивими!

Ми чекаємо на Вас

Завітайте й Ви до нас. 

РОБОТА З БАТЬКАМИ

(Зима)

1.  Батьківський всеобуч

«Сімейні традиції – важливий засіб виховання».

2.        Групова консультація (на сайті ДНЗ)

«Як перестати кричати на дитину»

«Способи відкрити дитині свою любов»

«Патріотизм плекається в родині»

«Розвиваємо мовлення з колиски»

«Сучасна дитина у світі казки»

«Які доручення може виконувати дошкільнятко»

«Дитячі істерики та вередування»

3.        Поради

«Сім помилок батьків»

«Чому дитина гризе олівці»

«Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей»

«Цікаві ігри з кульками»

4.        Консультація медичної сестри

«Як зміцнити імунітет дитини взимку»

«Твоє здоров’я – у твоїх руках. Нетрадиційні методи загартування»

5.        Бесіда з батьками (на сайті ДНЗ)

1.        «Важливість виконання комплексу артикуляційних вправ»

2.        «Дід Мороз  за і проти»

Інформація батьківського куточка (на сайті ДНЗ)

«Правила безпеки в новорічні свята!»

«Легенди про Святого Миколая».  

«Фізично розвиваємо дитину вдома за допомогою здоров'язбережувальних технологій»

«10 ігор, які мають корекційний та діагностичний ефект»

«Значення пальчикових ігор для розвитку дитини»

«Яка іграшка потрібна дитині?»

«Що потрібно пам'ятати батькам дитини, яка зростає»

«Казка в житті дитини. Роль казки в розвитку дитини»

 Виставка спільних робіт дитини та батьків «Новорічні дива» (новорічні прикраси).

6.        Анкетування батьків. «Чи можете ви? Принципи виховання дітей»

7.        Літературна сторінка

Вчимо вірші за допомогою мнемотехніки.

8.        Батьківські збори

1.  Виховання дитини як громадянина України.

2.  Профілактика дитячого травматизму.

3.  Методичні рекомендації за запитом.

«Сімейні традиції – важливий засіб виховання».

Всі батьки переймаються питанням виховання своїх дітей. Пропоную до Вашої уваги один із ефективних засобів виховання – виховання традиціями.

Що ж таке сімейні традиції та які вони можуть бути? Родинні традиції – це дії ВСІЄЇ сім'ї, які завжди ПОВТОРЮЮТЬСЯ багато разів.

Навіщо вони потрібні?

Взагалі родинні традиції приносять стан стабільності та безпеки, а саме це відчуття одне із засадничих для нормального розвитку особистості.

Без спільних справ члени сім'ї не відчувають між собою спорідненості й близькості, не уміють показувати один одному свою любов і турботу і виникає відчуженість і відчуття внутрішньої самотності кожного.

Дитина, яка виросла в міцній сім'ї, в якої є свій порядок і устрій, є більш захищеною і впевненою в собі, їй є до кого звернутись в складних життєвих ситуаціях, вона не відчуває самотності, у них вища самооцінка. А ще такі діти створюють у майбутньому щасливі сім'ї, цінують вірність і близькість, поважають інших і уміють зважати на чужу думку.

Бувають традиції, що передаються з покоління в покоління. Втім, Ви й самі можете створити власні традиції.

Сімейні традиції можуть бути щотижневі або щоденні.

Це можуть бути традиції свята, традиції обговорення і вирішення загальних сімейних питань, традиції домашньої роботи, традиції відпочинку тощо.

Так, якщо діти з народження бачать, що щосуботи вся сім'я займається прибиранням з жартами і веселим азартом, то і вони будуть включатися в цю «гру» і потім навіть не уявлятимуть собі інших шаблонів.

Є приємні родинні традиції, які допомагають розслабитися всім в кінці тижня. Наприклад, спільний родинний недільний обід із спектаклем і настільними або просто іншими спільними іграми. Або спільний культпохід в парк, до лісу. Або щотижневі одноденні походи на природу з наметами, вогнищем, печеною картоплею і піснями.

Не менш важливими є щоденні традиції. Наприклад, ритуал відходу до сну, дозволяє позбутися дитячих капризів і нічних кошмарів, щодня відчувати близькість і захищеність дитини, «тримати руку на пульсі подій» в її житті. Створюючи з самого дитинства атмосферу довіри, показуючи приклад своїми розповідями про свій день, ви привчите її ділитись з вами своїми маленькими бідами і радощами.

Прикладом традицій, що захищають дитину від «поганого впливу вулиці», є спільні обіди/вечері. За результатами проведених досліджень, діти які мінімум 3 рази на тиждень вечеряють «всією сім'єю» не схильні до приєднання до сумнівних організацій і компаній.

За столом в кожній сім'ї теж існують свої традиції, наприклад, в сім'ях де прийнято роздавати їжу за старшинством і значущості в сім'ї, синам не треба зайвий раз пояснювати що таке відповідальність за сім'ю, а дівчаткам - про важливість створення затишку в будинку.

Слово «традиція» означає елемент соціальної і культурної спадщини, яка пкркдається з покоління в покоління. Прогресивні традиції сприяють розвитку творчих вмінь у громадських стосунках та культурі, а в родині традиції зміцнюють стосунки дорослих та дітей.

Традиційно в наших родинах відзначають Новий рік, Різдво, Міжнародний жіночий день, Великдень, дні народження. Дитині найбільше запам’ятовуються її свята. Тому намагайтеся не зводити все до застілля для дорослих. Придумайте, введіть в традицію своєї родини щось особливе в проведення цього свята. Приміром це можуть бути саморобні запрошувальні листівки на свято, лялькова постанова або випуск сімейної стінної фотогазети; подарунки-сюрпризи для іменинника та його друзів і, звичайно, святкове частування.

Добре, якщо вродині є ще якісь свої особливі свята.

Отже, сімейні традиції – це найдієвіший прийом виховання. Вони вчать дитину, як треба робити або діяти без використання моралізаторства чи покарання.

«Як перестати кричати на дитину»

Навіть найбільш люблячі мами й тата іноді підвищують голос на свою дитину. Чому дорослі зриваються на дітях? Які наслідки можуть бути у таких зривів та як перестати кричати на своє чадо?

Чому не можна кричати на дитину? Іноді батьки навіть не задумуються про те, чим може обернутися періодичне гаркання на дитину. Здебільшого мами й тата кричать на своє чадо у виховних цілях та вважають, що таким чином дисциплінують дитину. Але цей метод виховання має зворотній ефект.

1.       Крик мами або тата ранить дитину, занижує самооцінку та знецінює гідність.

2.       Перша емоція, яка виникає у дитини, коли дорослі кричать — страх. Не почуття провини, не самоаналіз, не бажання виправити помилку, а страх. Невже ви хочете, щоб ваш син чи донечка боялися вас?

3.       У відповідь на крик діти або захищаються, тобто кричать у відповідь (за що на них знову накричать чи покарають), або тікають, намагаючись врятуватися від вашого «праведного гніву». Варто зауважити, що поведінка у кризових ситуаціях закладається в дитинстві, тому подумайте, яким дорослим ви хочете бачити малюка? Хочете, щоб він підкорявся тим, хто кричатиме на нього? Невже ваша ціль, як батьків, руйнувати особистість своєї крихітки?

4.       Крик не допомагає. Просто запам’ятайте це. Крик не вирішить проблеми, лише додасть нових. Якщо ви хочете, щоб дитина змінила свою поведінку, переглянула вчинок та виправила помилки — поговоріть з нею та поясніть ситуацію. Спокійна розмова, а не крик, збільшить шанси на те, що дитина зробить висновки.

Навіть якщо вам здається, що крик — це єдиний ефективний метод виховання, це не так. Підвищувати голос можна лише в екстрених ситуаціях, коли життя дитини під загрозою.

Причини крику Для багатьох батьків актуальна проблема контролю емоцій. І це нормально, адже мами й тата — це всього лише люди. Дуже часто дорослі підвищують голос на дітей не тому, що вони зробили щось погане, а тому, що самі не в змозі контролювати власні емоції.

Втома Мабуть це найпоширеніша причина крику. До двох, або й трьох років мами постійно з малюком, без можливості спокійно поїсти, прийняти ванну чи виспатися. Але, крім догляду за немовлям, мамам ще потрібно готувати, прибирати, прати, прасувати й так без кінця, 24/7. Мами покладають на свої плечі непосильну ношу у вигляді обов’язків, які має виконувати хороша мама. Хороша мама повинна слідкувати за правильним харчуванням дитини, у хорошої мами малюк завжди охайно одягнений, у хорошої мами син відмінник, хороша мама повинна водити донечку у п’ять гуртків, і таких «повинна» незліченна кількість. Та як результат — фізична та психологічна втома, стрес та емоційні зриви.

Відчуття безсилля Рано чи пізно, та всі батьки потрапляють в ситуацію, коли не знають що робити з дитиною. Наче і пояснювали, і говорили, та все марно. Відчуття власної некомпетентності та небажання йти довгим шляхом порозуміння з дитиною, стають причиною криків.

Злість Злість, роздратування або гнів на когось іншого, здавалося б, не має відношення до дитини, але в такому напруженому емоційному стані будь-яка неслухняність, навіть найдрібніша провина з боку дитини, може стати «останньою краплею». Але зганяючи злість на дитині, ви може й позбавляєтеся негативу, але ж звалюєте все на дитину та травмуєте її.

Емоційна нестриманність Не кожен дорослий може тримати себе в руках. Емоційно нестабільні батьки можуть зірватися у будь-який момент, і дітям важко вгадати настрій мами чи тата, щоб не потрапити «під гарячу руку».

Повторення дій своїх батьків Ще 20-30 років тому підхід до виховання в нашій країні суттєво відрізнявся. На щастя, зараз більш гуманно ставляться до дітей, сприймаючи їх не як власність, а як особистостей, з якими потрібно рахуватися. Той факт, що у дитинстві вас сварили, кричали, або, навіть били, не означає, що ви маєте йти за цим сценарієм, а навпаки — пам’ятаючи як вам було неприємно, прикро та сумно, ви можете обрати інший шлях для себе та своєї дитини.

Нерозуміння Для більшості мам і тат їхня дитина завжди залишається маленькою крихіткою, незалежно від віку. Але дуже важливо усвідомити, що діти дорослішають і не треба заважати їм у цьому. Батькам може здаватися, що дитина не збагне, якщо пояснювати, а от крик дійде швидше. Однак діти розуміють набагато більше, ніж може здаватися.

Сором Молодим батькам і так вдосталь стресу вдома, тому переповнюють чашу терпіння несхвальні погляди перехожих на схлипування трирічки, горезвісні повчання «а хто це такий невихований», чи «мама, вгамуйте свою дитину» у відповідь на чергову істерику. Мами й тата відчувають тиск через реакцію оточуючих та зганяють злість на дитині.

Обмеження Дуже часто трапляється, що мами не можуть реалізуватися «через дитину». Наприклад, мама не може працювати, бо «хороші мами не віддають дворічок в садочок», або ж не може зустрітися з подругами, бо «хороші мами не залишають свою кровинку з нянею».

Як перестати кричати на дитину? Те, що ви читаєте цю статтю, вже означає, що ви хороші батьки. Ви піклуєтеся про свою дитину, любите її та бажаєте їй лише найкращого. Всі помиляються. Головне — це усвідомити проблему та шукати шляхи її вирішення. І ось що ми пропонуємо.

Передусім треба з’ясувати справжні причини крику та вирішити їх. Якщо ви постійно втомлені — попросіть про допомогу рідних чи друзів, найміть няньку. Ніхто не вимагає від вас ідеальності, залишайте трохи часу тільки для себе. Проаналізуйте свою поведінку, перегляньте пріоритети та зробіть висновки. Та знайте, легкого шляху немає, доведеться довго та старанно вчитися контролювати власні емоції та домовлятися з дітьми.

Спосіб 1 Запам’ятайте — ви більше ніколи не будете кричати на дітей. Ні-ко-ли. Що б діти не робили, як би не дратували та не намагалися вивести з рівноваги – ви залишитеся спокійною та врівноваженою. У стресових ситуаціях просто намагайтеся поводити себе як еталон стриманості та витримки. Прийміть для себе постулат: «Жінка апріорі ніколи не кричить».

Спосіб 2 Домовтеся з дитиною перестати кричати одне на одного. Нехай коли ви почнете підвищувати голос, вона буде закривати вушка, або прикривати долонькою рот, і це буде сигналом для вас, що ви перевищуєте допустимий рівень децибел. У ситуації, якщо дитина кричить на вас, робіть так само. Важливо дати зрозуміти дитині, що ви усвідомили, що кричати неправильно і намагаєтеся виправитися.

Спосіб 3 Попросіть близьку людину зняти вас на відео, коли ви гримаєте на дитину. Після того, як ви побачите своє обличчя, ви гарантовано не захочете знову кричати.

Спосіб 4 Установіть чіткі правила. Дуже часто батьки зриваються, коли діти не виконують свої обов’язки, або не роблять того, про що їх попросили. Солодощі тільки після їжі, один мультик перед сном і т. д. І, звичайно, має бути покарання за порушення правил. Але ніяких фізичних покарань: ні ременів, ні ляпасів, ні підзатильників, ні шльопань по попі. Не варто пояснювати, чому не можна бити дітей, просто не можна і крапка.

Коли дитина після другого вашого прохання не виконуватиме правил, ви не будете зриватися на крик, а нагадаєте дитині про домовленість та застосуєте допустимі покарання. Наприклад, ніяких мультиків, вечір без гаджетів, а неприбрані іграшки можна відправити у вигнання.

Спосіб 5 Якщо ви вже дійшли до «точки кипіння» і розумієте, що через мить вибухнете — ричіть, гарчіть або тупотіть ногами. Для дитини це буде сигналом, що ви на межі й напруження спаде. Говоріть про свої емоції, але акцентуйте увагу не на дитині, а на її поведінці або вчинку. Ще один дієвий спосіб — не підвищувати голос, а навпаки, говорити тихіше, тоді дитині, як мінімум, доведеться притихнути, щоб почути вас.

Що робити, якщо вже зірвалися? Ідеальних батьків не буває, є люблячі, а помиляються всі. Якщо ви не стрималися та накричали на дитину, пропонуємо вам зробити так:

Крок 1 Необхідно налагодити відносини з дитиною. І перше, що треба зробити — вибачитися. Присядьте біля дитини так, щоб ваші очі були на одному рівні й скажіть: «Вибач, я даремно підвищив(ла) на тебе голос. Я знаю, що це неправильно, але мене дуже розгнівав твій вчинок. Я прошу вибачення і намагатимуся виправитися і не кричати на тебе.»

Крок 2 Дайте дитині час, щоб заспокоїтися та вгамуйте свої емоції. У спокійній атмосфері поясніть дитині, що саме призвело до зриву і вирішіть разом як уникати подібних ситуацій. Розкажіть дитині про свої емоції, а вона нехай розкаже про свої.

Крок 3 На цьому етапі необхідно побудувати модель поведінки у подібних ситуаціях. Можете використати один із способів, описаний вище, а можете вигадати свій. Головне, щоб його метою було налагодження відносин та порозуміння між усіма членами родини.

 «СПОСОБИ ВІДКРИТИ ДИТИНІ СВОЮ ЛЮБОВ»

Не прагніть до віртуозного виконання материнської ролі. У спілкуванні з дитиною немає і не може бути заборонених емоцій, але за однієї умови: вона не повинна сумніватися в беззаперечності вашої любові. Малюк повинен відчувати, що ваше невдоволення, роздратування або гнів викликані його вчин­ком, а не ним самим. Ваша дитина не може бути поганою, тому що вона – дитина і тому що вона ваша.

1.        Дотик. Іноді достатньо взяти дитину за руку, погладити по волоссю, і поцілувати, щоб вона перестала плакати і вередувати. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами (я тебе люблю). А тому, як можна більше пестіть свою дитину, не звертаючи уваги на поради досвідчених батьків. Психологи дійшли висновку, що фізичний контакт з матір'ю стимулює фізіологічний та емоційний розвиток дитини. Переласкати її, вважають психологи, неможливо.

2.        Погляд. Не розмовляйте з дитиною, стоячи до неї спиною або впівоберта, не кричіть їй з сусідньої кімнати. Підійдіть, подивіться дитині в очі і скажіть те, що хочете.

3.        Слово. Називайте дитину ласкавими іменами, придумуйте домашні прізвиська, розповідайте казки, співайте колискові, і нехай у вашому голосі звучить ніжність, ніжність і тільки ніжність.

Слова-заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс.

Пам’ятайте, що кожна похвала має бути обгрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м’яко, навіть тоді,

коли ви не задоволені. Слід менше вимагати від дитини. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить їй, бо вона не є доказом батьківської любові.

Щодня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки.

4. Час. Це ваш подарунок дитині.

Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме для того, щоб, щоб батьки звернули на неї увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній родині різні: читання казок, бесіда за сімейною

вечерею, гра в футбол, ремонт машини, допомога на дачі.

Які б заклопотані ви не були, хоча б кілька годин на тиждень приділіть насамперед своїй дитині.

5. Подарунок. Це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини.

Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам’ятайте, що справа не в кількості. Ні намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кількістю подарунків.

Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтеся підкупити – її це хабар. Справжній подарунок не в обмін на щось, а просто так.

6.  Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день.

Щодня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їх і відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її сповнюється любов’ю.

Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не тішить. Допомагати дітям – не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми справді багато робимо за них.

Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх усього, щоб вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різну мову нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту мову, яка розчулить серце дитини.

«Патріотизм плекається в родині»

Дитинство – час незабутніх переживань, яскравих вражень, які довго зберігаються в пам’яті людини і стають органічною частиною її духовного світу, що пов’язує з рідною домівкою, місцями , де вона народилася і зросла.

Дошкільний вік є сприятливим періодом для розвитку патріотичних почуттів. Патріотичне почуття це переживання, з яких у майбутньому виросте громадянська позиція особистості, її людська та національна гідність. У дитинстві вони виявляються в любові до, рідної оселі, села, в якому народилися, рідної землі, шанобливому ставленні до культури своєї родини, мови. Дошкільник тільки починає осягати ці складні почуття і його не можна квапити. Патріотичні почуття дошкільників формуються в процесі спілкування з оточуючим середовищем людьми, виконання з ними спільної діяльності. Вони спрямовані на розкриття і формування спільно людських моральних якостей особистості любов, гідність, вірність, відданість батькам, залучення до джерел національної культури, збереження природи рідного краю. Виховання емоційно-діяльнісного ставлення та почуття причетності до оточуючих.

Саме тому робота з патріотичного виховання охоплює цілий комплекс завдань, серед яких патріотичними є:

- Виховання в дитини любові і почуття причетності до своєї сім’ї, до дитячого садка, вулиці, села;

- Формування бережливого ставлення до природи рідного краю;

- Формування толерантності, почуття поваги до інших людей;

- Формування поваги до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури рідного народу;

- Ознайомлення дітей із символами держави.

Патріотизм кожної дитини починається з рідної домівки, домашнього вогнища. Неньчина колискова пісня та її ніжне слово, мовлене рідною мовою, батькова мудра настанова та наука, бабусині казочки та дідусеві легенди, родинні традиції та звичаї – з усього цього виростає патріотизм. Бо все це глибоко западає в душу і ніколи не забувається. «З родини йде життя людини», «Без сім’ї немає щастя на землі» саме так говорить народна творчість про родину.

Пригадайте, шановні батьки, прислів’я про родину.

Саме в родині закладаються засади патріотично – моральної та національної свідомості: в ході щоденного життя, в його радостях і смутках зароджується взаємоповага між людьми, любов, симпатія. При цьому важливо, щоб дитина навчилася не тільки брати, але й віддавати любов, турбуватися про рідних з дитинства, бути уважною до близьких людей.

Ми навчаємо дитину з перших років життя любити батьків, допомагати їм. Однак для того щоб ці почуття стали початком любові до Батьківщини, важливо ознайомлювати дітей із роллю батьків, як громадян, працівників, що вносять свій вклад в майбутнє нашої країни. Це можуть бути спільні з дітьми прогулянки містом, де батьки звернуть увагу дітей на чистоту або забрудненість міста, бесіди з дітьми про необхідність берегти природу рідного краю, задля збереження здоров’я та життя свого, у першу чергу, та рідних. Це може бути спільна праця біля подвір’я: висадка дерев, квітів, – прибираємо, прикрашаємо – робимо разом наше місто чистим, гарним; Розповіді батьків про свою роботу, яку користь вони приносять суспільству дають можливість дітям усвідомити значення кожного в розвитку рідної держави, краю.

Виховний вплив батьків на дітей постійний. Вони впливають навіть тоді, коли нічого не роблять спеціально – просто своїми вчинками, прикладом, висловлюваннями тощо. Наслідуючи батьків, як найближчих і найбільш авторитетних людей, дитина засвоює норми поведінки, ставлення до природи, до людей, що оточують, до рідного міста.

Велике значення в патріотичному вихованні дошкільнят мають традиції та звичаї сім’ї. Потрібно, щоб діти пам’ятали в дошкільному віці, звичайно, з допомогою дорослих, про дні народження батька та матері, сестер та братів, бабусь та дідусів, своїх товаришів, не забували про подарунки для них. Добре, коли діти дарять те, що зроблено своїми руками. А навчити їх цьому приємному заняттю наша з вами справа.

А головне свято день народження самої дитини. Як не складно про це говорити, але дитячі свята, дорослі частіше створюють для себе. У дорослих свої інтереси, бесіди і дітям на такому святі не цікаво і сумно: ніхто не пам’ятає про винуватця свята. Його залишають за спільним столом, він стає свідком дорослих розмов, нерідко долучається до них. Щоб звернути увагу на себе, дитина робить не завжди продумані вчинки. Дорослі роблять вигляд, що це весело, чекають від нього нових «подвигів». Дитина звикає бути центром уваги, що виховує в ньому нескромність та розв’язаність і аж ніяк не морально-етичні почуття.

Частиною патріотичного виховання є виховання любові до природи рідного краю. А почуття до природи розвиваються в ході природоохоронної діяльності. Бувайте якомога частіше з дитиною на природі в лісі, біля моря, на лимані, біля каналу, в парках та скверах рідного міста. Звертайте увагу дітей на неповторну красу навколишньої природи і хоча б одне деревце, або кущик щорічно саджайте разом з дитиною, доглядайте і спостерігайте за ростом та розвитком рослини, отримуйте задоволення самі і вчіть дитину насолоджуватись спільними здобутками. Знайомте дітей з назвами дерев, квітів, трав; розповідайте відомі вам легенди про рослини рідного села.

По справжньому полюбивши природу, діти не будуть байдужі до рідного села, до Батьківщини.

Рідне село… Нам необхідно показати дошкільникам, що рідне село славетне своєю історією, традиціями, пам’ятниками, кращими людьми. Діти повинні зрозуміти, що їхнє місто – частина Батьківщини. Добре, якщо діти будуть знати, які визначні пам’ятники, відомі люди, які прославляють не тільки село, а й країну. Батькам необхідно знайомити дітей з історією рідного села, походженням назв вулиць, парків.

Пам'ятка для батьків

Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дити­на засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади стар­ших.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх гро­мадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьків­щини — рідного села. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі багатств рідної землі, а її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного села, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність збе­рігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квіту­чих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:

* Йдучи вулицею рідного села, роз­повісти про визначні пам'ятки, які зна­ходяться на цій вулиці.

* Познайомити дітей із назвою вули­ці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається?

* Відвідати разом всією родиною краєзнавчий музей. Після відвідин обговоріть з дітьми те, що ви там поба­чили.

* Побувати в пра бабусь та пра дідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного села. Які цікаві легенди, при­казки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.

* Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного краю, а ввечері запропонуйте намалю­вати свої враження від прогулянки.

* Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному селі. Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб воно завжди було охайним і привабливим.

* Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми.

* Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи про­живають і донині в рідному селі.

* Знайомте дітей зі звичаями та тра­диціями рідного краю.

* А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співай­те, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і пись­менників.

* Створіть сімейний фотоальбом «Я і моє село». Разом з дити­ною придумайте вірші про рідне село. Запишіть їх під фотографіями.

Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турбо­тливе ставлення до своєї малої батьків­щини — рідного села, району.

Як залучити дітей до морально-патріотичного виховання вдома?

1.Привчайте дитину дбайливо ставитися до речей, іграшок, книжок. Поясніть, що в кожну річ вкладено працю багатьох людей. Сходіть з дитиною в бібліотеку і подивіться, як там зберігають книги. Цей ігровий прийом «як у бібліотеці» допоможе привчити дитину до дбайливого ставлення до книги.

2.Дошкільники дуже рано починають проявляти інтерес до історії країни, краю. Якщо в місті є пам'ятники, організуйте до них екскурсії і розкажіть все, що ви знаєте, про те, як вшановують пам'ять загиблих. По нашій країні і по всьому світу можна здійснювати захоплюючі подорожі по глобусу, картах і фотографіях.

3.Запропонувати дитинi збудувати будинок. Коли будинок побудований, пограйте з дитиною в «новосілля», допоможіть розмістити ляльок, зайчиків, ведмедиків. Подивіться, чи міцно побудований будинок, чи красивий, чи зручний для житла.

4.Виховуйте у дитини шанобливо-дбайливе ставлення до хліба. Поспостерігайте за тим, як привозять і розвантажують хліб. Розкажіть, як вирощують хліб, скільки праці в нього вкладено вмести з дитиною посушите залишки хліба, зробіть сухарики.

5.Роскажіть дитині про свою роботу: що ви робите, яку користь приносить ваша праця людям, Батьківщині. Розкажіть, що вам подобається в вашій праці.

6.Повертаючись з дитиною з дитячого саду, запропонуйте пограти в гру «Хто більше помiтить цікавого?». Гра вчить спостережливості, допомагає формувати уявлення про навколишнє. Запропонуйте дитині намалювати, що найбільше сподобалося.

7.Любовь до Батьківщини – це і любов до природи рідного краю. Спілкування з природою робить людину більш чуйним, чуйним. Взимку на лижах, влітку на велосипеді або пішки, корисно відправитися з дитиною в ліс, щоб помилуватися його красою, дзюрчанням струмка, співом птахів. Виховуючи любов до рідного краю, важливо привчати дитину берегти природу, охороняти її.

Анкетування батьків

Шановні батьки!

Для вдосконалення спільної роботи закладу і сім’ї в напрямі патріотичного виховання вашої дитини і групи в цілому просимовас заповнити цю анкету. В анкеті два типи запитань: тестові, де необхідно просто підкреслити ваш варіант відповіді, та відкриті, де відповідь треба вписати. Нагадуємо, що неправильнихвідповідей бути не може!

1.     Чи вважаєте ви патріотичне виховання необхідною умовою гармонійного розвитку вашої дитини?

·           Так;

·           ні;

·           я не замислювався (-лась) над цим питанням.

2.     Хто повинен займатись патріотичним виховання вашої дитини?

·           Дошкільний заклад;

·           батьки;

·           бабусі та дідусі;

·           комплексний підхід.

3.     Чи знає дитина походження свого імені, прізвища?

·           Так;

·           ні;

·           частково.

4.     Чи відвідуєте ви разом з дитиною музеї, театри?

·           Так;

·           ні, не вважаю це потрібним;

·           ні, не маю часу;

·           іноді.

5.     Як і де ви проводите час поза домівкою?

____________________________________________________

____________________________________________________

6.     Які традиції існують у вашій родині?

____________________________________________________

____________________________________________________

7.     Чи залучаєте ви дитину до посильної участі в підготовці сімейних свят?

·           Так;

·           ні, не вважаю це потрібним;

·           іноді;

·           ваш варіант: (рядок).

8.     Як часто дитина спілкується з дідусями та бабусями (з прабабусею та прадідом)?

____________________________________________________

9.     Чи є у дитини в сім’ї свої обов’язки і які?

____________________________________________________

____________________________________________________

Дякуємо за співпрацю!

«Розвиваємо мовлення з колиски»

Мовлення є основним засобом спілкування. С. Аксаков писав: «Слово є перша ознака свідомого, розумного життя. Слово є відтворення усередині себе світу». Відтворення це йде все життя, але особливо інтенсивно – у перші роки життя. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти прекрасним даром.

Дитина повинна чути правильну, виразну, багату мову. Без помилок і недоліків.

Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною, перевантаженою грубими формами висловлювань, жаргонізмами –відповідний  буде й результат. Проте самого наслідування і запам'ятовування для оволодіння умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення. Отже, щоб запобігти виникненню «суржику», батьки мають демонструвати дітям зразки правильного мовлення.

Ви, батьки, повинні не просто володіти українською мовою. А бути провідником національної культури: знати і любити народну творчість, звичаї, традиції, особливості свого краю і передавати це своєму малюкові. Мова дорослого має бути доброзичлива, м'яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно й мелодійно. Важливі своєчасні міміка, жести, рухи. І головне - якщо діти бачитимуть, що батьки говорять українською мовою з внутрішньої потреби, а не примусово, вони наслідуватимуть їх.

Дитині нелегко заговорити одразу українською мовою, якщо навколо вона постійно чує російську або змішану, а значить, потрібні особливий такт, терпіння, спостережливість, сімейне читання, вивчення римованих творів, прослуховування пісень, казок, перегляд фільмів для дітей. Слід відразу помітити появу говоріння, заохотити малого. І ще - процес оволодіння українською мовою досить тривалий, тому не треба постійно виправляти помилки, виказувати за це. Щирий, довірчий, невимушений характер розмови викликатиме у дитини бажання говорити українською мовою.

Правила, яких потрібно дотримуватися батькампід час спілкування з дітьми.

1.  Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім'ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім'ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з малюком.

2.  Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.

3.  Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова - це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.

4.  Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.

5.  Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

6.  Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.

7.  Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

8.  Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

9.  Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов'язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами - усе це допоможе мові, а в майбутньому - в опануванні письма.

Рідна мова відіграє унікальну роль у становленні мовленнєвої особистості дитини дошкільного віку. К. Ушинський назвав рідну мову «Цвітом духовного життя нації», порівняв її з квіткою, яка ніколи не в'яне і вічно розвивається.

Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього дитинства, сім'ї, серед близьких і рідних дитині людей, а вдосконалення триває в дошкільних навчальних закладах, школі і упродовж  усього життя.

Отже, рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей. Оволодіння рідною мовою як засосом пізнання та способом людського спілкування є найважливішим досягненням дошкільного дитинства.

«Сучасна дитина у світі казки»

«Казка, фантазія – це ключик, за допомогою якого можна відкрити джерела думки і слова. Без казки, без гри уяви дитина не може жити… Казка – це образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови».

                                                                    В. Сухомлинський

Дошкільний вік є найбільш важливим періодом формування моральних і загальнолюдських цінностей. Одним з ефективних засобів розвитку доброзичливих взаємин у дітей дошкільного віку є казка. У чарівний світ казок дитина потрапляє в самому ранньому віці. Слухаючи їх, малюк, немов по сходах, йде по життю і залишається з нею назавжди. З дитячої казки починається його знайомство зі світом літератури, з миром людських взаємин і з навколишнім світом в цілому. Казка є таким же необхідним етапом розвитку дитини, як і гра.

 Казка активно впливає на почуття і розум дитини, розвиває його сприйнятливість і емоційність. У казці ніхто не вчить дитину «жити правильно». 

Дитина вчитися розуміти вчинки героїв казки, події казкового сюжету природно і послідовно випливають одне з іншого. Діти прагнуть скористатися позитивним прикладом свого героя. Казка допомагає виробити те чи інше ставлення до навколишньої дійсності, до вчинків людей, викликає прагнення наслідувати хорошому казковому герою і противитися поганому поводженню казкових героїв, тим самим закласти в душі і свідомості дитини певні моральні установки. Діти і казка нероздільні, вони створені одне для одного і тому знайомство з казками допомагає у вирішенні морального виховання дітей дошкільного віку.

    Казки є важливим виховним засобом, протягом століть виробленим і перевіреним народом. Життя, народна практика виховання переконливо довели педагогічну цінність казок. Діти і казка – нероздільні, вони створені одне для одного і тому, знайомство з казками свого народу має обов'язково входити в курс освіти і виховання кожної дитини.

     Народні казки містять своєрідну програму морального виховання. Поряд з приказками та прислів'ями народні казки є найважливішим засобом морального виховання дітей. Формуючи у дітей перші моральні уявлення, вихователь прагнути прищепити дітям почуття прекрасного, адже, поняття етики та естетики в педагогічному процесі тісно взаємопов'язані.

 Дійсно, не можна навчити дитину правди, добра, без формування у нього понять «гарне» і «негарне», «справжнє» і «хибне», не можна навчити його прагнути до захисту правди, добра, чи не сформувавши в нього емоційний протест проти зла і брехні , вміння цінувати прекрасне й добре в природі і людях. 

    Одним з головних засобів морального виховання є книга. Книга казок – це  перший «підручник життя» людини. Казка є невід'ємним елементом у вихованні дітей. Вона доступною мовою вчить дітей життя, розповідає про добро і зло. Діти легше розуміють казку, ніж прісну дорослу мову. Тому якщо дорослі хочуть допомогти пояснити щось дитині, підтримати його, доведеться згадати мову дитинства - казку. Читаючи і розповідаючи казки, дорослі розвивають внутрішній світ дитини. Діти, яким з раннього дитинства читалися казки, швидше починають говорити, правильно висловлювати свої думки. Дитячі казки розширюють словниковий запас малюка, допомагають правильно будувати діалог, розвивають зв'язну логічну мова. Не менш важливо зробити мову дитини емоційною, красивою. Формується вміння ставити запитання. Велике значення треба приділити конструювання слів, пропозицій, словосполучень. Дуже важливий зв'язок між мовною та розумовою діяльністю дітей. Казка допомагає формувати основи поведінки і спілкування.

    Для читання казок важливо вибрати «правильний» час, коли дитина буде спокійною і в доброму гуморі. Можна робити це перед сном, коли є час обговорити казку. Читати потрібно з задоволенням і не відволікатися, це принесе більше користі і позитивних емоцій. Казки розширюють пізнання дітей. Роль дитячих казок у вихованні дітей не може бути не помічена. Дитина, представивши образи, вчиться розуміти внутрішній світ героїв, співпереживати їм і вірити в силу добра. Роль дитячих казок не обмежується тільки приємним проведенням часу. Після прочитання казки важливо поговорити з дитиною використовуючи питання: Чи сподобалася тобі казка? Що сподобалося найбільше? Хто головний герой? Хто з героїв сподобався? Як вчинив головний герой? А як би ти вчинив на його місці? Пояснити малюкові, як чинити не можна і як можна, закріплювати бажання слідувати позитивний приклад героїв казки.

       Казка є одним з найдоступніших засобів, для повноцінного розвитку дитини. Не потрібно применшувати роль дитячих казок у вихованні дітей. Отже, правильно підібрати казки з віковими особливостями дітей, можна позитивно впливати на емоційний стан дитини. Схвалення позитивних вчинків казкових героїв і несхвалення негативних дозволяє малюкам не тільки зрозуміти але і застосовувати в реальному житті поняття про те, як можна чинити, а як не можна.

Які доручення може виконувати дошкільня 

    Основними формами організації праці у нашому дошкільному закладі є доручення, чергування та колективна праця.

    Доручення — найдоступніша форма залучення дітей дошкільного віку до посильної повсякденної трудової діяльності як у дошкільному закладі, так і вдома. Чітка спрямованість на одержання результату і наявність конкретно визначеного завдання робить доручення доступним навіть для дитини раннього віку (подай, принеси, постав на місце тощо).

    Систематична участь у трудовій діяльності сприяє загальному розвитку малюків та надає їм упевненості у власних силах. Видатний психолог Даниїл Ельконін виділяв два чинники, які спонукають дитину дошкільного віку до трудової діяльності: тенденція до самостійності та інтерес до всього, що стосується життя і праці дорослих. Уже наприкінці молодшого дошкільного віку дитина починає прагнути самостійності. Двохрічний малюк намагається самостійно одягатися: «Я сам», — говорить він на спробу дорослого допомогти. Діти 3 — 4 років можуть самостійно мити іграшки, допомагати накривати на стіл, старші дошкільники спроможні доглядати за рослинами, тваринами, допомагати дорослим та малюкам.

    Саме за допомогою трудових доручень ми розвиваємо у дітей таку базову якість особистості, як самостійність.

У роботі з дітьми ми використовуємо такі прості і корисні правила:

• усе, що я можу, — зроблю сам;

• якщо я не вмію, то навчуся;

• умію сам — допоможу іншим.

    Просте доручення полягає у тому, що дитина має виконати якесь одне нескладне завдання, скажімо, принести стілець, подати книгу, чашку тощо. Такі доручення мають епізодичний і короткотривалий характер, тому ми даємо їх молодшим дошкільникам. Але у малюків іноді не вистачає наполегливості, а то й бажання зробити це самостійно.

    Даючи дитині доручення, дуже важливо показати, як правильно його виконати, і пояснити, навіщо це потрібно. Скажімо, доручаючи дитині розкласти ложки до сніданку, варто показати, що слід узяти декілька ложок у ліву руку, а потім брати по одній і класти справа від тарілки, щоб іншим дітям зручно було брати ложку правою рукою. Поступово показ і вказівки замінюємо нагадуванням і контролем. Сором'язливих, нерішучих дітей заохочуємо, а занадто активних, умілих, які намагаються виконати доручення за іншого заради похвали — стримуємо, пропонує¬мо допомогти іншому, показати, як краще впоратися із завданням.

    Для розвитку трудових умінь у дітей слід правильно добирати доручення. Насамперед воно має бути посильним і разом з тим потребувати від дитини невеликого зусилля, щоб вона ставилася до доручення, як до важливої та серйозної справи.

Роль батьків у вихованні працелюбності

   Звичайно, виховати самостійну, організовану та працелюбну дитину неможливо лише в стінах дитячого садка. Адже особистий приклад і участь батьків у трудовому вихованні дітей має величезне значення. Тому ми активно залучаємо їх до цієї роботи, Проводимо з ними бесіди, консультації, залучаємо до участі в освітньому процесі, у «Дні добрих справ», даємо конкретні рекомендації щодо прийомів трудового виховання вдома, які трудові доручення слід давати конкретним дітям, як правильно оцінити результати дитячої праці, підтримати у випадку невдалого виконання доручення тощо.

    Для виконання трудових обов'язків вдома під керівництвом батьків ми пропонуємо посильні для дитини доручення, зокрема:

• підтримувати порядок у своєму ігровому куточку;

• поливати кімнатні рослини;

• якщо сім'я тримає город, квітник, виділити для дитини грядку, де вона зможе посіяти городні культури;

• допомагати мамі у хатній роботі — підмести підлогу, витерти пил, прибрати посуд зі столу;

• мити чайний посуд, витирати його й акуратно ставити на місце.

  Коли діти усвідомлюють свої обов'язки та набувають практичного досвіду, у них з'являється впевненість у своїх силах та можливостях, готовність працювати. Бони із задоволенням виконують свої обов'язки, допомагають молодшим братикам чи сестричкам. Спостерігаючи, як працюють дорослі, діти радо разом з ними прибиратимуть приміщення, пратимуть, готуватимуть, працюватимуть в саду і на городі. Ми пропонуємо батькам потурбуватися, щоб знаряддя праці, якими користуються діти, відповідали їхнім силам і можливостям, а дитячу працю супроводжував оптимістичний, радісний настрій.

   Для того щоб діти любили працю, щоб вона поступово стала для них потребою, необхідні міцні трудові навички, які формуються лише у результаті повсякденного вправляння. Якщо набуті навички стануть сталими, а обов'язки усвідомленими, то їх систематичне виконання у дитячому садку переросте у звичку.

 Дитячі істерики та вередування

   Тільки терпіння, увага, так, бажання розібратись, Ваша педагогічна спостережливість дають позитивні результати і мають перспективу створення конструктивних стосунків між батьками та дітьми. Серед проблем малюків, що найчастіше зустрічаються, є дитячі істерики та вередування, що виникають у незручний момент на людях. Дорослі будь – що намагаються це припинити, щоб відвернути увагу до них з боку оточення.

   Всі батьки бодай раз це бачили. Ми усі цього боїмося. І ми усі з цим зіткалися чи зіткнемося рано чи пізно. Це важкий для батьків момент – коли дитина погано поводиться в громадському місці.

    Будь – кому з родичів стає нестерпно соромно, коли серед юрби незнайомих людей його дитина влаштовує огидну сцену, починає поводитися як дикун чи вола як сирена. Усі наші мрії про ідеальну дитину випаровуються, коли ми (і всі люди навколо )чуємо цей жахливий крик «ХОЧУ!!!».

   Що ж робити, коли у магазині Ваша дитина стає центром уваги? Як справитися з нею, коли вона репетує, падає на підлогу і дриґає ногами?

Кроки до подолання

   Дійте відповідно до обставин. Багато батьків у такій ситуації намагаються зробити вигляд, що нічого не сталося. З вимушеною посмішкою вони не звертають уваги на дитину або кажуть їй: «Невже ти не знаєш, як треба поводитися в магазині?». Це неправильно! Дитину неможна ігнорувати, роблячи вигляд, ніби нічого не трапилось. Замість цього глибоко вдихніть, порахуйте про себе до 10 і зосередьте всю свою увагу на дитині.

   Тримайте себе в руках. Оскільки це саме Ваша дитина влаштувала сцену, то і Ви самі виявляєтеся в центрі уваги оточення. Ви ловите на собі осудливі погляді, а може навіть почуєте кілька невтішних коментарів на Вашу адресу. Для багатьох з нас це гнітюче почуття, однак не варто втрачати самоконтролю і поступатися гніву, що виникає. Намагайтеся будь – що розв’язати проблему мирно. Не варто підвищувати голосу. Тим більше, не варто вдаватися до фізичного покарання (воно не знімає проблеми, а навпаки, загострює її і переводить на більш глибокий рівень, що може стати причиною негативного ставлення дитини до Вас). Візьміть до уваги інтереси Вашої дитини, а не те, що оточення подумає про Ваші батьківські здібності.

   Розберіться в причинах. Чому це сталося? Що спонукало дитину вчинити саме так? Можливо, Ваша дитина вередує, бо занадто втомилася, причому втома може бути як фізичною, так і емоційною. Чотирирічній або п’ятирічній дитині, вже не говорячи про найменших за віком, важко довго перебувати серед юрби. Її втомлюють великі скупчення людей: масові концерти, різноманітні великі видовища та гамірні святкування. Тому варто не брати на такі заходи своїх малюків. Їм краще побути вдома у зручній та звичайній для них обстановці або в крайньому разі перебування Вас і дітей на таких заходах має бути короткотерміновим. Але найкраще все ж таки їх уникнути, щоб зайвий раз не спонукати дитину до проявів негативної поведінки та виникнення конфліктів у Ваших стосунках.

   Великі очікування та давні бажання дитини, які нереалізовані. Можливо, вона справді давно мріяла про цю іграшку і плекала надію, що куплять її саме сьогодні. А можливо, їй просто в цю мить бракує Вашої уваги. Ї вона намагається бодай якось достукатись до Вас, щоб Ви помітили це. Ваші дії мають бути досить зваженими, але в жодному разі не емоційними та провокуючими, щоб не загострити ситуацію. Тому швидко і холоднокровно, як поліцейський на місці злочину, розберіться в причинах дитячого вередування. Після встановлення причини зробіть кроки назустріч і покажіть Ваше бажання зрозуміти та допомогти дитині.

   Поговоріть з дитиною. Перший крок до розв’язання конфлікту – намагатися поговорити. Для цього Ви повинні бути на одному фізичному рівні з дитиною, тому або нахиліться до неї, або візьміть її на руки. Ви повинні також бути з нею на одному емоційному рівні, тому скажіть їй, що Ви теж відчуваєте розчарування і гнів. Пожалійте її. Усе це не обов’язково втихомирить дитину, але з цього завжди потрібно починати розв’язання будь – якого конфлікту.

   Відверніть увагу. Намагайтеся відвернути увагу дитини від предмета чи причини її вередування. Увагу найменших дітей може відвернути будь – яка яскрава кольорова пляма чи гучна музика, інший цікавий для дитини предмет. Може допомогти також несподіваний вчинок з Вашого боку, реакція, яку дитина від Вас не очікує, наприклад: сміх, починаєте співати, кажете: «Подивись ось туди, а це хто чи що там?».

   Поведіть дитину в інше місце. Якщо дитина довго не заспокоюється – намагайтеся змінити обстановку. Найкраще повести її в малолюдне місце. Зміна обстановки дуже добре відволікає увагу дитини. Якщо Вам довелося відкласти при цьому свої покупки – ну що ж поробиш, у житті бувають речі і гірші, зрештою, дитина важливіша.

   Дайте зрозуміти дитині, що Ви її любите, але її поведінка неприйнятна. Дитина повинна розуміти, що існує «правильна» і «неправильна» поведінка. Погана поведінка завжди призводить до неприємних наслідків. Наприклад, Вам доведеться піти з парку або з Дня Народження. Якщо дитина усвідомлює, що погана поведінка так чи інакше карається (але у жодному разі це не має бути аж ніяк не фізичне покарання, це Ваша крайня реакція і то вона має полягати в тому, що Ви просто виводите з цього місця дитину), вона буде намагатися тримати себе у визначених рамках.

  Але ніколи не поступайтеся примхам дитини, інакше вона може зрозуміти, що легко може маніпулювати Вами і буде домагатися свого будь – якими способами, у тому числі, влаштовуючи сцени в громадському місці. Важко миритися з вередуваннями на публіці, але ще важливіше в цей момент виявити батьківську мудрість і терпіння. Поводьтеся так, щоб не мати потім почуття провини перед своєю дитиною. Пам`ятайте, що це Ваша дитина, і її інтереси важливіші для Вас, ніж думки оточення. Тому не варто, щоб ваші дії були агресивними, це може обернутися втратою довіри до Вас в очах дитини.

   Вередування, каприз – прагнення дітей, насамперед дошкільного та молодшого шкільного віку, домагатися чогось забороненого, недосяжного чи неможливого в цей момент. Вередування, зазвичай, бувають безпричинні, майже завжди супроводжуються плачем, лементом, тупотінням ніг, розкиданням перших предметів, що потрапили під руку. Часом вередування дитини безглузді і цілком нездійсненні. Наприклад, раптом хочеться молока, якого в домі немає, чи йти в дитячий садок з мамою, а дитину веде бабуся. Найчастіше діти, особливо раннього віку, 2 – 3 років, самі не можуть зрозуміти, чого хочуть. І справа тут не тільки в тому, що більшість з них не вміє ще говорити, а й у тому, що розумових навичок для узагальнення своїх переживань і емоцій не вистачає. Вередування можуть бути скороминущими, можуть зберігатися весь день, іноді вередування продовжуються досить тривалий період – місяць – два.

   Для істерик у дітей характерні неймовірна яскравість, гротескність, свого роду «гра на публіку», залежність від зовнішніх обставин і наявності глядачів.

   Дитяча істерика, зазвичай, супроводжується малими припадками: гучний плач, лементи, биття головою об стіну чи підлогу, роздряпування обличчя. У важких випадках (великі припадки) відбуваються мимовільні судоми, а також так званий «істеричний міст», під час якого дитина вигинається дугою. Характерною рисою дитячих істерик є те, що вони виникають у відповідь на образу чи неприємну звістку, підсилюються у разі підвищеної уваги оточення і можуть швидко припинитися після того, як ця увага зникне.

   Сприятливими умовами для виникнення вередувань є перевтома, некомфортна обстановка, незручний одяг, погане самопочуття, підвищена емоційна збудливість, чутливість.

   Якщо вередування й істерики в дітей постійні, це може бути наслідком захворювання нервової системи, і дитину варто показати лікарю – невропатологу. Якщо ж із здоров’ям усе гаразд, і вередування чи істерики при одному з батьків дитина собі не дозволяє, то корінь проблеми варто шукати в сімейних стосунках, а саме у реакціях батьків на поведінку дитини. Вередування можуть виникнути у відповідь на потурання дорослих, на їхні суперечливі вимоги чи на надмірно суворі заходи, що застосовуються до малюка.

   Останнім часом, зустрічається такий погляд, що короткі напади роздратування можуть бути навіть корисні для нормального розвитку нервової системи дитини, бо такі вередування знімають внутрішнє напруження, дають вихід пригніченим емоціям, загнаним усередину бажанням. Це абсурдна і легковажна позиція!

  Регулярні дитячі істерики призводять до психогенних змін характеру, розхитують нормальну психіку, породжують стійкі психопатичні стани. Такому типу поведінки відповідає така клінічна картина – нетерплячість, нетерпимість до думки оточення, вимогливість, підозрілість, уразливість, мстивість, гнівливість, неадекватність емоційних реакцій.

   Дитячі істерики і вередування майже завжди є наслідком неправильної поведінки батьків.    Якщо дитині усе дозволяють, виконують усі її забаганки, «тільки б вона не розхвилювалася», то наслідки такого виховання – звичайна примхливість, розпещеність і вседозволеність.

Багатьом мамам не вдається нічого придумати в такій складній ситуації, і вони воліють поступитися, або дитина замовкла. Це звісно, вимушений, але небезпечний шлях. Він призводить до того, що реакції дітей закріплюються і наступного разу повториться щось подібне, тільки з іще більшою силою.

   Батькам варто чітко визначити список дозволених і заборонених речей, і завжди дотримуватися один раз встановленої заборони. Дитина, схильна до яскравих реакцій, використовує будь – яку тріщинку у стосунках між членами родини. Ось вона кидається з лементом на підлогу, чогось вимагаючи. Батьки непохитні. Маминої стійкості вистачає ненадовго, і вона каже: «Ну, гаразд, буде по – твоєму». А малюку тільки цього і треба. Він кричить і вимагає ще наполегливіше. Очевидно, що його демонстративна поведінка і була розрахована на маму.

   Діти набагато спостережливіші, ніж ми гадаємо. І вони добре розуміють, що за цукеркою, яку мама не дає, треба йти до діда, що гуляти треба з батьком, бо він купує «заборонену» газовану воду, а якщо влаштуєш бабусі істерику, можна одержати все і трошки більше. Намагайтеся, щоб жоден з рідних не применшував авторитету іншого. Якщо мама не дозволила, отже, не можна; тато сказав – роби. У жодному разі один з батьків не повинен скасовувати заборон іншого. Батьки не повинні дозволяти дитині домагатися бажаного за допомогою істерик. Водночас, звичайно, потрібно бути терплячими і вміти знаходити компроміси.

   У більшості випадків, особливо якщо дитина старша 4 – х років, корисно буває покарати, наприклад, позбавити солодкого чи чогось цікавого. Навчіть дитину вибачатися за свої вчинки. Але найголовніше – виробіть усією родиною єдину лінія заборон і заохочень. Потрібно вчити дитину висловлювати свої бажання прийнятним способом, пояснювати, що лементом одержати необхідне неможливо, і своєю поведінкою не закріплювати в дитині подібні маніпуляції. Після того, як з істерикою буде покінчено, покажіть дитині, що і Ви не «залізні», що і у Вапс є нкрви, що Вас можна засмутити. Ні, Ви звісно любите свого малюка, але його поведінка лякає Вас. Тому те, що він усе-таки взяв себе в руки, Вас не мое не тішити.

«Сім помилок батьків»

Погодьтеся, усі батьки хочуть, щоб їхні діти росли щасливими, здоровими та успішними. Але часто, самі того не розуміючи, своїми вчинками та словами вони псують життя  власним дітям.  7 помилок, яких припускаються батьки, виховуючи дітей.

    1. ЗАТЮКУВАННЯ    Це — зауваження, які, на жаль, доводиться часто чути з вуст батьків.

    Що відбувається в цей момент з дитиною? Щоб якось вціліти і зберегти свою нервову систему, вона починає ігнорувати батьків і всі їхні зауваження. У дитини певною мірою виробляється імунітет до зауважень батьків. І це добре. Адже неможливо витримати таку кількість несхвалення з боку власних батьків. Хоча, звісно, подібний імунітет не зміцнює дитяче здоров’я, їм доводиться витрачати величезні зусилля на захист від нас.

    2. НЕВІРА У ДІТЕЙ   Ми любимо дітей, але нам властиво думати про них гірше, ніж вони є насправді. Ми не віримо, що вони можуть досягнути успіху, самостійно прокинутися, доїхати кудись без нагадування. І подібні абсурдні думки суттєво впливають на відчуття самостійності дітей, їхню впевненість у собі й на стосунки між дитиною та батьками.

Це тенденція така — не довіряти своїм дітям, жаліти їх: «Він же, бідолашний, не впорається. А як же він у цьому світі? Я ж маю йому допомогти.» Ґрунт у цього всього — невіра у своїх дітей, їхню силу та можливості.

    Такі батьки починають керувати життям своєї дитини. А це дуже шкідливо для дітей, тому що високий контроль вбиває відчуття самоконтролю,а надмірні вимоги і спроба контролювати кожну секунду життя дитини призводять до того, що вона втрачає інтерес до життя. Адже дитині не дають робити те, що вона хоче, вона постійно робить те, що хочуть батьки. І вони ще й перевіряють це, тому що не довіряють. От з такого замкненого кола виходять люди з дуже низькою самооцінкою, що, безумовно, вплине на якість всього їхнього життя.

    3. ВІДЧУТТЯ ПРОВИНИ    Причин цього відчуття може бути багато:

         робота матері чи постійні відрядження татуся;

         поява другої дитини й відчуття, що ви не приділяєте достатньо уваги старшій;

         слова інших людей, про те, що я — погана мама («Тому що моя дитина в 3 роки ще не говорить повними реченнями.» тощо).

    Подібні речі занурюють нас глибоко й надовго у відчуття провини. Що ми робимо, щоб компенсувати це відчуття? Впадаємо у крайнощі: або задаровуємо дитину подарунками (як відкуп), або стаємо занадто суворими.Нам здається: оскільки ми — відсутні у житті своєї дитини, то, якщо ми зараз суворо не розкажемо їй, як правильно жити, то з неї виросте погана людина. І замість того, щоб бути добрими батьками, ми перетворюємося у військових. Таким батькам здається, що якщо вони проявлять слабкість, то дитина «пуститься берега». Це справді може статися, але лише тому, що дитина захоче втекти від надмірного контролю туди, де її розуміють і є тепло у стосунках.

    Відчуття провини штовхає батьків у ці крайнощі, тому що вони розуміють, що в них щось не виходить. Тож вони вирішують або задобрювати дитину всіма можливими способами, або залякувати її. Але це може в певний момент припинити працювати і серйозно зламати психіку дитини, прирікаючи її на страждання й ходіння до психотерапевтів у дорослому житті.

    4. ІДЕАЛЬНА КАРТИНКА Четверта серйозна і поширена помилка батьків, яка впливає на майбутнє життя дитини, — це ідеальна картинка того, якою має бути моя дитина. А вона ж може народитися зовсім іншою. І мама, тато, бабусі та дідусі (у кожного ця картинка своя), намагаються запхнути дитину в рамки тих очікувань, які вони на неї накладають.

А потім вони кажуть: «У мене якісь негармонійні стосунки з моєю дитиною. Я мріяла про одне, а в мене якась неправильна дитина.» 

    А все, що потрібно зробити — прибрати ідеальні картинки й подивитися на ту дитину, яка у вас є, полюбити ту «начинку», яка в ній є. Зрозуміти, що одна дитина в сім’ї може бути одною, друга — іншою, і потрібно любити цю такою, а цю — такою. Тому що невідповідність картинок породжує претензії до наших дітей: до їхнього характеру, сім’ї, в якій вони народилися, тощо.

Поставте собі запитання: «Що для мене має більшу цінність — картинка, за яку я чіпляюсь і в яку з усіх сил намагаюсь запхнути свою дитину, чи реальна жива людина поруч зі мною?».

    Коли ми намагаємося нав’язати дитині наше уявлення про життя, ми її ламаємо, і їй дуже довго доведеться відновлюватися, якщо в неї вистачить на це сил.

    А якщо не вистачить, вона потім буде «кульгати» все життя. Зовні це може бути непомітно, але внутрішні «батарейки» будуть сильно посаджені, рівень бажань і домагань буде низьким, характер зміниться. І дитина не проявить свої найкращі риси, які могла б, якби батьки не намагалися нав’язати їй ті уявлення, які для них є кращими, а для неї, можливо, й не властиві. Любіть ту «начинку», яка є у вашої дитини. Вони народжуються з величезним потенціалом, величезними можливостями, тож не применшуйте їх, будь ласка.

    5. ВІДСУТНІСТЬ МЕЖ П’ята помилка, якої припускаються багато батьків, — це невиставляння ніяких меж перед дітьми. Зазвичай вони наводять такі аргументи:«А ми виховуємо за системою: все можна до 5 років».  Або «Це ж дитина, їй все можна, вона ж пізнає світ.» І їх це розчулює. А потім дитина б’є когось на майданчику чи залізає під спідницю незнайомій тітоньці в громадському транспорті.

    Таким батькам потрібно зрозуміти: ми живемо в реальному світі, і цей світ має свої правила — правила співіснування між людьми, правила культури поведінки, які в більшості випадків є виправданими («Не лізь на територію іншої людини, і вона не буде давати тобі відсіч» тощо). А ми ці правила змінюємо, і заради дитини готові прогнути весь світ.

    А це призводить до того, що дитина росте у світі, який обертається навколо неї. Але ж це неправда: світ не крутиться навколо нас, ми — частина цього світу. І, відповідно, коли дитина виростає, починає щиро дивуватися, чому їй не аплодують, не хвалять за погано виконану роботу. Вона не розуміє, і починає говорити «Світ — жорстокий, мені в ньому погано».

     Тож, чесніше для дітей буде, якщо ми вибудуємо стосунки так, щоб вони навчилися взаємодіяти зі світом навколо себе. Завдання батьків — не крутити світ навколо дитини, а вчити її кожного дня вбудовуватися в життя, взаємодіяти з іншими людьми на рівних, а не як центр Всесвіту

    6. ЗАЦИКЛЕНІСТЬ НА ДІТЯХ Ця помилка стосується більше мам, але вона дуже поширена і завдає значної шкоди дітям у майбутньому й теперішньому. Відсуваючи після народження малюка батька в сторону, деякі мами повністю занурюються в життя дитини. Вони забувають про себе, і дитина стає зосередженням їхніх бажань, сподівань і світу. Що ж у цьому поганого?

    Коли мама занадто занурена в дітей, їм не вистачає самостійності, вони постійно знаходяться «під ковпаком» і не мають можливості вирости. Якби вона трохи менше часу їм приділяла (займаючись улюбленою справою, ходячи на роботу, цікавлячись життям тата цих дітей, собою та своїми інтересами), то в них було б більше простору для росту та розвитку. І мама могла б частіше фіксувати зрізи в розвитку дитини: тут змінився, цього навчився, тепер вже на такому рівні. Та коли мама не робить цього, а занурюється сильно в дітей, вона не дає їм рости.

«Бути мамою — це розмовляти з дитиною багато, давати свободу для простору та росту. Це — приклад, чого можна досягти в житті, контекст, який ми несемо. Ось це до виховання має важливе відношення. А коли в нас завжди пиріжечки, ми виглядаємо на вулицю і кричимо: «Ти вже замерз, вдягни шапку!» – це до особистісного росту дітей не має ніякого відношення крім того, що повністю його припиняє.» 

    І діти не досягають того, чого б могли досягнути, якби мами в житті було менше. Крім того, зациклюючись на дітях, мама забуває про себе та чоловіка. І він відходить на другий план, вона починає погано про нього говорити, показуючи своїм дітям приклад поганих подружніх стосунків.

Натомість правильна ситуація — коли в батьків самодостатні діти, «коли в мене на першому місці я, як мама, на другому місці в мене чоловік, на третьому місці в нас діти з тієї простої причини, що якби не він і не я, їх би не було. І коли діти виростуть і підуть, мені з цією людиною буде про що поговорити і нам, як і раніше, буде добре вдвох. І я не буду тероризувати дорослих дітей дзвінками: «А ти поїв?, «Ти сходив туди...?», «Що в тебе сьогодні на роботі?».

    Таки мамам немає чим заповнювати внутрішню порожнечу, і вони продовжують жити за рахунок своїх дітей навіть тоді, коли ті втікають від них на інший кінець світу. Але це неправильно. Кожна людина має жити своє життя, радіти своїм життям, а завдання батьків (мам, зокрема) — дати можливість дітям вирости, відпускати їх.

    7. ВІДСУТНІСТЬ ПРАГНЕННЯ БУТИ ЩАСЛИВИМИ  Ця помилка — найбільш катастрофічна та небезпечна для майбутнього дітей. Ми продовжуємо так жити, думаючи, що це ніяк не вплине на життя наших дітей. Але воно впливає. Наведем дві найбільш поширені ситуації, яких краще не повторювати у своєму житті:

    1. Чоловік і жінка — нещасливі разом, і з якоїсь причини продовжують жити разом. І це жахливо впливає на дітей, тому що вони бачать модель сім’ї, в якій двоє людей нещасні. Багато батьків відмовляються оформлювати розлучення, мотивуючи це тим, що «дітям потрібні обоє батьків». Але їм потрібні обоє щасливих батьків і не важливо, живуть вони разом чи ні. Батьки зобов’язані бути щасливими, тому що тільки так вони можуть показати дитині планку «За будь-яких обставин будь щасливим! Не дозволяй собі бути нещасливим.»

    2. Ми часто ходимо на роботу, яка нам не подобається. Ми втомлюємося, хворіємо, скаржимося на керівництво. Ми — нещасні в цьому. Але який приклад ми показуємо своїм дітям? Що це — норма: ходити роками на нелюбу роботу. І діти справді починають думати, що це — спосіб життя. Але, якщо ми дійсно любимо своїх дітей, ми просто зобов’язані бути щасливими.

«Щасливі люди — це не ті, в кого в житті все складається, чи хто не зіштовхується з труднощами. Щасливі люди — це люди, в яких бувають злети і падіння, але вони точно знайшли себе в житті. Вони не скаржаться, зіштовхуються з труднощами, долають їх, горять своєю роботою, сім’єю, собою, коханою людиною. Вони не живуть з понеділка по п’ятницю, чекаючи вихідних, щоб на них якось пережити, а потім знову йти на нелюбу роботу, в стосунки, які не подобаються.»

    Більш руйнівного для життя дитини впливу батьків важко собі уявити, ніж те, коли ми нещасливі, і наші діти починають думати, що це — норма життя.

    На жаль, ці сім помилок,  здатні серйозно вплинути на життя дітей тепер, і в майбутньому. Адже безслідно нічого не проходить. Але  немає безвихідних ситуацій. Якщо ви відзначили, що допустили котрусь з цих помилок, проаналізуйте ситуацію, подумайте і змінюйте свою поведінку, змінюйте своє життя та пріоритети. Бажаємо вам успіху!

 

«Чому дитина гризе олівці»

 

Коли дитина постійно гризе ручки, олівці, тягне руки в рот – це свідчить про наявність у неї психологічної або неврологічної проблематики. Цю проблему не варто ігнорувати в надії, що дитина просто переросте. Але не можна її й лаяти, карати, висміювати. Це лише погіршить ситуацію.

Причиною таких проявів у дитини можуть бути:

·           високий рівень тривожності;

·           складності з проявом почуттів, зокрема агресії;

·           напруга, викликана психотравматичною подією або несприятливим психоемоційним фоном у сім’ї, зокрема завищені вимоги, гіперконтроль, соціально-орієнтований стиль виховання;

·           регрес на тлі психотравматичної події (дитина стає ніби молодшою, повертається оральна фіксація, діти у такий спосіб намагаються заспокоїти себе).

Щоб допомогти дитині, необхідно з’ясувати причину цього стану. Поговоріть про її почуття й переживання. Уважно вислухайте, що її турбує. У жодному разі не висміювати й не засуджуйте дитину. Уникайте фраз «такий великий, а руки як і раніше в роті», від них напруга буде тільки зростати. Дайте дитині зрозуміти, що ви її любите й готові прийти на допомогу. Створіть теплу, приймальну, доброзичливу атмосферу в сім’ї. Навчіть дитину розрізняти почуття й емоційні стани. Поясніть, як проявляти агресію соціально-прийнятним способом, влаштуйте бій подушками або покидайте дротики.

Ліплення, малювання, різні ігри з водою й піском також допоможуть дитині зняти напругу. Ще можна освоїти просту техніку дихання, яка в потрібний момент допоможе заспокоїтися й розслабитися: спокійний глибокий вдих через ніс, затримка дихання на кілька секунд, потім плавний видих через губи трубочкою.

Приділяйте дитині якомога більше уваги. Не варто вимагати обіцянки «так більше не робити». Просто тому, що не робити так вона не може.

Якщо ж ваша дитина пережив травмувальну подію, і ви не можете самостійно впоратися з проблемою, звертайтеся по допомогу до психолога.

«Десять «золотих правил»

виховання щасливих дітей»

    Правило1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше їх засвоїти набагато важче

Правило 2. Формуйте самоповагу. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.

Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала теле або комп’ютереманом. Бо ці види діяльності гальмують в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже з часом у дитини можуть виникнути проблеми у спілкуванні.

Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що – погано», а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки. Прикладом повинні бути ви самі.

Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити, що йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато – мама цілуються – це сімейний ритуал.

Правило 7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Якщо ви живете на соціально – психологічному смітнику, дітям важко бути вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянд.

Правило 8. Будьте вимогливими. Але не будьте тиранами. Розумними і слухняними діти стають не відразу, на це треба витратити роки.

Правило 9. Привчайте дитину до праці. Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.

Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай навчаться на власних помилках.

Як можна допомогти дитині добре поводитись?
Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами.

Подавайте дітям приклад хорошої поведінки
Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

Змінюйте оточення, а не дитину
Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

Висловлюйте свої бажання позитивно
Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

Висувайте реальні вимоги
Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.

Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням
В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

Обирайте виховання без побиття та крику
На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.
Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.

Факти, що можуть Вас здивувати...

Діти часто не розуміють, чому їх покарано
Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам'ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.
   Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір.
сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти.
Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.
   Діти мають право на позитивне ставлення до себе
Уряд України зобов’язався дотримуватись принципів Конвенції Організації Об’єднаних Націй з прав дитини. В ній виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.

«Цікаві ігри з кульками»

Діти завжди раді повітряним кулькам. Підніміть це захоплення на наступний рівень, додавши кілька «правил», і вони будуть радісно рухатися, розвиваючи свої рухові навички та спалюючи якусь частину своєї безкінечної енергії.

Проте нагадуємо, що шматочки лопнувших кульок можуть становити серйозну небезпеку задухи для молодших діток, тож подбайте про їхню безпеку та контролюйте ігри із повітряними кульками.

Не дозволяйте повітряній кулі торкнутися землі. Класична гра, якій діти раді щоразу. Правила прості – запустіть кулю в повітря, але не дайте їй торкнутися землі. Щоб ускладнити завдання для дітей старшого віку, запропонуйте їм жонглювати більше однієї повітряної кулі або грати із зв’язаною однією рукою за спиною. Нехай діти контролюють час, скільки триматимуть кульки в повітрі (і ставлять рекорди, змагаючись із собою), або ж рахують, скільки разів встигнуть вдарити кулю, тримаючи у повітрі. Гра чудово підходить для покращення сили рук та координації рук і очей.

Пінгвінова хода. Поставте повітряну кулю між колінами дитини і рухайтесь по кімнаті, тримаючи її. Ускладнюйте завдання для старших дітей, попросивши їх обійти кілька перешкод. Якщо вони загублять кульку, мають повернутися на початок гри. Для декількох дітей можна запропонувати таку команду гру, фіксуючи час, за який вони пройдуть перешкоди із кулькою, затиснутою між ногами.

Підвішена кулька. Повісьте повітряну кулю так, щоб вона була на кілька сантиметрів вище за зріст дитини. Нехай спробують стукнути кульку рукою. Порахуйте, скільки разів поспіль вони зможуть її штовхати/стукати, без перерви та пропусків. Це дуже втомлює! Підніміть складність завдання. Чи зможуть діти підстрибувати і торкатися повітряної кулі головою? Можливо, для цього варто підвісити кульку дещо вище.

Перегони кулі подихом. Встановіть «курс» і подивіться, чи може дитина додмухати повітряну кулю аж до фінішу. Для цього доведеться робити багато армійських повзань, працюючи верхньою частиною тіла та втрачаючи багато сили цією дорогою.

Балансування повітряної кулі. Киньте виклик дітям, чи зможуть вони збалансувати повітряну кулю на тильній стороні руки, і подивіться, як довго вони можуть це робити, перш ніж кулька впаде на землю. Ви були б здивовані, скільки вони будуть рухатися для виконання такої вправи.

Кульки на веслах. Використовуйте мухоловку, ракетку для тенісу/бадмінтону або зробіть щось подібне на «весло», використовуючи паперову тарілку та велику паличку/пластикову ложку, і нею, а не руками, грайте у всі ігри із кульками, подані вище.

Такі інструменти цікаві для балансування повітряної кулі. Нехай діти намагаються тримати свою кульку на «веслах», коли вони пересуваються через перешкоди або бігають по дому. Це зовсім непросто.

Балансування кульки ногами лежачи. Нехай діти ляжуть, піднявши ноги в повітря, і спробують врівноважити повітряну кулю на ногах. Це непросте завдання і вимагає великої концентрації. Чудова основна тренування!

Волейбол повітряною кулькою. Створіть «сітку» між двома стільцями (можна із ниток), а потім попросіть дитину вдарити повітряну кулю вперед і назад, бігаючи з однієї сторони на іншу, намагаючись утримати її над підлогою. Якщо дітей більше, попросіть їх тримати кульку в повітрі над сіткою настільки довго, скільки вони зможуть.

Хокей повітряною кулькою. Використовуйте невелику хокейну паличку або зробіть власну з картону. Завдання – перемістити повітряну кулю в ворота, якими можуть стати корзина для білизни або коробка, перевернута на бік тощо.

«Як зміцнити імунітет дитини взимку»

 Низький імунітет у дитини — тема для суперечок і спекуляції фармацевтичної індустрії. Особливо ця тема актуальна взимку, коли діти найчастіше хворіють на вірусні інфекції. Усі батьки хочуть відгородити свого малюка від хвороб, зберегти його здоров'я та не знають, як зміцнити імунітет дитини. У мережі існує безліч рекомендацій щодо того чи іншого препарату, є також «бабусині» рецепти, які, як зазначено, врятують дитину від будь-якої хвороби. Чи так це?

Детальніше про те, що впливає на збільшення та зниження імунітету та як підвищити імунітет дитини читайте в статі.

Чому важливо підвищувати імунітет дитини?

Імунітет потрібен для того, щоб захищати організм від чужорідних організмів, які руйнують клітини та порушити функції їх життєдіяльність. Коли імунітет слабкий, він ніби сліпий — не бачить їх. Чужорідними можуть бути як зовнішні патогенні організми (віруси та бактерії), так і внутрішні клітини-мутанти.

Серед найбільш важливих причин зниження імунітету у дітей — неправильне харчування, недолік вітамінів, порушення режиму сну. В комплексі всі ці причини призводять до ослаблення організму, появи хронічних захворювань.

В той самий час зміцнення імунітету не гарантує того, що дитина не захворіє. Парадокс полягає в тому, що якщо вірус проник в слизові оболонки, а в крові немає антитіл до цього вірусу, дитина захворіє. Імунітет до вірусу з'являється після щеплення або хвороби, коли сформуються антитіла.

Відомий педіатр Комаровський пояснює, що представлені на ринку імуномодулятори володіють не доведеною ефективністю. Лікар каже, що через три дні після попадання інфекції, організм самостійно виробляє інтерферон, здатний впоратися з інфекцією, і ніякі ліки йому не потрібні.

Симптоми зниженого імунітету

Якщо батьки помітили у дитини більш ніж два симптоми з даного списку, потрібно звернути увагу на його імунітет:

·                 Порушення роботи шлунково-кишкового тракту: запори, діарея, болі в животі.

·                 Дитина скаржиться на слабкість, втому.

·                 Часті ускладнення в наслідок перенесених вірусних захворювань, такі як бронхіт, отит, ангіна.

·                 Наявність алергії.

·                 Підвищене випадання волосся, ламкість нігтів.

·                 Часте появлення герпесу — більше 2-х раз на рік, інших грибкових захворювань.

Найчастіше зимою діти хворіють на вірусні інфекції. При правильному поводженні симптоми вірусу проходять через 3-7 днів, залишаючи стійкий імунітет. У більшості випадків організм сам справляється з інфекцією.

Малюки до 4 років в нормі хворіють на вірусні захворювання до 6 раз на рік. Діти 4-5 років — до 5 разів, від 6 років і старше — 4 рази на рік.

Якщо малюк пішов в дитячий сад, кількість захворювань може зрости до 10-12 разів на перший рік перебування в саду, і це теж вважається нормою. Адже раніше він не стикався з подібними вірусами, його імунна система не вміє з ними боротися.

Продукти для підвищення імунітету

Продукти для підвищення імунітету

Що потрібно давати дитині для підвищення імунітету? Наступні продукти дозволять підтримати захисні сили організму дитини в будь-який час року і стануть справжнім помічником при інфекціях.

·                 Мед і горіхи, які багаті на вітаміни В2, В6, Е та інші. Починаючи з 1 року можна вводити в раціон дитини горіхи та мед. Ідеальним рецептом буде суміш товчених горіхів з медом. Такі ласощі сподобаються малюку, адже страва має солодкий смак. Обмежте споживання горіхів з медом 1 чайною ложкою в день.

·                 Фреші. Якщо дитина не хоче їсти овочі — можна змішати їх з фруктами, медом і подати у вигляді фрешу. Наприклад, змішайте огірок, сік чверті лимона, трошки імбиру та чайну ложку меду. Збити блендером до однорідної маси та запропонуйте малюкові у вигляді соку.

·                 Цибуля та часник. Навряд дитині сподобається смак цих продуктів, але в них містяться такі вітаміни, як С, РР, В1, В2, В5, В6.

·                 Трави, ягоди. Вітаміни, що містяться в трав'яних чаях та ягідних компотах зміцнюють імунітет і надають сил дитині, особливо взимку. Можна використовувати відвар ромашки, шипшини, додавати ягоди малини та смородини.

·                 Риб'ячий жир багатий на жиророзчинні вітаміни А і D. Сьогодні можна приймати цю добавку в капсулах під назвою «Омега-3».

Як підняти імунітет дитині взимку?

Існує безліч способів посилити захисні функції організму та всі вони засновані на поліпшенні якості життя дитини.

Як зміцнити дитячий імунітет взимку

·                 Важливо дотримуватися режиму сну без збоїв: укладати та будити в один і той же час. При цьому для сну повинно бути виділено не менше 10 годин не залежно від віку дитини.

·                 Потрібно дотримуватися збалансованого харчування. Існують норми правильного харчування для дітей, спеціально розроблені та прийняті на державному рівні. Одна з головних рекомендацій — це споживати якомога більше фруктів та овочів, зменшити до мінімуму споживання цукру. Цукор сприяє зростанню патогенних грибів у кишківнику, що негативно впливає на імунітет дитини. Також потрібно мінімізувати кількість нітратів. Організм буде постійно виводити непотрібні речовини, витрачаючи мінерали та вітаміни. Таким чином, на боротьбу із зовнішнім ворогом залишиться менше сил і ресурсів.

·                 Прогулянки на вулиці не менше 2-х разів на день. Замість того, щоб піти в дитячу кімнату або поїхати в гості, краще прогулятися по парку на свіжому повітрі.

·                 Частіше провітрювати кімнату. Прагнути підтримувати температуру в кімнаті не вище 21 градусів та вологості повітря в межах 50-70%.

·                 При необхідності зволожувати слизову носа. Слиз у носі служить для запобігання потрапляння вірусу в дихальні шляхи. Тому для підтримки вологості потрібно використовувати сольовий або фізіологічний розчин. Такий розчин краще купувати в аптеці, а не робити самостійно вдома.

Крім основних рекомендацій, детально зупинимося на тому, як зміцнити імунітет дитини у різному віці.

 Як підвищити імунітет дитині від 1 року до 4 років

У цей період організм дитини формує власний набутий імунітет. Дитина починає ходити в дитячий сад, що є причиною постійних вірусних захворювань. Посилити захист організму можна за допомогою продуктів і вітамінів. Важливими вітамінами в боротьбі з вірусами є вітамін С і вітамін D.

Як підвищити імунітет дитині 4 років і старше

Після 4 років імунітет дитини вже досить сформований. Однак потрібно підтримувати його захисні функції.

·                 Обирати для малюка спортивні ігри замість ігор за комп'ютером.

·                 Стежити за вагою дитини. Останнім часом у світі набирає популярність проблема дитячого ожиріння. Маленька рухова активність знижує обмін речовин, що веде до зниження захисних функцій організму.

·                 Потрібно в достатній кількості споживати продукти багаті на вітаміни — овочі, рибу, бобові. Виключити споживання газованих напоїв з барвниками, фаст-фуд.

·                 Регулярно проводити огляд дитини у лікаря, здавати необхідні аналізи.

 Зміцнити імунітет дитини не так складно. Головне — приділяти більше уваги режиму, харчуванню та прогулянкам. В комплексі всі ці, здавалося б, звичайні речі мають дуже важливе значення для організму не тільки дитини, але й дорослої людини.

«Твоє здоров’я – у твоїх руках.

Нетрадиційні методи загартування»

Усім відомо, що немає в людини більшої цінності, як здоров’я. З давніх – давен відоме гасло: «Твоє здоров’я – у твоїх руках». Але для того, щоб навчитися берегти здоров’я, потрібно багато знати про самих себе, про стан свого організму. Слово «здоров’я» супроводжує дитину від її народження. Навіть не знаючи, що воно означає, будь – який малюк скаже: «Я здоровий, якщо не хворію». І це вже є відповіддю.
    Формування, збереження і зміцнення здоров’я дітей – одна з актуальних проблем нашого суспільства.
    На сьогодні батьків та педагогів передусім турбує питання, як зміцнити здоров’я дітей.
    Потік різноманітної інформації і практичних порад надто великий і часто – густо безрезультатний, оскільки, крім думок, потрібні реальні дії, щоденна кропітка праця батьків, вихователів і самих дітей, спрямована на зміцнення здоров’я. Численними дослідженнями вчених (О. Аксьонової, Є. Арніна, Є. Вавілової, В. Сухарьова та ін..) установлено беззаперечний вплив рухів на здоров’я дитини. Активна рухова діяльність сприяє активізації всіх головних функцій організму: дихальної, серцево – судинної, нервової тощо. М’язова діяльність забезпечує обмін речовин в організмі, а розвиток апарату поліпшує координацію рухів, формування правильної постави. Кістки малюків міцніють і швидко ростуть завдовжки і завширшки. Міцнішають зв’язки. Мускулатура тулуба, спини, живота, рук, ніг утворює міцний м’язовий корсет, який забезпечує дитині струнку поставу.
    Різноманітні рухи позитивно впливають на формування та удосконалення всіх органів і систем. Зважаючи на те, що органи та фізіологічні системи дошкільнят ще не такі досконалі і морфолого-фізіологічно зрілі, як у дорослих, і мають певні анатомо–фізіологічні особливості, можна стверджувати, що для дитячого організму рухи і рухова діяльність – основа успішного розвитку.
    Здатність протистояти хворобам, пристосовуватися до навколишнього середовища, схильність до самозбереження, саморозвитку також входить у поняття «здоров’я». Воно є комплексною категорією, яка відображає адаптаційні резерви організму у взаємовідносинах із навколишнім середовищем. Отже, у дошкільному віці дитина розуміє поняття «здоров’я» так:
    усвідомлює свій фізичний і психологічний стан, піклується про нього, вміє доглядати за своїм тілом, володіє певними навичками.
    Важливу роль у формуванні, збереженні, зміцненні та відновленні здоров’я дитини відіграє правильно організований розпорядок дня як ціннісний засіб фізичного виховання.
    Відомо, що для організації і проведення різних видів діяльності у дошкільних навчальних закладах необхідна гнучка, розвивальна система освітнього процесу, основою якої є збалансований режим організації життєдіяльності дитини.
    Організація життєдіяльності передбачає врахування специфіки роботи навчального закладу, віку працездатності дітей. Раціональний зміст діяльності є одним з ефективних засобів профілактики захворювань й оздоровлення дитини. Надзвичайно важливо, щоб усі режимні моменти здійснювалися послідовно в один і той самий час.
    Щоб забезпечити фізичний розвиток дитини, доцільно враховувати прийоми, що стимулюють відновлення працездатності дитячого організму. Корисні вмивання, обтирання окремих частин тіла холодною водою, дихальні вправи, фізкультхвилинки тощо.
    Вид загартування добирається для кожної дитини індивідуально Загартування триває цілий рік, а розпочинається влітку. Форми і методи загартування є різні: традиційні і нетрадиційні.
    Традиційні за гартувальні процедури:
1. Повітряні: повітряні ванни в русі; сон на свіжому повітрі.
2. Сонячні: діти лягають на простирадла, застелені на піску.
3. Водні: обтирання; обливання; купання.
    Нетрадиційні загартувальні процедури:

кінезорефлексотерапія;

обтирання гарячою водою та ходіння по гальці;

сауна;

ароматерапія;

точковий масаж;

психогімнастика;

 релаксація;

кольоротерапія;

контрастне загартування холодом і теплом;

водно-йодно-сольова коригувальна доріжка.
    Нетрадиційні методи оздоровлення – це завжди цікаві й оригінальні фізичні вправи, ігри. Змагання, під час яких діти залюбки і вчаться, і рухаються. Саме завдяки таким видам роботи процес всебічного виховання дошкільнят буде дуже ефективним.
    Хороший апетит, глибокий сон, життєрадісний настрій дитини, а також поліпшення її здоров’я і фізичного розвитку – цьому сприяє позитивний вплив загартувальних процедур. Роботу потрібно здійснювати не лише з дітьми, а й з батьками. Довести їм, що загартування для дитини дуже корисне.

«Важливість виконання комплексу артикуляційних вправ»

Артикуляційна гімнастика – це комплекс вправ для органів мовного апарату: губ, язика, нижньої щепепи, дихання.   

 Вона сприяє:  

-формуванню у дитини правильної вимови звуків;         

-виправленню наявних порушень звуквимови;

-виробленню чіткої дикції;

-успішному оволодінню іноземними мовами;

-ораторського мистецтва.

  Артикуляційна гімнастика є важливою складовою усього комплексу заходів, спрямованих на подолання мовленнєвих вад і виховання правильної вимови звуків. Починати роботу потрібно з вивчення назв органів артикуляції. Наступний крок — навчити дитину спостерігати за роботою органів артикуляції, фіксувати увагу на окремих моментах артикуляції, знаходити спільне і відмінне в положеннях органів під час вимови того чи іншого звука, свідомо керувати рухами щелепи, язика та губ, відчувати їх та контролювати їхню роботу. Дитина має навчитись давати  інформацію про роботу того чи іншого мовленнєвого органа в процесі артикуляції: про положення язика в роті, про напрям струменю повітря, що видихається. Якщо дитина не може словесно описати положення органів артикуляції, їй слід допомогти, задаючи альтернативні запитання: «Губи посміхаються чи витягнуті трубочкою?», «Струмінь повітря тече на кінчик язика чи вбік, у щоку?», «Кінчик язика піднятий угору чи опущений униз і ховається за нижніми зубами?». У кращому засвоєнні дитиною назв органів артикуляції, усвідомленні їх положення та рухів допоможуть схеми, показ того чи іншого органа в себе. Корисним є також моделювання артикуляції за допомогою руки дорослого і самої дитини, тобто унаочнення матеріалу. Наприклад,  язик можна порівняти з кистю руки дитини, показати на ній кінчик язика, спинку, боки, рівчачок. Перш ніж виконувати певну вправу для язика, наприклад «чашечку», дитина вчиться виконувати її власною долонею. Це допомагає дитині краще зрозуміти те, чого від неї хочуть.

   Наступна задача — сформувати артикуляторні (рухомовленнєві) вміння та навички. Рекомендується артикуляційна гімнастика для підготовки правильного артикуляційного укладу. Важливим є правильний підбір вправ для постановки певного звука, послідовність і точність їх виконання. Вправи для язика та губ зміцнюють м’язи, формують м’язову готовність до вимови того чи іншого звука, розвивають, уточнюють та вдосконалюють основні рухи органів мовлення. Гімнастику тривалістю 3 - 5, а іноді 5 - 10 хвилин треба проводити щоденно, щоб закріплювались рухові навички дитини. Спочатку вона проводиться  під контролем зору, перед дзеркалом, у подальшому — без дзеркала, з опорою на власні кінестетичні відчуття дитини. Проводити її потрібно емоційно, в ігровій формі.

      Для ознаомлення з комплексами артикуляйної гімнастики можна звернутися до логопеда, який надасть методичні поради щодо правильного виконання даних вправ!

«Дід Мороз  за і проти»

Дитина вірить у Діда Мороза, а ми мовчимо. Чи брешемо ми. Дід Мороз – це фольклорний персонаж, який з’являється задовго до того, як дитина набуває навичок критичного мислення. Цей персонаж входить у її життя у той період, коли світ навколо неї здається казковим. Зазвичай це період до трьох років.Дитина загалом не пам’ятає, як батьки розповідали про нього. Вона лише слухає казки, які батьки читають на ніч, і вигадані герої, які є у них, закарбовуються у пам’яті.

Так, якщо перестати читати казки і, допустимо, переключити дитину на планшет, то вона може випасти із культури і нічого не дізнатися про Діда Мороза. Та у більшості випадків такого не стається, і дитина залишається в межах своєї культури.

До п’яти років дитина живе у казковому світі і вірить у те, що чари існують, тому звинувачувати себе у тому, що ви брешете їй, немає підстав. Та і врешті-решт, я рідко коли чула, щоб батьки навмисно повідомляли своїм дітям про те, що Дід Мороз існує. Вони так не вчиняють.

Дитина починає підозрювати, що Діда Мороза вигадали. Коли дитина починає ставити запитання про те, чи взагалі існує Дід Мороз, важливо не робити всю роботу за неї, даючи відповідь. Вона повинна зробити це без чиєїсь допомоги. Дитині краще самій дійти висновку, що Дід Мороз – це все-таки вигадка. Розкриття цієї таємниці – важливий етап дорослішання дитини. Вона самотужки має перейти від казкового до реального світу.

Діти – не такі дурні, якими хочуть здаватися. Вони хочуть, щоб чудо ставалося й надалі, хоча вже розуміють, що Діда Мороза не існує. Тим не менше, вони примушують батьків робити другу частину подарунка. Адже «ці подарунки приніс Дід Мороз. А що подаруєте мені ви, батьки?». І тут мамі із татом доводиться викручуватись.

Дитина запитує, чи існує Дід Мороз. Лайфхак, як відповісти на запитання правильно

В момент, коли дитина ставить такі запитання, батьки зазвичай впадають у ступор, не знаючи, як правильно повідомити правду. Є декілька способів, як це зробити.

Спосіб 1Можна підняти «білий прапор», і розповісти про все, як є. Дитині варто пояснити, що вони не мали наміру брехати і просто підтримували віру в чудо.

Але тут потрібно розуміти, що діти не завжди хочуть чути цю правду: насправді їх більше цікавить те, як батьки ставляться до них. Тому варто пояснити, що ви, батьки, вважаєте його/її дорослою людиною, яка сама усе в змозі зрозуміти. Запитайте у дитини, що вона сама думає з цього приводу, але навмисно на правду не наводьте.

Спосіб 2Іще один спосіб відповісти – не говорити нічого. Батьки повинні, так би мовити, «морозитись», говорячи про те, що Дід Мороз приносить подарунки лише тим, хто у нього вірить. Так дитина сама аналізуватиме та покладатиме шлях до правильної відповіді.

Спосіб 3Універсальна і найкраща відповідь – це обговорити із дитиною цю тему. Потрібно запитати, що вона думає та відчуває з цього приводу. Якщо дитина наполягає на тому, що Дід Мороз існує, розділіть її віру. Якщо ж каже, що Діда Мороза немає, запитайте, чому вона так думає. Не відповідайте ні ствердно, ні заперечно. Якщо дитина все ж таки зрозуміє, що цей персонаж – лише вигадка і засмутиться, підтримайте її і поясніть, якщо вам теж прикро та запропонуйте стати помічником Діда Мороза по відношенню до молодших дітей.

Дитина образилась на батьків за «брехню» про Діда Мороза. Про що це говорить? Якщо дитина ображається на батьків за те, що вони замовчували правду і що Діда Мороза не існує, проблема насправді не тільки в цьому. Така реакція – прояв порушеної комунікації між дитиною та її батьками.

В такому разі батькам варто говорити зі своїми дітьми, щоб краще їх розуміти та попереджати такі випадки. Батькам варто запитати, як їхня дитина ставиться до свята, а також затягнути у процес підготовки до нього.

Наприклад, є чудова традиція писати листи Діду Морозу і Святому Миколаю. Запропонуйте дитині написати його, але дайте їй простір для творчості. Позбудьтеся усіх правил: нехай вона малює каракулі та пише не під лінійку. Головне, щоб саме у цей момент батьки були поруч.

Цей лист можна разом віднести на пошту, дозволивши дитині власноруч закинути його у поштову скриньку. Також можна разом готувати подарунки для інших членів сім’ї чи разом змайструвати прикраси для ялинки та дому. Така взаємодія дітей і батьків дає дитині відчути, що її люблять та підтримують.

Чому момент магії важливий у житті дитини, а декомунізація Діда Мороза – погана ідеяХочемо ми цього чи ні, а людям потрібна магія. Свята у нашій культурі – це демонстрація того, що ми вижили і у нас ресурси не тільки для того, щоб далі існувати, а на те, щоб створити затишок і приємну атмосферу навколо. Такою «надмірністю» ми показуємо дитині, що нам під силу виживати й далі, адже раз, а то і більше, на рік сім’я може дозволити собі святкувати. Це елемент суспільної культури, до якої ми залучаємо дитину.

Я не знаю, як проходитиме декомунізація Діда Мороза, і як до нього застосують нові закони, але вважаю, що все повинно відбуватися своїм ходом. Якщо людство виросте з цих казок, то так тому і бути. Але навмисно витягувати Діда Мороза із дитячих ранків у садочках та школах і взагалі із життя людей не має сенсу. Все, що потрібно, відпаде саме по собі. У житті дитини може бути й інший персонаж, навколо якого «крутитиметься» трохи містики та чарів. Не обов’язково повинен бути Дід Мороз, адже сто років тому про нього ніхто навіть не знав.

Якщо батьки не хочуть «брехати» про Діда Мороза, вони можуть вигадати іншого персонажа, який влаштує їхню совість. Момент магії повинен залишитись.

Для кожної людини важлива атмосфера таємничості. Якщо говорити, що Дід Мороз – це брехня, тоді і кіно, і театр, і мультики – теж брехня. Варто знаходити межу між чарами і брехнею, і отримувати позитивні емоції від таких свят.

Дід Мороз приходить все-таки один раз на рік, тому не варто зациклюватись на тому, що він – всього лише вигадка, і просто отримувати задоволення від сімейного свята.

«Легенди про Святого Миколая».

Величезну кількість легенд припасли українці про доброго Святого, який допомагає усім маленьким та сумним. Проте, як ми знаємо, щирість, доброта та слухняність є запорукою зустрічі зі святим. Поки до свята залишилось зовсім небагато, пропонуємо вам добірку українських легенд про Cвятого.

***

То було дуже-дуже давно. Жив в однім краю, служив Господу Богу і людям єпископ Миколай. Усі знали, який він добрий та щедрий. Ще змалечку він ніколи не проходив повз людське горе. Був дуже тихим і незлостивим. Шанував своїх батьків. Молився, щоб у світі було більше справедливості, миру, добра й милосердя.

Коли не стало батьків, Миколай роздав своє майно людям, а сам став священиком. Він зробив багато добра за своє життя. А так як він не хотів наживати слави на чужому горі, то робив усе таємно.

* * *

Жила одна бідна вдова з маленькими дітьми. Скрутно їм було, голодно і холодно. Щовечора плакала жінка, але не знала, чим порятуватися.

А одного ранку застилала ліжко, аж дивиться: під подушкою лежить вузлик, набитий грішми. Як вона здивувалася! А як зраділи діти! Адже тепер мама не буде плакати, а на свята й вони отримають подарунки й солодощі.

Помолилася жінка Богу, подякувала щиро за добро. Тільки пізніше здогадалася, що то все турбота Святого Миколая.

* * *

Давно-давно, ще за княжих часів, відбулась ця історія. Пізно ввечері човном по Дніпру поверталася молода родина з гостин. Тато веслував, а мати з немовлям на руках задрімала. Аж тут дитина випала з материних обіймів! Як плакала молода жінка, як страждала! Дніпро, здається, навіки поглинув маля. Мати, мов чайка-небога, квилила на човні: «Святий Миколо, врятуй моє дитя!» Тільки диво могло порятувати дитину. Горю батьків не було меж. Аж уранці в соборі Святої Софії знайшли немовля. Воно було живе і чомусь тихенько посміхалося. Ніхто не знає, як воно опинилося у храмі. Батьки ж були понад міру щасливі! Художник із Києво-Печерської Лаври навіть намалював ікону за цією історією. А в Києві та й по всій Україні будували церкви в ім’я Святого Миколая.

***

Іде святий Миколай полями, лугами, а за ним поспішають янголи, які несуть дарунки для добрих, чемних дітей. Ходить святий Миколай по всіх-усюдах, минає хати, палаци, села, міста, роздає дарунки, благословляє і втішає бідних та нужденних.

Так він зайшов до села, у якому під самим лісом стояла хата. Двері відчинені, на порозі сидить хлопчина, босий, розхристаний, у подертій одежині і вдивляється в небо, в ту молочну дорогу, що з небесних палат веде на землю.

Це малий Тарасик. Матері він не пам’ятав, торік помер тато, лишився хлопець круглим сиротою. Тепер служить у людей, пасе влітку вівці та гуси. Він не показував великого розуму – робив, що йому наказували робити, але й ця робота ішла в нього мляво. Одне лиш захоплювало. Побачить, бувало, що якась мати пестить і цілує свою дитину, малий Тарасик біжить мерщій туди і так вдивляється в матір, наче щось просить. Приходить Святий Миколай під хату, а Тарасик навіть шапки не знімає, лише розплющив очі та й дивиться.

– Що ж ти, Тарасику, мене не пізнаєш? – питає Миколай.

– Чому ні, тільки я Вас визирав із неба, а Ви тим часом прийшли із села.

Усміхнувся Святий Миколай і знов питає:

– Скажи мені, Тарасе, чим тебе маю обдарувати, може, шапкою, одягом, чобітьми?

– Ні…

– Може, тобі дати їжі такої, щоб ти не був ніколи голодний.

– Ні…

– А може, ти хочеш грошей багато?

– Теж ні.

– Скажи-но, Тарасику, щиро, що ти хотів би мати, адже знай, що я й для тебе приніс дарунків, бо ти нічим не прогнівив Господа Всевишнього.

На ті слова Тарас упав навколішки і прошепотів несміло:

– Я хотів, Святий Отче Миколаю, щоби мене хтось хоч раз у житті попестив і приголубив, як мати свою дитину.

Засумував Святий Миколай і не сказав жодного слова. Любов матері – це єдине, чим важко обдарувати сиротину.Але і з таким бажанням звертаються дітки до Миколая. За щиру і наполегливу молитву часто Святий Миколай обдаровує їх новою родиною і любов’ю батьківською.

Фізично розвиваємо дитину вдома за допомогою здоров’язберігаючих технологій

Пісок — унікальний природний матеріал, що сприяє 

розвитку тактильної чутливості, «мануального інтелекту» дитини. Тому перенесення традиційних навчальних і розвивальних завдань у пісочницю дає додатковий ефект. З одного боку, суттєво підвищується мотивація дитини до занять. З іншого — розвиток пізнавальних процесів відбувається інтенсивніше й гармонійніше. А якщо врахувати, що пісок має чудову властивість «заземлювати» негативну психічну енергію, то в процесі навчальної роботи відбувається й гармонізація психоемоційного стану дитини.

Звукотерапія. Усім відомо про лікувальні властивості природних звуків. Особливо корисні вони для людини міської, задавленої урбанізацією, яка на природі отримує величезний заряд енергії, відчуває в собі підйом духовних і фізичних сил, творчого потенціалу. Навіть короткочасне єднання з природою може відволікти людину від важких думок і щоденної метушні. Одна справа — чути гуркотіння машин на виробництві, вищання гальм та гудки авто на вулиці, нестрункий гомін людських голосів у магазині, й зовсім інша — заспокійливі звуки живої природи, невід’ємною частиною якої є сама людина.

Кольоротерапія — це метод зцілення кольором, який нині став дуже популярним. Ще в глибоку давнину люди помітили, що кольори не лише можуть поновлювати душевну рівновагу, вони є серйозним лікувальним фактором за численних психічних та фізичних хвороб. Кольором зцілювали в Єгипті, Китаї, Індії, Персії. Вплив кольору на психіку й тіло людини не припиняв бути актуальною темою й пізніше. Наш мозок, вважають учені, сприймає колір так, як шлунок їжу. І так само, як нам іноді хочеться якої-небудь конкретної їжі, наше тіло час від часу потребує конкретного кольору. При цьому «пілюлі кольору» для людини абсолютно безпечні, тоді як прийом синтетичних ліків може супроводжуватися численними побічними небажаними явищами.

Значення пальчикових ігор для розвитку дитини 

Ви вже напевно знаєте, що малюк осягає навколишній світ через дотики. У такий самий спосіб розвивається і його мовлення. Учені довели, що чим більше різних поверхонь чіпає малюк (м’які, тверді, шорсткі, гладкі, холодні), тим більш говірким він стає.

Для дітей після одного року дуже корисні спеціальні пальчикові фарби: малюк опускає у фарбу руку або пальчик і малює на великому аркуші паперу. Можете дати йому пластилін, але тільки під своїм наглядом, — його можна поки просто м’яти і розривати на шматочки.

Чим старша дитина, тим більше навантаження можна давати її пальчикам. Після двох років запропонуйте маляті ігри з ґудзиками. Їх можна пришити на шматок тканини — вийде килимок-тренажер для ніжок, по якому можна ходити; або зробити забавні застібки. Дітям подобається просто перекладати ґудзики, розподіляти їх по величині, кольору, розкладати в коробочки.

Дуже корисні пальчикові ігри. Ваша дитина розповідає віршик і одночасно показує дії на пальчиках. Найвідоміший варіант такої гри — «Сорока-сорока», але є і більш складні для промовляння та показу.

Пальчикові ігри — це інсценування яких-небудь римованих історій, казок з допомогою пальців. Багато ігор вимагають участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях «праворуч», «ліворуч», «угору», «вниз» тощо.

Діти від року до двох добре сприймають пальчикові ігри, що виконуються однією рукою.

Трирічні малюки вже освоюють ігри, які проводяться двома руками, наприклад, одна рука зображає будиночок, а інша — кішку, яка вбігає в цей будиночок.

Пропонуючи малюкові пальчикову гру, важливо відразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, продумати вci рухи заздалегідь i поступово її повторювати. Особливу paдicть приносить дитині ситуація, коли вci члени сім’ї разом відтворюють пальчикову гру. Спочатку вона може тільки спостерігати за тим, як батьки граються в пальчикову гру, і поступово сама залучиться до процесу окремими звуками та рухами. Важливо, щоб вiдповiдна пальчикова гра повторювалась упродовж певного проміжку часу. Наприклад, гру присвячено весні протягом двох перших весняних тижнів. Потім на зміну приходить нова пальчикова гра, пов’язана з певною подією, святом, періодом року. Можна виділити певний час для пальчикової гри. Наприклад, перед сніданком. Коли лунають слова з гри, гортань дитини вібрує, повторюючи вci звуки, спершу беззвучно, а через деякий час з’являються відтворені склади i слова із запропонованої пальчикової гри. Hacтає i той момент, коли малюк разом з вами показує пальчикову гру з пальчиками.

Яка іграшка потрібна дитині? 

Іграшка є символом дитинства, його невід’ємним атрибутом. Спостерігаючи за тим, як, у що і з чим грає малюк, можна багато дізнатися про його характер, звички, переваги.

Погляньмо на світ іграшки... На жаль, приказка «Чим би дитина не бавилась, аби не плакала» дуже часто стає правилом. Чим бавляться наші діти сьогодні?..

Згадаймо конструктори, дитячі кухонні набори, самоскиди, молоковози, екскаватори з нашого дитинства... Бавлячись такими іграшками, ми уявляли себе будівельниками, кухарями, водіями, одним словом, тими, хто служить.

Зараз діти теж бавляться, але вони здебільшого хочуть бути поліцейськими, тими хто може вбити. Дівчатка хочуть бути фотомоделями чи співачками, тобто тими, кому служать... Ось хлопчик націлює іграшковий автомат на батька. Тато навіть не звертає уваги. Це гра... Батько, який купив цей автомат синові, навіть не усвідомлює, що для дітей до семи років віртуальний і реальний світ тотожні. Те, що його син дуже ймовірно бачив на екрані телевізора чи комп’ютера, він довершує у своїй грі. Але до такої ж реальності дуже близько.

Щодо ляльки, то вона мала б розвивати в дітей повагу до материнства та батьківства, формувати прагнення родинного життя.

Лялька Барбі не потребує материнської опіки, їй потрібна служниця! Дівчинка, котра прислуговує такій «містичній істоті», не розвиватиметься в правильному напрямку, навіть у сім років буде хотіти мати таку ж талію, такі ж підфарбовані очі (а тут, будь ласка: набір дитячої косметики з «дорослим» асортиментом. Насправді потрібні дитині духмяне мило, шампунь «Кря-кря» і гарні ножички, щоб безболісно нігтики обрізати! Бо коли дитина навчиться вправно підбирати для себе помаду і лак у 8–9 років, виникає великий сумнів, чи згодом ручна хатня робота на прохання мами не становитиме загрози для манікюру на її руках...).

Людина-павук, черепашки ніндзя... Потвори без очей...

«В очах відбивається душа людини», — говорила Св. Тереза. Згадаймо щирі, добрі очі-балабухи наших дитячих іграшок. Дитині потрібно бачити добрі очі ведмедика, білочки, слоника, але коли ці очі будуть зав’язані, як у черепашок ніндзя, сховані, як у людини-павука чи робота-поліцейського, чи будуть очі наших дітей чистим джерелом, з якого зможемо через декілька років, вже не кажу про старість, зачерпнути розраду, підтримку, співчуття і милосердя?..

Купуючи дитині ту або іншу іграшку, необхідно пам’ятати про безпеку і про її відповідність віку малюка. На багатьох товарах зазначено, для якого віку вони призначені. Пам’ятайте: те, що призначене для дитини 4–5 років, може бути небезпечним для новонародженої. Не залишайте без уваги розміри іграшок (маленькі легко проковтнути) і форму (гострими можна поранитися)... Перевіряйте механічні і хімічні характеристики, адже, як відомо, сучасний ринок наповнений іграшками, які не відповідають вимогам сертифікації і стандартизації.

Сьогодні важко вибрати дитячу іграшку, важко купити дитячу книжку. Але гасло «Дітям — найкраще!» має бути справді нашим прагненням, нашим кредо. Не можемо робити це безвідповідально: «Куплю щось, щоб не плакало». Чому, коли купуємо дитині йогурт, ретельно дивимося на термін придатності, складники, але не виявляємо такої ретельності, купуючи іграшки, розмальовки, наклейки, книжки? Отже, коли хочете придбати подарунок дитині, добре подумайте, чи ця річ справді є іграшкою і чи пробудить вона в дитині потяг до добра, любові, до творення, а не до розбещеності, жорстокості, байдужості і насильства?

Що треба пам’ятати батькам дитини,

яка зростає

(Пам’ятка для батьків)

 

š   Дитина формується під впливом того оточення, у якому зростає.

š   Дитина, яка зростає в оточенні критики, навчається засуджувати.

š   Дитина, яка зростає в оточенні ворожості, стане агресивною.

š   Дитина, яка зростає в страху, всього боятиметься.

š   Дитина, яка зростає в оточенні жалості, навчиться співчувати самій собі.

š   Дитина, яка зростає в оточенні глузувань, стане сором’язливою і боязкою.

š   Дитина, яка зростає в атмосфері заздрості, заздритиме.

š   Дитина, яка зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою в собі.

š   Дитина, яка зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терплячою.

š   Дитина, яка зростає в атмосфері любові, навчиться любити.

š   Дитина, яка зростає в оточенні схвалення, навчиться подобатися самій собі.

š   Дитина, яка зростає в атмосфері визнання, навчиться бути цілеспрямованою.

š   Дитина, яка зростає в атмосфері великодушності, буде щедрою.

š   Дитина, яка зростає в оточенні чесності та справедливості, навчиться бути правдивою і справедливою.

Казки в житті дитини.

 Роль казки в розвитку дитини.

Роль казки в розвитку дитини багатогранна вона і фантазію розвиває, і мислення, і навіть правильну мову. З давніх часів казка є невід'ємною частиною виховання кожної дитини. Вона допоможе батькам доступною мовою навчити діточок життя, розповість їм про добро і про зло. Для дітей казка набагато зрозуміліша прісних і нудних промов дорослих. Саме тому, щоб підтримати малюка, пояснити і навчити його чому-небудь, батькам доведеться згадати головну мову дитинства мудру і дуже цікаву казку. Казка в житті дітей займає дуже важливе місце: з її допомогою дітлахи дуже рано починають говорити і вчаться грамотно висловлювати свої думки, а ще вона є кращим помічником у формуванні основ спілкування і поведінки. Читати дітворі казки треба в правильний час, коли вони спокійні і перебувають у хорошому настрої. Але найкраще це робити перед сном, адже ввечері, лежачи в теплому і затишному ліжку, ви зможете ще й обговорити казку з дитиною. Читати казку треба не поспішаючи, не відволікаючись і з задоволенням. Так вона принесе малюкові більше користі і позитивних емоцій. 
    Роль дитячої казки у вихованні дитини не можна не помітити. Представляючи образи, діти вчаться розуміти внутрішній стан героїв, вчаться співпереживати їм, починають вірити в сили добра. За допомогою казки можна не тільки приємно провести час, але й зняти з тривогу з душі малюка.

Казка допомагає розширити словниковий запас дитини, а також розвинути зв'язне логічне мовлення. Завдяки казкам мова малюка стає більш емоційною, образною, красивою. Ці чарівні історії сприяють спілкуванню, формують уміння ставити питання, конструювати слова, речення та словосполучення. 

Один з найголовніших моментів ролі казки в життя дитини – те, що тут завжди перемагає добро. У майбутньому це дуже допоможе дитині, навчить її перемагати життєві труднощі. Життя, звичайно ж, внесе свої корективи, але, незважаючи на це, в дитячій підсвідомості нічого не пропаде. 
    Одну і ту ж казку можна, і навіть потрібно, перечитувати кілька разів. Так дитина зможе зрозуміти сенс, закладений в ній. Як правило, коли мета казки стає зрозумілою малюкам, вони втрачають до неї всякий інтерес. До того ж, кожна дитина знаходить у казці те, що йому особливо цікаво. 
      Казка – це одне з найбільш доступних засобів повноцінного розвитку кожного малюка. Так було, є, і буде ще багато-багато років. Не варто зменшувати роль казки в житті дітей адже, правильно підібрана казка позитивно впливає на емоційний стан дитини, коригує і покращує його поведінку, а також виховує впевненість дитини в собі і в своїх силах. Зараз стали популярні аудіоказки.

 «Вчимо вірши за допомогою мнемотехніки»

Кілька кроків до розвитку мовлення дошкільника

Мнемотаблиці

    Як ви думаєте, чому деякі діти, яким важко дається запам'ятовування віршів і правила, так легко й швидко запам'ятовують сюжети кінофільмів та мультфільмів? Чи помічали ви, що після пояснення матеріалу заняття одні діти пам'ятають, про що йшла мова, а інші забули? А слухали-то, загалом, уважно! І як знайти щось, схоже на гачок, здатний зачепити знання й утримати їх у пам'яті дитини ? Що ж може утримати увагу і зробити процес запам'ятовування простим і невимушеним ? На допомогу приходять сюжетні картинки.

 Що таке мнемотехніка ?

Якщо дитина мовчить, покажіть їй картинку, й вона заговорить. 

Ушинський К.Д.

Мнемотехника в перекладі з грецької - мистецтво запам'ятовування, технологія розвитку пам'яті. Це система методів і прийомів, що забезпечує успішне та ефективне запам'ятовування інформації. Ідея: на кожне слово або словосполучення придумується картинка і весь текст замальовується схематично. Будь-яку розповідь, казку, прислів'я, вірш можна «записати», використовуючи картинки або символьні знаки. Дивлячись на ці схеми, дитина відтворює отриману інформацію.

Схеми служать зоровим планом, що допомагає дитині відтворити почуте. Такі картки схеми-опори дуже ефективно використовують логопеди. 

Педагоги та батьки, які займаються з дітьми, також можуть використовувати метод мнемотехніки, при навчанні переказу і складання оповідань, при загадуванні загадок, при заучуванні прислів'їв, приказок і віршів напам'ять.

Метод мнемотаблиць допомагає ефективно сприймати і відтворювати отриману інформацію.

Як показала практика, ця методика значно полегшує дітям пошук і запам'ятовування слів, речень і текстів.

 Мнемотаблиці :

• є дидактичним матеріалом з розвитку мовлення;

• їх можна використовувати для поповнення словникового запасу й розвитку мовлення;

• використовувати при навчанні переказу і складанні оповідань, заучуванні напам'ять;

За допомогою мнемотаблиць можна вирішити такі завдання як:

1 . Розвиток мови і поповнення словникового запасу .

2 . Перетворення образів у символи .

3 . Розвиток пам'яті, уваги і образного мислення.

4 . Розвиток дрібної моторики.

Не всі діти люблять вчити  вірші, у когось заучування  викликає великі труднощі, швидке стомлення і негативні емоції.

Шановні батьки,  спробуйте розучувати з дітьми вірші за допомогою мнемотаблиць. Суть полягає в тому, що на кожне слово або маленьке словосполучення придумується картинка – символ, що зображує дію або предмет, таким чином, весь вірш замальовується схематично.

  Використання опорних малюнків для заучування  віршів захоплює дітей, перетворює заняття в гру.

 

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ

«ЧИ МОЖЕТЕ ВИ? ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ»

 

А - можу і завжди так роблю.

Б - можу, але не завжди так роблю.

В - не можу.

1. У будь-яку хвилину залишити свої справи і приділити увагу дитині.

2. Радитись з дитиною, не зважаючи на її вік.

3. Зізнатися дитині, що ваші дії стосовно неї були помилковими.

4. У випадку, якщо були не праві, вибачитися перед дитиною.

5. Володіти собою і зберігати спокій, навіть якщо вчинок дитини вивів Вас із рівноваги.

6. Поставити себе на місце дитини.

7. Повірити хоча б на хвилину, що Ви - добра фея (добрий король).

8. Розповісти дитині повчальну історію зі свого дитинства, яка показує Вас не зовсім у вигідному світлі.

9. Завжди уникати слів, які можуть поранити дитину.

10. Пообіцяти дитині виконати її бажання за умови її гарної поведінки.

11. Виділити дитині один день, коли вона зможе робити все, що забажає, і вести себе, як захоче.

12. Не реагувати, якщо ваша дитина незаслужено вдарила, образила іншу дитину.

13. Не звертати увагу на дитячі сльози та прохання, якщо ви впевнені, що це каприз, швидкоплинна примха.

 Порахуйте бали:

А - 3 бали, Б - 2 бали, В - 1 бал.

Якщо Ви набрали від З0 до 39 балів.

Ваша дитина - найбільший скарб к вашому житті. Ви намагаєтесь не тільки зрозуміти, але й пізнати її, ставитись до леї з повагою, дотримуєтеся найбільш прогресивних методів виховання. Ви на правильному шляху І можете розраховувати на гарні результати.

Якщо Ви набрали від 16 до З0 балів.

Піклуватися про дитину для Вас найголовніше. Ви маєте здібності вихователя, але па практиці не завжди послідовно і цілеспрямовано їх використовуєте. Інколи Ви дуже суворі або занадто м'які, крім того, маєте схильність до компромісів, що послаблює виховний ефект. Вам слід серйозно замислитися над своїм підходом у вихованні дитини. Якщо

Ви набрали менше 16 балів.

У Вас серйозні проблеми у вихованні дитини. Вам не вистачаєш або знань, або бажання і прагнення виховати дитину творчою особистістю, а, можливо, і того, й іншого. Ми ралимо Вам звернутися за допомогою до спеціалістів - педагогів та психологів, ознайомитися з літературою з питань сімейного виховання. Не забувайте, що формування особистості - дуже складний і відповідальний процес. Ось чому виконання батьківського обов'язку приносить людині найбільш моральне задоволення.

Щороку найбажанішим зимовим гостем для усіх дітей є святий Миколай. Діти щиро вірять у дива та з нетерпінням чекають приходу Чудотворця.  А його чудес справді не злічити. Усе  життя святого було сповнене любов’ю до ближніх та прагненням допомогти усім потребуючим.

    Святий Миколай приходить до тих, кому необхідне його заступництво. Чудотворець не оминає тих, хто щиро вірить у його допомогу. А ще святий полюбляє відвідувати різноманітні святкові дійства, на яких діти показують йому усі свої творчі здібності.

     Отож, напередодні Дня святого Миколая, в нашому навчальному закладі  відбулося справжнє дійство. Миколай Чудотворець завітав і до нас, вислухав дитячі вірші й за традицією роздав діткам подарунки, а вихованці І молодшої групи «Лісова казка» та ІІ молодшої групи «Сонечко» підготували святковий виступ. Діти розповідали в вірші та співали пісні, провели цікаву розвагу.

     Вихованці садка були безмежно щасливі такій радісній зустрічі, а святий Миколай був дуже потішений виступом маленьких вихованців, їхніми стараннями та здібностями.

     В залі панувала святкова таємнича атмосфера. Діти й справді повірили у диво. І ми віримо, що у цю казкову ніч усі стають щасливішими! І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх дарують. Бо найбільше щастя в житті – це робити добро! Діти та вихователі ІІ молодшої групи щиро вдячні батькам за тісну співпрацю, підтримку та поповнення матеріальної бази групи новими іграшками.

                                       Велике вам спасибі! І ще раз зі святом!

РОБОТА З БАТЬКАМИ

(Осінь)

1.        Батьківський всеобуч

«Соціалізація дітей дошкільного віку: що це і коли?».

2.        Консультація

«Культивуємо спілкування без тиску»

3.        Групова консультація (на сайті ДНЗ)

«Пам`ятка для батьків, діти яких відвідують заклади дошкільної освіти під час карантину»

4.        Поради

«Розвиток пізнавальної активності дітей»

«Як виявити і розвинути таланти своєї дитини»

5.        Консультація медичної сестри

«Як зміцнити імунітет дитини восени»

6.         Батьківські збори (на сайті ДНЗ)

1.        «Вікові особливості дитини 3-4 років. Завдання та зміст освітньої роботи за програмою

«Українське дошкілля»

2.        Тренінг для батьків «Я – хороший батько»

7.  Інформація батьківського куточка(на сайті ДНЗ)

«Роль батьків у розвитку мовлення дітей».

 «Батькам про значення розвитку дрібної моторики рук»

 «Мовленнєві ігри в родинному колі»

 «Ігри на запам’ятовування цифр»

 «Осінні ігри на свіжому повітрі»

 «Ігри на кухні. Як розважити дитину, поки ви готуєте їжу».  

8.      Тиждень безпеки.

9.  Анкетування батьків.

 

Соціалізація дитини дошкільного віку:

що це і коли?

Кожна мама практично з народження дитини чує, яка важлива для неї соціалізація. Головним контраргументом оточуючих на мої запевнення у тому, що провести розвиваючі зайняття з дволітніми дітьми я можу сама, було напружене «а соціалізація»? На питання у чому важливість соціалізації, більшість мам зазначали спілкування з однолітками.

Однак, перше ж звернення до джерел психології та педагогіки дає зрозуміти, що процес соціалізації передбачає отримання особистістю соціально-культурного досвіду, необхідного для її включення у систему суспільних відносин. І, передусім, це набуття тих соціальних якостей, які б дозволили людині комфортно існувати в суспільстві інших людей (толерантність до іншого образу життя, думки, поведінки, здатність прийняти точку зору іншої людини та вміння цивілізовано відстояти свою). Уявити, що малюки можуть отримати такі вміння під час будування пісочних замків складно.

Говорячи про соціалізацію дитини дошкільного віку, ми маємо розуміти, що головними дійовими особами для неї залишаються батьки, тому найважливіші морально-етичні цінності вона отримує вдома. Саме у цей період ми, батьки, підсвідомо закладаємо у дітей розуміння моделі сім'ї, стосунків між партнерами, такі категорії як повага, турбота, співчуття, вчимо їх оцінювати позитивні та негативні вчинки особистості.

У цьому віці у дітей немає міцного зв'язку з однолітками та чужими дорослими людьми. Разом з тим, спілкування дитини з однолітками дозволяє батькам зрозуміти як діти відчувають себе серед інших дітей та з часом формує у неї звичку і спокійну реакцію на існування інших людей та дітей поруч з ними. Однак, якщо ваша дитина у три роки не хоче гратися на майданчику з дітками, не треба передчасно хвилюватися. Ми дорослі теж не завжди подобаємося один одному, але оскільки можемо самі обирати коло свого спілкування, як правило, проблему в цьому не бачимо. Спеціалісти схиляються до думки, що самі діти потребують соціалізації набагато пізніше ніж це здається їхнім батькам. Проте, чомусь питання про вік, по досягненні якого дитина готова соціалізуватися, як правило, пов'язують із соціальною інтеграцією (виходом на дитячий майданчик, відвідуванням групових занять та дитячого садочка), що, на мою думку, і призводить до розуміння багатьма під соціалізацією виключно спілкування.

Є три основні позиції щодо віку соціалізації дитини.

1. Дитина може бути готова до включення у соціальне середовище приблизно у віці трьох років, коли у неї пробуджується бажання до самостійності та починається процес сепарації від батьків. Насправді, дуже індивідуальний критерій, який проявляється в різному віці і залежить від уважності батьків та їх ставлення до розвитку самоорганізації дитини. Це мені нагадує анекдот про діалог вагітної жінки з подругою, яка вже має досвід материнства: «А коли ти помітила ворушіння дитини?». – «Коли син почав жити окремо».

2. Дитину можна вважати готовою до соціалізації не раніше 5-7 років. Саме у цьому віці стан розвитку префронтальної кори головного мозку, яка відповідає за такі функції як мислення, самоконтроль, логічні умовиводи, вибір найбільш раціонального способу дій, дозволяє дитині розуміти власні вчинки та вчинки інших та відповідно інтегруватися у соціальну групу. Водночас, наукові дослідження розвитку головного мозку доводять, що саме префронтальна кора головного мозку досягає зрілості у віці близько 30 років. Дотримуючись логіки тих, хто пов'язує соціалізацію з розвитком префронтальної кори, чи не варто відкласти питання інтеграції у суспільство до 30 років?

3. Ще одне дослідження, з яким пов'язують вікові можливості дітей до соціалізації, є «теорія розуму» або «модель психічного стану». Термін «модель психічного стану» означає здатність особистості приписувати собі та іншим людям незалежні уявлення з метою пояснення своєї та чужої поведінки. Ці уявлення мають бути незалежними як від реального положення справ (оскільки люди можуть очікувати того, чого немає насправді), так і від уявлень інших людей (оскільки люди можуть очікувати та бажати різних речей). Більшість дослідників моделі психічного стану, які проводили тестування серед дітей, дійшли висновку, що приблизно в чотири роки діти уявляють, що бажання та переконання людини визначають її поведінку, а переконання людини є інтерпретацією реальності. Ключовим моментом, який підтверджував досягнення дитиною «моделі психічного стану», було успішне проходження завдання на розуміння хибності переконань. Діти мали вирішити наступне завдання.

У Наталки є кошик, а у Марійки – коробочка. Наталка поклала в кошик кульку і вийшла. Марійка переклала кульку в коробку. Дитину запитують: «Коли повернеться Марійка, де вона буде шукати кульку?». Діти до 4 років відповідали, що в коробці, а після 4 років, а частіше в 5 років – в кошику. Такі результати досліджень дали їх виконавцям підставу резюмувати, що діти трирічного віку не можуть розділити чужі бажання, переконання та вчинки від своїх.

Навіть, якщо припустити, що ці висновки справедливі, чому процес соціалізації дитини має обростати такими вимогами до її розумової діяльності та психічної зрілості, які не часто ми маємо змогу спостерігати навіть серед дорослих?

У цих глибоких дискусіях про найкращий час, коли дитина нарешті готова сприймати соціум, хотілося б відзначити, що соціалізація дитини все ж таки починається з дня її народження, а родина залишається головним джерелом знань про соціальні ролі та моделі поведінки у суспільстві до формування її зрілості. Адже люди отримують соціальний досвід, вчаться існувати у соціумі протягом всього життя. І кожен етап дорослішання особистості ставить нові завдання для її соціалізації та відкриває нові рівні соціальної компетентності. Не варто очікувати від трирічної дитини, що вона проаналізує самостійно вчинки інших дітей, навчиться що таке погано, а що таке добре, відчує себе частиною групи або продемонструє вміння зберегти свою індивідуальність у колективі. Але вона може споглядати за емоціями, стосунками між дітьми та дорослими, наслідувати якусь поведінку та вчитися емпатії, що стане її ресурсом для переходу на наступний етап розвитку її взаємин із людським соціумом.

КУЛЬТИВУЄМО СПІЛКУВАННЯ БЕЗ ТИСКУ

         Сучасний світ сповнений жорстокості, конфліктів, проявів агресії й насильства. Як захистити від цього найдорожче – наших малят? Як плекати у них доброту, високі моралі цінності та відповідні риси характеру, прагнення до позитивної взаємодії, коли ми й самі часом вдаємося до тиску в спілкуванні з дітьми, рідними, колегами?

Тиск, його види, причини виникнення

         Зазвичай спілкування рідного або близького дорослого є спокійною, приємною, бажаною взаємодією, обміном корисною інформацією, спільним збагаченням досвідом та радісними почуттями. Але буває, що звичайна ситуація перетворюється на суперечку. Виникають конфлікт, непорозуміння. Простір спілкування стає ареною випробування сил, протистояння дитячого і дорослого Я.У таких  випадках вихователь(батько, мати), користуючись своєю владою, вдається до тиску.

         Тиск - вплив, який потужно долає іншу силу, примус до чогось. Це своєрідний варіант негативної мотивації, підштовхування дитини дорослим до зміни її поведінки.

         Тиск вважається нецивілізованим, іноді навіть небезпечним методом впливу, його використання свідчить про брак майстерності, мудрості, витриманості педагога (батьків), які прагнуть нав’язати свій сценарій.

          Спричинюючи дитячі травми, тиск завдає серйозної шкоди організму, свідомості малюка, його системі ставлень до світу  та до себе і може кваліфікуватися як насилля – навмисне використання дорослим своєї сили або влади. У цьому разі мають значення не лише фактичні дії, а й готовність до них, «навмисність», що становить для дитини потенційну загрозу.

Види тиску:

·        фізичний  (дорослий застосовує фізичну силу або погрожує її використати).

·        інтелектуальний (дорослий тисне на розум дитини, "Задавлюючи" її шквалом аргументів "за" і "проти").

·        емоційний (дорослий провокує почуття провини, страху; лякає позбавленням своєї прихильності).

·        вербальний (дорослий вживає образливі слова, принизливі прізвиська, вдається до погроз, докорів, висловлює недовіру).

         До застосування дорослим різних видів тиску, як правило, призводять

неслухняність, непокора, демонстративність, вередування, навіть істерика дитини. Але ж такі  поведінкові прояви не виникають без причин, а визрівають поступово, і можуть несподівано вибухнути під час спілкування, залишаючи по собі болісні сліди.

         Насправді суперечка може бути лише приводом, який використовує дитина, щоб звільнитися від непосильного тягаря накопичених дискомфортних внутрішніх переживань.

         Отже, «спілкування під тиском» - проблема не так взаємодії партнерів, як особистісного зростання дитини - показник розбіжності між її бажанням та намірами і баченням їх дорослим. Варто наголосити: ці бажання і наміри соціально значущі, мають для дошкільника особистісний, життєво важливий сенс.

         Уточнюємо: як правило, спілкування лише об’єктивує дисбаланс інтересів, різних поглядів на одне й те саме питання, розбіжності у позиціях учасників взаємодії та виносить проблему назовні.

Позитивні й негативні аспекти тиску

Чи можна говорити про «позитивні» аспекти тиску дорослого та дитини? Так, в окремих життєвих ситуаціях дорослий має сказати коротке, чітке, спокійне, виразне, тверде, навіть жорстке «ні», яке сигналізуватиме малому, що він вийшов за межі домовленостей, порушив обумовленні рамки, проігнорував соціально прийнятні й схвалювані зразки поведінки.

Можливі позитивні аспекти прояву тиску:

·        підтвердження дорослим свого авторитету;

·        визначення дошкільником права дорослого оцінювати його дії та вчинки;

·        усвідомлення дитиною послідовності поведінки, відповідності між словами і діями дорослого;

·        усвідомлення дитиною неприпустимості порушення домовленостей;

·        розвиток критичного мислення, рефлексія дошкільника;

·        формування вміння обґрунтовувати та відстоювати власну позицію, протистояти маніпуляціям;

·        активізація дорослим самоконтролю та саморегуляції поведінки свого підопічного;

·        спонукання дошкільника до прояві самодисципліни;

·        формування в нього здатності гідно поводитись у ситуації зовнішнього тиску.

Водночас маємо визнати: тиск, насильницькі дії дорослого щодо дитини

завдають значно більше шкоди, ніж приносять користі.

         Основні негативні наслідки спілкування під тиском:

o   накопичення в емоційній пам’яті дитини негативних вражень;

o   втрата довіри до дорослого;

o   виникнення почуття страху в присутності цього дорослого;

o   «втеча» дитини, збільшення дистанції, скорочення кількості тактильних контактів з дорослим, прагнення  уникати спілкування з ним;

o   перенесення недовіри на інших дорослих та однолітків;

o   втрата дитиною здатності конструктивно реагувати на нормальні звернення дорослого через сформованість звички реагувати лише на силові методи впливу.

Типові помилки дорослих, що продукують проблемне спілкування:

    надмірна імпульсивність, емоційність, бурхливість та різкість реагування на ситуацію;

    непослідовність дій, їх розбіжність зі словами;

    підкуп (підлещування, обіцянки, звернення до дитини з пропозиціями, від яких вона не може відмовитися);

    зловживання зверненнями до почуття обов'язку, відповідальності;

    постійне порівнювання малюка з іншими дітьми;

    втручання в особистий простір дитини (обмеження контактів з друзями, заборона гратися іграшками, вдягати улюблені речі тощо);

    відмова у прихильності («Я не люблю тебе, коли ти так поводишся»);

    «роздування» дрібниці до масштабної проблеми, надмірна драматизація ситуації, події, вчинку дитини;

    скорочення дистанції у загрозливій ситуації;

    висунення ультиматумів («Якщо ти ..., то я ...»);

    зловживання невмотивованими наказами та вказівками типу «Роби, як я сказав (ла)!»;

    переважання імперативних (наказових) форм висловлювання;

    насильницькі дії (погрози, ляпаси, залякування, приниження, «тиск на жалість», фізичні покарання);

    відсутність спроб дорослого визнати свої помилки, вибачитися перед дитиною.

З огляду на сказане робимо висновок: спілкуючись з дитиною, коли вона перебуває у збудженому, «заведеному» стані, вихователь(батько, мати) «ходить по лезу бритви», пробуджуючи приховані  до часу в дитячій душі давні образи, провокує емоційний вибух. Крок праворуч, крок ліворуч – і наслідки не забаряться. А от які вони будуть – позитивні чи негативні, значною мірою залежатиме від уміння дорослого опанувати себе, проявити терплячість і мудрість, поставити себе на місце дитини.

Тож і педагогам, і батькам варто вчитися спілкуватися з дитиною без тиску. Зокрема, перед вихователями стоять такі завдання:

Ø розвиток педагогічної рефлексії, здатності змінювати свій стиль спілкування з різними вихованцями, бачити здобутки та недоліки;

Ø оптимізація спілкування з дітьми, осучаснення змісту, методів і форм налагодження гармонійних взаємин без тиску на них і водночас забезпечення дисциплінованої, організованої поведінки дітей.

Налагоджуємо спілкування без насилля

Рефлексія – процес і результат пізнання та аналізу людиною своєї свідомості(думок, почуттів, станів, намірів тощо) та реальної поведінки. Педагогічна рефлексія сприяє виявленню характеру взаємодії, об’єктивному оцінюванню ефективності застосованих засобів і прийомів.

         В ідеалі педагогічна діяльність має рефлексивний характер. Організуючи взаємодію з вихованцями, педагогу слід дивитися на себе та свої дії очима підопічних, розуміти їхній настрій,  передбачати ймовірні реакції та в        чинки у відповідь на свої власні.

         Активізувати педагогічну рефлексію можна, розвинувши в себе навички самоспостереження, самоаналізу, самооцінювання, самоконтролю, саморегуляції, саморозвитку. Кожен із цих механізмів сам по собі важливий і потребує уваги. Водночас лише всі разом вони сприяють оптимізації спілкування з дитиною без тиску на неї.

         Для налагодження ненасильницького спілкування дорослим слід розпочати зміни із себе. Насамперед, пізнавати та аналізувати свої думки, почуття, стани та наміри і поведінку, критично оцінювати власну виховну діяльність, знаходити причини своїх педагогічних помилок.

Організовуючи взаємодію з дитиною, батькам та вихователям слід дивитися на себе та свої дії очима дітей, розуміти їхній настрій, передбачати ймовірні реакції та вчинки у відповідь на свої власні. У цьому допоможуть прийоми самоспостереження під час спілкування з дитиною:  

- Який вираз має ваше обличчя найчастіше?

- Які  звернення домінують - наказові, прохальні, запитальні чи ділові?

- Наскільки різкою та бурхливою є ваша реакція на порушення дитиною меж дозволеної поведінки?

- Чи результативна обрана тактика поведінки? Інакше кажучи, варто проводити самозвіт «Який я партнер у спілкуванні з дитиною?». Ми дорослі дуже поблажливі до себе, але більш критичні до дітей, особливо, коли вони не відповідають нашим очікуванням.

Спробуйте відверто відповісти  на таке запитання: Наскільки вам до вподоби власний вираз обличчя, типові звороти мовлення, наказова форма звернень, різкі жести, підвищення голосу під час суперечки з дитиною?

У спілкуванні з дошкільнятами вкрай важливо володіти навичками самоконтролю та саморегуляції, контролювати свої емоції та поведінку. Щоб зрозуміти, наскільки ви здатні володіти собою, спробуйте оцінити власну спроможність сказати собі «Стоп!» у момент, коли  конфлікт набирає обертів. Адже саме помилковість дій (фраз), їхня емоційність та імпульсивність ускладнюють ситуацію та вихід із неї. Цілком справедливо вимагати від дорослого більшого самоконтролю, у якого уже сформована нервова система, аніж від дитини яка знаходиться в процесі анатомічного зростання та фізіологічного дозрівання, та вчиться керувати своєю поведінкою саме на прикладі дорослих. Отож, саморозвиток - процес тривалий і складний, але докладені зусилля завжди виправдані, оскільки дарують відкрите і щире спілкування з малюками.

 

Як учити малят безконфліктного спілкування

Оскільки спілкування – це процес двосторонній, у роботі з дошкільнятами радимо дотримуватися таких рекомендацій:

ü  Пояснюйте дітям, що не лише дорослі впливають на них, а й вони самі впливають на педагогів(батьків). Рекомендуємо проводити з ними бесіди на такі теми: «Що відчуває дорослий, коли дитина вередує?», «Як ми впливаємо на настрій вихователя?», «У чому проявляються наша любов і турбота?», «Коли батьки сердяться?»… Звісно можна  проводити бесіди й на інші теми за вибором педагога.

ü  Вправляйтеся самі та спонукайте дітей регулювати свої емоції, утримуватися від негативних реакцій, слів, дій, жестів. Варто виконувати знайомі вправи та етюди з формування витримки.

ü  Отримуйте інформацію про себе від дітей. Це вимагає від вихователя неабиякої сміливості та готовності до змін: адже відповіді можуть виявитися неприємними і навіть шокувати. Проте вони – важливий орієнтир. Тому радимо набратися мужності й час від часу, перебуваючи наодинці з дитиною, запитувати її:

- Що ти відчуваєш, коли бачиш мене?

- Про що думаєш, коли ми з тобою спілкуємося?

- Чого ти від мене очікуєш?

- Чим я тобі особливо подобаюся?

- Чим не подобаюся?

ü  Обговорюйте з вихованцем проблеми, що виникають, та ймовірні варіанти їх розв’язання. Але не тоді, коли він «завівся», а в момент, коли він перебуває у спокійному стані. Завжди варто пояснювати свою реакцію, точку зору, оцінку.

ü  Сприяйте відновленню особистого статусу «важких» і невпевнених у собі дітей, демонструючи іншим їхні чесноти, якості, досягнення, гарні вчинки.

Запобігання конфліктному спілкуванню – важливий аспект щоденної педагогічної діяльності, який має бути відображений у планах роботи. Якщо у вашій групі є недовірливі, надміру сором’язливі, невпевнені у собі, із заниженою або завищеною самооцінкою, агресивні, недоброзичливі, байдужі діти – це свідчить про наявність проблем особистісного зростання, яким не приділяється належна увага. Якщо їх ігнорувати, залишати поза увагою, це загрожує «виверженням вулкана», адже емоційний потенціал дошкільнят обмежений.

Пам`ятка

для батьків, діти яких відвідують

заклади дошкільної освіти

під час карантину

Шановні батьки!

У зв’язку з відкриттям закладів дошкільної освіти в умовах адаптивного карантину  прохання дотримуватись наступних правил:

 

1. Перш ніж привести дитину в заклад дошкільної освіти, будь ласка,  зверніть увагу на стан її здоров`я. За найменших підозр у дитини та членів усієї родини захворювань  (ГРВІ, нежить, підвищення температури тощо), необхідно звернутися до сімейного лікаря та обов’язково попередити вихователя чи медичного працівника закладу та прийняти міри самоізоляції.

2. Дотримуйтесь режиму роботи закладу: з 8⁰⁰ до 17⁰⁰: приводьте дитину до ДНЗ своєчасно з 8⁰⁰ до 9⁰⁰, зберігаючи дистанцію з працівниками та іншими батьками 1,5 м. Уникайте скупчення людей.

3. Ранковий прийом дітей буде здійснюватися вихователями на території ДНЗ (на майданчиках кожної групи). Вранці та кожні чотири години протягом дня дітям буде проводитись температурний скринінг. Діти, з температурою тіла понад – 37,2°С та з ознаками соматичних захворювань будуть відсторонені.

4. Батьки, або особи які їх замінюють, що супроводжують дитину на  території закладу повинні бути в захисних масках (у тому числі саморобних), так, щоб були покриті ніс та рот, відповідно до карантинних вимог. Необхідно надавати вихователеві правдиву інформацію стосовно стану здоров’я дитини та членів родини.

5. У зв’язку з правилами та умовами адаптивного карантину в закладі буде проводитись систематична дезінфекція обладнання та приміщень, а тому батькам слід надавати медичному працівнику інформацію щодо можливих алергічних реакцій у дітей на миючі , дезінфікуючі засоби та антисептики.

6. Забороняється приносити з дому іграшки, їжу та інший матеріал (олівці, книги, тощо) окрім особистих речей: одяг, змінне взуття, паперові та вологі серветки, головний убір.

7. Надайте вихователеві свій достовірний мобільний номер телефону, або інших членів родини для зв’язку у разі виникнення непередбачуваної ситуації (погіршення стану здоров’я дитини, тощо).  

8. З метою отримання оперативної інформації про зміни в організації роботи ДНЗ (режим, освітній процес тощо) щоденно переглядайте офіційний сайт закладу,  сторінку вихователя Вашої групи в Viber, де буде розміщено відповідну інформацію.

9. Для вирішення нагальних питань, отримання інформації стосовно роботи закладу звертайтесь до адміністрації  в телефонному режимі або он-лайн

 e-mail: tamaragodunko@gmail.com 

10. Зверніть увагу на обмежене перебування дитини в громадських місцях.  Це є небезпечним для її ї  здоров’я, навіть під час послаблення карантину.      

Шановні батьки! Лише спільними зусиллями ми зможемо зберегти власне здоров`я та здоров’я  дітей! Здоров`я дитини та кожної  родини  – це головне!

Вдячні за порозуміння!

 

 

Розвиток пізнавальної активності дитини

Проблема пізнавальної актив­ності дошкільників – одна з найактуальніших, оскільки активність є необхідною умовою формування розумових якостей дошкільників, їх самостійності, ініціативності. Є одним з важливих напрямків в роботі з дітьми дошкільного віку.

Формування пізнавальної активності дошкільників здійснюється в процесі навчання, де розвиваються пізнавальні психічні процеси: відчуття, сприйман­ня, пам'ять, увага, уява, мовлення.

 Пізнавальна активність визначається як стан, що пе­редує діяльності і породжує її, як міра діяльності, як риса, якість особистості, як умова розвитку та результат виховання. Пізнавальна активність розглядається у тісному зв'язку з:

 - самостійністю;          - пізнавальною діяльністю;

         - спілкуванням з дорослими та однолітками;          - розумінням.

Будь-яка дитина з'являється на світ з природженою пізнавальною спрямованістю, що допомагає їй адаптуватися до нових умов своєї життєдіяльності. Поступово пізнавальна спрямованість переростає в пізнавальну активність – стан внутрішньої готовності до пізнавальної діяльності, що виявляється у дітей у пошукових діях, спрямованих на отримання нових вражень про навколишній світ. З ростом і розвитком дитини її пізнавальна активність все більше починає тяжіти до пізнавальної діяльності. Розвинена пізнавальна діяльність властива дорослим людям.

У період дошкільного дитинства завдяки пізнавальній активності дитини відбувається зародження уявлень про оточуючий світ. Ці уявлення формуються в процесі розвитку пізнавальної сфери, яка складається з 3 - х компонентів:

1. пізнавальні процеси (сприйняття, увага, пам'ять, уявлення, мислення);

2. інформація (досвід і досягнення, накопичені людством на шляху пізнання світу);

3. ставлення до світу (емоційна реакція на окремі об’єкти, предмети, явища і події нашого світу).

Всі компоненти пізнавальної сфери тісно пов'язані між собою.

Пізнавальний розвиток дітей передбачає роботу педагогів за усіма трьома компонентами пізнавальної сфери. Слід пам'ятати, що процес пізнання маленької людини відрізняється від процесу пізнання дорослого. Дорослі пізнають світ розумом, а маленькі діти емоціями.

Основою світосприйняття 3-річної дитини є предметний зміст дійсності, його світ - окремі, конкретні, реальні предмети, об'єкти, явища. Дитина пізнає світ за принципом: що бачу, з чим дію, те і пізнаю. Дітей цікавлять зовнішні (Що? Хто? Який?) і внутрішні характеристики предметів (Для чого? Як?). Але самостійно осягати приховані характеристики предметів трирічна дитина не може (тому що в його арсеналі один спосіб пізнання: бачу - дію), йому необхідна допомога дорослих.

Необхідно пам'ятати, що пізнавальний розвиток неможливо здійснювати тільки на заняттях, велике значення у розвитку пізнавальної активності дітей мають правильно сплановані та проведені заходи в повсякденному житті: колективні та індивідуальні бесіди, спостереження, догляд за кімнатними рослинами.

Дитина 4 - х років отримує можливість правильно сприймати і розуміти інформацію, передану йому за допомогою слова. Подібні зміни в пізнавальному розвитку дитини дозволяють їй переходити межі найближчого оточення. Дитина вступила на шлях великих знань і відкриттів, але її треба підготувати до сприйняття інформації на словесному рівні.

У дітей 4-х років з'являється новий спосіб пізнання - сприйняття відомостей на рівні слів - дозволяє їм осягати і засвоювати різноманітні знання про наш світ. Інформація, яку ви пропонуєте дітям, може бути найрізноманітнішою, ви відбирати її самостійно, але необхідно враховувати деякі умови:

- Дітям пропонувати тільки ту інформацію, про яку ви самі маєте глибокі й різнобічні знання;

- Віддавати перевагу тій інформації, яка цікава вам самим, викликає у вас позитивні емоції;

- Розповідати в першу чергу про тих представників природи, які живуть в безпосередній близькості від нас.

У середніх та старших групах якомога частіше потрібно пропонувати дітям пізнавальні казки, оповідання, загадки, бесіди з дітьми, перегляд та обговорення картинок.

Діти 5 років мають значний інформаційний багаж, який необхідно постійно поповнювати. У них спостерігається прагнення розширити свої знання, бажання вникнути в існуючі в світі зв'язки і відносини, інтерес до нових джерел інформації, потреба утвердитися у своєму ставленні до навколишнього світу.

У старшій групі одне з завдань педагогів полягає в організації предметно-розвиваючого середовища для пізнавального розвитку. Дорослі повинні направити процес пізнання на змістовне впорядкування інформації, встановлення причинно-наслідкових взаємозв'язків нашого світу, подальше формування позитивного ставлення до світу.

Рекомендації по розвитку пізнавальної активності

у дітей дошкільного віку

- Організовувати педагогічне середовище з позитивною атмосферою, де панує гуманність, взаємодовіра, взаємодопомога, і кожна дитина почуває себе безпечно. Створювати позитивний клімат в умовах індивідуальної взаємодії дитини з дорослим. Спонукати її до спілкування щодо потреб та проблем, які хвилюють дошкільників, що сприяє поглибленню пізнавальних інтересів та активності.

- Обговорювати з дітьми питання, пов’язані з емоційним, моральним світом людей, їхніми вчинками, переживаннями. Дати можливість дошкільникам ділитися своїми планами, враженнями, думками, що допомагає їм усвідомлювати зміст подій, які відбуваються навколо. Звертати увагу дітей на нові, незвичні риси об’єкта, формулювати передбачення, націлюючи на експериментування, роздуми, висловлення здогадок.

- Забезпечувати матеріальне предметно-ігрове, розвивальне, комунікативне середовище (пропонувати творчі завдання у різних видах діяльності з урахуванням пізнавальних інтересів кожної дитини: зображувальних, словесних, музичних, логіко-математичних варіативного характеру, комбіновані).

- У своїй діяльності педагогам користуватися широким спектром засобів: яскрава наочність, ілюстрації, роздавальні матеріали, книги з цікавим змістом, художнє слово, технічні засоби навчання (програвачі, магнітофони, проектори), що зацікавлюють дітей перспективою пізнавального спілкування; створювати мікросередовище, насичене інформацією, позитивними пізнавальними емоціями, що захоплює дитину, формує у неї стійкий інтерес до пізнавальної взаємодії з дорослим; використовувати творчі завдання на різносторонній розвиток особистості, на дитячу самостійність.

- Для підвищення активності батьків дітей проводити індивідуальні бесіди, консультації з питань особливостей пізнавальної діяльності, дитячої творчості, пропонувати комплекси розвивальних ігор для проведення в сім’ї.

ЯК ВИЯВИТИ І РОЗВИНУТИ ТАЛАНТ ДИТИНИ

Педагоги впевнені, що талановитими народжуються всі діти. Але не всі стають чемпіонами, примами і професіоналами. Наявність здібностей у дитини до творчості ще не обіцяє їй успіх. Важливо вчасно визначити захоплення, розвивати і заохочувати досягненню поставленої мети. І основне завдання лягає на плечі батьків.   

Етапи формування та розвитку здібностей

Формування певних задатків тісно пов'язане із загальним розвитком дитини. Психологи виділяють п'ять вікових періодів::

 • 1-2 роки – у малюків проявляються перші творчі нахили;

• 3-4 роки – час всебічного розвитку, пік формування здібностей. У цей період проявляються симпатії до певного типу діяльності;

 • 5-6 років – розвиток мислення. Вітається відвідування секцій і гуртків за інтересами, розвиток таланту;

• 7-8 років – прояв стійкого інтересу дітей до творчості, період відвідування регулярних занять, досягнення перших успіхів;

• 9-14 років – формування самостійності, здібностей до аналізу і синтезу, відповідального ставлення до занять, визначення подальшого шляху розвитку.

Така класифікація не панацея для батьків. Важливо пам'ятати, що здібності у дітей можуть прокидатися в різному віці. Якщо ваш малюк в чотири роки ще не співає і не малює, не намагайтеся насильно нав'язати діяльність. Його обдарованість може розкритися лише до семи років.

Як виявити талант у дитини?

Виявити задатки і здібності – першочергове завдання з розвитку таланту. Це зробити нескладно за допомогою спостереження за малюком. Є група талантів, які виявити легко з поведінки дітей. До них відносяться: музичні здібності, художній талант, артистичність і схильність до спорту.

Щоб дізнатися художні нахили, необов'язково, щоб малюк з ранку до вечора малював або розмальовував картинки. На підвищене візуальне сприйняття світу вказують і інші особливості поведінки.

• Художній талант – любить малювати, складати пазли, збирати конструктор, будувати візуальні образи, розмальовувати і вбиратися. Такі діти сприймають світ очима: при описі предметів вживають слова «красивий», «яскравий», «світлий», швидко навчаються розпізнавати кольори.

• Музичні здібності – дитина з ранніх років звертає увагу на музику, повторює мелодію і ритм, копіює інтонацію і вимову слів, прислухається до оточуючих звуків. Діти з добре розвиненим слухом легко освоюють іноземні мови, а також танці.

• Артистичні здібності – любить бути на публіці, повторює поведінку дорослих, любить вбиратися, зображує пози, копіює тварин.

• Спортивні задатки – активний, багато бігає, грає з м'ячом. Захоплюється переглядом спортивних програм, любить спостерігати за грою інших людей. Цілеспрямований і наполегливий.

• Математичні здібності – любить головоломки, завдання, подобається грати в шахи і шашки, із захватом рахує, добре запам'ятовує числа. У ранньому віці довго розглядає цифри.

Якщо талантів декілька?

Буває так, що дитина проявляє інтерес відразу до декількох занять. На питання «Що тобі подобається найбільше?», малюк відповідає «Не знаю». У віці від трьох до п'яти років виявити переважаючі здібності допомагають психологічні консультації та використання спеціальних методик. Наприклад, діагностика візуального мислення і інтелекту за методом «Шість кіл» Еліса Пола Торренса. Також батькам радять більше грати з дітьми, адже під час гри найчастіше розкриваються здібності.

Визначитися із вибором в більш старшому віці допомагають ознайомлюючі уроки і відвідування тематичних заходів. Наприклад, якщо дитина багато малює, сходіть в картинну галерею або на пленер художників. Якщо малюк любить співати, відвідайте разом виступ дитячих ансамблів.  

Відсутність здібностей

Як визначити здібності дитини, якщо він не малює, задарма не співає і не танцює? Не поспішайте думати, що він бездарний. Цілком ймовірно, що росте математичний геній або вчений природних наук. Здібності до науки виявляються у дітей тільки з виникненням вміння аналізу і синтезу.

Серед можливих талантів варто відзначити лідерські здібності. Погодьтеся, що збирати навколо себе юрби зацікавлених осіб, придумувати нові ігри, справлятися з будь-якими труднощами можуть далеко не всі діти. У майбутньому таке чадо успішно зарекомендує себе у підприємницькій діяльності або в роботі з колективом.

 10 практичних порад як розвивати здібності дитини

1. Розвивайте особистісні інтереси дитини. У дорослих залишається багато власних нездійснених очікувань. Деякі батьки намагаються себе реалізувати в дітях. Зазвичай це закінчується незадоволеністю, причому і батьків, і дітей. Дитина – це особистість зі своїми поглядами, інтересами і здібностями.

2. Забезпечте необхідним інвентарем. Перед тим як віддати дітей в гурток чи студію, оцініть свої фінансові можливості. Дуже погано, якщо дитина почне займатися живописом, але ви не зможете йому купити необхідні фарби.

3. Заохочуйте в усіх починаннях. Під час навчання діти стикаються з проблемами і невдачами. Хваліть і заохочуйте бажання рухатися далі, навіть якщо щось не виходить.

4. Проявляйте інтерес до занять дитини. Мама і тато – це перші глядачі і перші судді. Не шкодуйте часу, щоб порадіти за перші успіхи дітей.

5. Не йдіть шляхом проб і помилок. Не варто намагатися розвивати кілька талантів і здібностей відразу: в 5 років дитина відвідує художню школу, в 8 років – йде в музичну студію, в 12 – записався на танці. Така різноманітність призведе лише до того, що він ні в одній зі сфер не досягне успіху.

6. Не ведіться на відмову. Дитина, яка любила малювати і марила стати художником, відмовляється відвідувати ізостудії. Причиною такої поведінки бувають конфлікти в групі, невміння перебувати в соціумі, страх та інше. Спробуйте розібратися в ситуації, ніж відразу заривати талант у землю.

7. Вибирайте хорошого викладача, тренера. Часто успіх в діяльності залежить від викладача. Наприклад, у малюка можуть бути музичні здібності, але йому настільки сподобається тренер спортивної секції, що він кине музику і гратиме в хокей. Перед підбором гуртка або секції поспілкуйтеся з керівником групи, оцініть його як особистість.

8. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Якщо хтось малює краще, не ставте його в приклад. Картини Ван Гога теж не всім подобаються.

9. Підготуйте дітей до відвідування секції і до самостійності. Поясніть дитині, чому потрібно слухати вчителя або тренера, відвідувати всі заняття, виконувати рекомендації.

10. Не ставте на талант дитини, як на бізнес, всі свої очікування. Ви 7 років оплачували відвідування музичної школи, купували дорогі інструменти, терпіли нескінченні симфонії вдома, а син або дочка не стали великим музикантом? Нічого страшного, адже це досвід і вміння дитини. Вони неодмінно їй були корисні і цікаві, якщо вона обрала своє хобі сама.

Як зміцнити імунітет дитини восени

 

Осінь – прекрасна пора року, коли природа одягає все довкола у кольорове вбрання.

Проте є й мінуси у цій чудовій порі – сезонні захворювання. Традиційно вважається, що з початком осені діти починають частіше хворіти. А попереду ще ціла зима!

Тому осінь – саме час, щоб зміцнити здоров’я дитини.

Пропонуємо вам кілька порад щодо того,

як зміцнити здоров'я ваших діток у холодну пору року.

1. Дозвольте дитині більше рухатися, адже найбільш непосидючі діти хворіють рідше, можливо через те, що вони регулярно тренують свою дихальну і серцево-судинну системи та стають більш стійкими до впливу холодного повітря або мікробів. Дозвольте дитині не тільки бігати і стрибати, особливо на свіжому повітрі, а й загартовуватися.

Діти часто відмовляються надягати шапку або шарф, коли їм жарко, а мамі так зовсім не здається. Діти мерзнуть менше, особливо коли рухаються, а через надмірну турботи закутана дитина не тільки не тренує свою систему терморегуляції, а й хворіє швидше просто тому, що, спітнівши, застуджується від найменшого вітерця.

2. Навчіть дитину стежити за чистотою своїх рук: більше половини хвороб передається через руки і зазвичай потрапляє в організм через рот. За статистикою, більше 80% існуючих інфекційних захворювань передається саме через руки. І це не тільки кишкові інфекції. Чисті руки допомагають зберегти здоров’я дитини набагато краще, ніж пов’язка, яку рекомендують носити під час епідемій грипу.

3. Стимулюйте дитину вживати в цей період більше вітамінів, особливо А і С. Свіжі фрукти і соки, салати із сирих і варених овочів, ласощі і каші з цілісних злаків, горіхів і сухофруктів - важлива частина щоденного раціону дитини в холодні осінні дні. Один стакан відвару плодів шипшини або вітамінного чаю вранці і ввечері заповнить нестачу вітамінів і допоможе зміцнити імунітет дитини в такий складний період.

4. Також потрібно постаратися допомогти дитині уникати стресів, які часто виникають під час перебування в дитячому садку чи школі і сильно послаблюють захисні сили організму. Розслаблююча ванна перед сном з морською сіллю, відваром ромашки або материнки і маслом лаванди і ласкавий, розслаблюючий масаж всього тіла, і особливо голови, допоможе дитині заспокоїтися, забути про денні проблеми і уникнути негативних наслідків стресів.

5. Щоб запобігти потраплянню різних шкідливих мікробів в носові пазухи, необхідно періодично промивати водою носові проходи дитини, таким чином очищаючи їх.

6. Здоровий сон. Дитині має бути забезпечено повноцінний сон (для дошкільників обов’язковим є денний відпочинок), адже його нестача заважає відновлювальному процесу організму й зменшує бар’єрні якості імунної системи.

І кілька слів стосовно вживання різноманітних вітамінів. Варто пам’ятати, що висновок, чи потрібно дитині призначати вітаміни і які саме, може зробити лише лікар-педіатр на основі проведених аналізів.

Зміцнюйте імунітет правильно

і нехай усі дітки будуть здорові!

Тренінг для батьків «Я – хороший батько!»

Мета: визначення кола проблем у взаємостосунках батьків і дітей, підвищення самооцінки; знаходження способів вирішення конфліктів.

Хід тренінгу

1.       Ознайомлення з цілями групових занять

Мета: надання інформації про цілі, яких передбачається досягну­ти у процесі групової роботи.
Ведучі ознайомлюють батьків із цілями та завданнями групових занять.

2.     Знайомство учасників

Мета: знайомство учасників між собою; створення доброзичливої атмосфери.
Насамперед батьки почергово називають своє ім'я та ім'я ди­тини, пояснюючи, чому вони так її назвали. Деякі батьки можуть і не пригадати, чому вони так назвали свою дитину. Необхідно за­спокоїти їх, кажучи, що, можливо, це було спонтанне рішення, тому і не запам'яталося.
Після знайомства батьки дають відповіді на такі запитання:

1.       Як проявляються здібності Вашої дитини?

2. Як саме Ви допомагаєте розвивати здібності Вашої дитини?

Таким чином між батьками відбувається обмін досвідом виховання дитини в сім'ї.
3. Діагностика на виявлення стосунків батьків із дитиною, тобто на психологічну сумісність батьків і дитини

Із наведених моделей необхідно обрати ту, яка відповідає реаль­ним стосункам із дитиною (демонструються моделі)

1   2 3

4  5  6
Моделі стосунків із дітьми:

1.       Ви з дитиною не залежні один від одного і не близькі. Це непо­коїть, варто замислитися над пошуками шляхів зближення.

2.       Ви не залежні, не дуже близькі, але контактуєте, маєте щось спільне. Це вже краще.

3.       Разом ви як особистості дуже близькі, але й не залежні.

4.       Ви ближчі, ніж у моделі 3. Це гарні стосунки.

5.       Ви близькі, як одне ціле «ми». Це дуже гарні стосунки.

6.       Одна особистість повністю поглинута іншою особистістю. Для ви­явлення свого «Я» дитині не залишається місця. Це ситуація тиску.

3.       Мовленнєвий тест «Які ви батьки?»

Відзначте, будь ласка, ті фрази, які ви часто використовуєте у спіл­куванні з дітьми:

1.       Скільки разів тобі повторювати?

2.       Порадь, будь ласка, як мені вчинити в цій ситуації?

3.       Не знаю, що б я без тебе робила!

4.       І в кого ти такий(а) удався(лась)?

5.       Які в тебе чудові друзі!

6.       Ну, на кого ти схожа(ий)?

7.       Ти моя опора і помічниця!

8.       Ну що в тебе за друзі?!

9.       Про що ти тільки думаєш?

10.  Який(а) ти в мене розумний(а)!

11.  А як ти вважаєш, сину (донько)?

12.  У всіх діти як діти, а ти?!

13.  Який ти в мене кмітливий!

Аналіз одержаної за тестом інформації

Відповіді з позитивним значенням:

1,2,4,6,8,9, 12 —2 бали;

3,5,7, 10, 11, 13 —1 бал.

7—8 балів — ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро лю­бить і поважає вас. Ваші стосунки з дитиною позитивно впливають на становлення її особистості.

10—12 балів — вам необхідно бути уважнішими у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток дитини залежить скоріше від випадкових об­ставин, ніж від вас.

13—14 балів — ви й самі відчуваєте, що чините неправильно. Між вами та дитиною існує недовіра. Поки не пізно, намагайтеся приділя­ти дитині більше уваги, ураховувати її запити та інтереси.

4. Інформаційна частина «Способи вирішення конфліктів»

Мета: формування вміння вирішувати конфлікти з дітьми без втрат з обох сторін.
Вихователь. Зазвичай батьки сприймають за конфлікти ситуації, коли вони чимось незадоволені чи дитина відстоює свою думку, всту­паючи з ними в суперечку. Але не кожна суперечка чи протиріччя пе­ретворюються на конфліктну ситуацію. Для неї характерні емоційна напруга сторін, вплив негативних емоцій, вираження неприязні один до одного.

(Вихователь просить батьків навести приклади конфліктів, які були у них з дитиною, а потім проаналізувати причини, мотиви та резуль­тати цих ситуацій.)

Вихователь. У будь-якому конфлікті кожна сторона бажає отримати перемогу, часто будь-якими шляхами, навіть якщо страждають осо­бисті інтереси.

(На прикладі поділу яблука батькам необхідно показати, як відбу­вається вирішення конфліктів. Двом суперникам необхідно розділити яблуко. Існують такі результати цієї дії:
1. Яблуко ділиться навпіл. У цьому випадку обидві сторони йдуть на компроміс, але страждають обидві сторони, оскільки кожен хо­тів отримати ціле яблуко.

2.       Яблуко отримує суперник, але в цьому випадку одна сторона обділяє себе.

3.       Яблуко залишається собі, що обділяє інтереси суперника.)

Вихователь. У двох останніх випадках конфлікт не вирішується, оскільки можуть бути негативні наслідки. Компромісне вирішення призводить до обділення обох сторін, але конфлікт усе-таки вирішу­ється.

Існує ще четвертий варіант — знаходження інших способів вирі­шення.

На прикладі поділу яблука можна розглянути будь-яку конфліктну ситуацію. Головне — усвідомити, що хочете в цій ситуації ви і ваш суперник, обговорити з ним це. Коли ви говорите про конфлікт, то його вже не існує, ви тільки обговорюєте його.
(Батькам також: можна запропонувати поділитися своїм досві­дом стосовно того, як поводиться дитина, коли вони сваряться між: собою.)

5.Вправа «Я — хороший вихователь»

Мета: підвищення самооцінки ролі батька.

Батькам по колу пропонується продовжити речення «Я — хоро­ший батько, тому що...»

При виникненні труднощів у батьків слід допомогти їм знайти в собі позитивні батьківські риси. (Вихователь підбиває підсумок, дякує всім за плідну роботу.)

 Консультація для батьків

Батькам про значення розвитку дрібної моторики рук

Рівень розвитку дрібної моторики – один з показників готовності дитини до шкільного навчання, адже рівень розвитку мовлення прямо залежить від ступеню сформованості тонких рухів пальців рук. Зазвичай, якщо рухи пальців розвинені відповідно до віку, то й мовленнєвий розвиток – у межах вікової норми. Якщо ж розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток моторної сторони мовлення, хоча загальна моторика при цьому може відповідати нормі. На жаль, не всі батьки знають про таку взаємозалежність, а тому часто втрачають можливість вчасно допомогти дитині уникнути проблем у мовленнєвому розвитку.

Багато батьків розуміють необхідність розвитку малюка від народження і з великим інтересом займаються з дітьми. Але щоб заняття були ефективними, а малюк отримував від них задоволення, вони завжди мають бути цікавими, веселими і обов'язково відповідати віку малюка.

Кожному з нас доводилося зустрічати дітей чотирьох – п'яти років, які тримають ложку в кулаці, не вміють правильно тримати пензлик чи олівець, користуватися ножицями, іноді не можуть застебнути ґудзики, зашнурувати черевики, зав'язати шарф тощо.

    Не секрет, що деяким батькам простіше посадити дитину перед телевізором або за комп'ютер, включивши повнометражний мультфільм або поставивши гру на годинку, щоб дитина не відволікала від розмов по телефону з подругою або інших дорослих справ. Лише деякі батьки визнають той факт, що їм важко спокійно чекати, поки їхня дитина самостійно зашнурує черевики, застебне всі маленькі ґудзики на сорочці, доїсть кашу тощо. Тому вони купують замість черевиків зі шнурками черевики на липучках, замість сорочки – светр на блискавці, самі годують дитину, щоб звільнити час для інших справ. Мало хто з батьків замислюється над тим, що така економія часу позбавляє їхню дитину змоги розвивати рухи пальців рук, а отже, і поліпшувати якість мовлення.

                              Вплив дрібної моторики на здатність дитини вчитися

Результати досліджень учених, практичний досвід дефектологів, логопедів свідчать, що останнім часом у дітей помітно знизився рівень розвитку тонких рухів пальців рук і, на жаль, зросла кількість дітей із затримкою мовленнєвого та психічного розвитку. Фахівці встановили, що у більшості дітей із загальним недорозвиненням мовлення пальчики малорухливі, їхні рухи неточні, неузгоджені, нескоординовані. Таким дітям складно переключитися з виконання одного руху на інший.

На жаль, про проблеми з координацією рухів і дрібного моторикою у дитини батьки дізнаються лише у період підготовки дитини до школи або вже у шкільному віці, коли дитина під час навчання починає відставати від однолітків, не встигає за програмою. При цьому навантаження на дитину значно зростає, адже, крім засвоєння нової інформації, ще доводиться вчитися утримувати ручку в неслухняних пальцях. Але такі проблеми можна попередити, якщо вчасно виявити відставання у розвитку координації рухів і дрібної моторики у дитини. При правильно спланований корекційній роботі можна виправити ситуацію ще у дошкільному віці.

Варто пам'ятати, що мовленнєві області у корі великих півкуль головного мозку формуються під впливом збільшення імпульсів, які інтенсивно йдуть від пальців рук. Дрібна моторика безпосередньо пов'язана з мовленням і позначається не лише на його розвитку, а й сприяє запобіганню та усуненню можливих мовленнєвих порушень.

На думку вчених, є всі підстави розглядати кисть руки як орган мовлення.

                 

   Значення раннього віку для розвитку майбутньої особистості.

Руки – інструмент тонкий, і «настроюються» вони протягом тривалого часу. Тому починати роботу з розвитку рухів рук малюка потрібно від народження. Адже дитина і у віці немовляти, і особливо у ранньому віці, має величезний потенціал для формування майбутньої особистості, зокрема її інтелектуального розвитку. Саме у ранньому віці малюк може багато здобути, але і багато втратити. Слід зауважити, що втрати цього періоду з віком компенсуються важче, а здобутки залишаються на все життя.

Не варто забувати, що саме у перші три роки життя мозок розвивається найінтенсивніше: до семи місяців мозок дитини збільшується вдвічі, до півтора року – втричі, а до трьох років становить уже 3/4 маси мозку дорослої людини.

Вправи на розвиток дрібної моторики.

Фахівці рекомендують починати роботу з розвитку моторики рук малюка вже з двохмісячного віку, виконуючи під музику Моцарта чи звуки маминої колискової такі вправи:

ü  злегка потягувати кожен пальчик малюка, наче хочете його витягнути – рухи мають бути дуже легкими і ніжними;

ü  виконувати кругові рухи кожним пальчиком окремо, спочатку в один, а потім в інший бік;

ü  писувати своїм пальцем коло по долоньці малюка;

ü  описувати коло по долоньці малюка за допомогою легкого пощипування або «поколювання» своїм пальцем;

ü  ніжно плескати долонькою об долоньку, намагаючись їх розкрити.

Пам'ятайте! Краще виконати вправу десять разів по одному разу,

ніж повторити десять разів поспіль!

Розвиток моторики у дітей раннього віку.

Одним з улюблених занять дітей раннього віку є образотворча діяльність. Кожна дитина любить і по-своєму вміє малювати. Дітей раннього віку слід вчити малювати широким пензлем товщиною в палець, восковими олівцями, кольоровою крейдою. Дуже зручними є тригранні олівці у дерев'яному корпусі діаметром близько одного сантиметра з м'яким товстим грифелем, які однорічному малюку легко утримувати у руці трьома пальцями. Такі олівці не скочуються зі столу, у них не так швидко ламається грифель, що важливо, оскільки у цьому віці діти малюють, сильно натискаючи на олівець. Користуючись цими олівцями, діти швидко навчаються правильно утримувати їх у пальцях, що важливо для розвитку дрібної моторики рук.

Ефективно стимулює розвиток дрібної моторики й ліплення. Пропонуйте дітям для ліплення глину, солоне тісто, спеціальну масу для моделювання, яка не лише має м'яку, пластичну консистенцію, а й безпечна для малюка у випадку, якщо він вирішить спробувати її на смак. Маса для моделювання необхідна не тільки для однорічних скульпторів, а й для старших дітей. Вчіть дітей сплющувати долонькою або кулачком шматочок тіста (масу для моделювання), відщипувати по маленькому шматочку від великого шматка. Маленький скульптор буде у захваті, якщо знайде там захований вами невеликий предмет. Заохочуйте дитину перекладати зліплену невелику кульку з ручки в ручку, складати шматочки у тарілочки, натискати пальчиками на зліплені мамою кульки – млинці, ґудзики (дірочки можна зробити олівчиком), надавлювати на ковбаску з одного боку (ложечка), розминати невеликі шматочки, запускати рученята у приготовлене мамою тісто для пиріжків. Це принесе радість малюкові і одночасно ознайомить його з властивостями нових для нього матеріалів. Для дитини раннього віку це не лише заняття, що розвиває тактильну чутливість, фантазію, а й ефективне тренування для пальчиків. Надавлюйте пальчиками на злегка просушений консервований горошок, м'яку кукурудзу, родзинки, виклавши їх у ряд, по колу, хаотично або силуетом знайомого малюкові предмета (віконце, сонечко, лопатка, будиночок тощо).

Майструйте намисто, нанизуючи на тонкий пружний дріт – неслухняний шнурок не дуже-то підходить – з широким отвором макаронини, кісточки від рахівниць, розрізані на частини використані фломастери, картонні силуети тварин, яких потім можна «покатати на каруселі», покручуючи дріт.

Просівайте змішані борошно і горох, манку і рис через сито. Ховайте у манку або борошно ґудзик, намистину, камінчик, іграшку з кіндер-сюрпризу, а просіявши все це через сито, радійте разом з малюком його знахідці. Вчіть малюка шукати заховані дрібні предмети у різних крупах, насипаних у невелику, але високу ємкість. Можна використовувати як сухі крупи, так і зволожені водою. Це гарна вправа для розвитку тактильної чутливості. Та й маленький археолог із задоволенням буде займатися такими «розкопками».

Цікаво можна організувати ігри дітей з короткими кольоровими шнурками:

засовуйте їх у пляшки з широким і вузьким горлечком;

складайте, тримаючи за кінчики, у коробки;

знаходьте потрібного вам кольору шнурок у купі шнурків;

протягуйте шнурок через коробочку з-під кіндер-сюрпризу, попередньо зав'язавши на кінцях вузлики.

Жодного малюка не залишать байдужим такі заняття.

Розкручуйте і закручуйте пробки, вкладайте різноколірні пластикові стаканчики один в один, переливайте воду в різний посуд, перенесіть ложкою, маленькою пластмасовою чашкою тощо. Виловлюйте з води руками, ложкою, ситечком порожні і наповнені коробочки від кіндер-сюрпризів, коркові пробки, м'ячики для гри у пінг-понг, діставайте з дна посудини варені перепелині яйця, латексні м'ячики.

Продовжуйте робити дітям масаж пальців. Деякі фахівці радять використовувати для цього плетені різнокольорові кільця із дроту. Прокочуючи таке кільце вгору-вниз по пальцю, діти роблять рівномірний масаж пальців рук. Для мовленнєвої зони руки (зона від долоні до ліктя з тильної і бічної сторони) можна також використовувати кільце, але більшого розміру.

Доцільно використовувати ігровий самомасаж кистей рук, що є ефективним і універсальним засобом реабілітації дрібних рухів у дітей з мовленнєвими проблемами і розвивальним та оздоровлювальним засобом для дітей, які розвиваються нормально. Важливим є застосування масажних прийомів у формі ігрових процедур, які супроводжуються художнім словом у виконанні самої дитини. Веселий спектакль, який юний актор розігрує за допомогою рук на імпровізованій сцені на пальцях, долонях, тильних і ліктьових поверхнях кистей рук, триває іноді кілька секунд, а текст п’єси вкладається у маленький чотиривірш. Але для того, щоб його зіграти, необхідно в своїй уяві створити яскравий образ: зміст масажного прийому, тобто, механічний вплив на м’язи має чітко відповідати змістові вірша і динаміці розвитку сюжету.

Як відомо, масаж – це потужний біологічний стимулятор, що впливає на функції шкіри, рівень постачання організму киснем і поживними речовинами, на виведення продуктів розпаду, на скорочувальні властивості й працездатність м’язів кисті рук, яку масажують, а також еластичність судин і зв’язок.

Самомасаж кистей рук є, окрім того, засобом підвищення імунітету, оскільки на долонях розміщені нервові закінчення. Якщо їх діяльність активізується, то поліпшується функціональний стан внутрішніх органів. При цьому, в процесі самомасажу зміцнюються м’язи, суглоби і зв’язки не лише тієї руки, яку масажують, а й тієї, що робить масаж. Самомасаж рук є одним із видів пасивної гімнастики. Масаж має загально-зміцнювальний вплив на м’язову систему, підвищує тонус, еластичність і скорочувальну здатність м’язів. Працездатність втомленого м’яза під впливом масажу відновлюється швидше, ніж у стані спокою. При систематичному проведенні масажу поліпшуються функції рецепторів, провідних шляхів, підсилюються рефлекторні зв’язки кори головного мозку з м’язами і судинами. Під впливом масажу в рецепторах шкіри і м’язах виникають імпульси, які, досягнувши кори головного мозку, здійснюють тонізуючий вплив на центральну нервову систему, внаслідок чого підвищується її регулювальна роль щодо всіх систем і органів. Існують такі прийоми самомасажу: поглажування, розтирання, розминання, витискання, активні та пасивні рухи. Ефективним є використання масажерів для рук. Природними масажерами можуть бути горіхи різної величини, каштани, жолуді, палички з відносно гладенькою поверхнею (щоб не травмувати долоні).

Діти з інтересом грають у рольові ігри. Тож укладайте лялечку спати в колясочку і возіть по кімнаті, наспівуючи колискову. Погодуйте ляльок, попередньо давши завдання малюкові розсортувати у тарілочки невелику кількість змішаних плодів шипшини і волоських горіхів, родзинок і кураги, бобів і квасолі, різних за формою макаронних виробів, вибрати білу квасолю з суміші різнобарвної. Вчіть малюка по-різному брати предмети: пінцетним захопленням, пучкою, великим і середнім пальцями тощо. Ці корисні вправи дуже привабливі для малюка.

Годувати ляльок також можна по-різному. Можна спочатку годувати одну ляльку, вибираючи частування лише для неї, а потім – іншу. А можна – чергувати: то одній ляльці у тарілочку класти їжу, то інший. Адже малюк – гостинний господар.

А ще малюку цікаво буде погодувати не звичайну ляльку, а зроблену з пластикової пляшки. Для цього зробіть дірочку для рота, намалюйте або наклейте ніс та очі. Зверху одягніть на пляшку маленьку шапочку – так саморобна іграшка стане більше схожою на ляльку. «Рот» обклейте скотчем, щоб малюк не поранився, коли годуватиме ляльку. Годувати можна всім, що є на кухні. Головне, щоб частуваня було відповідного розміру. Готуючи для улюблених іграшок, навчіть малюка солити страви, беручи дрібку «солі» (сіль, борошно, цукор, пісочок, манка) і рухаючи пальчиками, потроху висипати. Це чудовий масаж пучок пальців.

Використовуйте в іграх з дітьми різні пальчикові ігри.

Ускладнені вправи для розвитку дрібної моторики.

    Уже в три – чотири роки можна дати дитині прищіпки, різнокольорові великі скріпки, але обов'язково під вашим контролем. Спочатку малюк вчиться лише знімати прикріплені вами скріпки, прищіпки, а потім вже і прикріплювати їх самостійно, адже такі дії потребують досить розвиненої координації рухів і сили. Скріпки і прищіпки можна прикріплювати до краю коробки з-під цукерок, а можна до будь-якої фігури, вирізаної зі щільного пакувального картону. Так можна зробити гаряче і тепле сонечко (жовте і червоне кола з картону), веселе і сумне личка (біле і синє кола з картону), новорічну ялинку з іграшками, дерево з листочками, рибку, їжачка, бабку, метелика, зелену травичку, святковий торт зі свічками тощо.

Перебираючи крупу і горох, сортуючи квасолю за кольором, ґудзики за величиною або за кількістю дірочок у них, розкладаючи у тарілки різні за формою макаронні вироби, за величиною камінці, каштани, жолуді, листочки, нанизуючи на тонкий шнурок ґудзики, макарони, намистинки, сушки, кісточки від старих рахівниць або з'єднуючи різноколірні скріпки у ланцюжок, роблячи намисто для мами, малюк буде розвиватися у мовленнєвому відношенні швидше і краще, ніж діти, мами яких недостатньо приділяли уваги тренуванню тонких рухів пальців рук.

Подібне тренування в ігровій формі дає змогу прискорити дозрівання мовленнєвих зон кори головного мозку на 2—2,5 місяці, а це для дитини не малий срок.

Систематичні тренування дрібних рухів кисті руки опосередковано впливють і на розвиток мислення, уваги, пам'яті малюка. Те, що малюкові вдалося зробити за допомогою власних пальчиків, є для нього найбільшим досягненням, що приносить задоволення, дає енергію.

Дітей старшого дошкільного віку доцільно розвивати через творчість. У психології це називають арттерапія. Для творчості можна використовувати все, що трапиться під рукою.

    У процесі таких занять вирішуються завдання сенсорних еталонів форми, величини, кольору; розвиваються дотикові відчуття, дрібна моторика рук, естетичні смаки; виховується охайність; формується вміння доводити розпочату справу до кінця; удосконалюються комунікативні навички; формується вміння самостійно орієнтуватися у завданні (аналізувати об’єкт, умови роботи тощо), попередньо планувати хід роботи над виробом (встановлювати логічну послідовність виготовлення виробу, визначати прийоми роботи й інструменти), контролювати свою роботу (визначати правильність дій і результати, оцінювати якість готових виробів).

Таким чином, що більше дрібні рухи підвладні руці, то ліпше прогресує розвиток розумової та мовленнєвої діяльності. Рухи пальців і кисті рук дитини мають особливу розвивальну дію. Регулярні вправи з пальцями поліпшують пам’ять, розумові здібності дитини, усувають її емоційне напруження, поліпшують діяльність серцево-судинної і травної систем, розвивають координацію рухів, силу та спритність рук, підтримують життєвий тонус.

    Розвиток дрібної моторики це один з найважливіших показників інтелектуальної готовності малюка до шкільного навчання. Зазвичай, якщо у дитини добре розвинута дрібна моторика, вона завжди логічно міркує, в неї добре розвинута пам'ять, увага та зв'язне мовлення. Вчителі завжди відзначають, що першокласники дуже часто відчувають великі труднощі в опануванні навичка  письма. Письмо - це складний навик, який включає виконання унікальних, координованих рухів руки. Отже, техніка письма потребує сумісної злагодженої роботи м'язів кисті та всієї руки, а також розвиненого зорового сприйняття та довільної уваги.

   Для повного оволодіння навичками письма необхідно мати певну функціональну зрілість кори головного мозку, у непідготовлених до письма дітей, при недостатньому розвитку дрібної моторики та зорового сприйняття і уваги, як правило, приводить до стану тривоги дитини у школі та негативного ставлення до навчання. Тому в дошкільному віці дуже важливо розвивати механізми, які потім будуть необхідні для оволодіння письмом, створювати умови для постійного накопичення дитиною практичного та рухового розвитку і навичка ручної вмілості.

В дошкільному віці дуже важливою рахується саме підготовка до письма, а не саме навчання писати, і це повинно починатися задовго до шкільної парти. Батьки, які в певний час починають приділяти належну увагу певним вправам, різноманітним завданням, іграм, що до розвитку дрібної моторики та координації рухів рук, наразі вирішують відразу два питання: по-перше, вони непрямим чином починають впливати в загальному інтелектуальному розвитку малюка, по-друге, вони підготовлюють його до оволодіння навичкам письма, які в майбутньому обов'язково допоможуть уникнути різних проблем шкільного навчання.

Інсценування за допомогою пальців різних римованих казок та історій (пальчикова гімнастика, пальчикові ігри), виконання багатьох ігор вимагають брати участь обидві руки, що навчає дітей орієнтуванню в поняттях напрямку: «ліворуч», «праворуч»,  «вниз», «угору» то що. В ході пальчикових ігор малюки повторюють рухи дорослих, тим самим активізують моторику рук, у них виробляється уміння керувати своїми рухами, тренується спритність, концентрування уваги на одному з видів діяльності, вміння розподіляти та переключати увагу.

Не забувайте хвалити малюка! Захоплюйтесь його здібностями!

Любіть малюка за всі його досягнення і попри невдачі. І не забувайте народну мудрість: «Дитятко – що тісто: як замісив, так і виросло».

 

«Вікові особливості дитини 3-4 років.

 Завдання та зміст освітньої роботи за програмою «Українське дошкілля»

У дітей четвертого року життя порівняно з дітьми третього року життя темпи росту уповільнюються, вони не так швидко набирають масу. Їхня маса приблизно становить 16,5 кг, зріст – 102 см.

На четвертому році життя відбуваються істотні зміни в характері та змісті діяльності дитини, розвиткові окремих психічних процесів у взаєминах із людьми. Займаючись різними видами діяльності – грою, малюванням, конструюванням, – дитина починає діяти відповідно до поставленої мети, хоча через нестійку увагу може забути про неї, оскільки відволікається, залишає одну справу заради іншої. Окрім нестійкої уваги, малюкові притаманна також підвищена емоційна збуджуваність, яка найчастіше трапляється у грі. Спільні ігри дітей починають переважати над індивідуальними, проте достатньої узгодженості між учасниками ще немає, і тривалість гри невелика. Гра відбувається стрибкоподібно – один сюжет швидко змінюється іншим.

У продуктивній діяльності (малювання, ліплення, конструювання) діти переходять до обдуманого зображення предметів, хоча способи реалізації задуму ще не досконалі. 

Молодший дошкільний вік найбільш сенситивний щодо мовленнєвого розвитку. У дитини цього віку надзвичайно розвинуте мовне чуття, вона досить рано помічає і виправляє мовленнєві огріхи. Провідною формою спілкування залишається діалогічне мовлення. Ситуативне мовлення поступово замінюється контекстним (поза наочною ситуацією).

У ході предметної діяльності розвиваються різні види відчуття і сприймання. Дитина сприймає колір, форму, величину та інші якості предметів. Їх сприймання емоційне, активне, малята прагнуть потримати предмет у руках, погратися ним, але самостійно не визначають і не називають його ознак. Для них характерна недиференційованість, злиття образів сприйнятих предметів. За допомогою дорослих дитина може примітивно аналізувати предмети, що її оточують. Для цього віку характерне активне розгорнуте орієнтування в світі речей, єдність тактильного, слухового, нюхового сприйняття.

Мислення дитини цього віку є наочно-дійовим. Вона мислить у процесі виконання тих чи інших дій, коли пояснення дорослого супроводжується наочним показом. У цьому віці починає діяти наочно-образне мислення. Доволі інтенсивно розвивається пам’ять. Дитина засвоює велику кількість нових слів, виразів, віршів, казок, забавлянок. Мимовільна пам’ять переважає над довільною і розвивається в процесі гри, при безпосередньому спілкуванні, під час слухання літературних творів.

Пам’ять характеризується образністю. Добре запам’ятовується тільки те, що було безпосередньо пов’язане з діяльністю, було цікавим й емоційно забарвленим.

Уява продовжує бути нестійкою. Її образи швидко змінюються під впливом зовнішніх подразників. Уява підтримується зовнішніми діями. Вона функціонує поки дитина зайнята діяльністю, наділяючи реальні предмети уявлюваними якостями й функціями, відповідно до змісту виконуваних дій.

Увага має мимовільний характер. Дитина не здатна тривалий час утримувати увагу на одному і тому самому предметі; вона швидко переключається з одного виду діяльності на інший. Проте малюк може довго розглядати те, що його зацікавило, тобто підвищується стійкість уваги. Слово дорослого виступає як засіб формування перших проявів довільної уваги.

Почуття й емоції яскраві та ситуативні. Дитина легко переймається емоціями інших. Емоції імпульсивно виникають і швидко минають. Формуються моральні якості: діти починають розуміти, що можна, а чого не треба робити. У цьому віці дуже важливо не проґавити час для виховання гуманних почуттів та елементарних уявлень про доброту, чуйність, взаємодопомогу, увагу до дорослого та ровесників.

На четвертому році життя предметом гордості є досягнення в оволодінні навичками самообслуговування, а пізніше такими якостями, як слухняність, уміння вітатися, не скаржитися, ділитися іграшками і ласощами.

РОЗВИТОК ФІЗИЧНИХ УМІНЬ І НАВИЧОК   Вікові можливості дитини

На четвертому році життя в дитини продовжують розвиватися психічні процеси, зростають фізичні можливості, показники зросту. За рік маса тіла дитини збільшується на 1,5-2 кг, зріст – на 5–7 см. До чотирьох років маса тіла досягає 16,5 кг, зріст 102 см, окружність грудної клітки – 53 см.

Продовжується інтенсивний розвиток структури і функцій головного мозку. Підвищується активність дитини, посилюється її цілеспрямованість, різноманітнішими й координованими стають рухи. Проте під час ходьби дошкільники часто притискують руки до тулуба, недостатньо піднімають ноги від підлоги (човгають), не завжди чітко дотримуються зазначеного напрямку, деякі з них дивляться собі під ноги.

Упродовж четвертого року життя відбуваються зміни у фізичних можливостях дитини: поступово вона стає самостійнішою у самообслуговуванні, виконанні гігієнічних процедур; зростає її свідоме ставлення до гігієнічних та гартувальних процедур, правильного харчування; дитина здатна усвідомлювати їх значення для свого здоров’я й розвитку організму. У дітей цього віку завершується формування загальної структури бігу, проте біговий крок залишається недостатньо рівномірним і швидким, зі слабким відштовхуванням і пасивними рухами рук.

Молодший дошкільник оволодіває різними видами стрибків, їх техніка стає досконалішою: він відштовхується двома ногами від опори та енергійно змахує руками, м’яко приземлюється, утримує рівновагу. Спостерігається стабільність фази польоту в різних видах стрибків, проте через слабкість м’язів під час їх виконання дитина швидко втомлюється. Поступово діти цього віку засвоюють осінньо-зимові, весняні та літні спортивні вправи: катання на роликах, гойдання, їзду на дво- та триколісних велосипедах, підготовчі рухи до плавання, катання на санчатах тощо.

ОСНОВИ ЗДОРОВ’Я   Вікові можливості дитини

Дитина четвертого року життя знає будову свого тіла та його функції; призначення органів чуття; має елементарні уявлення про стать: зовнішній вигляд, уподобання. Володіє найпростішими гігієнічними навичками та культурою поведінки: самостійне миття рук, вмивання обличчя, користування милом, індивідуальним рушником, носовичком, гребінцем. Вміє самостійно користуватися туалетом.

Дитина знає, що одягатися потрібно відповідно до пори року і погоди. Вміє помічати й усувати самостійно чи за допомогою дорослого неохайність у своєму зовнішньому вигляді.

Знає про користь споживання овочів і фруктів; виконання фізичних вправ і гартувальних процедур, що позитивно впливають на здоров’я.

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ   Вікові можливості дитини

Дитина четвертого року життя знає, що саме може бути причиною травм. Вона з обережністю ставиться до гарячої води та гарячих предметів; знає, що не можна брати самовільно ліки та хімікати. Дитина розуміє, що запалений сірник може стати причиною пожежі. Дитина поінформована, що є отруйні рослини, ягоди, гриби, тому брати до рук, у рот невідомі рослини не можна, оскільки це може спричинити отруєння. Дитина вміє поводитися з домашніми тваринами (своїми та чужими). Знає, що незнайомці можуть бути небезпечними для дитини, тому не можна вступати з ними в контакт і довіряти їм.

Дитина має елементарні знання про правила дорожнього руху.

ФОРМУВАННЯ ОСНОВ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ   Вікові можливості дитини

У молодшому дошкільному віці виникають перші уявлення про те, що добре, а що погано. Це відбувається в процесі формування нового типу взаємин між дитиною і дорослим. Розвиток самостійності дитини у цей час супроводжується потребою співучасті в житті дорослих, спільній діяльності з ним. Дорослий для дитини є джерелом інформації про правила співжиття, особливості поводження з різними дорослими та дітьми. Дитині притаманна емоційна збудливість, нестриманість і недостатня стійкість емоцій. Дошкільники стають чутливими до емоційного стану однолітків, легко ними переймаються. Вже 3-4-річні діти здатні виконувати малопривабливі для них, зовні нецікаві справи, керуючись важливою для них метою, а також можуть відмовитися від того, що їх безпосередньо приваблює (наприклад, від нової цікавої іграшки), щоб принести задоволення товаришеві. У цьому віці продовжує формуватися культура поведінки дітей. Діти знають і називають процеси одягання, вмивання, споживання їжі, догляду за зовнішнім виглядом. Під час переходу від раннього до молодшого дошкільного віку найхарактернішими є такі прояви негативної поведінки: прагнення дитини робити все навпаки (дитина ігнорує прохання дорослого лише тому, що її про це просили), упертість. Свідченням упертості є домагання дитиною свого лише тому, що вона так хоче. Проявляється неслухняність, небажання підкорятися будь-кому. Дитина весь час обурюється тим, що пропонує і робить дорослий. Така налаштованість нерідко спричинює конфлікти, категоричне неприйняття, образи, ламання іграшок.

ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ДОВКІЛЛЯМ   Вікові можливості дітей

У результаті активнішої взаємодії з навколишнім світом значно розширюється світогляд дитини, розвиваються пізнавальні інтереси. Обсяг інформації, яку дитина одержує з різних джерел, інтенсивно формує допитливість і спостережливість.

У цьому віці у дитини швидше розвивається довільна увага та пам’ять. Дитина ліпше зосереджується та запам’ятовує в процесі ігрової діяльності. Під час узагальнення ігрових дій вона поступово переходить від наочно-дійового мислення до наочно-образного. Для дитини характерне засвоєння уявлень про різноманітні властивості предметів і явищ довкілля, оволодіння новими діями, які дають змогу повніше та більш диференційовано сприймати світ.

Формується перехід від предметних зразків, що ґрунтуються на узагальненні індивідуального досвіду дитини, до використання загальноприйнятих сенсорних еталонів, тобто вироблених людством уявлень про основні різновиди властивостей і відношень (кольору, форми, розмірів предметів, їх розташування у просторі, висоти звуків, тривалості проміжків часу).

Продовжує формуватися система власного “Я”. Дитина стає самостійнішою, але водночас для неї важливо те, як її діяльність оцінює дорослий. Крім того, саме дорослий стає для неї носієм інформації.

ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ   Вікові можливості дитини

Дитина четвертого року життя має уявлення про об’єкти неживої природи, їх властивості й ознаки. Вона називає об’єкти неживої природи та їх стани, вміє визначати стан погоди (хмарно, сонячно, іде дощ, сніг). Дитина розпізнає та називає рослини (дерева, трав’янисті рослини, квіти, кущі). Знає назви свійських і диких тварин, їх дитинчат та умови їхнього життя. Проте у дошкільника недостатні знання про сезонні зміни, що відбуваються в житті тварин (зникли комахи – птахи відлітають у теплі краї).

Сприймання об’єктів і явищ природи у дитини четвертого року життя емоційне, активне, вони викликають здивування, радість пізнання. Маля прагне погладити кішку, погратися зі собачкою тощо(якщо дорослий ставить запитання–дитина відповідає на них)

Згадування виражається переважно у формі впізнавання раніше сприйманого або подібного до нього об’єкта чи явища природи.

Увага дитини ще не стійка. Її приваблюють яскраво виражені особливості тварин. Важливу роль у розвитку уваги дитини відіграють її досягнення в мовленнєвій регуляції діяльності. Назви об’єктів, явищ природи викликають у неї відповідні образи, відтак розширюється коло орієнтування у природному середовищі, створюються внутрішні умови для розвитку як мимовільної, так і довільної уваги. З подальшим розвитком мовлення словник дитини збагачується словами-назвами об’єктів природи, позначеннями їхніх дій. Крім іменників і дієслів, усе більше з’являється прикметників, займенників, числівників. Тому дуже важливо сформувати у дитини стійкий інтерес до природного довкілля та бережне ставлення до нього.

НАРОДОЗНАВСТВО  Вікові можливості дітей

В умовах активізації взаємодії з навколишнім світом значно розширюється світогляд дитини, розвиваються пізнавальні інтереси. Обсяг інформації, яку дитина одержує з різних джерел, інтенсивно формує допитливість і спостережливість.

Яскраво виражені почуття, допитливість допомагають дитині імпульсивно, емоційно реагувати на різні радісні чи сумні події, перейматися настроями та емоціями довколишніх що, своєю чергою, забезпечує сприйняття дітьми подій, пов’язаних зі звичаями та традиціями.

Інтенсивний розвиток мовленнєвих умінь сприяє засвоєнню художнього стилю рідної мови. Діти легко засвоюють велике розмаїття слів, звуконаслідувань. Враховуючи психологію дитячого віку, народна дидактика пропонує дитині полегшені мовленнєві моделі так званої дитячої мови. Народні забавлянки, пестушки, потішки діти легко запам’ятовують. Образність персонажів, супровід рухами створюють відчуття легкості, впливають на дитячі емоції.

Діти цього віку емоційно сприймають народне декоративно-ужиткове мистецтво. Різнобарвність форм, кольору, величини, просторового розміщення приваблюють дитину. Розглядаючи предмети народного декоративно-прикладного мистецтва, вони запам’ятовують кольори, форму, призначення, охоче використовують їх у грі. Довго граються і захоплюються народною іграшкою. Об’єднуються у невеликі підгрупи, водячи прості хороводи чи граючись у народні ігри.

ЛОГІКО-МАТЕМАТИЧНИЙ РОЗВИТОК  Вікові можливості дитини

На четвертому році життя пізнавальні психічні процеси – відчуття, сприймання розвиваються під час предметної діяльності. Дитина сприймає колір, форму, величину й інші якості предметів, безпосередньо оперуючи ними.

У цьому віці одна дитина з-поміж десяти вміє лічити в межах 3. Решта або не вміє зовсім, або лічить абияк: 1, 3, 10. Щодо величини, то більшість дітей розуміє відмінність між поняттями «високий» –«низький», «широкий» і «вузький», але сказати і користуватися такими математичними термінами не вміє.

Геометричні фігури діти візуально розпізнають, хоча не знають їх назв. Вони можуть показати, що сонечко, бублик, кермо, колесо – круглі, а стіл – квадратний, не називаючи геометричні фігури круг, квадрат, куля, куб.

Важко дається дітям цього віку орієнтування в просторі (ліва, права рука), легше розуміють поняття «угору – вниз», «попереду – позаду». Майже всі діти приходять у дитячий садок без цих знань.

Час дуже важко унаочнити, тому діти погано розуміють періоди доби – ранок і вечір, а от ніч і день їм легше запам’ятати: вночі – темно, і всі сплять, а вдень можна гратися, гуляти, їсти, навчатися тощо.

Важко дітям зрозуміти часові поняття: «завтра», «вчора», «сьогодні», «тепер», «потім», «зараз». Вони плутають ці поняття, і коли вихователь ставить запитання «Коли це було?», відповідають методом вгадування.

Освітні завдання

      Розширювати і збагачувати первинне орієнтування дитини у навколишній дійсності.

      Формувати уявлення про число множину.

      Ознайомлювати з формою, величиною предметів.

      Вчити орієнтуватися в просторі та часі.

МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК

ЗВУКОВА КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ   Вікові можливості дитини

На четвертому році життя відбувається подальше зміцнення артикуляційного апарату: стають більш координованими рухи м’язів, що беруть участь у творенні звуків. Дитина починає правильно вимовляти слова зі збігом двох-трьох приголосних, ближче до норми і чіткіше вимовляє свистячі звуки, з’являються шиплячі. Проте звуковимова переважно недосконала. Для дитини четвертого року життя характерне пом’якшення приголосних звуків, їх спотворення, переставляння звуків і складів, пропуск звуків, їх заміна, порушення звукової структури слів. У більшості випадків спотворюються такі групи звуків: свистячі ([с], [з], [ц]), шиплячі ([ш], [ж], [ч]), сонорні ([л], [р]), задньоязикові ([к], [х], [г]), дзвінкі ([в], [з], [ж], [б], [д], [г]) і м’які ([з′], [л′], [р′], [с′], [т′], [д′], [н′]). У зазначених групах розрізняють три форми порушень звуків: спотворена вимова звуків, відсутність звука в мовленні дитини, заміна одного звука іншим.

Освітні завдання

      Розвивати мовленнєвий слух та моторику артикуляційного апарату.

      Виробляти чітку дикцію під час вимови звуків.

      Вчити користуватися засобами інтонаційної виразності мовлення (тон, тембр голосу, темп, наголос, сила голосу). Не допускати швидкого темпу мовлення.

СЛОВНИКОВА РОБОТА  Вікові можливості дитини

Четвертий рік життя найбільш сензитивний щодо мовленнєвого розвитку.

Словник дитини налічує до 1800–2000 слів, переважають іменники (до 50 %), дієслова (до 30 %). Ще багато слів-універсалізмів; переважають вказівні займенники «ось», «тут», «цей». Характерна неточність у вживанні абстрактних, узагальнювальних, збірних, часових і просторових понять. Яскраво виражене словотворення.

Овітні завдання

      Збагачувати словник новими словами. Сприяти засвоєнню дітьми раніше невідомих слів і нових значень слів.

      Забезпечувати засвоєння значень слів відповідно до контексту висловлювання.

      Активізувати словник застосуванням дітьми слів у різних мовленнєвих ситуаціях.

      Вчити культури мовлення.

ГРАМАТИЧНА ПРАВИЛЬНІСТЬ МОВЛЕННЯ  Вікові можливості дитини

Упродовж четвертого року життя відбувається подальше формування граматики дитячого мовлення. Дитина засвоює такі відмінкові форми: знахідний відмінок із прийменником на, родовий відмінок із прийменником до, від, замість; давальний відмінок із прийменником по. Правильно узгоджує прикметник у роді, дієслова минулого часу. Зникає змішування родів при займеннику я, що спостерігалося раніше. У мовленні вживає умовний спосіб.

Серед поширених речень значне місце посідають речення з однорідними членами. Найтиповішою формою висловлювання є просте поширене речення. Формування складносурядних речень відбувається за рахунок сполучникового зв’язку. Діти часто об’єднують два речення, що за змістом не пов’язані між собою. У складнопідрядних реченнях не послуговуються сполучниками – діти виділяють речення інтонаційно.

 Овітні завдання

      Розвивати розуміння граматичних форм і правильно вживати їх у мовленні.

      Вчити узгоджувати іменники з прикметниками в роді та числі, вживати прийменники.

      Вчити правильно вживати іменники знахідного й орудного відмінків.

      Вчити правильно будувати прості поширені речення із сполучниками; складносурядні й складнопідрядні речення.

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ  Вікові можливості дитини

На четвертому році життя відбуваються позитивні зміни в розвитку зв’язного мовлення. Головною формою спілкування залишається діалогічне мовлення. У першій половині року переважає ситуативне мовлення. Зі зміною основного типу діяльності (предметно-маніпулятивної на сюжетно-рольову гру) з’являються нові форми мовленнєвих дій у структурі мовленнєвої діяльності, а саме: а) висловлювання, що коментують власні ігрові дії дитини; б) висловлювання, що корегують дії партнера; в) висловлювання, що планують дії і розподіл ролей.

Мовлення пов’язане з безпосереднім досвідом дітей, що відображається у формах мовлення, для якого характерні неповні речення. У розповідях дитини поєднуються факти на запропоновану тему з фактами з власного досвіду.

Під час самостійних монологічних висловлювань дітям властиве порушення логіки викладу. Проте вони здатні встановлювати елементарні залежності між смисловими частинами окремого речення або між реченнями.

Овітні завдання

      Вчити дитину вести діалог, розвивати вміння слухати і розуміти мовлення, звернене до неї, вступати в розмову і підтримувати її, відповідати на запитання і самому запитувати, пояснювати.

      Розвивати зв’язне монологічне мовлення: формувати вміння слухати і розуміти зв’язні тексти, будувати самостійні висловлювання різних типів.

МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ

 Освітні завдання

Вводити в активний словник дитини форми вітання та прощання («Доброго ранку», «Добрий день», «Доброго вечора», «До побачення»); форми ввічливого прохання («Будь ласка», «Прошу»); подяки («Дякую»); вибачення («Пробачте», «Пробач», «Вибачте», «Вибач»); форму ввічливого звертання на «Ви» до дорослих. Привчати дітей, звертаючись до дорослих, однолітків, дивитися у вічі, не втручатися в розмову дорослих, говорити спокійно, природним голосом, не жестикулювати, не зачіпати співрозмовника. Вчити першими вітатися зі старшими, називаючи їх ім’я та по батькові; звертаючись до дітей, називати ім’я дитини. Вчити під час розмови проявляти стриманість, вислуховувати співрозмовника до кінця, не перебивати його.

ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА  Вікові можливості дитини

У дитини четвертого року життя підвищується сприйнятливість до художніх творів. Вона розрізняє поетичний і прозовий тексти, у неї підвищується інтерес до слухання казок і віршів, посилюється прагнення наслідувати мовленнєві інтонації дорослих. У центрі уваги дитини головний персонаж, але вона, як правило, не розуміє його переживань, мотивів учинків. Емоційне ставлення до героїв яскраво виражене.

Освітні завдання

      Розвивати здатність до цілісного сприймання творів різних жанрів; засвоєння змісту творів і емоційного відгуку на нього.   

       Сприяти запам’ятовуванню віршів і утримуванню їх у пам’яті. Вчити читати вірші напам’ять виразно, не пропускаючи і не змінюючи порядку слів у тексті.

       Залучати до участі в іграх-драматизаціях, театралізованих іграх за сюжетами літературних творів.

       Залучати дітей до інсценування знайомих казок, дослівного відтворення тексту, відповідної інтонації, рухів, жестів, міміки героїв твору.

ОБРАЗОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ  Вікові можливості дитини

На четвертому році життя дитина, займаючись малюванням та ліпленням, починає набувати формотворчих рухів. У неї вдосконалюється мислення, пам’ять, сприйняття, поступово накопичуються знання про сенсорні еталони предметів та явищ довкілля; дитина починає залюбки експериментувати з художньо-творчими матеріалами. Композиція стає більш упорядкованою, з’являється ритмічність, удосконалюється художньо-творча майстерність.

Працюючи з пластичними матеріалами, дитина засвоює прийоми ліплення, намагається самостійно трансформувати шматок глини (пластиліну) в потрібну їй форму.

В аплікації дитина ознайомлюється з процесом наклеювання; розкладає готові форми, створюючи візерунки та нескладні сюжети.   

Освітні завдання

      Ознайомлювати дітей із видами й історією образотворчого мистецтва (роботи класиків та сучасних митців). Виховувати стійкий інтерес цілеспрямованого характеру до художньо-творчого образотворення.

       Вчити порівнювати форми з геометричними еталонами, називати кольори та деякі відтінки; використовувати у роботі пензлі різної товщини та форми; навчати елементарних прийомів композиції.

       Удосконалювати набуті та засвоювати нові технічні навички образотворення, спонукати використовувати ці навички у самостійній художній діяльності; передавати форму, колір і характерну будову предметів та об’єктів; проявляти за допомогою кольору ставлення до зображуваного. Розвивати елементи художньо-зображувальної творчості, експериментально-пошукову діяльність.

       Формувати вміння “читати” твори образотворчого мистецтва: розуміти зміст картини, впізнавати персонажів, вміти розповідати про них.

       Виховувати зацікавленість результатами власної роботи.

    МУЗИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ  Вікові можливості дитини

На четвертому році життя у дітей спостерігається емоційний відгук на музику, чуття ритму, тембру. Дитина може адекватно сприймати художні образи твору й емоційно його переживати. Дитина сприйнятлива до музики: може зіставити тиху й голосну мелодії, впізнати знайомі пісні, п’єси. Сприймання музики в цьому віці характеризується цілісністю, і тому будь-яке відхилення від тексту (зміна ритму, тембру, ладу тощо) призводить до того, що дитина перестає впізнавати прослуханий твір. Цілісність сприймання – це позитивна якість, яка забезпечує повноцінне сприймання музичного твору, який по-іншому зрозуміти неможливо.

Дитина спроможна передати в русі ритм ходьби і бігу, проте слухова увага ще не стійка, голос починає щойно формуватися.

 Освітні завдання

      Розвивати здатність захоплюватися, емоційно переживати, радіти, слухаючи музичні твори.

      Розвивати співочі навички дітей.

      Формувати вміння виразно пластично рухатися, передаючи настрій і характер музичного образу.

      Виховувати любов до краси виконання народних обрядів; розвивати пластичність рухів у народних дійствах.

КОНСТРУКТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ Вікові можливості дитини

Дитина проявляє інтерес до форм та їх комбінацій, зображень одиничних предметів або невеликих споруд. У першій половині року вона не переслідує певної сюжетної мети, не намагається створити образ, а здебільшого діє за принципом “що вийде”. Згодом дитина починає обмірковувати елементарні будівельні теми, пов’язані із сюжетно-рольовими іграми (гараж для машини, будинок для ведмедика). Свої елементарні конструкції дошкільник розташовує на горизонтальній площині, намагається повністю використати наявний матеріал. Споруджені ним будівлі часто виявляються не зовсім подібними до того, що планувалося створити, а звівши будівлю, він руйнує її і береться за нову.

Конструктивна діяльність приносить дітям емоційну насолоду, почуття радості від розв’язання різноманітних конструкційних завдань.  

 Освітні завдання

      Вчити зводити різноманітні будівлі для обслуговування і реалізації ігрових задумів.

      Створювати будь-яке ігрове середовище з різноманітних будівельних матеріалів і предметів.

      Вчити на основі власного досвіду і потреб гри зводити будови за допомогою засвоєних способів конструювання, використовувати їх у сюжетно-рольовій грі.

Вправляти дітей у вмінні розрізняти і правильно називати основні будівельні деталі (цеглина, кубик, пластина, призма); розміщувати деталі горизонтально і вертикально, щільно одна до одної, на певній відстані, споруджувати нескладні будівлі за показом дорослого і використовувати їх у грі. Вчити максимально використовувати наявний матеріал. Підводити дітей до виокремлення просторових характеристик будівель (висота, ширина, довжина). Виховувати інтерес до конструктивної діяльності, прагнення закінчувати почату будівлю, розбирати свої будівлі та складати конструктор у коробку.

Стимулювати прояв сміливості у подоланні перешкод, надавати можливість експериментувати з власними силами, шукати нестандартні рішення рухових завдань, отримувати від цього задоволення.

Вчити складати нескладні будівлі шляхом з’єднання, розміщення в одну лінію (стежка до будинку, трамвайні колії); розміщувати цеглини, пластини вертикально, по колу, по прямокутнику. Вчити розрізняти просторові ознаки (високий, низький) і правильно позначати їх словами (низький паркан, високі ворота). Формувати вміння змінювати способи будівництва, замінювати одні деталі іншими, добудовувати у висоту, довжину (низька, висока вежі, короткий і довгий потяги).

Створювати умови для прояву творчих умінь в іграх. Вчити дітей за допомогою пазлів складати нескладні предмети та сюжети.

Звертати увагу дітей на те, що з вологого піску, снігу можна будувати різні споруди, вчити дітей їх створювати.

ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ  Вікові можливості дитини

У цьому віці дошкільник починає сприймати театралізоване видовище: він емоційно реагує на виставу – співчуває та співпереживає героям дійства; починає розрізняти добро і зло та відповідно реагує на вчинки персонажів.

Виконує певні ролі як у драматизаціях разом із дорослими чи однолітками, так і в індивідуальних іграх із партнерами-іграшками. Під час виконання ролі використовує найпростіші образно-виражальні вміння. Малюк розігрує окремі епізоди з казок, ініційовані дорослим; бере участь у сюжетно-рольових іграх, показах різних видів театру. Розповідає напам’ять невеликі уривки тексту.

 Освітні завдання

      Розвивати вміння стежити за розвитком подій у казці, оповіданні, вірші, виставі. Вчити емоційно відгукуватися на події, що відбуваються у театралізованому дійстві, відповідно реагувати на вчинки героїв, співпереживати їм. Вчити розповідати про свої враження від перегляду вистав, вдавати героя, який привернув увагу.

      Формувати сприйнятливість до художніх творів, музики, стійкий інтерес до них. Розвивати бажання слухати казку чи вірш, наслідувати мовленнєву інтонацію дорослого, рухатися під музику, співати.

      Заохочувати до активної участі в показах театралізованих дійств.

      Формувати вміння виконувати певні ролі не тільки у співпраці з дорослим, але й з однолітками. Залучати до використання у самостійних іграх іграшки замість персонажів, виконувати замість них ролі, оживляючи їх.

      Вчити передавати яскравість ролі того чи іншого персонажа за допомогою рухів, жестів, міміки. Розвивати вміння користуватися засобами інтонаційної виразності (сила голосу, тембр, темп мовлення). Ознайомлювати з різними видами театру (тіньовий, пальчиковий, на фланелеграфі, ляльковий тощо).

      Давати знання про театр – місце, де грають справжні актори; з його найпростішими складниками: сцена, лаштунки, глядацька зала.

ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ  Вікові можливості дитини

Дитина починає діяти в грі відповідно до заздалегідь поставленої мети, але через нестійкість психічних процесів може переключитися на інший вид діяльності, забувши про поставлену ціль чи підмінивши її іншою.

Продовжує інтенсивно розвиватися сюжетно-рольова гра, дитина урізноманітнює ігрові сюжети. Провідним мотивом в іграх стає пізнавальна діяльність; сюжетно-рольові ігри набувають соціальної обізнаності. Сюжет ще нескладний, але дитина оволодіває ігровими діями, вчиться виконувати ігрову роль, моделює життя дорослих у довколишньому соціумі.

Все більше переважає спільна (колективна) ігрова діяльність, вона стає тривалішою. В іграх діти використовують дорослого як зразок для наслідування.

Дитина стає самостійнішою, прагне діяти на власний розсуд. Розвивається свідоме співвідношення своєї поведінки з поведінкою однолітків, уміння домовитися про спільні ігрові дії. Інтенсивного розвитку набувають пізнавальні процеси: пам’ять, увага, мислення.

Освітні завдання

      У процесі ігор продовжувати розвивати сприймання, мислення, уяву дітей.  

      Заохочувати дітей до самостійності під час вибору гри, спонукати до активної участі в ній. Викликати за допомогою ігрової діяльності позитивні емоції, бадьорий настрій.

      За допомогою ігор продовжувати ознайомлювати з властивостями предметів, розвивати інтерес до довколишнього, допитливість, бажання експериментувати, доводити тощо. Розвивати мовлення, збагачувати словник дітей. Заохочувати рухову активність, виховувати інтерес до гри.

      Розвивати та виховувати елементарну ігрову культуру поведінки: дотримувати правил гри, гратися з іншими дітьми, доводити розпочату гру до кінця. Вчити бережно ставитися до іграшок.

 

ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ Вікові можливості дитини

Праця є одним із провідних чинників всебічного розвитку дітей. Це положення аргументуєється тим, що дитина наприкінці четвертого року життя починає прагнути самостійності. Спонукають дитину до трудової діяльності два чинники: тенденція до самостійності та інтерес до всього, що стосується життя і праці дорослих.

Діти залюбки допомагають дорослим, наслідують їхні дії, набуваючи конкретних знань і уявлень про працю, розвиваючи допитливість, інтерес до діяльності дорослих, проймаючись повагою до людей праці та результатів їхніх старань.

Самообслуговування полягає у спрямованості на задоволення повсякденних власних потреб дитини (вмивання, одягання, роздягання, прибирання ліжка, іграшок). За допомогою самообслуговування виховують у дітей самостійність, здатність до подолання труднощів, формують трудові навички.

Проте самообслуговування пов’язане з певними труднощами (недостатньо розвинена дрібна моторика, складність засвоєння послідовних дій, невміння їх планувати, відволікання), що гальмує процес формування навичок.

Діти молодшого дошкільного віку не можуть поставити мети праці, не можуть собі сказати: «Я це зроблю!»; утримувати мету і досягти її. Дитина не вміє утримувати в пам’яті весь процес і результат. Вона відразу починає діяти, і її дії мають не цілеспрямований характер, а процесуальний (мити тарілку, підставивши її під струмінь води).

Дитина не планує послідовність трудових дій. Це здійснується з допомогою дорослого. Для молодшого дшкільника цікавим є процес виконання трудових дій, а не результат. Доручення мають індівідуальний, короткотривалий і простий за своїм змістом характер.

Особливістю трудової діяльності є те, що вона тісно повязана з грою, саме ігрові мотиви роблять її привабливою.

 Освітні завдання

      Виховувати інтерес до праці дорослих, бережне ставлення до її результатів.

      Формувати навички трудової діяльності, використовуючи посильні доручення й елементарну співпрацю.

      Виховувати особистість дитини в процесі її трудової діяльності (самостійність, цілеспрямованість, витримку, ініціативу).

Завдання, що забезпечують взаємодію

дошкільного навчального закладу зі сім’єю

Створювати умови для постійної роботи консультаційного пункту вивчення вікових психологічних особливостей дитини. Сприяти встановленню між батьками та педагогами постійної довіри – запоруки успішної подальшої співпраці та конструктивної взаємодії. Сприяти виявленню обдарованості дитини-дошкільника, розвиток її самостійності.

Уникати готових оцінних суджень про виховання, допомагати батькам у формуванні вміння особисто спостерігати за власною дитиною, відкривати в ній нові якості та риси.

Допомагати батькам використовувати педагогічні знання, спрямовані на конкретну дитину з її особливостями, перспективами вікового й індивідуального розвитку.

Допомагати у подоланні стереотипів батьківського мислення, виявленні реальних причинно-наслідкових зв’язків між почуттями і вчинками їхніх дітей.

Залучати батьків до участі в спільних (батьки та діти) видах роботи (театралізована вистава, конкурс, розвага).

Позитивно ставитися до проявів батьківської ініціативи та творчості.

Встановлювати партнерські взаємини зі сім’єю кожного вихованця.

                         Безпека дитини – спокій родини!

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Збереження життя і зміцнення здоров’я, формування здорового способу життя підростаючого покоління нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу. Відтак виховання безпечної поведінки в соціальному середовищі – одне із пріоритетних напрямків освітнього процесу.

З кожним роком збільшується кількість дітей, травмованих внаслідок несформованих навичок поведінки з предметами і речами, незнайомими людьми, в різних небезпечних ситуаціях. Сьогодні, коли соціальне довкілля може становити загрозу для життя і здоров’я дитини, виникає потреба в глибокому осмисленні та систематизації роботи з дітьми в дошкільних навчальних закладах по вихованню в них свідомої позиції щодо безпечної поведінки в соціальному середовищі.

Дошкільна освіта в багаторівневому освітянському просторі України є вихідною ланкою в системі неперервної освіти, у становленні та розвитку особистості. Тому на дошкільний заклад покладається відповідальність за здійснення цілеспрямованого виховання у дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я, формування у них адекватної реакції на різноманітні чинники ризику для життя.

В організації навчально – виховної роботи в ДНЗ з питань безпеки життєдіяльності дошкільників можна визначити три основні напрямки:

      Така робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм та правил; дітей необхідно навчати обачності, навичок орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;

      Максимального ефекту можна досягти, якщо буде прослідковуватися єдина стратегічна лінія у діяльності педагогічного, дитячого та батьківського колективів;

      Слід враховувати деякі принципові аспекти роботи з дітьми, які суттєво відрізняються від аналогічної роботи з дорослими ( розповіді, відеофільми про наслідки пожеж, повеней, землетрусів і т.д.).

Перевага в освітньо – виховному процесі має надаватися цікавим довірливим бесідам, розмовам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, дидактичним та сюжетно – рольовим іграм.

Особливу увагу слід звернути на те, щоб максимально використовувати наочність( ілюстрації, альбоми, картини, відеофільми); проводити цільові прогулянки, екскурсії, вечори розваг, спеціальні дні або тижні безпеки,до участі в яких необхідно залучати медиків та батьків.

Педагогічний процес формування у дітей основ безпечного перебування в довкіллі потребує постійної психологічної допомоги. З метою запобігання виникненню у дошкільників стану підвищеного занепокоєння, тривожності, психологи дошкільних навчальних закладів повинні відслідковувати та здійснювати корекцію психічного стану дітей.

Навчання і виховання з питань захисту життя і здоров’я у надзвичайних ситуаціях повинно спрямовуватися на формування у дітей:

* Розуміння цінності власного життя та здоров’я,основ здорового способу життя;

* Правил безпечної поведінки на ігрових і спортивних майданчиках, під час ручної праці, роботи на земельній ділянці;

* Правил безпечного перебування на вулицях, правил поводження з незнайомими людьми;

* Навичок безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або дорослих;

* Уявлень про небезпечні для життя отруйні рослини, ягоди, гриби та вміння реалізовувати знання у природному середовищі;

* Уявлень про стихійні природні явища (землетрус, повінь, буря, ожеледиця, гроза, град тощо), ознайомлення дітей з їх природою,характерними ознаками, негативними наслідками;

* Уявлень про основні правила поведінки в екстремальних ситуаціях;

* Бережного поводження з ліками, хімічними речовинами і побутовою хімією;

* Відчуття небезпеки щодо вогню, електричного струму, правил пожежної безпеки.

При розв’язанні організаційних, педагогічних та методичних аспектів проблеми безпеки життєдіяльності педагогам необхідно керуватись:

Законами України « Про загальну середню освіту», 1999р.

«Про дошкільну освіту», 2001р.

«Про охорону праці»,2002р.

« Про охорону дитинства», 2001р.

Типовим положенням про навчання з питань охорони праці, затвердженим наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 17.02. 1999р. №27, зареєстрованим в міністерстві юстиції України 21.04.99р. за № 248/3541.

Положенням про дошкільний навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003р.

Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні,1999р.

«Збірником нормативних документів з безпеки життєдіяльності», 2000р.

Основними напрямками роботи з дітьми щодо формування у них основ безпеки та норм поведінки під час надзвичайних ситуацій в ДНЗ є:

І. Пожежна безпека.

ІІ. Дитина на вулицях міста.

ІІІ. Небезпечні предмети в руках дитини.

IV. Дитина і природа.

V. Особиста безпека дитини.

VI. Здоров’я дитини, емоції та конфлікти.

VII. Цивільна оборона та надзвичайні ситуації.

А видами діяльності з безпеки життєдіяльності є :

1. Свята,розваги,театралізована діяльність.

2. Заняття , тренінги.

3. Наочність, технічні засоби, перегляд ілюстрацій.

4. Пішохідні переходи, екскурсії, спостереження.

5. Бесіди, обговорення, художнє слово.

6. Пошуково – дослідницька діяльність, моделювання ситуацій.

7. Образотворча діяльність, індивідуальна робота.

8. Ігрова, практична діяльність, фізичні вправи.

 

Життя потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку оточуючого середовища. Щоб вберегти дитину від біди, треба пам’ятати та дотримуватись наступних правил:

– не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;

– вчити дитину користуватися дверним вічком;

– не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненим у міліцейську форму;

– вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 102, 103, 104;

– забороняти підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;

– забороняти бавитися ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;

– запобігати формуванню в дитині жорстокого ставлення до тварин;

– не дозволяти дражнити тварин;

– не дозволяти вмикати електроприлади за відсутності дорослих;

– не дозволяти виходити на балкон, відчиняти вікна;

– не дозволяти визирати у відчинене вікно;

– вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;

– вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишені «особисту картку» з даними дитини.

ПРОЯВЛЯЙТЕ ВИТРИМКУ І НАВЧАЙТЕ ДІТЕЙ

БЕРЕГТИ СВОЄ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я!

Безпека життєдіяльності дошкільників

ПРОФІЛАКТИКА ДИТЯЧОГО ТРАВМАТИЗМУ

З появою на світ маленької людини перед її батьками постають різноманітні і складні завдання, зокрема найголовніше, — щоб дитина росла здоровою. Але травми у дітей, на жаль, трапляються досить часто.

Найчастіше це побутовий травматизм. Йдеться про ушкодження, які діти отримали вдома, у дворі чи в саду. Вони бувають різні. Найнебезпечніші — опіки полум’ям, хімічними речовинами і падіння з висоти. До побутового травматизму найчастіше призводить недостатній догляд за дітьми з боку батьків. Залишені у доступному для малят місці голки, цвяхи, леза бритв можуть стати причиною травми, а іноді — і смерті. Це стосується і газових плит, оголених проводів електромережі, відчинених вікон, сходів… За свою необачність батьки іноді дуже дорого розплачуються.

Дошкільнята намагаються позбутися нагляду дорослих, охоче граються на повір’ї зі своїми ровесниками. Тому необладнані дитячі майданчики, захаращені двори, відкриті люки, канави, несправні ліфти, поруччя сходів, несправні велосипеди не огороджені ділянки, де проводяться ремонті роботи теж дуже небезпечні. Часто діти падають з висоти: балконів, драбин, дерев, що теж призводить до тяжких травм.

Діти різного віку інколи торкаються неізольованих проводів, оголених контактів електропроводів, вставляють у розетки шпильки, цвяхи і нерідко отримують опіки та ушкодження тканин тіла електричним струмом. Таким чином, очевидно, що єдиним винуватцем усіх пошкоджень у немовляти є недбалість або неуважність дорослих.

Для того щоб уберегти дітей від опікових травм, дорослі повинні дотримуватися наступних правил безпеки:

- суворо стежити за тим, щоб під час прийому гарячої рідкої їжі діти не перекидали на себе чашки, тарілки і т.п.;

- з підвищеною увагою і обережністю переносити посуд з гарячою рідиною в місцях квартири (або дитячих установ), де раптово можуть з’явитися діти;

- не дозволяти дітям перебувати поруч під час приготування їжі, миття посуду, прання білизни, прасування;

- ховати в недоступних місцях сірники, запальнички;

- зберігати їдкі кислоти, луги та інші отруйні речовини в місцях, недоступних для дітей;

- не допускати дітей близько до топлення печі і напруженим предметів (електроплитці, праски, чайнику та ін);

- при купанні дітей дорослим не можна ні на хвилину відлучатися.

Принципи запобігання травматизму побутового різні, але головним з них є постійна турбота старших про безпеку дітей. Дорослі повинні виховувати в дітях обачливість і обережність. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Не можна залякувати дитину, правильніше час-від-часу розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба пояснювати небезпеку, яку таять в собі необдумані вчинки, доводити помилковість сумнівних уявлень про героїзм.

Допоможуть батькам у цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі.

Найтяжчими і з найбільшим процентом смертності є автодорожні травми. І знову ж таки, головними їх причинами є бездоглядність дітей на вулиці, незнання правил вуличного руху… Більшу частину свого часу дитина проводить у товаристві батьків та дорослих. Якщо дитина бачить, як дорослі порушують правила вуличного руху, вона бере приклад з них. Природно, що приклади поведінки на вулиці він бере, перш за все, зі своїх рідних.

Батьки! Життя та здоров’я дитини у ваших руках! Щодня нагадуючи дитині елементарні правила безпеки, ви застерігаєте його від можливих травм.

Спортивний травматизм Фізкультура і спорт є могутнім засобом зміцнення організму і фізичного розвитку дітей, але це тільки при вмілому і правильно організованому занятті спортом. Але, на превеликий жаль, дитячих спортивних закладів поки що недостатня кількість і до того ж не всі батьки розуміють їх користь, вважаючи що дитина може займатися спортом і без інструктора . Тому багато дітей грають у різні рухливі ігри, їздять на велосипедах без старших досвідчених товаришів. Або обирають місця, не зовсім придатні для ігор, а часто і небезпечні: річки, захаращені двори, пустища тощо. Тому батьки повинні якомога раніше залучати дитину до занять у спортивних товариствах, на стадіонах. Цим вони не тільки загартують дитину, а й вбережуть від страшної небезпеки.

Серед смертності від травматизму утоплення займає одне з перших місць. Це може статися як влітку, так і взимку. Головною причиною утоплення є невміння плавати, незнання особливостей водойм, при стрибках у воду велику небезпеку приносять підводні скелі, каміння. Взимку діти тонуть, провалюючись під лід при катанні на ковзанах, або переходячи через водоймища.

Головну роль у запобіганні нещасних випадків на воді відіграють товариства рятування на воді та інші громадські організації. Вони відповідають за те, щоб для купання дітей були відведені спеціально огороджені місця, але навіть у таких місцях діти повинні бути під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і встановлені попереджувальні знаки. Взимку дороги, придатні для переїзду через річку, чи озеро, теж повинні позначатися.

Дорослі зобов’язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі. Найкраще покататися на ковзанах в спеціально обладнаних місцях чи майданчиках.

Санки, лижі, ковзани – найулюбленіші речі в користуванні дітей взимку. На жаль, саме вони стають причиною багатьох травм. Ні, це зовсім не означає, що не потрібно кататися на санках, ковзанах, подорожувати на лижах.

Коли вибирається місце для забав, як правило, шукають пагорб чи схил, з якого будуть спускатися на санках чи лижах. Потрібно пам’ятати, що це місце обов’язково повинно бути далеко від дороги. Це піддає смертельному ризику не тільки ваше життя і здоров’я, а й безпеку оточуючих. Взимку дорога слизька і не завжди водій транспортного засобу зможе зупинити його в потрібний момент. Діти повинні пам’ятати, що під час забав та ігор не потрібно виконувати різні трюки. Дуже часто, катаючись, вони люблять похизуватися перед друзями різними способами катання. Тут фантазія спрацьовує дивовижно: це і катання із зав’язаними очима, і повернувшись спиною, і на одній нозі і т.д. Потрібно пам’ятати, що катаючись, діти повинні передбачити, що з закритими очима можна зіштовхнутись із сусідом, деревом; повернувшись спиною, дитина також не буде бачити куди їде, і не зможе керувати санками чи лижами, своєчасно і адекватно зреагувати на небезпеку. Небезпечно прив’язувати санки одні до одних. Саме це є причиною того, що перевернувшись одні санки потягнуть за собою інші. Особливо небезпечно прив’язуватись (чіплятися) на ходу до транспортних засобів.

Основне, що повинні запам’ятати діти, це те, що катання на лижах, санках, ковзанах має стати веселою розвагою, а не нести небезпеку (шкоду) вашому здоров’ю.

Основне правило для батьків: дитина повинна відчувати любов та увагу оточуючих, бути під пильним (але не набридливим) контролем!

ПАМЯТКИ ДЛЯ БАТЬКІВ

ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ТА КИШКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Шановні батьки!

Щоб захистити дитину від отруєнь, кишкових та інфекційних хвороб необхідно дотримуватись наступних санітарно-гігієнічних правил:

– утримувати дитину в чистоті, до дитячого садка приводити в охайному одязі, мати запасну білизну;

– мити руки після повернення додому з вулиці, після туалету, перед їжею;

– овочі та фрукти мити під проточною водою та ошпарювати кропом;

– пити тільки переварену або бутильовану воду;

– у жодному випадку не годувати дитину грибами, сушеною чи в'яленою рибою, а також м'ясними, рибними та молочними стравами, які зберігалися неналежним чином або мають прострочений термін вживання;

– не годувати дитину на вулиці (навіть фруктами чи цукерками);

– не годувати дитину продуктами, що придбані у вуличних торгівців;

– під час поширення інфекцій якомога рідше перебувати з дитиною в публічних місцях;

– уникати контакту з людьми з підозрою на інфекційні захворювання;

– при підозрі на захворювання негайно викликати лікаря та сповістити медичну сестру дошкільного закладу;

– не займатися самолікуванням.

Шановні батьки, радимо своєчасно проводити профілактичні щеплення від дитячих інфекцій.

Швидка медична допомога – «103».

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ

СЕРЕД ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання – забезпечення безпеки руху пішоходів.

У попередженні дорожньо-транспортного травматизму важливу роль відіграє робота дорослих з роз'яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на вулицях і дорогах. Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:

– не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правила дорожнього руху;

– не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;

– вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватись пішохідним переходом;

– на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;

– при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;

– не дозволяти дітям з'являтися зненацька перед транспортними засобами;

– вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (автомобіль та автобус – позаду);

– не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;

– не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;

– не дозволяти дітям грати з м'ячем, кататися не велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.

Телефон виклику міліції – «102».

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Життя потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку оточуючого середовища.

Щоб вберегти дитину від біди, треба пам'ятати та дотримуватись наступних правил:

– не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;

– вчити дитину користуватися дверним вічком;

– не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненим у міліцейську форму;

– вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 102, 103, 104;

– забороняти підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;

– забороняти бавитися ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;

– не дозволяти користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича;

– запобігати формуванню в дитині жорстокого ставлення до тварин;

– не дозволяти дражнити тварин;

– не дозволам вмикати електроприлади за відсутності дорослих;

– не дозволяти виходити на балкон, відчиняти вікна;

– не дозволяти визирати у відчинене вікно;

– вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;

– вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишені «особисту картку» з даними дитини.

безпека дитини вдома

Безпека дитини вдома – це комплекс заходів, який включає в себе безпеку окремих складових вашого дому (кухні, ванної кімнати, спальні, зали, коридору, тощо). Тому вам потрібно:

- вікна закривати наглухо, за вийнятков невеличких кватирок;

- вчити дитину безпечним іграм. Не дозволяти проводити ігри, пов’язані із схованками в шафах та інших предметах, що закриваються, за занавісками та з пересуванням в темряві. Якщо дитина має окрему кімнату, то всі її речі повинні знаходитись на висоті піднятої руки, щоб виключити потребу діставати щось з чтільця, так як це може призвести до травми. Над ліжком не повинні висіти ніяки предмети;

- розетки повинні бути розташовані високо, щоб  дитина до них не дістала. В крайньому випадку закривайте їх заглушками.

Безпека на кухні. Кухня представляє для дитини найбільшу небезпеку, так як саме тут знаходяться газова плита, водонагрівальна техніка, різні НВЧ-печі, електрочайники, кухоні комбайни, а також засоби для миття посуду ті інше. Тому ви повинні:

- всі спеції, як сипучі так і рідкі, зберігати в недоступному для дитини місці;

- краї тарілок, чашок та склянок не повинні мати тріщин та щербинок;

- в присутності дитини бажано користуватися камфорками газової плити другого ряду;

- двері кухні з боку коридору повинні закриватись на гачок чи засув;

- посуд, що легко б’ється необхідно замкнути в шафі, якщо є така можливість або по можливості ізолювати від дитини;

- ножі та інші колючо-ріжучі предмети також необхідно сховати;

- ліки та медичні препарати тримати в недоступному для дитини місці;

- обмежити доступ дитини до засобів для миття посуду і прибирання приміщеня;

- сірники та легкозаймисті предмети повинні бути ізольованими від дитини, адже у більшості випадків причиною пожежі виступають діти;

- електроприлади не залишайте включеними в розетку. Ки не встигнете й оком моргнути, як ваше чадо вже буде біля них і почне клацати кнопочки, які так його зацікавили.

Ванна кімната як і кухня представляє небезпеку для дитини, тому що миючі засоби, засоби гігієни, бритви знаходяться саме тут, тому краще використовувати запобіжні заходи безпеки:

- спробуйте ліктем температуру води, перш ніж опустити в неї дитину;

- не додавайте гарачої води, коли дитина вже у ванні;

- ніколи не віддаляйтеся, коли купаєте дитину;

- у ванні краще мати шафку, що закривається на ключ, або полицю, що знаходиться досить високо, де зберігалися б предмети особистої гігієни;

- чистячі засоби в основному є токсичними та їдкими, тому вони повинні перебувати в надійному місці далеко від дітей;

- підлогу потрібно покривати не слизьким килимком;

- двері ванної кімнати повинні закриватись на гачок чи засув.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОЖЕЖІ ВІД ПУСТОЩІВ

ТА НЕОБЕРЕЖНОГО ПОВОДЖЕННЯ З ВОГНЕМ

Щоб не допустити пожежі необхідно виконувати наступні правила пожежної безпеки:

– зберігати сірники в місцях, недоступних дітям;

– не дозволяти дітям розводити багаття;

– не дозволяти самостійно вмикати електронагрівальні прилади;

– не дозволяти користуватися газовими приладами;

– не допускати перегляд телепередач, користування комп'ютером за відсутності дорослих;

– не залишати малолітніх дітей без нагляду;

– не вмикати електроприлади з пошкодженим дротом чи струмоприймачем;

– не нагрівати лаки та фарби на відкритому вогні;

– не заставляти шляхи евакуації (балкони, коридори);

– не зберігати у вільному доступі легкозаймисті речовини (бензин, мастила, ацетон);

– не сушити речі над газовою плитою;

– не користуватися саморобними ялинковими гірляндами;

– не влаштовувати піротехнічні заходи з балкону та поряд з будівлею;

– не палити в ліжку.

При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

ДІЇ ПІД ЧАС ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖІ

Щоб зберегти життя своє та ваших близьких, дотримуйтесь послідовності дій під час виникнення пожежі:

– подзвонити до служби порятунку за номером 101;

– викликаючи службу порятунку, чітко називати адресу, своє прізвище; сповістити, що саме горить;

– негайно евакуювати з приміщення дітей, немічних людей та людей похилого віку;

– пересуватися потрібно швидко, але зважати на те, що кисню більше біля підлоги, а тому краще до виходу повзти, закриваючи обличчя вологою тканиною;

– при евакуації заручитися чиєюсь підтримкою, хто вас підстрахує і допоможе, якщо ви знепритомнієте від диму;

– намагатись загасити полум'я засобами первинного пожежогасіння;

– до первинних засобів належить вода, пісок, товста зволожена тканина (ковдра, килим), вогнегасник;

– за можливості м'які предмети вкинути до ванни та залити водою;

– вимкнути електропроводку, щоб уникнути ураження електрострумом;

– не відчиняти вікна, щоб не живити пожежу свіжою притокою кисню;

При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

 

Проявляйте терпіння і навчайте дітей

берегти своє життя та здоров’я!

1 вересня наш дошкільний заклад розпочинає новий навчальний рік, який завжди означає відкриття нової дороги - дороги до знань, до нових звершень.

День Знань – справжнє всенародне свято мудрості, доброти, людяності! 

 

 

 

КАРАНТИН

П'ять порад вихователя:

чим зайняти дошкільнят на карантині?

Чим зайняти гіперактивних чомучок під час карантину? Що б таке вигадати для них та ще й на кожен день, і як поводитися у цій ситуації батькам?

 Карантин насправді зробив класну штуку – зібрав разом більшість сімей. Але він же показав і неготовність до одночасного перебування вдома всіх членів родини у форматі 24/7. В особливому ступорі батьки маленьких діток і дошкільнят. 

Поради батькам

1. Не панікуйте!

Сучасні діти дуже непосидючі і часто гіперактивні. Вони не можуть довго зосереджуватися на одному занятті і постійно хотітимуть чогось нового. Але краще за вас ніхто вашу дитину не знає. Тож, знаючи захоплення своїх синів і доньок, чергуйте цікаві заняття, долучайте їх до спільних справ. Все вийде.

2. Не віднікуйтесь і не відштовхуйте дітей

Якщо син чи донька прийшли до вас з питанням, проханням, чимось іншим – киньте все і вислухайте. Не можна казати: «Іди, потім прийдеш, я зайнята». У цей момент нічого важливішого для вас бути просто не може.

«Якщо дитина вимагає уваги до себе, а ви зайняті, вислухайте і подбайте,

щоб хтось із домашніх приділив їй увагу»

Занадто не балуйте своїх дітей. Карантин – це не привід дозволяти усе, чого вони вимагають, лише задля декількох хвилин батьківського спокою.

3. Творіть разом

Усі діти дуже люблять малювати, різати, клеїти, складати. Складіть разом оригамі (в інтернеті – безліч ідей). Зберіть невеличкий пазл. Зробіть тематичну аплікацію. Організуйте сімейний конкурс на кращий малюнок.

Такі нехитрі заняття можна проводити кожного дня, але – на різні теми. І обов`язково разом. З мамою чи татом, братиками і сестричками.

Діти з великим задоволенням допоможуть татам у ремонтних роботах! Покажіть, що таке молоток і цвяхи, навчіть їх розрізняти інструменти, розкажіть, коли і для чого вони застосовуються. Під своїм пильним оком довірте дитині вкрутити лампочку – емоцій буде море! Тато може зайнятися з дітьми фізкультурою і спортом.

Діткам старшого дошкільного віку придбайте прописи. Допомагайте виконувати завдання, які підготують хлопчиків і дівчаток до школи. Гаджети, без яких сучасна дитина не уявляє свого життя, повністю не варто забороняти, але треба суворо обмежувати час користування.

Більше читайте дітям. Казки люблять усі. Відкривайте цей чарівний світ для них щодня.

Влаштовуйте вдома свята на кожен день. Наприклад, сьогодні – День ввічливості. І кожен член сім`ї повинен говорити ввічливі слова, відповідно поводитися. А ввечері на найчемнішого з родини чекатиме невеличкий сюрприз: улюблена цукерка, фломастери чи щось інше, що ви придумаєте.

А потім можуть бути День помічника, День квітникаря, День фізкультури і спорту, День сміху і таке інше. Започаткуйте календар чи скриньку добрих справ. І діти, і батьки нехай поповнюють їх певними фантиками за кожну справу, гідну уваги.

Радимо також відшукати в Інтернеті освітню програму «Українське дошкілля», за якою ми працюємо уже не перший  рік. Там багато цікавої інформації не лише для педагогів, а й для батьків дітей дошкільного віку. Руханки, пісеньки, віршики, мультики, поради, ігри – на різні теми. Звідти почерпнете готові ідеї на кожен день!

4. Займайтеся пошуково-дослідницькою діяльністю

Коли мама зайнята на кухні, а тато не може відірватися від ремонтів – це не привід не залучати до цього дитину. Хлопчики і дівчатка дуже люблять, коли їм довіряють дорослу роботу. Можна, приміром, посіяти дослідну грядку і спостерігати за нею разом, доглядати.

Або ж спільно з дітками приготувати якусь страву. Чи навіть просто розказати і показати їм, як зварити яйця. Але щоб дитина брала участь у всіх етапах приготування: сама поклала яйця у каструльку, налила водички, а потім і почистила їх. Зробіть самі вдома розчин для мильних бульбашок.

«Скільки буде емоцій у дітей, якщо вдома самим виготовити

 розчин для мильних бульок!»

Можна провести ряд дослідів у домашніх умовах. Наприклад, пофарбувати воду різними харчовими барвниками. Або брудну воду зробити чистою, процідивши її через ватку чи бинт. Але знову ж таки – робити це спільно.

5. Підтримуйте зв`язок поколінь

Спільний час удома – чудова нагода для спілкування, якого нам усім бракує. Говоріть з дитиною про все, що її цікавить. Навчіть її ділитися своїми переживаннями і мріями. Коли у вас ще буде стільки вільного часу?

Діти дуже люблять слухати розповіді батьків про те, якими ті були у дитинстві, які у них були ігри, іграшки, захоплення. Нехай до цієї справи долучаються і бабусі з дідусями! Впевнена, за таким родинним спілкуванням ваша дитина дізнається багато чого про навколишній світ і близьких їй людей.

Візьміть за правило щодня вчити невеличкі віршики, пісеньки, скоромовки 

Влаштовуйте конкурси на кращу декламацію! Нехай малеча візьме за правило телефонувати бабусям і дідусям, розказувати про свій день. Старше покоління із задоволенням послухає вивчені віршики у виконанні своїх любих онуків.

І головне. Любіть своїх дітей сьогодні!

Вони більше ніколи не будуть такими, як тепер.

Бо дитинство минає дуже швидко.

Нехай у ваших дітей воно буде щасливим!

ПОРАДИ ТА КОНСУЛЬТАЦІЇ

ДЛЯ БАТЬКІВ

  

  

  

  

«Якщо твої наміри розраховані на рік – сій жито,

на десятиліття – саджай дерева,

на віки – виховуй дітей».

Кажуть, що за працю вихователя мала винагорода, що вихователь – зірвані нерви, втрачена краса, безсонні ночі, психологічне   навантаження, нескінченна «писанина», неможливість кар’єрного росту. На мою думку все залежить з якого ракурсу дивитися на професію.

Дітям треба давати тільки найкраще. Усім відомо, що діти – це дзеркальне відображення дій дорослого. З вихователем у садочку дитина проводить більше часу, ніж з батьками. На плечі педагога лягає велика відповідальність. Від педагога професія вимагає постійно знаходитися у хорошому настрої, мати гарний вигляд, в усьому бути обізнаним та бути взірцем для наслідування. Насправді бути таким легко! Які б не були важкі життєві ситуації, яким би поганим не був настрій – все «лікують» невимушені посмішки дітей, їхній радісний вираз обличчя при зустрічі, їхні подяки, жаління. Коли починаєш бачити що дитина, завдяки тобі та твоїм зусиллям, стає добрішою, слухнянішою, розумнішою – виникає шалене бажання працювати, віддаватися роботі. Усім відомо, що у людини прокидається ентузіазм, виникає задоволення від роботи, коли вона відчуває зворотній зв'язок. Допомогти дітям пізнати світ і себе, знайти своє місце в житті.

Діти – це найпрекрасніші дарунки життя. Вони уособлюють радість, безтурботність, чистоту. Вони вносять в наше життя щастя, незабутні та яскраві моменти. Діти постійно заряджають своєю енергією, не дають людині сумувати. Їхнє просте трактування складних речей ні з чим не можна порівнювати. Всі дорослі хочуть повернутися у дитинство. Саме професія вихователя – це унікальна можливість йти за руку із дитинством, безтурботністю та молодістю, це можливість завжди йти в ногу з часом. 

Наша мета роботи:

Створити сприятливі умови для особистісного становлення і творчої самореалізації кожної дитини, формувати її життєву компетентність, розвивати в ній ціннісне ставлення до світу Природи, Культури, Людей, Самої Себе.

Працювати так, щоб кожній дитині було комфортно у дитсадку, щоб вона хотіла до нього ходити та не відчувала себе самотньою і не щасливою.

Вирішувати проблеми, які виникають між батьками, дітьми і вихователями для того щоб не було протистоянь між ними, щоб вони не були «ізольовані» один від одного. Працювати спільно, тому, що тільки в цьому випадку можливе оптимальне рішення.

Саме з цією метою, починаючи з раннього дитинства, і працюють вихователі ясельної групи Хомич Олена Михайлівна та Мисько Аліна Миколаївна, а також помічник вихователя Бугай Валентина Володимирівна. Ми створюємо усі умови, щоб дитинство було наповнене змістовною й цікавою діяльністю, яскравими та радісними враженнями.

Наші плани на майбутнє:

Ø Допомогти дітям пізнати світ і себе, знайти своє місце в житті.

Ø  Створювати простір для творчого використання різних педагогічних технологій, прояву творчості і гнучкості у підході до дитини.

Ø Співпрацювати разом з сім’єю, створювати належні умови щодо розвитку і саморозвитку дитини.

Ø Опановувати педагогічні технології, що відповідають новим суспільним цілям та рівням розвитку науки про дитину.

ЗНАЙОМТЕСЬ – НАШІ ВИХОВАНЦІ

Життя вирує в нас цікаве, 

  Неначе день тут рік біжить.

 Спішать до нього всі малята, 

А поряд з ними мами й тата!

Відомо навіть малюку,

Як добре жити в дитсадку.

Прийшов – вітайся: «Добрий ранок!»

Мий руки і куштуй сніданок.

Немає часу на ниття,

Бо ждуть цікаві заняття:

Музичне, ліпка, малювання,

Ще й порахуємо старанно,

Розучим вірш, розкажем казку.

Спіймати м’ячик? Та будь ласка!

Що ще? На вулицю – гуляти

В рухливі ігри дружно грати.

 Ось «Гуси-гуси», «Коровай»,

«Автомобілі» – обирай.

Обід. Поспати не забув.

Так не помітно день минув!

  

Мама й тато на роботі,
Або в них якісь турботи.
А в садочку гомінкому
Всі працюють без утоми,
Краще щоб було, ніж вдома. 

 Тут чистенько прибирають,

Часто хвалять, рідко сварять
Діткам в дитсадку цікаво,
Хоч нема тут тата й мами.

З ДНЕМ СВЯТОГО МИКОЛАЯ

День Святого Миколая ― улюблене свято усіх дітей. Кожного року приходить він непомітно, проникаючи у їхнє житло, даруючи омріяні подарунки. Завітав він на гостину і до вихованців групи «Лісова казка».

Веселим та радісним для малят видалося свято завдяки людям, чиї душі світяться добром. Діти та вихователі ясельної групи висловлюють щиру подяку батькам за надану можливість поповнити матеріальну базу нашої групи новими іграшками. Особлива подяка голові батьківського комітету Кохан Вікторії Віталіївні, яка ніколи не залишається осторонь проблем групи та підготувала подарунки для малят до зимових свят.