"Веселка"

ГРУПА

                       

 

НАШ ДЕВІЗ:

ВАС ГРУПА "ВЕСЕЛКА"

ВСІХ РАДО ВІТАЄ

ХТО ВЕСЕЛУН, ТОГО
 В ДРУЗІ ПРИЙМАЄМ.

МИ МАЛЯТА- ВЕСЕЛЯТА

ЛЮБИМ ВЧИТИСЯ Й ГУЛЯТИ,

ЛІПИМО Й СПІВАЄМО

ДРУЖНО В ІГРИ ГРАЄМО.

Дистанційна форма роботи

Консультація для батьків

«Анатомо-фізіологічні особливості дітей 5-го року життя» 

Темп фізичного розвитку дитини з 4-го по 6-й рік життя приблизно однаковий: середнє збільшення в рості за рік становить 5-7 см, в масі тіла - 1,5-2 кг. Зріст чотирьохрічних хлопчиків - 100,3 см. До п'яти років він збільшується приблизно на 7,0 см. Середній зріст дівчаток чотирьох років - 99,7 см, п'яти років - 106,1 см. Маса тіла в групах хлопчиків і дівчаток дорівнює відповідно в 4 роки 15,9 і 15,4 кг , а в 5 років - 17,8 і 17,5 кг.
Особливості опорно-рухового апарату. До п'яти років співвідношення розмірів різних відділів хребта у дитини стає таким, як у дорослого, але зростання хребта триває аж до зрілого віку. Скелет дитини-дошкільника відрізняється гнучкістю, так як процес окостеніння ще не закінчений. У зв'язку з цим дітям 4-5 років не можна на фізкультурних заняттях давати силові вправи, необхідно постійно стежити за правильністю їх постави. Тривале збереження однієї пози може викликати перенапруження мускулатури і в кінцевому підсумку порушення постави. Тому на заняттях, пов'язаних із збереженням статичної пози, використовуються різноманітні форми фізкультурних пауз.

М'язи розвиваються в певній послідовності: спочатку великі м'язові групи, потім дрібні. Слід суворо дозувати навантаження, зокрема, для дрібних м’язових груп. Для малюнків олівцем дитині не дають великих аркушів паперу, так як її стомлює необхідність замальовувати велику поверхню. Для зображення окремих предметів рекомендується використовувати папір розміром на половину аркуша, для сюжетних малюнків – 28 х 20 см.

Органи дихання. Потреба організму дитини в кисні зростає за період від 3 до 5 років на 40%. Відбувається перебудова функції зовнішнього дихання. Черевний тип дихання, що переважає у дітей 2- 3 років, до 5 років починає замінюватися грудним. До цього ж віку дещо збільшується життєва ємність легень (в середньому до 900-1060 см3), причому у хлочиків вона більша, ніж у дівчаток. 

Серцево-судинна система. Абсолютна вага серця в цьому віці дорівнює 83,7 г, частота пульсу - 99 ударів на хвилину, а середній рівень кров'яного тиску 98/60 мм ртутного стовпчика. Взагалі, спостерігаються великі індивідуальні коливання показників серцевої діяльності та дихання. Так, в 4 роки частота серцевих скорочень (пульсу) в хвилину коливається від 87 до 112, а частота дихання - від 19 до 29. У віці 4-5 років ритм скорочень серця легко порушується, тому при фізичному навантаженні серцевий м'яз швидко втомлюється. Ознаки втоми виражаються в почервонінні або блідості шкіри обличчя, прискореному диханні, некоординованості рухів. Важливо недопускати втомлення дітей, вчасно змінювати навантаження і характер діяльності. При переході на більш спокійну діяльність ритм серцевих скорочень швидко нормалізується, і працездатність серцевого м'язу відновлюється. 

Розвиток органів чуття. Перші п'ять років життя - «золота пора» розвитку сенсорних здібностей дітей. Кришталик ока дошкільника має більш пласку, ніж у дорослого, форму. Звідси і деяка далекозорість. Однак легко може розвинутися і короткозорість. Так, при розгляданні ілюстрацій, та ще й за погано освітленим столом, при роботі з олівцем, з різними дрібними предметами дитина напружує зір, сильно нахиляється. М'язи очей при цьому для кращого заломлення світлових променів змінюють форму кришталика, внутрішньоочний тиск також змінюється, очне яблуко збільшується. Часто повторюючись, ці зміни можуть закріпитися. Отже, необхідно виробляти у дітей правильну робочу позу і здійснювати постійний контроль за нею як на заняттях, так і в їх самостійній діяльності.

У дитини 4-5 років триває процес розвитку органу слуху. Барабанна перетинка ніжна і легкоранима, окостеніння слухового каналу і скроневої кістки не закінчилося, тому в порожнині вуха легко може виникнути запальний процес. З ранимістю органу слуху і незавершеністю формування центральної нервової системи пов'язана велика чутливість дошкільнят до шуму. Якщо життя дітей в групі постійно протікає на тлі шуму близько 45-50 децибелів, настає стійке зниження слуху. Кубики і стільці, що падають, гучні розмови створюють шум приблизно у 70-75 децибелів. Ось чому в дошкільних дитячих установах повинна проводитися активна боротьба з шумом: необхідно привчати дітей правильно користуватися іграшками, обережно переносити стільці, говорити неголосно.

Розвиток вищої нервової діяльності. Центральна нервова система є основним регуляторним механізмом фізіологічних і психічних процесів. Нервові процеси – збудження і гальмування – у дитини, як і у дорослого, характеризуються трьома основними властивостями: силою, врівноваженістю і рухливістю. До 4-5 років у дитини зростає сила нервових процесів, підвищується їх рухливість. Але особливо характерним для дітей цього віку є вдосконалення міжаналізаторних зв'язків і механізму взаємодії сигнальних систем.

Поступово вдосконалюється можливість супроводжувати промовою свою гру, діти легко сприймають вказівки дорослого в процесі різної діяльності. У дітей чотирьох років механізм зіставлення слова з реальною дійсністю розвинений ще недостатньо. Сприймаючи навколишнє, вони орієнтуються в основному на слова дорослого. На п'ятому році життя зростає самостійність дій, умовиводів.

Однак нервові процеси у дитини середнього дошкільного віку далекі від досконалості. При порушенні звичних умов життя, при втомі це проявляється в бурхливих емоційних реакціях, недотриманні правил поведінки. Водночас, саме до п'яти років посилюється ефективність педагогічних впливів, спрямованих на концентрацію нервових процесів у дітей. Тому на заняттях і в побуті потрібно удосконалювати реакції дитини на сигнал: включати у фізкультурні заняття ходьбу і біг зі зміною ведучого; широко використовувати дидактичні ігри та ігри з правилами.

Умовно-рефлекторні зв'язки утворюються у дітей швидко: після 2-4 поєднань умовного сигналу з підкріпленням. Але стійкості вони набувають не відразу (лише після 15-70 поєднань) і не завжди відрізняються міцністю. Порівняно важко формуються різні види умовного гальмування. Тому, щоб навчити дітей 4-5 років дотримуватися правил поведінки, їм мало пояснити, що можна, що не можна і що потрібно робити, необхідно постійно тренувати їх у відповідних вчинках. Важливо, щоб складні системи зв'язків, з яких складаються навички, вміння, зміцнювалися поступово, на повторюваному з ускладненнями матеріалі.

Розвиток особистості

Щоб сприяти особистісному розвитку дитини 4-5 років, необхідно враховувати наступне.

По-перше, в цьому віці вже закладаються основи творчого ставлення до предметного світу. Для цієї мети можна використовувати ті поробки, які дитина створює своїми руками для гри або в якості подарунка кому-небудь. Якщо дорослий систематично буде підкреслювати, що дитина зробила щось сама, що вона вже багато чого вміє і зможе для кожного створити атмосферу заслуженого визнання й успіху, то задоволення, яке при цьому буде відчувати дитина, спонукатиме її і далі ставити подібні завдання.

По-друге, в цей період може виникнути і справді пізнавальне ставлення до світу, безкорислива потреба в знаннях з інтересом і бажання знати. Для подальшого розвитку пізнавального інтересу важливо не лише давати дитині нові знання в захоплюючій формі, необхідно з повагою ставитися до її власних розумових пошуків і їх результатів. На п'ятому році життя дитина вже здатна мислити, не опираючись на безпосередній досвід. У неї з'являється коло словесних знань. Оперуючи такими знаннями, дитина може іноді приходити до неправильних висновків, отримувати логічно недосконалі результати. Будь-які прояви неповаги до цих перших самостійних інтелектуальних кроків можуть відбити у дитини інтерес до сфери знань і позбавити її впевненості в собі. Тому найважливішою вимогою до особистих відносин дорослих з дітьми є серйозне і шанобливе ставлення до всіх, навіть невірних, міркувань дитини.

Це не означає, що дорослі повинні схвалювати будь-які невірні думки та міркування дітей. Дорослим слід не оцінювати дітей, а обговорювати з ними їх міркування і заперечувати їм як би на рівних, а не зверхньо. Звідси природно випливає, що новими по відношенню дитини до інших людей повинні стати, з одного боку, інтерес і повага до дорослого як до джерела нових знань, а з іншого – шанобливе і зацікавлене ставлення до аналогічних інтелектуальних пошуків його однолітків.

Ставлення до однолітків в цьому віці носить ще не диференційований характер. Діти в основному ділять однолітків на «поганих» і «хороших», і ці оцінки дуже залежать від оцінки дорослих. Так, більшість дітей п'ятого року життя вважають однолітків поганими тому, що вихователь робить їм зауваження за те, що вони повільно їдять, погано засинають і т.п.

У розвитку свідомості дітей відкриваються дві важливі можливості, від правильного використання яких суттєво залежить загальний рівень їх розумового розвитку. Одна з можливостей пов'язана з тим, що на п'ятому році життя діти здатні в своєму пізнанні навколишнього виходити за межі того, з чим безпосередньо стикаються самі. Починаючи з цього віку діти можуть поступово накопичувати фактичні знання про різні предмети і явища, які вони не бачили і про які знають тільки зі слів дорослого (про тварин і машин, міста і країни тощо). Важливо розуміти, що коли дитина накопичує такі уявлення, вона не просто збільшує обсяг знань про навколишнє. У неї природно виникає відношення до тих нових сфер життя, з якими її знайомлять: симпатія до дельфінів і боязке ставлення до акул, співчуття до людей, повага до їх здатності пристосовуватися до складних умов. А це означає, що дорослий не тільки дає знання, а й принциово розширює коло подій і предметів, що викликають у дитини емоційний відгук: співчуття і обурення, повагу та інтерес. Почуття, які переживає дитина з приводу далеких і особисто їй незнайомих істот або подій, по суті своїй безкорисливі, не пов'язані з егоїстичними бажаннями і намаганнями. Тим самим дорослі виводять дитину за межі вузьких і егоїстичних інтересів, роблячи найперші кроки в формуванні майбутнього громадянина світу.

Діти 4-5 років прагнуть до самостійності, але невдачі бентежать їх. Накопичуючись, безуспішні зусилля породжують невпевненість. Між тим, довільність підтримується саме успішністю виконання завдання дорослого або справи, яку дитина задумала зробити сама.

В ігровій діяльності дітей середнього дошкільного віку з'являються рольова взаємодія. Вона вказуює на те, що дошкільнята починають відокремлювати себе від прийнятої ролі. В процесі гри ролі можуть змінюватися. Ігрові дії починають виконуватися не заради них самих, а заради сенсу гри. Проходить розподіл ігрових і реальних взаємодій дітей.

Розвиток психічних процесів

Найбільш яскраво розвиток дітей середнього дошкільного віку (4-5 років) характеризують довільність, цілеспрямованість психічних процесів, що свідчить про збільшення участі волі в процесах сприйняття, пам'яті, уваги. 
Сприйняття. Дитина освоює прийоми активного пізнання властивостей предметів: вимірювання, порівняння шляхом накладення, прикладання предметів один до одного і т.п. В процесі пізнання дитина знайомиться з різними властивостями навколишнього світу: кольором, формою, величиною, предметів, характеристиками часу, простору, смаку, запаху, звуку, якості поверхні. Вона вчиться сприймати їх прояви, розрізняти відтінки і особливості, освоює способи виявлення, запам'ятовує назви. У цей період формуються уявлення про основні геометричні фігури (квадрат, коло, трикутник, овал, прямокутник і багатокутник); про сім кольорів спектру, білий і чорний; про параметри величини (довжину, ширину, висоту, товщину); про простір (далеко, близько, глибоко, мілко, там, тут, вгорі, внизу); про час (ранок, день, вечір, ніч, пору року, години, хвилини і ін.); про особливі властивості предметів і явищ (звук, смак, запах, температуру, якість поверхні та ін.).

 Увага. Збільшується стійкість уваги. Дитині стає доступною зосереджена діяльність протягом 15-20 хвилин. При виконанні будь-яких дій вона здатна утримувати в пам'яті нескладну умову.

Для того, щоб дошкільник вчився довільно управляти своєю увагою, його треба просити більше міркувати вголос. Якщо дитину 4-5 років просити постійно називати вголос те, що вона повинна тримати в колі своєї уваги, то вона буде у змозі довільно протягом досить тривалого часу утримувати свою увагу на тих чи інших предметах та на їх окремих деталях, властивостях.
Пам'ять. У цьому віці починають розвиватися процеси спочатку довільного пригадування, а потім і навмисного запам'ятовування. Вирішивши щось запам'ятати, дитина тепер може використовувати для цього і деякі дії, наприклад повторення. До кінця п'ятого року життя з'являються самостійні спроби елементарної систематизації матеріалу в цілях його запам'ятовування.

Довільне запам'ятовування і пригадування полегшуються, якщо дитині зрозуміла і емоційно близька мотивація цих дій (наприклад, запам'ятати, які іграшки потрібні для гри, вивчити вірш «в подарунок мамі» і т. д.).

Дуже важливо, щоб дитина з допомогою дорослого осмислювала те, що вивчає. Осмислений матеріал запам'ятовується навіть тоді, коли не ставиться мета його запам'ятати. Безглузді елементи легко запам'ятовуються лише в тому випадку, якщо матеріал приваблює дітей своєю ритмікою, або, як лічилки, вплітаючись у гру, стає необхідним для її здійснення.

Об'єм пам'яті поступово зростає, і дитина п'ятого року життя більш чітко відтворює те, що запам'ятала. Так, переказуючи казку, вона намагається точно передати не тільки основні події, а й другорядні деталі, пряму і авторську мову. Діти запам'ятовують до 7-8 назв предметів. Починає формуватися довільне запам'ятовування: діти здатні прийняти завдання на запам'ятовування, пам'ятають доручення дорослих, можуть вивчити невеликий вірш і т.д.

Мислення. Починає розвиватися образне мислення. Діти вже здатні використовувати прості схематичні зображення для вирішення нескладних завдань. Вони можуть будувати за схемою, вирішувати завдання з лабіринтами. Розвивається передбачення. Діти можуть сказати, що відбудеться в результаті взаємодії об'єктів, на основі їх просторового розташування. Проте при цьому їм важко стати на позицію іншого спостерігача і у внутрішньому плані вчинити уявне перетворення образу. Для дітей цього віку особливо характерні відомі феномени Ж. Піаже: збереження кількості, об'єму і величини. Наприклад, якщо дитині пред'явити три чорних кола з паперу і сім білих і запитати: «Яких кіл більше – чорних або білих?». Більшість дасть відповідь, що білих більше. Але якщо запитати: «Яких більше – білих або паперових?», відповідь буде такою ж – більше білих.

У дітей 4-5 років переважає наочно-образне мислення, і головне завдання педагога – формування різноманітних конкретних уявлень. Але не слід забувати, що мислення людини – це і здатність до узагальнення, тому необхідно також навчати дітей узагальнювати. Дитина даного віку здатна аналізувати об'єкти одночасно за двома ознаками: кольором і формою, кольором і матеріалом і т.п. Вона може порівнювати предмети за кольором, формою, величиною, запахом, смаком та іншими властивостям, знаходячи відмінності і подібність. До 5 років дитина може зібрати картинку з чотирьох частин без опори на зразок і з шести частин з опорою на зразок. Може узагальнювати поняття, що відносяться до наступних категорій: фрукти, овочі, одяг, взуття, меблі, посуд, транспорт.

Уява. Уява продовжує розвиватися. Формуються такі її особливості, як оригінальність і довільність. Діти можуть самостійно придумати невелику казку на задану тему. 

Мовлення. В середньому дошкільному віці покращуються вимова звуків і дикція. Мова привертає увагу дітей і активно використовується ними. Вони вдало імітують голоси тварин, інтонаційно виділяють мову тих чи інших персонажів. Інтерес викликають ритмічна структура промови, рими. Розвивається граматична сторона мовлення. Діти займаються словотворенням на основі граматичних правил. Мовлення дітей при взаємодії один з одним носить ситуативний характер, а при спілкуванні з дорослим стає позаситуативним.

Збагачується словниковий запас дітей, розширюються можливості використання слів. Якщо звертати увагу дитини на явища природи, на її красу, розглядати разом з нею пейзажі, то вже в 4-5 років вона починає оперувати відповідним словником. І хоча в цьому віці діти в основному говорять про колір і розмір об'єктів, майже третя частина визначень розгорнуті, тобто з перераховуванням двох-трьох ознак, з елементами порівняння, з поясненням («Сніг білий і дещо блакитний»; «Блищить, як золотий»).

На п'ятому році життя дитини дещо змінюється і морфологічний склад висловлювань за рахунок більш частішого використання дієслів, прикметників і прислівників. Це сприяє тому, що в мові з'являються прості поширені та складні речення. Дитячі розповіді в середньому складаються з24-25 слів. Формуються й інші ознаки зв'язного мовлення, зокрема завершеність теми, виділення частин оповідання та ін.       

НАШЕ ЖИТТЯ В САДОЧКУ

                                                          

 РОБОТА З БАТЬКАМИ    

Місяці	Назва заходів
Вересень	1.         Фотовиставка « Спогади про літній відпочинок». 2.         Анкетування « Побажання на рік». 3.         Пам’ятка для батьків « Що повинна знати дитина 4 – 5 років». 4.         Відвідування на дому сім’ї…..
Жовтень	1.         Батьківські збори « Вікові особливості дітей 4 – 5 років. 2.         Виставка « Подарунки осені». 3.         Папка – пересувка « Як правильно спілкуватися з дітьми». 4.         Оформлення інформаційного стенду « Ще раз про права дитини»
Листопад	1.         Фотовиставка « Разом з моєю матусею». 2.         Папка – пересувка « Мудрі думки про виховання». 3.         Відвідування на дому сім’ї…. 4.         Консультація « Впертість і капризи у дітей».
Грудень	1.         Батьківські збори « Щоб дитина росла здоровою». 2.         Анкетування « Як ми зміцнюємо здоров’я в сім’ї» 3.         Консультація «Загартуванння – перший крокна шляху до здоров’я». 4.         Пам’ятка батькам по створенню сприятливої сімейної атмосфери.
Січень	1.       Папка – пересувка « Виховання правильної постави». 2.       Залучення батьків до участі у фотоконкурсі  « Сім’я – це щастя». 3.       Відвідування на дому сім’ї … 4.       День добрих справ « Наші менші друзі».
Лютий	1.     Фотовиставка « Хочу бути  як тато». 2.     Консультація « Прогулянки, їх значення для зміцнення здоров’я  і розумового розвитку дітей». 3.     Пам’ятка « Як уберегти дітей від травм у зимовий період». 4.     Анкетування « Дитина і телебачення».
Березень	1.         Батьківські збори « Роль сім’ї в мовному розвитку дитини 4 – 5 років. 2.         Консультація « Давайте жити дружно» ( як уникнути конфліктів з дітьми) 3.         Пам’ятка « Розвивайте мову дітей». 4.         Залучення батьків до участі в конкурсі сімейної фотографії « Накриваємо стіл для улюбленого літературного героя».
Квітень	1.       Папка – пересувка «Розвиток допитливості». 2.       Залучення батьківської громадськості у виготовленні годівничок та шпаківень для пернатих. 3.       Участь у сімейному конкурсі декоративно - прикладної  творчості « Великодній передзвін». 4.       Відвідування сім’ї….
Травень	1.         Консультація « Розучіть з дітьми влітку». 2.         Батьківські збори « Підбиття підсумків навчального року». 3.         Папка – пересувка « Як організувати літній відпочинок з дитиною». 4.         Пам’ятка  « Золоті правила яких потрібно дотримуватися займаючись з дитиною».

 

Пам’ятка для батьків

«Що повинна знати дитина 4 – 5 років».

Вік від 4 до 5 років — це час, коли в дитини закінчився кризовий період, вонастала спокійнішою та слухнянішою. Крім того, у цьому віці дитина активно починає прагнути бути самостійною. Сьогодні ми розповімо про основні зміни в характері дитини цього віку та дамо поради з виховання.

Дитина у віці від 4 до 5 років може:

·                   визначати розташування предметів: праворуч, ліворуч, посередині, вгорі, внизу, позаду, попереду;

·                   знати основні геометричні фігури (коло, овал, квадрат, трикутник і прямокутник);

·                   знати цифри від 0 до 10. Рахувати предмети в межах десяти, співвідносити кількість предметів із потрібною цифрою;

·                   розставляти цифри від 1 до 5 у правильній послідовності та в зворотному порядку;

·                   порівнювати кількість предметів, розуміти значення: більше/менше, порівну;

·                   знаходити відмінності й подібності між двома картинками (або між двома іграшками);

·                   складати за зразком споруди з конструктора;

·                   складати розрізану картинку з 8-10 частин;

·                   будувати речення з 10-12 слів;

·                   знаходити предмет за описом (яблуко — кругле, солодке, жовте);

·                   самостійно складати опис предмета;

·                   розуміти значення прийменників (в, на, під, за, між, перед, близько);

·                   знати, які бувають професії, чим займаються люди цих професій;

·                   відповідати на питання й правильно їх задавати;

·                   переказувати зміст почутої казки чи оповідання;

·                   розповідати напам'ять кілька віршів;

·                   розрізняти праву й ліву руку.

Важливо знати, що прагнучи бути самостійною, дитина намагається встановити свої правила в навколишньому світі та заявити про них. Для неї важливо майже все робити самостійно, вона менше потребує опіки дорослих і вже більше здатна подбати про себе.

Крім того, у дитини розширюються свідомі емоції, вона стає здатною співпереживати, співчувати, розуміти почуття інших людей.

У малюка формуються основні етичні поняття, творчі здібності. У фазу активності вступає розвиток уяви. Дитина живе в світі казок і фантазій — у цей період вона здатна створювати цілі світи на папері або в своїй уяві. У мріях і фантазіях дитина отримує можливість стати головною дійовою особою. Але, як наслідок розвиненої уяви, з’являються страхи, тому що знань і життєвого досвіду ще дуже мало. Дитина може почуватись недостатньо захищеною в світі.

Також у цей період дитина прагне мати друзів серед однолітків. Ігри, в які дітям подобається грати, стають складнішими та набирають сюжетно-рольового наповнення (ігри в лікарню, в магазин, в улюблених героїв казок). Діти 4-5 років починають дружити один з одним, сваритися, миритися, ображатися, ревнувати, допомагати один одному.

Активна допитливість у цей період розвитку змушує дітей постійно ставити питання про все, що вони бачать. Розширюється кругозір дитини, вона прагне пізнавальних бесід. Діти часто ставлять питання: «чому?», тому що їм дуже цікаво пізнавати навколишній світ, обговорювати побачене. Слухати розповіді дорослих про моря, океани, тварин, історії з життя людей. Відповідати на запитання дітей потрібно, щоб дитина не набула психологічного комплексу відчуженості. Але, відповідаючи на питання дітей, пояснення повинні бути не науково обґрунтовані, а сформульовані простою та доступною для дітей мовою.

У віці 4-5 років набирає обертів розвиток свідомості в дітей. Діти здатні в своєму пізнанні виходити за межі того, з чим безпосередньо стикаються — вони можуть поступово нагромаджувати фактичні знання про різні предмети та явища, про яких знають лише зі слів дорослого (про тварин і машини, міста й країни тощо). Коли дитина має такі уявлення, то в неї природно виникає ставлення до нових сфер життя, з якими її знайомлять: симпатія до дельфінів і боязке відношення до акул, співчуття до людей, які місяцями живуть в умовах полярної ночі, і пошана до їх здатності пристосовуватися до складних природних умов. Це означає, що дитина не лише отримувала знання від дорослого, а й розширювала коло подій та предметів, що викликали в неї певний емоційний стан: співчуття, пошана, інтерес.

 

Також важливо, щоб відчуття які переживає дитина з приводу чужих їй людей та незнайомих істот чи подій, виводили її за межі вузьких і егоїстичних інтересів. Щоб робили певні дії в формуванні майбутнього громадянина суспільства, якому людське горе або переживання не буде чужим.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

1.       Дуже важливо, щоб дитина дотримувалась всіх режимних моментів.

2.       У вихованні дитини застосовуйте почуття гумору — це допоможе вам налагоджувати стосунки з дитиною, так ви будете краще розуміти один одного.

3.       Намагайтесь не говорити слово «ні». Якщо вам потрібно його сказати — обов’язково обґрунтуйте свою відмову.

4.       Намагайтесь вчити дітей на своїх прикладах, демонструйте те, що ви робите в повсякденному житті, будьте завжди для них прикладом, тому що діти наслідують поведінку своїх батьків.

5.       Батькам важливо пам'ятати, що законів і заборон не повинно бути занадто багато. Замість заборон, якщо це можливо, пропонувати альтернативу, наприклад: «Тобі не можна малювати на стіні, але можна на папері». Заборони породжують у дитині почуття провини, злість і протест. Якщо ви щось однозначно забороняєте дитині, то будьте готові витримати його справедливу образу з цього приводу.

6.       Обов’язково дотримуйтесь тих етичних принципів, які ви пропонуєте дитині.

7.       Не перевантажуйте совість дитини. Пам'ятайте — надмірне покарання за незначні проступки та помилки викликають постійне відчуття своєї провини, страх перед покаранням.

8.       Надайте дитині можливості прояву її творчості та можливість самореалізації.

9.       Обов’язково хваліть за творчу роботу (малюнки та сувеніри, виготовлені в садочку чи вдома). Цікавтесь будь-якою подією, про яку розповідає ваш малюк та вчинком, який він зробив. Старайтесь оцінити дитину позитивно та підбадьорити її.

10.  Забезпечте дитині можливість гратися з іншими дітьми — така гра розвиває уяву, образне мислення, вона необхідна для здорового емоційного розвитку.

11.  Пам'ятайте, що дитина вже здатна досить довго і з захопленням займатися тим, що їй подобається, тому, щоб не перервати її дії, визначте заздалегідь, коли дитина повинна закінчити свою гру або творчу справу.

12.  Слід пам’ятати, що у віці 4-5-ти років всі недоліки виховання дитини переходять у стійкі негативні риси характеру.

13.  Ваша основна мета — допомогти своїй дитині всебічно й безперешкодно розвиватись і досліджувати навколишній світ.

Сподіваємось, що наші поради стали вам у нагоді! Бажаємо, щоб процес виховання дітей був в задоволення!

Батьківські збори на тему

«Вікові особливості дітей 4 – 5 років».

Вік від 4 до 5 років — це час, коли в дитини закінчився кризовий період, вона стала спокійнішою та слухнянішою. Крім того, у цьому віці дитина активно починає прагнути бути самостійною. Сьогодні ми розповімо про основні зміни в характері дитини цього віку та дамо поради з виховання.

Дитина у віці від 4 до 5 років може:

·                   визначати розташування предметів: праворуч, ліворуч, посередині, вгорі, внизу, позаду, попереду;

·                   знати основні геометричні фігури (коло, овал, квадрат, трикутник і прямокутник);

·                   знати цифри від 0 до 10. Рахувати предмети в межах десяти, співвідносити кількість предметів із потрібною цифрою;

·                   розставляти цифри від 1 до 5 у правильній послідовності та в зворотному порядку;

·                   порівнювати кількість предметів, розуміти значення: більше/менше, порівну;

·                   знаходити відмінності й подібності між двома картинками (або між двома іграшками);

·                   складати за зразком споруди з конструктора;

·                   складати розрізану картинку з 8-10 частин;

·                   будувати речення з 10-12 слів;

·                   знаходити предмет за описом (яблуко — кругле, солодке, жовте);

·                   самостійно складати опис предмета;

·                   розуміти значення прийменників (в, на, під, за, між, перед, близько);

·                   знати, які бувають професії, чим займаються люди цих професій;

·                   відповідати на питання й правильно їх задавати;

·                   переказувати зміст почутої казки чи оповідання;

·                   розповідати напам'ять кілька віршів;

·                   розрізняти праву й ліву руку.

Важливо знати, що прагнучи бути самостійною, дитина намагається встановити свої правила в навколишньому світі та заявити про них. Для неї важливо майже все робити самостійно, вона менше потребує опіки дорослих і вже більше здатна подбати про себе.

Крім того, у дитини розширюються свідомі емоції, вона стає здатною співпереживати, співчувати, розуміти почуття інших людей.

У малюка формуються основні етичні поняття, творчі здібності. У фазу активності вступає розвиток уяви. Дитина живе в світі казок і фантазій — у цей період вона здатна створювати цілі світи на папері або в своїй уяві. У мріях і фантазіях дитина отримує можливість стати головною дійовою особою. Але, як наслідок розвиненої уяви, з’являються страхи, тому що знань і життєвого досвіду ще дуже мало. Дитина може почуватись недостатньо захищеною в світі.

Також у цей період дитина прагне мати друзів серед однолітків. Ігри, в які дітям подобається грати, стають складнішими та набирають сюжетно-рольового наповнення (ігри в лікарню, в магазин, в улюблених героїв казок). Діти 4-5 років починають дружити один з одним, сваритися, миритися, ображатися, ревнувати, допомагати один одному.

Активна допитливість у цей період розвитку змушує дітей постійно ставити питання про все, що вони бачать. Розширюється кругозір дитини, вона прагне пізнавальних бесід. Діти часто ставлять питання: «чому?», тому що їм дуже цікаво пізнавати навколишній світ, обговорювати побачене. Слухати розповіді дорослих про моря, океани, тварин, історії з життя людей. Відповідати на запитання дітей потрібно, щоб дитина не набула психологічного комплексу відчуженості. Але, відповідаючи на питання дітей, пояснення повинні бути не науково обґрунтовані, а сформульовані простою та доступною для дітей мовою.

У віці 4-5 років набирає обертів розвиток свідомості в дітей. Діти здатні в своєму пізнанні виходити за межі того, з чим безпосередньо стикаються — вони можуть поступово нагромаджувати фактичні знання про різні предмети та явища, про яких знають лише зі слів дорослого (про тварин і машини, міста й країни тощо). Коли дитина має такі уявлення, то в неї природно виникає ставлення до нових сфер життя, з якими її знайомлять: симпатія до дельфінів і боязке відношення до акул, співчуття до людей, які місяцями живуть в умовах полярної ночі, і пошана до їх здатності пристосовуватися до складних природних умов. Це означає, що дитина не лише отримувала знання від дорослого, а й розширювала коло подій та предметів, що викликали в неї певний емоційний стан: співчуття, пошана, інтерес.

Також важливо, щоб відчуття які переживає дитина з приводу чужих їй людей та незнайомих істот чи подій, виводили її за межі вузьких і егоїстичних інтересів. Щоб робили певні дії в формуванні майбутнього громадянина суспільства, якому людське горе або переживання не буде чужим.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

1.                Дуже важливо, щоб дитина дотримувалась всіх режимних моментів.

2.                У вихованні дитини застосовуйте почуття гумору — це допоможе вам налагоджувати стосунки з дитиною, так ви будете краще розуміти один одного.

3.                Намагайтесь не говорити слово «ні». Якщо вам потрібно його сказати — обов’язково обґрунтуйте свою відмову.

4.                Намагайтесь вчити дітей на своїх прикладах, демонструйте те, що ви робите в повсякденному житті, будьте завжди для них прикладом, тому що діти наслідують поведінку своїх батьків.

5.                Батькам важливо пам'ятати, що законів і заборон не повинно бути занадто багато. Замість заборон, якщо це можливо, пропонувати альтернативу, наприклад: «Тобі не можна малювати на стіні, але можна на папері». Заборони породжують у дитині почуття провини, злість і протест. Якщо ви щось однозначно забороняєте дитині, то будьте готові витримати його справедливу образу з цього приводу.

6.                Обов’язково дотримуйтесь тих етичних принципів, які ви пропонуєте дитині.

7.                Не перевантажуйте совість дитини. Пам'ятайте — надмірне покарання за незначні проступки та помилки викликають постійне відчуття своєї провини, страх перед покаранням.

8.                Надайте дитині можливості прояву її творчості та можливість самореалізації.

9.                Обов’язково хваліть за творчу роботу (малюнки та сувеніри, виготовлені в садочку чи вдома). Цікавтесь будь-якою подією, про яку розповідає ваш малюк та вчинком, який він зробив. Старайтесь оцінити дитину позитивно та підбадьорити її.

10.           Забезпечте дитині можливість гратися з іншими дітьми — така гра розвиває уяву, образне мислення, вона необхідна для здорового емоційного розвитку.

11.           Пам'ятайте, що дитина вже здатна досить довго і з захопленням займатися тим, що їй подобається, тому, щоб не перервати її дії, визначте заздалегідь, коли дитина повинна закінчити свою гру або творчу справу.

12.           Слід пам’ятати, що у віці 4-5-ти років всі недоліки виховання дитини переходять у стійкі негативні риси характеру.

13.           Ваша основна мета — допомогти своїй дитині всебічно й безперешкодно розвиватись і досліджувати навколишній світ.

Сподіваємось, що наші поради стали вам у нагоді! Бажаємо, щоб процес виховання дітей був в задоволення!

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ

ПО СТВОРЕННЮ СПРИЯТЛИВОЇ СІМЕЙНОЇ АТМОСФЕРИ.

Від того, як батьки розбудять дитину, залежить її психологічний настрій на весь день.

1.                Час нічного відпочинку для кожного суто індивідуальний. Показник один: дитина повинна виспатися і легко прокинутися до того часу, коли ви її будите.

2.                Якщо у вас є можливість погуляти з дитиною, не втрачайте її. Спільні прогулянки – це спілкування, ненав’язливі поради, спостереження за навколишнім середовищем.

3.                Навчіться зустрічати дітей після їх перебування в дошкільному закладі. Чи не стоїть першим ставити запитання: «Що ти сьогодні їв?» – Краще поставте нейтральні питання: «Що було цікавого в садочку?», «Чим займався?», «Як твої успіхи?» і т.п.

4.                Радійте успіхам дитини. Не дратуйтеся в момент її тимчасових невдач. Терпляче, з інтересом слухайте розповіді дитини про події в її житті.

5.                Дитина повинна відчувати, що вона кохана. Необхідно виключити із спілкування окрики, грубі інтонації.

Створіть у сім’ї атмосферу радості, любові і поваги!

Консультація на тему

« Давайте жити дружно»

( Як уникнути конфліктів з дітьми).

 Жодна сім'я не обходиться без конфліктів між дітьми та батьками. І нічого жахливого в цьому немає, адже «правильні» конфлікти допомагають зняти напругу між його учасниками, дають можливість знайти компромісне рішення без утиску інтересів одного з членів сім'ї і в підсумку, тільки зміцнюють взаємини. Але все це вірно тільки щодо конфліктів, які розумно вирішують. Набагато частіше суперечки і сварки стають причиною затаєних образ та погіршенням стосунків між її учасниками.

    При зіткненні інтересів виникає проблема відразу у обох сторін: і у дитини і у батьків. Що ж робити в таких ситуаціях? Батьки вирішують завдання по-різному. Одні кажуть: «Взагалі не треба доводити до конфліктів». Але ніхто не застрахований від того, що бажання наші і нашої дитини одного разу розійдуться. Коли ж починаються протиріччя, одні батьки не бачать іншого виходу, як наполягти на своєму, інші ж вважають, що краще, поступившись, зберегти мир.

    Так з'являються 2 неконструктивні способи вирішення конфліктів.

Перший з них можна назвати «Виграє тільки дорослий (батьки)».

    Мотив дорослих, які вважають за краще цей спосіб, простий: якщо дати дитині робити те, що вона хоче, вона тільки так і буде чинити, не рахуючись з інтересами інших людей. Дорослий «пригнічує» дитину своєю перевагою в силі. І тим самим дає їй приклад якраз такої поведінки, яку він не хоче бачити у сина чи дочки.

    Іноді дорослі-переможці обирають іншу тактику: домагаються свого наполегливими вмовляннями. Висновок дитини: «Батьки все одно наполягатимуть на своєму, мої бажання нікого не цікавлять». В результаті вона постійно відчуває себе переможеним. І почуття це відбивається в її поведінці: вона може бути або агресивною, або пасивною. Поступово накопичуються образи, розвивається відчуженість.

Другий неконструктивний спосіб – «Виграє тільки дитина».

    Батьки вибирають цей спосіб за мотивами «все найкраще дітям», «аби не плакала», «мир за всяку ціну» і т. д. У цьому випадку в сім'ї вдається підтримувати атмосферу спокою і поступливості. Але навряд чи дитина зустрінеться з такою ж готовністю з боку інших дорослих і дітей. До того ж, у міру того як дитина росте, ростуть і її потреби. А у батьків накопичується невдоволення своєю вічною роллю покірних виконавців її бажань.

Існує також і конструктивний спосіб вирішення конфліктів. У ньому виграють обидва учасники - і дорослий і дитина. Алгоритм рішення включає в себе кілька кроків:

1. Прояснення конфліктної ситуації.

2. Збір пропозицій.

3. Оцінка пропозицій і вибір найбільш прийнятної.

4. Деталізація рішення.

5. Виконання рішення, перевірка.

Перший крок - прояснення ситуації.

    Дорослий активно слухає дитину, намагаючись зрозуміти її почуття, мотиви, труднощі. При цьому важливо починати саме з вислуховування дитини. Якщо вона переконається, що її чують, тоді зможе вислухати і вас, а потім перейти до спільного пошуку рішення.

    Також, коли дорослий починає слухати і розуміти почуття дитини, напруга емоцій значно знижується. І тоді стає можливим прийняти позицію «супротивника» до розгляду.

    Вислухавши дитину, потрібно повідомити їй і про свої почуття і бажання. Але зробити це у формі «я-повідомленні» замість «ти-висловлювання». Наприклад: «Я втомлююся на роботі і хотіла б, щоб мені не доводилося гуляти ввечері з твоєю собакою» (замість «Ти завжди перекладаєш свої обов'язки на інших»).

Другий крок - збір пропозицій.

    Починається він з питань: «Як нам вчинити в цій ситуації?», «Що можна зробити?»

    Важливо, щоб дитина сама пропонував варіанти рішень. Дорослий висловлює свої міркування. При цьому збираються всі пропозиції, навіть якщо вони на перший погляд не надто прийнятні.

Третій крок - оцінка пропозицій і вибір найбільш прийнятного.

    Це дуже важливий етап. Доброзичливо обговорюються і враховуються всі думки, без роздратування і образ. І поступово у дітей виробляється звичка вирішення конфліктів мирним шляхом. Коли в обговоренні бере участь кілька сторін, найбільш прийнятним вважається пропозиція, яка влаштовує всіх учасників.

    Як бути, якщо таке рішення не знаходиться? Зазвичай при такому способі вирішення проблем в учасниках пробуджується творчий підхід і готовність йти назустріч один одному. Але ж дитина може запропонувати просто неприйнятне рішення. Тоді потрібно виходити з реальної оцінки ситуації. Якщо пропозиція дитини небезпечно для життя і здоров'я, необхідно зупинити її. Іноді ж ми наполягаємо на своєму тільки з принципу, а реальної загрози при цьому немає.

Крок четвертий - деталізація прийнятого рішення.

    Необхідно уточнити, як воно буде виконуватися. Наприклад, вирішено: син сам буде піклуватися про годування свого собаки. Що для цього знадобиться? Можливо, доведеться виділяти йому регулярно якусь суму для покупки корму, вітамінних добавок і т. д. Або навчити елементарним навичкам готування (показати, як зварити, змішати і т. д.). Домовитися про те, що собачий посуд він також буде мити сам. Прикріпити на видному місці нагадування про години годування і т. д.

П'ятий крок - виконання, перевірка.

    Не виключено, що не все піде так, як ви очікуєте. Через якийсь час варто запитати у дитини, чи не потрібна їй якась допомога?

Як бути, якщо конфліктують брати і сестри?

    У більшості випадків варто надати дітям можливість самим розібратися в подіях. Надішліть їм приблизно таке «я-повідомлення»: «Мені не подобається, коли в нашому будинку кричать один на одного». Або: «Мені здається, мої діти здатні самі розібратися у своєму спорі».

    Якщо ж пристрасті зайшли занадто далеко, тоді дорослому доведеться взяти на себе роль посередника у вирішенні конфлікту. Можна в такому випадку використовувати той же алгоритм і ті ж прийоми, що і в конфлікті «дорослий – дитина».

Розвиток допитливості дітей

Всім нам хочеться, щоб наші діти були кмітливими, допитливими, догадливими, передбачливими, дотепними, тобто, розумними. Розумний той, хто вміє мислити. Що значить мислити? Хіба не народжуємося ми вже розумними або «не дуже»? Так, ми народжуємося з різними схильностями, в тому числі і до розумової діяльності. Але розумною легше вирости тій дитини, якій допомогли навчитися мислити, ніж тій, яка організовувала своє мислення сама.

Світ, в який приходить дитина, багатий і різноманітний. Щоб жити в ньому, маляті необхідно розібратися у властивостях, якостях предметів, в їх призначенні, в просторових і часових відносинах, явищах навколишньої дійсності. Йому потрібні знання, які допоможуть ознайомитися з доступними його розумінню суспільними явищами, з трудовою діяльністю людини.

Дослідження педагогів і психологів свідчать про те, що дошкільнята здатні не лише усвідомлювати окремі факти дійсності, а й пояснювати їх. Особливу роль в цьому відіграють дорослі (батьки, вихователі), які під час ігор та розвиваючих занять з дітьми спонукають дитину до осмисленого виконання дій, самостійного пошуку; розвивають вміння запитувати, міркувати, спростовувати, відстоювати свою точку зору; впливають на дитячу ініціативу, творчу та пізнавальну активність.

Пізнавальна активність або допитливість дитини характеризується як активне прагнення до пізнання навколишнього світу, пошук способів задоволення жаги до знань і формується до п’яти-шести років. Якщо ми не навчимо дитину мислити в цей період, то вчити її цьому в школі буде вже менш ефективно, тому що втрачений безповоротно найбільш сприятливий період для розвитку її мислення.

У дошкільному віці провідним видом діяльності є гра. Немає потреби доводити, що граючись, дитина вчиться, і що у грі за кілька хвилин вона засвоїть стільки, що іншим способом не вивчить і за годину. Дітям подобається, коли дорослі приймають участь в їхніх іграх. Коли вони відчувають себе на рівні з дорослими, їхня поведінка стає більш серйозною і осмисленою. Ігрові ситуації розкріпачують дитину, дозволяють їй відчути себе особистістю зі своєю думкою і життєвою позицією, дають їй впевненість у тому, що її проблеми і переживання варті уваги і обговорення, розвивають в неї спостережливість до всього що відбувається.

У які ж ігри потрібно гратися з малюками, щоб сформувати у них стійкий пізнавальний інтерес до навколишнього світу? Пропонуємо приділити увагу декільком напрямкам:

- навчальні та розвиваючі ігри,

- проблемно-пошукові ситуації,  

- дослідницькі ігри,

- ігри для розвитку творчого мислення.

НАВЧАЛЬНІ ТА РОЗВИВАЮЧІ ІГРИ

У середньому і старшому дошкільному віці діти активно освоюють різні засоби і способи пізнання. Незамінними помічниками при цьому є дидактичні ігри різної тематики. Вони розширюють уявлення малюка про навколишній світ, навчають дитину спостерігати і виділяти характерні ознаки предметів (величину, форму, колір), сприяють формуванню дій порівняння, класифікації, пізнавання за описом, вміння здійснювати контрольно-перевірочні дії. Прикладами таких ігор можуть бути «Лабіринти», «Знайди пару», «Знайди відмінності», «Четвертий зайвий», «Коло, овал, квадрат» та ін.

Для дітей дошкільного віку надзвичайно привабливим є світ дорослих: прагнення діяти, як дорослі, користуватися речами дорослих, вибудовувати «дорослі» стосунки. У цьому їм допомагає сюжетно-рольові ігри, в яких вони виступають як творці, сценаристи і режисери «дорослого» світу, подій, що відбуваються в ньому. Темами таких ігор можуть бути: «Магазин», «Перукарня», «Сім’я», «Лікарня», «Їдальня» тощо. Під час сюжетно-рольових ігор спонукайте дітей створювати з підручного матеріалу предмети, яких бракує для ігрового задуму. Використовуйте пластилін, папір, природний і непридатний матеріал, конструктор.

Особливе значення приділяйте роботі з художньою літературою, знайомству з книгою; намагайтеся прищепити любов до читання. Адже саме література допомагає дитині пізнавати світ, змушує задуматися про свої і чужі вчинки, виховує і вчить. Організуйте пальчиковий театр казок. Ігри по казках вчать дитину ставити себе на місце казкового героя, порівнювати і аналізувати, робити висновки і узагальнення. Діти із задоволенням інсценують казки, маючи можливість проявити свою творчість.

Із власного досвіду знаю, що діти обожнюють ігри-мандрівки. Сюжети можна брати із знайомих дітям народних казок. Наприклад, отримавши «листа» від Колобка з проханням про порятунок, вирушайте в дорогу, переходячи від будиночку Зайця до будиночку Вовка, Ведмедя, Лисиці, допомагайте кожному з героїв виконати якесь завдання: викласти доріжку з геометричних фігур, відгадати загадку, скласти картки з малюнками у логічній послідовності тощо. У грі-мандрівці, наприклад до Африки, цікавим мотивом може стати «далека дорога», яку можна ускладнити стільцями, подушками, обручем – діти у захваті долають перешкоди. Перебуваючи в постійному русі, дитина не думає про втому. Навчальний матеріал засвоюється ненав'язливо, сам собою.

Неоціненний внесок у розвиток пізнавальної активності й у виховання гуманних почуттів може внести «Куточок живої природи» у вашому домі. Організуйте для дітей живий куточок, в якому, наприклад, буде акваріум з живими рибками, кімнатні рослини, календар спостережень за погодою, скарбничка природного матеріалу. Щоб дитячий куточок природи приносив вам і вашим дітям радість, потрібно з великою відповідальністю поставитися до його створення. Обов'язково треба прочитати спеціальну літературу, вивчити умови утримання кожного вихованця, заздалегідь приготувати предмети для живого куточка. Вчіть дітей спостерігати і доглядати за домашніми тваринами і рослинами, тоді вони зможуть глибоко зрозуміти і по-справжньому полюбити живу природу, а значить і життя.

ПРОБЛЕМНО-ПОШУКОВІ СИТУАЦІЇ

Це відносно нова форма ігрової діяльності, продиктована сучасними вимогами до розвиваючого навчання. Сутність ігрової проблемно-пошукової ситуації полягає у створенні «перешкоди» або особливих умов, які не дозволять дитині звичним шляхом організувати власну діяльність, а змусять винаходити нові способи для вирішення нестандартних завдань, розглядати задані умови з кількох точок зору, висуваючи різні шляхи їх вирішення, розмірковуючи теоретично або діючи практично, аналізуючи кожен з них.

Особливу увагу приділяйте неправильним відповідям. Аналізуйте їх разом з дитиною, допомагайте їй зрозуміти свою помилку, підведіть до пошуку нового способу вирішення завдання. Заохочуйте пізнавальну активність дитини, підтримуйте її емоційний настрій, інтерес до знань  - це дозволяє дитині правильно реагувати на невдачу, не боятися висловлювати свою думку.

Використання ігрових проблемно-практичних ситуацій в пізнавальному процесі не повинно бути випадковим. Кожна проблемно-практична ситуація має своє місце і час: певний період вивчення тих чи інших тем, коли діти вже придбали необхідні знання та оволоділи потрібними способами діяльності і можуть перенести їх в нестандартні ситуації, використовувати при вирішенні практичних колізій, відмовляючись від репродуктивної діяльності.

Приклади використання проблемних ситуацій у навчальному процесі.

Знайомство з навколишнім світом. Екологія.

Діти пішли до лісу і заблукали, вже темніє, і вони не можуть знайти дороги додому.
З настанням осені деякі птахи відлітають у теплі краї, а деякі залишаються. Чому?
Як хліб на стіл «прийшов»?
Чому неїстівні гриби не можна знищувати?
Якби не було води, повітря, сонця. Що сталося б тоді? Тощо.

Математика.

Як дізнатися, що одних предметів більше, ніж інших? Як зрівняти множини?
Як можна отримати на тарілці 6 яблук, якщо їх поки тільки 5?
Скільки потрібно взяти паличок, щоб «побудувати» будинок для казкового героя?
Для занять фізкультурою потрібно вишикуватися за зростом. Як це зробити?
Як визначити рівність сторін квадратів? (виготовити мірку).
Бабуся попросила Дашу сходити до магазину. Поясніть дівчинці, куди їй потрібно йти (орієнтування в просторі).
Мама попросила накрити стіл до чаю. Скільки приборів треба поставити. Тощо.

Образотворча діяльність, ручна праця, конструювання.

Малюючи ілюстрацію до казки, потрібно показати, що головний її герой - зайчик. Що потрібно зробити, щоб усі зрозуміли, хто головний герой казки?
Для аплікації потрібно приготувати кілька деталей однакової форми. Як це зробити швидко і акуратно?
Для зображення акваріума з рибками дитина отримує квадрат блакитного паперу. Які потрібно вибрати олівці, щоб рибки «не загубилися» у «воді»?
При ліпленні собачки поставте перед дитиною проблему: як показати, що собачка подає лапу, гавкає, біжить.
При конструюванні будівель можна запропонувати дитині прикрасити прилеглу територію.
Необхідно «побудувати» міст такої конструкції, щоб під ним міг проплисти корабель.
Зобразити листя влітку, восени, навесні і т.п.

Художня література, розвиток мовлення.

Після прочитання твору, запропонувати поміркувати, а як би ти вчинив на місці літературного персонажу.
Запропонувати придумати свій кінець казки.
Запропонувати дитині «стати» ілюстратором, але намалювати ілюстрацію словами.
Запропонувати стати поетом і придумати рими для вірша.
Запропонувати уважно розглянути картину, запам'ятати і розповісти по пам'яті молодшому братові, що бачив.
Запропонувати розпитати друзів, чи знають вони цей літературний твір, про що він.
Як прочитати вірш, щоб глядачі зрозуміли, що хотів передати автор.

Проблемні ситуації для дошкільнят можна створювати не тільки на предметному навчальному матеріалі. Виховання спритності, конструктивності, гнучкості мислення успішно досягається при вирішенні побутових або ситуаційних завдань. Наприклад.

Ситуації у транспорті.

Ти з батьками їдеш в автобусі. Вони зійшли, а ти не встиг. Що ти будеш робити? Чому?
Батьки сіли в поїзд, а ти залишився. Що ти будеш робити? Чому?

Ситуації з вогнем.

У квартирі пожежа. Що ти будеш робити?
Дим в квартирі. Твої дії.

Ситуації з водою.

Бачиш, що хтось тоне. Як вчиниш?
У квартирі прорвало кран. Ти один вдома. Як вчиниш спочатку, як потім?

У підсумку, можна зробити висновки:
1. Можливо і потрібно навчити дітей правильно, організовано мислити.
2. Дитині цікавіше мислити, ніж запам'ятовувати.
3. Інформація, яка знайдена у процесі мислення, стає знанням, включаючись в причинно-наслідкові зв'язки у свідомості, тоді як інформація, що запам’ятовується, часто залишається нейтральною, яку неможливо витягти з пам'яті в потрібний момент.
4. Процес мислення - пошук і відкриття нового при вирішенні проблемної ситуації. Без проблемної ситуації немає мислення.
5. Питання «Чому?», «Як ти вважаєш?», «З якою метою?», «Через що?», «Як зробити?» - проблемні - вони спрямовані на розвиток мислення.
6. Питання «Де?», «Що?», «Коли?», «Який?», «Скільки?» контролюють пам'ять.
7. Нікого не можна змусити мислити, нікому не можна заборонити мислити. Мислення вільне і самостійне.

ДОСЛІДНИЦЬКІ ІГРИ

Найпопулярнішим методом дослідження є спостереження. Цей метод застосовується в більшості наук і часто використовується у повсякденному житті. Щоб спостерігати, треба володіти спостережливістю, яку називають сестрою уважності. Можна сказати, що спостережливість - це сплав уважності і мислення.

Чому дитина з власної ініціативи помічає в предметі якісь нові сторони і специфічні особливості? ЇЇ сприйняття і увага носять аналітичний характер - вона не просто фіксує об'єкт, вона аналізує його, порівнює, оцінює, знаходить спільне з іншими.

Для розвитку спостережливості і уваги можна використовувати наступні вправи:

«Чарівний мішечок» (Покладіть в мішечок різні предмети, знайомі іграшки, запропонуйте назвати їх по пам'яті. Якщо дітей двоє і більше, організуйте змагання: хто більше згадає).
«Знайди однакові предмети» (використовуйте набір парних картинок).
«Підбери фігуру» (Пошук геометричних фігур за формою, кольором, орнаментом).
«Що художник намалював неправильно?» (Малюнки з помилками) і т. п.

Організуйте спостереження на прогулянці (сезонні зміни в живій і неживій природі, праця людей, погодні явища, життя тваринного світу); в живому куточку (розвиток кімнатних рослин, город на вікні, акваріумні рибки), праця людей різних професій (екскурсії).

Найважливішим методом дослідження вважається експеримент. Він використовується практично у всіх науках. Експеримент передбачає проведення практичних дій з метою поглибити уявлення дітей про живу і неживу природу, має за мету вчити самостійно проводити дослідження, добиватися результатів, міркувати, відстоювати свою думку, узагальнювати результати дослідів.

Експерименти бувають уявні і реальні. До уявних відносяться, наприклад, такі види:
Що можна зробити зі шматка паперу?
Що буде, якщо всі стануть вищі зростом?
На яку тварину схожа хмара? Тощо.

Але найцікавіші експерименти - реальні досліди з реальними предметами та їх властивостями. Наприклад.

Наші органи чуття: із закритими очима діти визначають предмети на дотик, по запаху, на смак і т.п.
Властивості води: прозорість, смак, запах, три фізичних стани, плинність і т.д.
Властивості піску і глини.
Змішування фарб, отримання нових кольорів і відтінків.
Властивості паперу, його види.
Що потрібно рослині для життя.
Спостереження за етапами розвитку рослини.
Спостереження за сезонними змінами в природі, фіксування змін в календарі природи.
Один або разом (запропонувати порівняти якість і швидкість збирання однієї людини або групи дітей).
Уміння володіти собою (способи поліпшення настрою собі та іншим).

Наведу приклад експерименту «Як вода зникає». Розкладіть разом з дітьми різні предмети: губку, газету, шматок тканини, поліетилен, блюдце. Акуратно ложкою поливайте їх водою. Відзначте, які предмети вбирають воду, які ні; які предмети вбирають воду краще. Налийте воду в блюдце, відзначте рівень води фломастером, залиште на кілька днів, відзначте новий рівень. Прийдіть до висновку, що вода не могла вбратися, вона «полетіла» в повітря у вигляді маленьких частинок (випарувалася).

ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ

Мінливість сучасного світу вимагає від нас швидкого орієнтування в ньому, навчання і винахідливості. Це стосується не тільки професійної або наукової діяльності, а й побутового життя.
Як навчити дітей повноцінно жити в динамічному, швидко змінюваному світі? Рішення сучасних завдань все більше вимагає не вузькоспеціального, а системного підходу, вміння бачити і проблему в цілому, і віддалені наслідки своїх дій.
Багаторічний дослідницький досвід показав, що дитина, опанувавши основними розумовими операціями по створенню творчого продукту, успішно адаптується до школи незалежно від системи навчання. Вона вміє і хоче вчитися. У неї високий рівень пізнавальної активності, розвинена уява.
У дитинстві творчий процес більшою мірою виражається в іграх, мовній і образотворчій діяльності. Ігри дітей або прагнення до вигадок - це творча переробка пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них нової дійсності. При вирішенні творчих завдань велику роль відіграє вміння використовувати ознаки об'єкту – це сприяє розвитку уяви і є першим кроком у формуванні творчих здібностей людини.

Пропонуємо наступні види творчих завдань: "Спільний малюнок", "Придумай казку", "Придумай назву», «Ласкаві кроки" (роблячи крок, дитина говорить своєму товаришеві ласкаве слово), «Чарівний стілець» (тому, хто сів на чарівний стілець, всі інші говорять компліменти), «Мій смішний портрет», «Вгадай, хто я?» (елементи пантоміми), «Життя речей» (діти складають історії про речі), «Творимо небилиці» (про казкових персонажів), «Найстрашніший страх» (діти малюють свій страх і позбавляються нього) і багато іншого.

Під час проведення ігор обов'язково використовуйте позитивну оцінку, що сприяє формуванню стійкого інтересу до будь-якого виду діяльності.

Консультація для батьків
«Нетрадиційні техніки роботи з папером»

Розвивати творчість дітей можна різними шляхами, в тому числі з допомогою роботи з різними матеріалами, наприклад, із папером. Техніка роботи з папером може бути різною: обрывная і вырезная, об'ємна аплікація, мозаїка, вироби в стилі орігамі, створення різних обсягів з використанням техніки паперо-пластики, бумагокручения, торцювання на пластиліні.

Так, папероскручування заснована на умінні скручувати смужки паперу різної ширини і довжини, видозмінювати їх форму і складати з отриманих деталей об'ємні і площинні композиції. У процесі занять бумагокручением можна використовувати двосторонній папір для орігамі чи кольорову для принтера, а також різнокольорові серветки Заняття у процесі використання нетрадиційних технік роботи з папером:

- підвищують сенсорну чутливість, тобто формують більш тонке сприйняття форми, фактури, кольору, об'єму;

- розвивають уяву, просторове мислення;

- розвивають загальну ручну умілість, дрібну моторику, синхронізують роботу обох рук:

- формують уміння планувати роботу по реалізації задуму, передбачати результат і досягати її;

- вносять при необхідності корективи у початковий задум.

Але найважливіше і найцінніше полягає в тому, що папероскручування, поряд з іншими видами образотворчого мистецтва, розвиває дитину естетично. Діти вчаться бачити, відчувати, оцінювати і творити за законами краси. Дитина, що володіє різними способами перетворення матеріалів, може у своїй діяльності усвідомлено вибрати тип матеріалу та спосіб його перетворення в залежності від специфіки задуманої вироби і у відповідності з її призначенням, комбінувати матеріали, вибирати засоби для реалізації естетичних вимог до результату роботи.

Папероскручування

Вік: від 4 років.

Засоби виразності: пляма, фактура, колір, об'єм.

Обладнання: серветки, цупкий кольоровий папір, клей ПВА.

Спосіб отримання зображення: дитина бере смужки серветок і скручує в невеликій джгутик, після чого приклеює на аркуш щільного паперу. Цей процес повторюється багато разів, поки дитина не заповнить весь простір аркуша.

Об'ємна аплікація з кольорового або білого паперу

Вік: від 4 років.

Засоби виразності: силует, фактура, колір, об'єм.

Обладнання: двостороння кольорова і щільний білий папір, клей ПВА.

Спосіб отримання зображення: дитина відриває шматочки кольорового паперу, мне їх або скручує, після чого приклеює на аркуш щільного паперу. Роботу необхідно виконувати на великому аркуші паперу.

Паперова живопис

Вік: від 3 років.

Засоби виразності: фактура, пляма, колір, силует, ритм.

Обладнання: кисть, тонована цигарковий папір різних кольорів або серветки, клей - олівець, щільний білий папір.

Спосіб отримання зображення: дитина відриває від аркуша папір шматочки невеликого розміру. Потім малює клеєм те, що хоче зобразити, кладе шматочки паперів на клей. При цьому вони накладаються один на одного. Чим більше шарів утворюється, тим густіше виявиться колір. Перекриваючи один колір іншим, можна добиватися потрібного відтінку. Коли клей остаточно просохне, слід тонким фломастером домалювати деталі.

Об'ємна аплікація з паперових серветок, розфарбованих гуашшю

Вік: від 4 років.

Засоби виразності: пляма, фактура, колір, об'єм, композиція.

Обладнання: білі серветки, цупкий кольоровий папір, клей ПВА, гуаш.

Спосіб отримання зображення: дитина скручує шматочки білих серветок в небольшиежгутики, після чого приклеює їх на аркуш щільного паперу. Процедура скручування повторюється, поки згорнутими джгутиками незаполнится простір зображуваного об'єкта. Тепер можна взяти гуаш і розфарбувати приклеєні серветки.

Консультація для батьків
Знайомимо дитину з природою

Ні для кого не секрет, що любов до природи формуються у дитини з дитинства. А проблема екології в сучасному світі стоїть на першому місці. Тому знайомити їх з навколишнім світом потрібно починати з самого раннього віку.

Природа оточує дитину завжди. Вона дає величезний запас знань, який може стати в нагоді йому в майбутньому. Звичайно, варто відзначити, що дорослий повинен бути для дитини не тільки наставником, а й особистим прикладом.

Починати знайомити з природою потрібно в безпосередній для дитини обстановці, щоб це не було для нього стресом: коли ви знаходитесь вдома або на прогулянці. Наприклад: Кішка вмиває лапкою свою мордочку або хлепче молочко. Батьки повинні самі помічати ці важливі для дитини маленькі деталі і показати, як треба спілкуватися з тваринами: приголубити, погодувати, погладити, випадково не образити. Дуже важливим моментом є використання художнього слова при залученні дитини з виділеним об'єктом. Наприклад, маленьких віршів і потішок:

1. Як у нашої кішки

Біленькі ніжки,

Плямочками спинка,

М'яка шерстинка!

Чорний хвіст пухнастий

З ниткою сріблястою!

Ходить кішка поруч,

Що ж кішці треба?

-" Няв, мур! У кицьки,

Немає сметанки в мисці!"

Т. Єфімова

2. У кота на лапках

Кігті цап-царапки.

Спинка вигнута дугою,

Розпушений хвіст трубою.

Зафырчал він: - Фыр, фыр, фыр!

Я забіяка з забіяк!

По-іншому не хочеться,

Виходжу я на полювання.

Ви дізнаєтеся тепер,

Хто тут самий страшний звір.

У мене на лапках,

Кігті цап-царапки!

Ст. Гвозев

Мама пестить кошеня, віддаючи йому любов, ніжність і це все повторить за вами ваш маленький малюк. Він з ніжність буде поводитися з ним, тому що так показав йому його найрідніша людина на Землі - мама.

Прогулюючись з дитиною парком, зверніть увагу на різноманітність квітів на клумбі і величність дерев. Як приємно відчувати аромат троянди, ніжність і бархатистість його пелюсток, і небезпека шипів. Скільки незрозумілих для малюка нових знань дає їй природа. Скільки незвіданих доріжок піднесе йому світ.

Варто зазначити, що природа чинить величезний вплив на розвиток у дитини психологічних, пізнавальних, мовленнєвих і т.д. особливостей. Вона викликає у дитини багато незабутніх вражень.

При знайомстві з неживою природою, потрібно звернути увагу на те, щоб не давати малюкові ні яких теоритических узагальнень. Дитина в ранньому віці все одно їх не зрозуміє. Краще дайте дитині можливість насолодитися моментом - скупатися в теплому водоймі або помацати холодну воду у джерелі. Це почуття радості дитина запам'ятає на все життя. Коли ми були маленькими, всі любили експериментувати. Проведіть досліди, але тільки так, щоб це не шкодило природі. Наприклад: «Що плаває, що тоне» або перетворення снігу, льоду у воду.

Дуже добре, якщо ви разом з малюком після отриманих вражень сядете малювати чи ліпити. Разом з ним ви висловите і закріпіть побачене. Він з нетерпінням буде чекати нової зустрічі з природою, здобувати знання, берегти природу, доглядати за нею.

Поступово батьки повинні ускладнювати зміст знань.

Увага! Поясніть малюкові правила безпеки при спілкуванні з природою. Обов'язково власною поведінкою і вчинками покажіть дитині, як дбайливо ставитися до представників тваринного світу та об'єктів неживої природи. Бережіть природу! Любіть її! Бажаю успіхів.

Консультація для батьків

«Розглянемо картинку разом»

Чудовим матеріалом для розвитку мовлення служать картинки. Маленька дитина не відразу відрізняє реальний предмет від його барвистого зображення на картинці. Він відноситься до малюнка, як до іграшки, до речі: намагається взяти намальований м'ячик, вкусити яблуко.

Справжні предмети та іграшки сприймаються дітьми не тільки візуально, але і на дотик. Вони можуть їх потримати, провести з ними різні дії.

Картинка сама по собі менше привертає увагу малюка, і дорослому слід спершу самому привернути його увагу до намальованому зображенню.

Посадіть дитину перед собою на стілець і покажіть йому картинку. Тримайте її перед собою, а в лівій руці, відвівши її трохи назад. Тоді не доведеться заглядати на картинку зверху вниз і легше охопити поглядом і її, і дитину.

Ще краще зробити для картинки підставку. Для цього великий шматок щільного картону зігніть навпіл і поставте на стіл, як кришку. Щоб обидві половинки не розповзлися, з'єднайте їх тасьмою не більше 6-8 см, тоді підставка і картинка не стоять дуже похило.

Бесіди за картинками можна проводити за столом. Розглядаючи їх, запитуйте дитину про те, що на них зображено.

Враховуючи особливості дітей 3 року життя, для активізації їх розумової діяльності, уваги та відповідної реакції використовуйте серії картинок - лото за темами: «Одяг», «Меблі», «Посуд», «Іграшки», «Транспорт», «Птахи», «Тварини», «Овочі», «Фрукти».

Групуючи предмети за спільною ознакою, формуйте розуміння збірних іменників.

Розглядайте серії картинок «Тварини та їх дитинчата», закріплювати знання про домашніх та диких тварин.

Особливу увагу приділіть картинок, що зображують пори року. Гуляючи з дитиною, також звертайте його увагу на сезонні зміни в природі. Коментуйте: «Трава пожовкла. Птахи відлітають у теплі краї, тому що їм холодно. Але вони повернуться навесні. Ми будемо їх зустрічати». Необхідною умовою розумового розвитку дитини є тісний взаємозв'язок процесів розвитку мови і пізнання навколишнього світу.

Розглядайте сюжетні картинки «Хто що робить?». Знайомте дітей з професіями, з процесом праці та його результатом, з соціальною спрямованістю професій: лікар вилікував хворого; кухар зварив обід і т.п. При розгляданні картинок у дітей розвивається потреба висловлювати свої враження словом; уважно слухати дорослого; розповідати про зображеному.

За допомогою картинки збагачується словник дитини, активізується пам'ять, уяву і мислення дітей.

Консультація для батьків

«Корисні та шкідливі звички»

Що лежить в основі правильного виховання? Як у дитини виховувати корисні звички? На ці питання можна відповісти словами відомого педагога - вихователя А. С. Макаренка:

«Хороше і правильне виховання досягається систематичним тренуванням і поступовим вправою позитивних навичок поведінки. Ніякі вчення і моралі у цій справі не допоможуть. Звички ж утворюються завдяки багаторазовим повторенням».

Звички можуть бути корисними і шкідливими. Основне і головне умова виховання позитивних звичок; - дотримання правильного режиму життя: режиму сну і неспання, режиму харчування, ігрової діяльності і т. д. До корисних звичок відноситься все, що пов'язано з дією, з ігровими моментами. Необхідно пам'ятати, що те, що важливо для одного етапу розвитку, може виявитися шкідливим для іншого. Діти народжуються без поганих звичок та схильностей. Поява ж шкідливих звичок слід віднести до недоліку виховних моментів. Від шкідливих звичок слід відучувати як можна раніше. Міцно закріплені рефлекси в подальшому важко, а іноді і просто неможливо погасити. Усувати їх треба не відразу, а систематично, терпляче. Іноді, при укорінених поганих звичках буває корисно змінити обстановку, перевезти дитину в іншу місцевість, оточити іншими людьми. Зрозуміло, така ломка життєвого укладу - крайня міра.

Що стосується корисних звичок, то батьки повинні домагатися не стільки бездоганного зміцнення кожної окремої звички, скільки розумного поєднання цілого ряду різних корисних звичок. Потрібно завжди пам'ятати про більш складних і віддалених цілях – моральному вихованні дитини, формування особистості в цілому.

                            Консультація 

 “Патріотичне виховання дітей дошкільного віку”

               

 Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радісну мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову

І мову її солов'їну.

 

Кожне нове покоління людей живе і розвивається у певному національному середовищі, життя якого залежить від особливостей державного устрою країни.

Зараз третє тисячоліття, складний суперечливий час, коли у багатьох людей зростає національна самосвідомість, інтерес та повага до національної культури, історії свого народу, мови.

Тому, однією з важливих педагогічних задач, визначених Законом України «Про дошкільну освіту», є виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля.

Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі напрями. На це орієнтують і сучасні програми дошкільного виховання. Державним стандартом дошкільної освіти є Базовий компонент дошкільної освіти. Його мета - забезпечення життєвої компетентності дитини, до змісту якої входить і поняття «бути громадянином своєї країни, патріотом свого народу».

2014-2015 навчальний рік є особливим з точки зору ведення навчально-виховної роботи

Для підвищення якості дошкільної освіти, забезпечення її сталого інноваційного розвитку в цьому навчальному році педагогічні колективи дошкільних навчальних закладів спрямовують свою педагогічну діяльність на формування різнобічно розвиненої, духовно багатої, оптимістично та патріотично налаштованої особистості, при цьому слід приділяти увагу патріотичному вихованню у контексті розвитку духовного потенціалу особистості дитини дошкільного віку.

Патріотичне виховання – одна із складових систем гармонійного розвитку дошкільника. Базисом патріотичного виховання є певна сума знань окреслена державним стандартом дошкільної освіти в Україні. Діюча програма економічної і соціальної розбудови Української держави має блок  завдань спрямованих на розвиток освіти і виховання підростаючого покоління. Одним із пріоритетних проявів цих  завдань є створення певних передумов громадянської поведінки побудованих на засадах моралі. Виокремлюючи із системи освіти  дошкільний вік, науковці розглядають  його як період в якому закладаються  основи патріотичного виховання, формується патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність  особистості дитини. Тому, наразі, патріотичне виховання дітей дошкільного віку розглядається як пріоритетний напрямок освітньої діяльності. 

    Актуальність питання патріотичного виховання дошкільників обумовлюється тим, що формування громадянської позиції свідомого українця має полягати в активному обстоюванні традиційних для нашого менталітету чеснот: любові до рідної землі, товариськості, розумної достатності, цінності родинного життя, духовного повсякденного буття, уважного ставлення до людей. Саме з раннього дитинства, з перших років життя дитини починається плекання національної свідомості й самосвідомості, прищеплення моральних ідеалів та ціннісних орієнтирів.

 

Основними   завданнями   педагогів у роботі з  патріотичного виховання дітей дошкільного віку є:

- розширювати уявлення про місце кожної людини в соціальному середовищі, необхідність дотримання морально-етичних норм суспільства;

- формувати у дітей позитивний образ Батьківщини та рідної домівки;

- виховувати любов і повагу до членів своєї родини, бажання піклуватися про них;

- формувати ціннісне ставлення до культури українського народу, його історичного минулого, мови, звичаїв, традицій;

- виховувати почуття власної гідності

як представника  українського народу;

- навчати дотримуватися культури поведінки у щоденній життєдіяльності;

- почуття власної гідності як представників свого народу;

- толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників,    батьків, сусідів, інших людей.

 

Для цього в ДНЗ повинна бути створена цілісна система всебічного розвитку особистості майбутнього громадянина-патріота України шляхом ознайомлення дітей з культурою, традиціями та звичаями українського народу; а також формування у них почуття причетності до історії та майбутнього свого краю, пробудження і виховання патріотичних почуттів.

   А також створена  матеріальна та навчальна бази (добір та розробка ігор, конспектів занять, наочності, обладнання тощо), в кожній групі для роботи з дітьми доцільно створити відповідне розвивальне середовище:

- оформити український куточок національної та народної символіки;

- оформити добірку віршів про Україну, Київ, Дніпродзержинськ, рідну природу, Батьківщину;

- зібрати бібліотечку українського фольклору: народні прикмети, прислів’я, легенди, загадки, заклички, колисанки, народні ігри, тощо;

- підібрати фонотеку українських пісень;

- підібрати та узагальнити дидактичні ігри на закріплення знань про рідний край та його природу;

- підібрати ілюстрації, плакати, карту України;

- доповнити папками, ширмами на українську тематику;

- доповнити українським національним одягом, рушниками, посудом.

 

Патріотичне почуття за своєю природою – інтегральне, оскільки об’єднує в одне ціле всі сторони розвитку особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, фізичну.

    Воно формується поступово під впливом навколишнього середовища та інших виховних чинників. Бути патріотом – означає любити материнську мову, свій дім, батьків і усіх людей, природу рідного краю, звичаї, шанувати традиції народу, людську працю, прагнути не лише зберігати  духовні скарби народу, а й примножувати їх. Саме ці проблеми і є визначальними у громадянському вихованні дітей дошкільного віку.

 Патріотизм – це, образно кажучи, сплав почуття й думки, осягнення святині - Батьківщини – не тільки розумом, а й передусім серцем…

Патріотизм починається з любові  до людини.  Патріотизм починається з колиски.   (Василь Сухомлинський)

     Систематична робота з патріотичного виховання дає змогу педагогам послідовно й системно формувати у дітей уявлення про такі складні для розуміння дитини моральні категорії, як добро, зло, совість, людяність тощо.

 Ключовими фігурами освітнього процесу є діти, батьки й педагоги.                                     

Всю роботу доцільно спланувати в трьох напрямках:

- робота вихователя;

- робота з дітьми;

- робота з сім’єю.

 

Тож, аби домогтися очікуваних результатів, методичний супровід доцільно спрямувати на:

- підвищення фахової компетентності педагогів;

- педагогічну просвіту батьків.

Роботу з патріотичного виховання дітей планувати відповідно до їхніх вікових особливостей і можливостей. Підвищення фахової компетентності педагогів зпитань формування громадянської компетентності дошкільників передбачає поглиблення теоретичних знань та вдосконалення практичних вмінь і навичок.    

               

Педагоги мають:

- досконало володіти знаннями, необхідними для реалізації завдань Базового компонента дошкільної освіти;

- орієнтуватися на вікові та індивідуальні особливості дошкільників;

- вміло поєднувати репродуктивну й продуктивну діяльність, спонукаючи дітей до творчої;

- використовувати в роботі з дітьми сучасні форми роботи, ІКТ-технології;

- активно  залучати  батьків до участі в освітньому процесі.

Людина сильна своєю громадянськістю, своїми почуттями любові до рідної землі, до духовних надбань свого народу..

Дитина набирається вражень та знань про навколишнє: про близьких людей, про свою милу Батьківщину, які залишають у душі її незабутні спогади на все життя.  З ранніх років вчать закладати в малюка готовність захищати й примножувати здобутки народу, рідного краю. Як відомо, у житті є різні цінності.  Але є й такі святині, які ні з чим не можна зіставити і порівняти - Вітчизна, відданість рідній землі й народові.

Виховання любові до своєї країни ми поєднуємо з поданням дитині елементарних знань про державу і право, про національну символіку – Державний герб, Прапор, Гімн, з вихованням поваги до символів української держави. Ознайомлення дітей зі звичаями, традиціями, народними обрядами,  малими жанрами фольклору.

Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови   громадянської поведінки. Однак це лише передумови. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася. У  цьому зв’язку, як мені здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, прийомів, методів, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.    

Ставимо перед собою мету: підвищення рівня теоретичної підготовки педагогів, щодо питання патріотичного виховання дошкільників в умовах сьогодення; розкриття необхідності посилення громадянського виховання у ДНЗ, удосконалення знань педагогів, щодо змісту, принципів, закономірностей, методів та організаційних форм патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

Враховуючи індивідуальні особливості дітей, рівень правосвідомості, духовності та моральності кожного, виконуючи вимоги програми виховання і навчання дітей, Базового компоненту дошкільної освіти, для вирішення проблеми з патріотичного виховання дітей дошкільного віку окреслюємо зміст роботи:

-     забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;

-     виховання любові до рідного краю, рідного дому, сім’ї;

-     формування національної свідомості і почуття власної гідності як представників свого народу;

-     формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови;

-     викликати бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;

-     виховання любові до культурного спадку свого народу;

-     формування   духовно-моральних взаємин, утвердження принципів загально людської моралі:  правди,  справедливості, милосердя, доброти;

-     виховання толерантного ставлення до представників інших національностей;

-     прищеплення дітям елементарних правових знань, формування найпростіших навичок правової поведінки;

-     вироблення екологічної культури людини, розуміння необхідності гармонії її відносин з природою;

-     забезпечення високої художньо-естетичної культури, розвиток естетичних потреб і почуттів.

 

 Сьогодні всім зрозуміло, що саме життя ставить завдання – виховувати у дітей любов до Батьківщини, українського народу, національну самосвідомість, гуманістичну мораль.

Ідея громадянськості залишається однією з основоположних під час становлення будь-якої держави. Тому для сучасного дошкільного закладу найактуальнішою є проблема виховання юних громадян, які мають розвинені громадянські цінності та чесноти. І дуже важливо, щоб наші діти були підготовлені до активної участі у цьому процесі.

Дошкільний період – найбільш сприятливий для формування громадянських рис особистості. Саме в дошкільному закладі відбувається початковий етап соціальної адаптації дитини до умов життя в товаристві незнайомих людей. У зв’язку з цим перед педагогом постає завдання: формувати первинні прояви майбутнього громадянина, забезпечити входження дитини в природній світ, традиції українського народу.

Громадянське виховання складається з багатьох компонентів, формування яких часто відносять до певних видів виховання: патріотичного, морального, правового, екологічного тощо. Воно покликане формувати патріотів Батьківщини, здатних до творчої діяльності, особистісної самореалізації, свідомого соціального вибору. Щоб вихователь був спроможний свідомо працювати в цій галузі, йому потрібно чітко уявити, в чому полягає сутність такого складного феномена, як громадянськість. І як реально вихователь може вплинути на розвиток у дітей якостей, необхідних свідомому громадянину нової України?

У кожному дошкільному закладі має бути створена система правового виховання, мета якого: сприяти соціальному зростанню наших малюків, утвердженню в її свідомості гуманних принципів, втілених у праві; підвищенню її громадянської активності.

Основою системи є ознайомлення дітей з основними статтями Конституції України, з положеннями Конвенції про права дитини, Декларації прав дитини. Розвиток у дітей щодо необхідності дотримуватися правових обов’язків – важлива умова підвищення ефективності профілактики негативних навичок, пропаганди засад здорового способу життя.

Традиційними проблемами морального виховання є питання формування у дітей початкових уявлень про норми моралі, що регулюють ставлення людини до інших людей, її діяльності, до самої себе, а також перетворення цих норм у засоби самостійної регуляції поведінки та взаємин з людьми,які її оточують. Актуальними проблемами морального виховання є також і власне формування гуманного ставлення до навколишнього, виховання колективістської спрямованості поведінки, працелюбності, морально-вольових якостей (відповідальності,чесності, скромності тощо).

Посилюється інтерес і до соціальних аспектів виховання дітей у зв’язку із соціально-політичними змінами в житті суспільства та необхідністю готувати дітей до них. Такі якості, як уміння керувати своєю поведінкою і способами спілкування, здатність вибору адекватної поведінки, орієнтації у нових обставинах, відчуття свого місця серед інших людей, є сферою соціального розвитку дитини.

В наш час шалених обертів набирає спрага таких духовних орієнтирів як моральність, чистота мислення і серця, культура і духовність. І надзвичайно важливо сьогодні дати дітям, маленьким громадянам України, уявлення про державу, закон, права та обов’язки, формувати людські чесноти.

Патріотичне виховання дітей здійснюється відповідно до вимог та настанов програми з виховання їх у дошкільному закладі. Зміст цієї роботи визначається з урахуванням віку дітей, кола їхніх знань, психічних особливостей, національної своєрідності, умов побуту та навколишнього середовища та відповідно принципам патріотичного виховання.  

Ефективність патріотичного виховання дошкільників досягається використанням різних методів, які умовно поділяються на дві групи.

Перша група – це вербальні та наочні методи, спрямовані на формування в дітей суспільних уявлень, моральних суджень, оцінок. До них належать спостереження й екскурсії, зустрічі з героями війни та праці, розповіді вихователя, бесіди, читання художньої літератури, розгляд картинок, ілюстрацій до книжок, зразків декоративно-прикладного мистецтва різних народів, перегляд діа - і кінофільмів, прослуховування музики, пісень, проведення рухливих ігор.  

Друга група методів забезпечує набуття дітьми практичного досвіду з основ громадянської поведінки в процесі безпосереднього пізнання явищ і подій навколишнього суспільного життя та спілкування з дорослими і ровесниками в різних видах цілеспрямованої творчої діяльності дітей. До цієї групи належать методи залучення дітей до посильної суспільно корисної праці, привчання до основ громадянської поведінки, відтворення побаченого і сприйнятого в творчій діяльності. Успіхи виховання у дошкільників початкових форм громадянсько-патріотичних почуттів забезпечується засвоєнням цих методів, а також за допомогою засобів патріотичного виховання і їх тісною взаємодією. 

Для формування в дітей початкових соціальних і громадянських уявлень, моральних суджень і оцінок потрібно насамперед накопичити в них конкретні враження про навколишнє життя, збагатити їх певними знаннями про суспільні явища, події, громадянську поведінку людей. Лише на цій основі у дітей виховуються перші почуття, які поступово перетворюються в осмислене і обґрунтоване ставлення до навколишнього. Враження і уявлення про різні суспільні явища вихованці дошкільних закладів дістають двома шляхами: стихійно, індивідуально, ненавмисно — в процесі впливів всієї різноманітності навколишнього життя – і цілеспрямовано, систематично — в організованому педагогічному процесі. Перший шлях збагачує дитину яскравими, заснованими на емоціях уявленнями, другий систематизує враження і підводить до узагальнень.

Збагачення дошкільників певними знаннями про явища і події суспільного життя, поглиблення їх здійснюється під час проведення спостережень та екскурсій, на заняттях з розвитку мови та ознайомлення з навколишнім. Для успішного засвоєння дітьми цих знань важливо визначити систему занять та зміст і кількість пізнавального матеріалу. З метою свідомого оволодіння дітьми знаннями, розвитку їхнього вміння аналізувати, узагальнювати, встановлювати залежність між явищами і подіями необхідно дотримуватися послідовності, поступовості ускладнення матеріалу від заняття до заняття. В цілому це сприяє розвитку розумових здібностей, правильному сприйманню ними навколишньої дійсності, усвідомленню деяких соціальних явищ і подій, моральної сторони дій і вчинків людей.

Неодмінною умовою свідомого й успішного засвоєння пізнавального матеріалу у процесі формування уявлень і початкових патріотичних почуттів є опора на власний досвід дітей. Формування знань потрібно пов’язувати з їх життєвою основою – різноманітним чуттєвим сприйманням образів, що є в дітей. Це допоможе дошкільнятам знаходити опору в знайомих уявленнях про конкретні явища і події навколишнього світу для усвідомлення нових уявлень і понять.

Висновки про рівень сформованості у дітей громадянсько-патріотичних почуттів можна зробити, з’ясувавши ставлення дітей до суспільних подій та явищ і мотиви виконання ними суспільно корисних справ.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв’язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам’ятні дати тощо). З традиціями тісно пов’язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів’я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Таким чином, базовим етапом у формуванні в дітей любові до Батьківщини необхідно вважати накопичення дитиною соціального досвіду проживання у своїй Вітчизні та засвоєння усталених норм поведінки, взаємовідносин.

   

Якщо розглядати патріотизм через поняття «ставлення», можна виділити декілька напрямків:

 1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

 2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

 3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

 4) ставлення до державного устрою.

 

Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо - виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Складні моральні почуття не є вродженими.  Їх треба виховувати і розвивати в процесі всієї навчально-виховної роботи. Вихователь повинен пам’ятати, що в кожній віковій групі всі завдання патріотичного виховання вирішуються одночасно і поєднуються з різноманітною дитячою діяльністю. Успіх патріотичного виховання залежить від правильної організації всього навчально-виховного процесу в дошкільному закладі.

Дошкільний вік – важливий період формування духовності особистості. Саме в цей період закладаються основи формування духовності, почуттів, сприймання світу, усвідомлення свого «Я». Яскраві враження від краси рідної природи, творчої праці людей, героїчних вчинків українського народу сприяють вихованню в дітей любові  до сім’ї, українського народу, до рідної Батьківщини.

Всі учасники педагогічного процесу (батьки, вихователі, держава, суспільство) прагнуть виховати в дитині найважливіші людські чесноти, закласти основи моральності, прагнення до краси та творчості. Повертаючись до педагогічної спадщини, не можливо не згадати слова Софії  Русової: «Бути гарним педагогом – це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки».

Мета дошкільного виховання полягає у тому, щоб сформувати національно свідомого громадянина, патріота, тобто людину, якій притаманні особистісні якості й риси характеру, світогляд та спосіб мислення, почуття, вчинки та поведінка, спрямовані на саморозвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.