ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВІСНИК

З 1 жовтня 2016 р. у Людиппппнському дошкільному закладі «Берізка»

працює консультаційний пункт для батьків, діти яких

не відвідують дошкільний освітній заклад

Завдання консультаційного пункту :

- надання консультативної допомоги батькам (законим представникам) дитини з різних питань виховання, навчання, розвитку та оздоровлення дитини дошкільного віку;

- сприяння соціалізації, комунікації дітей дошкільного віку, що не відвідують дошкільні освітні заклади;

- інформування батьків або осіб, що їх замінюють, про заклади управління освіти , спроможні надати кваліфіковану допомогу дитині згідно індивідуальних особливостей її розвитку;

- навчання батьків практичних навичок та забезпечення їх необхідними методичними матеріалами для здійснення освітнього процесу в умовах сім 'ї;

Консультаційний пункт для батьків, діти яких не відвідують дошкільні освітні заклади, працює за гнучким розкладом, виходячи із запитів батьків, згідно індивідуального графіка роботи спеціалістів.

Для надання фахової допомоги сім’ям працюють такі спеціалісти: завідуюча, вихователь-методист, психолог Людинської ЗОШ, медична сестра, інструктор з фізичного виховання, музичний керівник, вихователі.

Керує Консультаційним пунктом

Завідуюча ДНЗ «Берізка» Годунко Т.С.

Здійснює організаційно-методичне забезпечення

Методисти ДНЗ Мисько А.М., Хомич О.М.

Робота з батьками і дітьми проводиться у груповій та індивідуальній формі. Індивідуальна робота з дітьми організовується в присутності батьків.

Послуги надаються на безкоштовній основі і громадських засадах.

З ´ясувати час відвідування Консультаційного пункту

можна на сайті ДНЗ «Берізка»

Шановні батьки!

З метою виконання Закону України «Про дошкільну освіту», Наказів Міністерства освіти і науки України «Про здійснення соціально-педагогічного патронату» від 17.12.2008 №1/9-811, «Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади» від 04.10.2007 №1/9-583, «Про організацію короткотривалого перебування дітей у дошкільних навчальних закладах» №1/9-577 від 29.07.2011, «Про організацію роботи з дітьми п'ятирічного віку» № 1/9-666 від 27.09.2010, Примірне положення про консультативний центр для батьків або осіб, які їх замінюють і дітей, які виховуються в умовах сім’ї (затверджено Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 30.06.2011 №714) адміністрацією та педагогічним колективом ДНЗ «Берізка» проводяться такі заходи:

• За результатами проведеного обліку створено банк даних дітей від 0 до 6(7)років;

• Складаються списки дітей сільської ради, які не відвідують ДНЗ, але потребують підготовки до школи;

• дітей старших груп, які підуть до 1 класу у наступному навчальному році.

В нашому садочку працює консультативний пункт для батьків,

У нашому садочку працює консультативний пункт

для батьків дітей дошкільного віку, в якому кваліфікованими спеціалістами нашого закладу надаються поради батькам щодо виховання і розвитку дітей дошкільного віку.

Якщо ваша дитина не відвідує дошкільний навчальний заклад, а ви бажаєте дізнатись, як краще виховувати та навчати, дбати про її здоров'я, фізичний розвиток, створити розвивальний простір для дитини в умовах сім’ї, підготовити дитину до вступу до дитячого садка - звертайтесь, будь ласка, за консультаціями, порадами, рекомендаціями у наш дошкільний навчальний заклад «Берізка».

На вас чекають спеціалісти: завідуюча, вихователі-методисти, медична сестра, інструктори з фізичного виховання, музичний керівник, вихователі за наступним графіком:

Графік роботи консультаційного пункту

*Дні тижня*	*Понеділок*	*Вівторок*	*Середа*	*Четвер*	*П'ятниця*
*Час прийому*
14.00-15.00	Завідуюча
14.00-15.00		Методисти
14.00-15.00			Медична сестра
14.00-15.00				Музичний керівник
13.00-14.00		Вихователі		Вихователі
14.00-15.00					Інстр. Фізичного виховання

План роботи консультаційного пункту

на 2021-2022 навчальний рік

№	*Зміст заходів*	*Термін*		*Відповідальний*
І. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА
1.	Підготовка та вивчення нормативно-правової бази з питань дошкільної освіти (накази, листи МОН, обласного та міського управління освіти), підготовка наказу по ЗДО та Положення з організації роботи Консультпункту		Вересень		Директор
2.	Виявлення та облік дітей, які виховуються в умовах сім ї та проживають на території, складання та узгодження списків. Соціально-педагогічний патронат « Дошкільна освіта – всім дітям»: -вивчення соціально- психологічних та педагогічних умов виховання дітей у сім'ях; -створення банку даних про дітей та батьків; -анкетування батьків; -розподіл сімей за категоріями та статусом; -заповнення заявок на консультативну допомогу		Вересень		Вихователь-методист
3.	Підготувати діагностичний інструментарій (анкети, тести)		Вересень		Вихователь-методист
ІІ. МЕТОДИЧНА РОБОТА
1.	Підготовка методичних рекомендацій та порад для батьків з питань розвитку, корекції, навчання та виховання дітей 5-ти річного віку, що виховуються в умовах сім’ї		Вересень-квітень		Вихователь-методист, спеціалісти
2.	Створення інформаційно-методичного банку з проблеми організації роботи з сім’ями дітей, що не відвідують ЗДО		Жовтень		Вихователь-методист
3.	Проведення консультацій, тренінгів для педагогів з метою вдосконалення знань щодо особливостей роботи з дітьми , що не відвідують дошкільний навчальний заклад із різних причин		Вересень Листопад		Вихователь-методист,
4.	Довідкове бюро: - «Виховання самостійності та відповідальності дошкільників» - «Як розвинути у дитини жагу до пізнання нового»		Вересень		Вихователь-методист, вихователі старшої групи
ІІІ. РОБОТА З БАТЬКАМИ
1.	Опитування батьків та анкетування з питань: -організації життєдіяльності дітей в умовах сім’ї; -які форми психолого-педагогічної допомоги потребують у питаннях розвитку та виховання дітей		Вересень Жовтень		Вихователі
2.	Запрошення на Дні відкритих дверей, презентація розвивального середовища, дидактичних посібників, умови для фізичного та пізнавального розвитку		1 раз у квартал		Вихователі
3.	Ознайомлення батьків з нормативно-правовими документами, які регламентують обов’язковість дошкільної освіти		Протягом року		Спеціалісти-консультанти
4.	Консалтингові послуги: Діагностування (експрес-тестування) дітей для виявлення рівня психо-емоційного розвитку, психокорекція дітей психологом; Індивідуальні та групові консультації Рекомендації з досвіду навчання та виховання дітей дошкільного віку з різних розділів програми «Українське дошкілля»		Жовтень- Квітень		Вихователь-методист, спеціалісти
5.	Розробити пам’ятки батькам з різних аспектів організації життєдіяльності дітей		Протягом року		Вихователь-методист
6.	Заочне спілкування з батьками по телефону, листування через сайт ЗДО на актуальні питання навчання, виховання, розвитку дошкільників		Протягом року		Вихователь-методист, вихователі
IV. ЗОВНІШНІ ЗВ’ЯЗКИ
ВЗАЄМОДІЯ ЗІ ШКОЛОЮ
1.	Забезпечити виконання плану заходів з педагогічним колективом ЗЗСО відповідно до Плану взаємодії ЗЗСО та ЗДО		Протягом року		Вихователь-методист ЗДО, заступник директора ЗЗСО
ВЗАЄМОДІЯ З КОНСУЛЬТАЦІЙНИМИ ЦЕНТРАМИ ІНШИХ ОСВІТНІХ ОКРУГІВ
1.	Обмін кращим досвідом організації роботи консультативного пункту (взаємного відвідування) в ЗДО на території сільської ради.		Протягом року		Керівники консультпунктів
2.	Підготовка методичних посібників, пам’яток на допомогу працівникам ЗДО з сім’ями, що виховують дітей 5-ти річок вдома з питань проведення соціально-педагогічного патронату, створенню у ЗДО умов для впровадження варіативних форм здобуття дітьми дошкільної освіти		Протягом року		Вихователь-методист, педагоги

ПЛАН РОБОТИ

консультативного пункту для батьків

в ЗДО на 2021/2022 н.р.

№ з/п	Заходи	Термін	Відповідальний
1	«Особлива місія дошкільної освіти»	вересень	Завідувач ЗДО
2	«Особистісний розвиток дітей – спільна справа батьків та педагогів»	вересень	Вихователь
3	«Відповідальність батьків за ненадання інформації про здоров’я дитини»	вересень	Старша медсестра
4	«Що не можна забороняти дитині»	жовтень	Вих-методист
5	«Батькам про цінність сюжетної гри. Ейдетичні вправи для пам’яті й уяви»	жовтень	Вихователь
6	«Як створити розвивальне середовище?»	жовтень	Вих-методист
7	«Який вид спорту обрати для дитини?»	листопад	Інструктор з ФК
8	«Як навчити дитину швидко і міцно запам’ятовувати інформацію»	листопад	Вихователь
9	«Безпека дитини: компетентнісний підхід»	листопад	Вих-методист
10	«Як формувати правильну харчову поведінку дитини»	грудень	Медична сестра
11	«Чому змінюється поведінка дитини після дитячого садка»	грудень	Вихователь
12	«Виступати чи не виступати – святкова епопея»	грудень	Музкерівник
13	«Як організувати цікавий відпочинок разом з дитиною»	січень	Інструктор з ФК
14	«Безпека взимку»	січень	Вих-методист
15	«Життя за розкладом, або навіщо дитині розпорядок дня»	січень	Вихователь
16	«Педагогічні уявлення батьків: як не нашкодити дитині»	лютий	Вих-методист
17	«Становлення мовленнєвої особистості дитини»	лютий	Вихователь
18	«На яких піснях виховувати дітей»	березень	Музкерівник
19	«Готовність дитини до НУШ»	березень	Завідувач ЗДО
20	«Як сформувати в дитини адекватну самооцінку»	березень	Вихователь
21	«Взаємозв'язок психічного та фізичного здоров'я дитини»	квітень	Вих-методист
22	«Чого вчиться дитина в сім’ї»	квітень	Вихователь
23	«Як доглядати за іграшками вдома»	квітень	Вихователь
24	«Художнє слово – чинник розвитку активного мовлення дітей раннього віку»	травень	Вихователь
25	«Формування морально здорової особистості в ході спільної діяльності дорослого з дитиною»	травень	Вих-методист

План роботи консультаційного пункту

на 2020-2021 навчальний рік

№	Зміст заходів	Термін	Відповідальний
І. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА
1.	Забезпечити наявність нормативної бази з питань дошкільної освіти (накази, листи МОН, обласного та міського управління освіти), підготовка наказу по ДНЗ та Положення з організації роботи Консультпункту	Вересень	Директор
2.	Виявлення та облік дітей ,які виховуються в умовах сім ї та проживають на території, складання та узгодження списків. Соціально-педагогічний патронат « Дошкільна освіта – всім дітям»: -вивчення соціально- психологічних та педагогічних умов виховання дітей у сім'ях; -створення банку даних про дітей та батьків мікрорайону; -анкетування батьків; -розподіл сімей за категоріями та статусом; -заповнення заявок на консультативну допомогу	Вересень	Вихователь-методист
3.	Підготувати діагностичний інструментарій (анкети, тести, експрес-діагностики)	Вересень	Вихователь-методист
ІІ. МЕТОДИЧНА РОБОТА
1.	Підготовка методичних рекомендацій та порад для батьків з питань розвитку, корекції, навчання та виховання дітей 5-ти річного віку, що виховуються в умовах сім’ї	Вересень-квітень	Вихователь-методист, спеціалісти
2.	Створення інформаційно-методичного банку з проблеми організації роботи з сім’ями дітей, що не відвідують ЗДО	Жовтень	Вихователь-методист
3.	Проведення консультацій, тренінгів для педагогів з метою вдосконалення знань щодо особливостей роботи з дітьми , що не відвідують дошкільний навчальний заклад із різних причин	Вересень Листопад	Вихователь-методист,
4.	Довідкове бюро: - «Виховання самостійності та відповідальності дошкільників» - «Як розвинути у дитини жагу до пізнання нового»	Вересень	Вихователь-методист, вихователі старшої групи
ІІІ. РОБОТА З БАТЬКАМИ
1.	Опитування батьків та анкетування з питань: -організації життєдіяльності дітей в умовах сім’ї; -які форми психолого-педагогічної допомоги потребують у питаннях розвитку та виховання дітей	Вересень Жовтень	Вихователі
2.	Запрошення на Дні відкритих дверей, презентація розвивального середовища, дидактичних посібників, умови для фізичного та пізнавального розвитку	1 раз у квартал	Вихователі
3.	Ознайомлення батьків з нормативно-правовими документами, які регламентують обов’язковість дошкільної освіти	Протягом року	Спеціалісти-консультанти
4.	Консалтингові послуги: Діагностування (експрес-тестування) дітей для виявлення рівня психо-емоційного розвитку, психокорекція дітей психологом; Індивідуальні та групові консультації Рекомендації з досвіду навчання та виховання дітей дошкільного віку з різних розділів програми «Українське дошкілля»	Жовтень- Квітень	Вихователь-методист, спеціалісти
5.	Розробити пам’ятки батькам з різних аспектів організації життєдіяльності дітей	Протягом року	Вихователь-методист
6.	Заочне спілкування з батьками по телефону, листування через сайт ЗДО на актуальні питання навчання, виховання, розвитку дошкільників	Протягом року	Вихователь-методист, вихователі
IV. ЗОВНІШНІ ЗВ’ЯЗКИ
ВЗАЄМОДІЯ ЗІ ШКОЛОЮ
1.	Забезпечити виконання плану заходів з педагогічним колективом ЗЗСО відповідно до Плану взаємодії ЗЗСО та ЗДО	Протягом року	Вихователь-методист ЗДО, заступник директора ЗЗСО
ВЗАЄМОДІЯ З КОНСУЛЬТАЦІЙНИМИ ЦЕНТРАМИ ІНШИХ ОСВІТНІХ ОКРУГІВ
1.	Обмін кращим досвідом організації роботи консультативного пункту (взаємного відвідування) в ЗДО на території району.	Протягом року	Керівники консультпунктів
2.	Підготовка методичних посібників, пам’яток на допомогу працівникам ЗДО з сім’ями, що виховують дітей 5-ти річок вдома з питань проведення соціально-педагогічного патронату, створенню у ЗДО умов для впровадження варіативних форм здобуття дітьми дошкільної освіти	Протягом року	Вихователь-методист, педагоги

План консультацій для батьків

консультаційного пункту

на 2020 – 2021 навчальний рік

№	Форма роботи	Тематика	Відповідальний	Термін
1	Консультація	Коли починається розвивати особистість	методист, вихователь	Вересень
2	Консультація	« Рухлива гра - дієвий та цікавий спосіб фізичного розвитку дитини»	методист, вихователь	Вересень
3	Консультація	« Як допомогти дитині добре поводитися».	вихователь	Жовтень
4	Консультація	« Конструктивно- будівельна діяльність як засіб розвитку активного словника»	методист, вихователь	Жовтень
5	Консультація	«Розвиваємо мовлення з колиски»	вихователь	Листопад
6	Практичне навчання	«Значення ранкової гімнастики для здоров’я та самопочуття дитини»	інструктор з фізкультури	Листопад
7	Практичне навчання	« Роль сім’ї у розвитку мовлення дитини»	вихователь- методист	Грудень
8	Консультація	«Дитина і телевізор»	методист	Грудень
9	Консультація	«Дітей навчаємо – математику вивчаємо»	вихователь	Січень
10	Консультація	«Сучасна дитина у світі казки»	вихователь- методист	Січень
11	Консультація	«Змістовне та цікаве дозвілля дитини вдома»	вихователь	Лютий
12	Практичне навчання	«Роль батька, роль матері у вихованні дитини»	вихователь- методист	Лютий
13	Консультація	«Казка як засіб соціально-морального виховання, розвитку словесної творчості»	вихователь	Березень
14	Консультація з практичним показом	«Як навчити дитину розповідати та складати розповіді?»	вихователь- методист	Березень
15	Рекомендації	«Граємо разом з дітьми. Математика на кухні»	вихователь- методист	Квітень
16	Консультація	«Сімейні традиції – важливий засіб виховання».	вихователь- методист	Квітень
17	Консультація з практичним навчанням	«Значення та методи і прийоми трудового виховання в сім’ї»	вихователь	Травень
18	Консультація	«Дошкільник напередодні шкільного життя»	методист, вихователь	Травень

План роботи консультаційного пункту

на 2019-2020 навчальний рік

№ *п/п*	*Зміст заходів*	*Термін*	*Відпові-дальні*
	I. ОРГАНІЗАЦІЙНО- ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА
1.	Підготовка та вивчення нормативно- правової бази (Наказ МОН України від 30.06.2011р. № 714 , Листи МОН, обласного та міського управління освіти) , підготовка Наказу по ДНЗ та Положення з організації роботи Консультативного пункту	Вересень	Завідувач
2.	Виявлення та облік дітей ,які виховуються в умовах сім ї та проживають на території, складання та узгодження списків. Соціально-педагогічний патронат « Дошкільна освіта – всім дітям»: -вивчення соціально- психологічних та педагогічних умов виховання дітей у сім'ях; -створення банку даних про дітей та батьків мікрорайону; -анкетування батьків; -розподіл сімей за категоріями та статусом; -заповнення заявок на консультативну допомогу	Вересень	Завідувач, м/с, вихователі-методисти
3.	Затвердження розкладу роботи Консультативного пункту, складу спеціалістів- консультантів та графіку їх діяльності.	Вересень	Завідувач
4.	Аналіз результативності проведеної роботи за рік.	травень	Завідувач
5.	Систематизація та узагальнення досвіду роботи за рік.	травень	Завідувач
	*II. МЕТОДИЧНА РОБОТА*
1.	Підготовка методичних рекомендацій та порад для батьків з питань розвитку , корекції, навчання та виховання дітей дошкільного віку, що виховуються в умовах сім ї.	З жовтня по квітень	Вихователі
2.	Створення інформаційно - методичного банку з проблеми організації роботи з сім’ями дітей , що не відвідують ДНЗ.	Жовтень	Вихователі
3.	Організація теоретичних та практичних семінарів з освоєння педагогами інтерактивних технологій всебічного розвитку та корекції дітей. - «Організація активної взаємодії з батьками - «Проблемні діти та особливості їх підготовки їх до шкільного навчання »	Листопад Жовтень Березень
4.	Довідкове бюро: - « Планування роботи з батьками різних соціальних категорій» - « Форми та зміст роботи з батьками, діти яких готуються до школи»	Жовтень Березень	Завідувач
	*III. РОБОТА З БАТЬКАМИ*
1.	Опитування батьків та анкетування з питань: організації життєдіяльності дітей в умовах сім ї які форми психолого-педагогічної допомоги потребують у питаннях розвитку та виховання дітей	До 10.10	Вихователі
2.	Запрошення на Дні відкритих дверей у вікових групах: презентація розвивального середовища дидактичні посібники, умови для фізичного та пізнавального розвитку	1 раз у квартал	Вихователі
3.	Діагностування рівня та особливостей розвитку дітей (індивідуально)	За потре-бою
4.	Пам 'ятки батькам з різних аспектів організації життєдіяльності дітей	На протязі року	Методист
5.	Заочне спілкування з батьками по телефону, листування через сайт ДНЗ: Що дитина повинна знати та вміти , готуючись до шкільного життя. Портрет майбутнього школярика Як здійснювати розвиток дитини дошкільного віку за 7 базовими лініями. Навіщо і як виховувати морально – етичні якості вашої дитини.	На протязі року	Методист Вихователі

ПЛАН КОНСУЛЬТАЦІЙ

для батьків в ДНЗ «Берізка»

на 2019/2020 н.р.

№ з/п	Заходи	Термін
1	«Особлива місія дошкільної освіти»	вересень
2	«Насильство в сім’ї не злочин? Ламаємо стереотипи»	вересень
3	«Відповідальність батьків за ненадання інформації про здоров’я дитини»	вересень
4	«Молодий педагогі і батьки, або Авторитет не залежить від віку»	жовтень
5	«Дитяча праця в сім’ї: за чи проти?»	жовтень
6	«Як організувати сон дитини вдома»	жовтень
7	«Який вид спорту обрати для дитини?»	листопад
8	«Формування світогляду дитини в умовах сімейного виховання»	листопад
9	«Безпека дитини: компетентнісний підхід»	листопад
10	«Як формувати правильну харчову поведінку дитини»	грудень
11	«Як вдома розвивати здібності дитини»	грудень
12	«Виступати чи не виступати – святкова епопея»	грудень
13	«Дошкільний заклад, батьки та школа: форми ефективної взаємодії»	січень
14	«Проведення фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми вдома»	січень
15	«Загартування організму дитини за допомогою занять з плавання»	січень
16	«Не пропустіть дитинство свого малюка»	січень
17	«Педагогічні уявлення батьків: як не нашкодити дитині»	лютий
18	«Як сформувати у дитини адекватну самооцінку»	лютий
19	«На яких піснях виховувати дітей»	березень
20	«Готовність дитини до НУШ»	березень
21	«Світ дитини у вимірі математики»	березень
22	«Взаємозв'язок психічного та фізичного здоров'я дитини»	квітень
23	«Коли, чому та як навчати грати дошкільнят»	квітень
24	«Як доглядати за іграшками вдома»	квітень
25	«Як навчити дитину швидко і міцно запам’ятовувати інформацію»	травень
26	«Базові якості майбутнього школяра»	травень

Батькам про цінність сюжетної гри

Ейдетичні вправи для пам’яті й уяви

Провідна діяльність у дошкільному віці — ігрова. Саме в грі діти набувають пізнавального, чуттєвого, емоційного досвіду, вчаться діяти за правилами, творчо мислити й швидко реагувати на зміну умов. Слушно говорять, що гра — це школа думки, почуттів і волі. В ігровій діяльності не лише проявляються, а й формуються й розвиваються психічні процеси: мислення, мовлення, увага, уява, пам’ять, воля; базові риси особистості: самостійність, товариськість, щирість, дружелюбність, доброта тощо.

Найхарактернішим видом ігрової діяльності дошкільнят є сюжетно-рольова гра, у якій вони моделюють і відтворюють своє бачення світу дорослих. Крім того, в таких іграх діти отримують можливість застосовувати набуті знання, вміння й навички на практиці, в ситуаціях, наближених до реального життя. Так, у грі «Магазин» діти вправляються у лічбі, пізнають номінали грошей. У грі «Зоопарк» — закріплюють знання про диких тварин, правила поведінки в громадських місцях. У кожній сюжетно-рольовій грі діти вчаться спілкуватися, будувати стосунки зі своїми однолітками. Без такого досвіду дітям буде складно пристосуватися до шкільного життя, почуватися впевнено у товаристві однокласників.

Сюжетно-рольова гра — образна гра за певним задумом дітей, який розкривається у розіграних подіях та ролях.

Такі ігри пов’язані зі сферою людської діяльності й людських стосунків. Вдаючись до них, діти намагаються по-своєму відтворити дії, взаємини дорослих, створюючи спеціальні ігрові ситуації.

Деякі сюжети цікаві як молодшим, так і старшим дошкільникам (наприклад, ігри на побутові теми). Спершу виникають ігри з побутовими сюжетами, потім — ігри на теми праці, і нарешті — ігри суспільної тематики.

Протягом дошкільного дитинства ігри стають тривалішими. Якщо молодші дошкільнята розігрують один сюжет протягом 10-15 хв., то діти середньої групи — 40-50 хв., а старші дошкільнята — кілька годин і навіть днів, збагачуючи гру новим змістом завдяки поглибленню й розширенню знань, розвитку мислення, уяви.

У грі дитина навчається, розвивається й формується як особистість. Ігрова система покращує сприймання та відтворює інформацію, спираючись на властиве кожній людині вмінні уявляти та фантазувати. Саме цим вимогам відповідає навчання за допомогою ейдетики.

Ейдетика – наука, яка вчить запам’ятовувати інформацію через світ образів.

Від народження ми активно пізнаємо навколишній світ через відчуття. Зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові враження виникають повсякчас, залишають глибокий слід у нашій уяві та пам’яті, складаються у цілісну картину і використовуються нами довільно та мимовільно.

Жоден предмет, об’єкт чи явище дійсності ми не сприймаємо якимось одним з органів чуття. Милуючись трояндовим кущем, ми водночас вдихаємо аромат квітів, чуємо тихий шелест листочків на вітрі, відчуваємо пальцями ніжність оксамитових пелюсток. Усі знають східне прислів’я: «Скільки не кажи «халва», у роті солодше не стане». Але, уявивши халву, ми відчуваємо і її смак, і запах. За таким самим принципом у музикантів духового оркестру, перед якими їдять лимон, виділяється слина, тому забиваються мундштуки і музика припиняється. Усе це відбувається завдяки синестезії – співвідчуттю, синтезу відчуттів, що виникають не лише в органі, на який діє подразник, але й одночасно в іншому органі чуття.

Таким чином, завдяки здатності до синестезії людська уява може відтворювати всі супутні відчуття, що виникають під час сприймання певного об’єкта.

Як з’ясувалося під час досліджень та експериментів, синестезію супроводжує не тільки стовідсоткове пригадування; завдяки їй можлива також корекція настрою та фізичного самопочуття!

Тому, коли говоримо про використання прийомів ейдетики, маємо на увазі активізацію не лише зорової фантазії, а й фантазії інших відчуттів.

Займатися з дитиною, використовуючи ейдетичні вправи можна з 3-4-х років. Важливо, щоб дитина сама проявляла зацікавлення до занять – тоді і наука ейдетикадля дітейпіде на користь. Найважливіша умова – це бажання дитини і її радісний настрій під час навчання. Ніколи не змушуйте дитину займатися проти її волі.

Наведемо кілька вправ, які напевно сподобаються дітям, а батьки зможуть придумати щось своє на їх основі.

ВПРАВА ДЛЯ НАЙМОЛОДШИХ. Запропонуйте дитині перед тим, як вийдете на прогулянку, назвати всі деталі гардеробу, які їй знадобляться. Називати їх потрібно саме в послідовності вбирання. Коли виконуватимете цю вправу вперше, одяг дитині можна показати, проте наступного разу малюк зможе розповісти про нього просто з уяви. Цей момент і є визначальним для тренування пам’яті.

РОЗВИТОК ЗОРОВОЇ ПАМ’ЯТІ. Придбайте кілька наборів з картками, на яких зображені різні предмети та істоти – тварини, птахи, посуд тощо. Запропонуйте дитині вибрати 10 карток та, дивлячись на них, скласти оповідання, у якому слід згадати усі 10 зображень. Така вправа сприятиме розвитку не лише пам’яті, а й мовлення.

СЛІДОПИТ

Загадайте який-небудь предмет, який знаходиться у вашому з малюком полі зору. Нехай дитина спробує відгадати, задаючи навідні запитання. Щоб дитина краще зрозуміла правила гри, можна помінятися з нею ролями: нехай спочатку він сам загадає предмет, а Ви будете задавати питання.

РОЗВИТОК ОБРАЗНОГО МИСЛЕННЯ. Назвіть дитині будь-яких 5 слів (згодом кількість збільшуйте) і складіть з ними речення. Чим фантастичнішим воно буде, тим швидше дитина запам’ятає запропоновані слова. До прикладу: ворона, дзеркало, сережки, вовк, каша. «Ворона дивилася у дзеркало, милуючись сережками, а потім запросила у гості вовка й пригостила його кашею».

ЗАПАМ’ЯТОВУЄМО ЦИФРИ. Для того, щоб дитина легко запам’ятала цифри, слід пов’язати їх вигляд з тим чи іншим образом або асоціацією. Наприклад, цифра «4» схожа на перекинутий стілець, «8» – на окуляри або два бублики. Цифру «2» можна асоціювати з лебедем, «6» – з навісним замком, «7» – з кочергою тощо.

ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ. Для запам’ятовування тексту використовують піктограми – малюнки, які містять певну інформацію. Наприклад: «У білочки день народження, до неї прийдуть гості (малюнок торта зі свічкою). Вона захотіла спекти торт, але у неї закінчилося борошно (перекреслений мішечок). Вона пішла у магазин, але він був зачинений (навісний замок)». Розглядаючи свої малюнки, дитина пригадає зміст тексту.

ЗАПАМ’ЯТОВУЄМО РУХИ. Вигадайте послідовність простих рухів, домовившись, що це таємничий танець улюбленої героїні (чи героя). Роблячи крок уперед, вона підходить до вікна, далі, побачивши, що прилетів дракон, робить три кроки назад, далі – два кроки праворуч, щоб дійти до шафи, та присідає, щоб сховатися тощо. Головне – щоб дитина повторювала рухи у певній послідовності, тренуючи пам’ять та увагу.

РОЗВИТОК УВАГИ. Розкладіть на столі перед дитиною картки, уважно розгляньте з ним малюнки. Потім попросіть малюка відвернутися, а Ви тим часом приберіть одну картку зі столу і змініть розташування інших. Коли дитина повернеться, їй належить дізнатися, яка картка зникла.

ІГРИ, ЩО РОЗВИВАЮТЬ СПРИЙНЯТТЯ ЗАПАХІВ. Розкладіть по сірникових коробочках пахнучі спеції, трави, каву, продукти. Попросіть малюка по запаху вгадати, що в коробочці. Можна урізноманітнити завдання – зробити по 2 коробочки з однаковим вмістом і дати завдання по запаху знайти коробочки з однаковим наповненням, не відкриваючи їх.

На додаток можна попросити дитину описати запах або, якщо завдання виявиться складним, розкажіть їй самі. Наприклад, запах часнику – різкий і гострий, а запах лимона – свіжий і бадьорить.

ІГРИ НА РОЗВИТОК СЛУХОВОГО СПРИЙНЯТТЯ.

– Що так звучить?

Покажіть дитині по черзі предмети і музичні інструменти, які можуть видавати звуки і сховайте їх у коробку. Далі видайте звук одним з предметів і попросіть малюка назвати, який предмет так звучить.

– Звуки навколо нас

Сядьте зручніше, закрийте очі і 10-15 хвилинок слухайте з малюком всі звуки навколо вас.

– Хто в будиночку живе?

Візьміть коробку – це буде будиночок. Покладіть в неї тварин або картки з їх зображеннями. Попросіть малюка сказати, хто в будиночку живе. При цьому Вам потрібно видавати звуконаслідувальні звуки тварин: мяу, гав, му-му.

Ейдетика для дітей, може стати відмінною основою і прекрасною підготовкою до школи і дорослого життя. Подумайте про це!

Особистісний розвиток дітей – спільна справа батьків та педагогів

Батьки віддають дитину до дитячого садка з надією, що вона потрапить до рук розумного, чуйного, гуманного вихователя. Та цього замало. Лише під час спільної узгодженої діяльності вихователів і батьків можна говорити про успіх виховної роботи.

Оскільки переважна більшість батьків не має належної психолого-педагогічної підготовки, вихователь повинен виступати, з одного боку, з'єднувальною ланкою між закладом дошкільної освіти та сім’єю, а з іншого — організатором зростання педагогічної культури батьків.

Підпедагогічною культурою батьківрозуміється їх підготовленість, розвиток тих якостей особистості, які відбивають ступінь їхньої зрілості як вихователів і проявляються в процесі сімейного й суспільного виховання дітей.

Провідним компонентом педагогічної культури батьків є їхня педагогічна підготовленість, що характеризується певною сумою психолого-педагогічних, фізіолого-гігієнічних і правових знань, а також уміннями й навичками батьків, виробленими в процесі практики виховання дітей. Досить важливо при цьому й відношення батьків до виховання. Відповідальне відношення до батьківських обов’язків, бажання якнайкраще виховати своїх дітей - невід'ємна складова частина педагогічної культури батьків.

Зміни, що відбуваються останнім часом в системі освіти, її варіативність, інноваційні програми обумовили необхідність пошуку рішення проблем взаємодії дошкільного закладу з родиною.

Практики й дослідники виявили й сформулювали в цьому зв’язку наступніпротиріччя:

1. Між правами й обов'язками батьків і невмінням ними користуватися.

2. Між потребою батьків на освітні послуги й відсутністю умов їхнього надання.

3. Між прагненням батьків до активної діяльності в дошкільному закладі й строго регламентованим характером діяльності закладу.

4. Між низьким рівнем педагогічної культури й недостатніх знань основ психології батьками й відсутністю систем навчання їх у дошкільних закладах.

Зміцнення й розвиток тісного зв'язку і взаємодії різних соціальних інститутів (дошкільний заклад, родина, суспільство) забезпечують сприятливі умови для життя й виховання дитини, формування основ повноцінної, гармонійної особистості.

Батьки й педагоги повинні стати партнерами, активними співучасниками великого творчого процесу виховання дітей, що дозволить реалізувати виховну мету дошкільного закладу.

Співробітництво педагогів і батьків дає можливість краще пізнати дитину, подивитися на неї з різних позицій, побачити в різних ситуаціях, а отже, допомогти в розумінні її індивідуальних особливостей, розвитку здатностей дитини, у подоланні її негативних вчинків і проявів у поведінці, формуванні ціннісних життєвих орієнтацій.

Переважна частина батьків - не професійні вихователі. Вони не мають спеціальних знань у сфері виховання й освіти дітей, нерідко зазнають труднощів у встановленні контактів з дітьми. Педагоги й батьки повинні разом шукати найбільш ефективні способи вирішення цієї проблеми, визначати зміст і форми педагогічної освіти в цьому напрямку.

Від народження і до вступу до школи дитина долає ряд важливих етапів. У цей період закладаються основи її психічного здоров'я, характеру, здібностей, особливості самосвідомості тощо. Досягнення у психічному та особистісному розвитку є передумовою для гармонійного розвитку дитини на наступних етапах. За несприятливих умов виникають передумови для формування слабкості «Я», неспроможності, для невротичної поведінки у шкільному та дорослому віці. Усе це вимагає значних і послідовних зусиль рідних дитині людей, вихователів закладів дошкільної освіти, практичних психологів щодо забезпечення сприятливих умов для розвитку дитини.

Щоб найкраще, найвідповідальніше підійти до виховання дитини, батьки разом з вихователями повинні збудувати свої стосунки на принципах взаємної поваги, розуміння важливості один для одного і усвідомлення того, що таке партнерство має бути довготривалим і корисним. Вихователь та батьки повинні діяти в інтересах дитини, приймати рішення стосовно її виховання та навчання, створювати для неї належні умови.

Від того наскільки ці взаємовідносини будуть узгоджені, настільки залежить успіх формування особистості в цілому. Взаємодія в педагогічному процесі сім’ї та дошкільного закладу здатна сформувати індивідуальність, активізувати особистий творчий потенціал не тільки дитини, але й педагогів та батьків.

Коріння кожної особистості лежить у дитинстві, і насамперед, у сім’ї. Саме в родині встановлюються перші зв’язки людини зі світом, утверджується довіра до нього, створюється найкраща можливість забезпечити гармонію в системі «дитина – навколишній світ – дитина», розкрити здібності особистості.

Малюк розвивається за законами природи, яка й наділяє його внутрішніми потенціями – своєрідними енергетичними джерелами розвитку, що позначаються на його поведінці та різноманітній діяльності.

Сім’я формує певний спосіб життя, свою мікроструктуру, впливаючи таким чином на потреби, соціальну активність, психічний стан особистості.

Сім’я – перша школа морального зростання

Один з важливіших чинників, що мотивують розвиток дитини в дошкільні роки, бажання наслідувати старших, прагнути подорослішати. Тож наслідування, насамперед близьких людей, і є основним механізмом навчання в цей період. З якогось моменту в дитині ніби співіснують двоє людей: вона сама і дорослий - і саме їхня внутрішня взаємодія є чи не найбільшим стимулом її саморозвитку. Здатність відчувати іншу людину розвивається від самого початку життя немовляти. Вже за кілька днів після народження воно безпомилково вирізняє маму з-поміж інших людей.

Дитина народжується потенційно доброю, потребує захищеності, тепла, любові, ці потреби пробуджуються й розкриваються в спілкуванні в умовах безмежної батьківської любові.

Батьки вводять сина чи доню у світ своєї любов’ю. Саме через стосунки з ними, пройняті ласкою й ніжністю, дитина усвідомлює свою захищеність, упевнюється, що її люблять, дбають про неї. Водночас, психологічний супровід розвитку дитини корисно і для батьків. Дії дітей у відповідь на любов тата й мами поглиблюють у дорослих усвідомлення власної значущості й відповідальності за малюка. У такій атмосфері родинно-батьківської любові в дітей формується і поступово збагачується гама позитивних переживань, ставлень до близьких людей, вони вперше усвідомлюють сенс добро творчості.

Що посієш, те й пожнеш

Первинний спосіб взаємодії малюка з оточенням – емоційний, і проявляється він за довго до оволодіння мовленням. Це важлива передумова вироблення способів регулювання поведінки впродовж усього життя особистості. У перші роки важливо забезпечити дитині можливість набути повноцінний емоційний досвід, і передусім – переживати соціальні емоції. Здебільшого дорослі не дослухаються до оцінки дітьми ситуацій жорстокості, брехні, шахрайства, що демонструються у фільмах та комп’ютерних іграх, в яких ці ситуації рідко засуджуються, а часом навіть презентуються як вдалі шляхи досягнення мети. Наслідки негативних змін у сучасному житті не баряться. Варто лише згадати передачі на кшталт «Кумирів і кумирчиків», чи виступи дошкільнят у конкурсах «Крок до зірок», де маленькі, по-дорослому причепурені дівчатка співають дорослі хіти про кохання, імітуючи відверто сексуальні рухи низькопробних співачок. А із зали за цим спостерігають батьки, надзвичайно щасливі й горді за своїх донечок. Вони зовсім не замислюються над тим, як спотворюють душі їхніх дітей виступи в такому форматі.

Те, що у житті дитині в перші, такі важливі роки головне місце посіла сучасна мода дорослих, а не дитяча субкультура – питання культури дорослих. Показово, що в народній падагогіці чітко проглядається заборона на виконання дітьми ліричних пісень про кохання чи незрозумілих їм патріотичних пісень. Натомість дитячий репертуар з давніх-давен охоплював образи всіх предметів та явищ, які дитина спостерігає навколо себе, які розуміє і з якими спілкується (дощик та вітерець, сонечко й хмаринка, бджілка, метелик, бабка, котик і півник, зайчик та лисичка тощо). Мелодика таких пісень природно викликає в дитини позитивні емоції. Маємо замислитися: надто багато втрачаємо, залишаючи на поличках історії дитячий фольклор, дитячі музичні інструменти, ігри з речитативами й піснями тощо.
Усіх нас жахають ситуації, коли маленькі діти стають легкою здобиччю злочинців, або ще гірше – коли насильство чинять самі діти. А первинні причини таких поведінкових збочень слід шукати саме в родинному вихованні, адже у ньому мають закладатися основи ціннісних орієнтацій, зокрема й морально-етичних.

Варто було б узяти за основу пророче звернення Миколи Пирогова: «Вам, матері, моя порада. Замість посилати своїх дітей на театральну й банальну сцену, ходіть самі за лаштунками дитячого життя! Спостерігайте звідси за їхніми першими словами й першими порухами душі; спостерігайте їх тут і тоді , коли вони повернуться до вас стомлені грою й завжди готові знову гратися …»

Гуманізувати взаємини з дитиною

Виховний вплив сім’ї первинний. Процес виховання в ній значно природніший, ніж у дошкільному закладі: тут дитина має більшу можливість бути суб’єктом діяльності, ніж у колективні дитсадка. Тож, щоб побудувати повноцінний виховний процес у дошкільному закладі, педагоги мають змінити свою позицію стосовно сім’ї – бачити в ній найголовнішого партнера.

Без найтіснішого узгодження з родиною своїх вимог та виховних дій, особистісного суб’єктивного ставлення до дитини годі сподіватися на успіх. А мета ставиться саме така – гуманізувати суб’єкт-суб’єктні взаємини дорослого і дитини, розкрити малюкові смислове наповнення його індивідуального ціннісного простору та допомогти знайти в соціальному світі своє місце як активного суб’єкта. Без цього неможливо прищепити дитині базові цінності.

Дитинство – особливий світ, у якому малюк живе своїм уявленнями про добро і зло, честь і гідність. У нього виробляються власні критерії краси, що є основою людяності. Так, уявлення виникають і закріплюються на основі відповідних уявлень батьків, крізь призму яких дитина дивиться на світ. Саме взаємини з батьками формують у душі дитини ідеал, з яким вона зіставляє свої думки, вчинки. Але так буває лише за умови, що батьки від початку життя своїх синів та донечок якомога на довше стають їхніми найближчими друзями, однодумцями й партнерами. Емоційні взаємини між близькими дорослими і дитиною, розуміння внутрішнього світу малюка, емпатійне ставлення – головний засіб і неодмінна умова повноцінного духовного розвитку особистості.

Малюкові потрібен не просто дорослий, а саме значущий для нього, такий, що любить його. Не забороняє, не обмежує, а дає свободу; не бореться з негативними проявами поведінки дитини, а заохочує позитивні; не пригнічує, а запитує, радить і радиться, поділяє з нею й радість і прикрощі.

Виховувати добром

Схильність чинити добро чи зло не притаманна дитині від природи – вона виробляється в процесі життя. Це – основа людської культури, й закладається вона від народження (якщо не з моменту зачаття), формуючись протягом перших семи років дитинства. У вихованні юної душі важливий принцип: інтерпретуючи для дитини події та явища навколишньої дійсності, дорослий має робити акцент на проявах добра. Та важливішими за слова є справа, адже лише сприймаючи і спостерігаючи реальні прояви добротворення, дитина набуває здатність творити добро.

Традиційними звичками є поради виховувати дітей на позитивних прикладах, оберігати їх від споглядання горя, неприємних подій тощо. Але це не означає, що маля має бути лише споживачем добра. Слід учити його бачити прояви добра у житті й виробляти відповідне ставлення до нього. Саме вчити і виробляти, учити дивитися і помічати добро в буденному, викликати позитивні реакції на добрі вчинки й прищеплювати звичку (як основу потреби ) робити щось добре для рідних, друзів, знайомих і незнайомих людей.

Не варто сподіватися, що дитина сама засвоїть основи добра, якщо живе у культурній сім’ї. Цією здатністю від природи наділені лише одиниці, більшості дітей потрібна емоційна наука. Це і є родинна школа добра, де дітей навчають шанувати, любити не на словах, здійснюючи конкретні вчинки.

Формувати здатність творити добро

Важливо виробити в дитини навички розпізнавання та регулювання своїх емоцій, насамперед негативних. Доречні розмови про те, що в тих чи інших обставинах відчуває дитина, інші учасники подій. Приводом для таких бесід мають бути різноманітні ситуації, в які потрапляє дитина, спілкуючись з рідними у колі сім’ї, з однолітками в дитячому садку чи на прогулянці. Корисно аналізувати ситуації, описані в літературних творах і взяті з реального життя. Головне – давати дитині можливість вільно висловлювати свою оцінку, своє ставлення, розуміння.

Свою ж думку слід висловлювати чітко, зрозуміло, пояснюючи її. Важливо навчити дитину замислюватися над власним внутрішнім станом у певні моменти, розуміти причини його виникнення та наслідки, спокійно описувати свій почуття, добирати потрібні визначення, синоніми. Так поступово дитина навчається розуміти емоційний стан інших людей, співвідносити його з певною ситуацією. Цей досвід і має стати основною для вироблення вміння регулювати свою поведінку, для засвоєння
скажімо, правила: «Мене дражнять, а я не дражнюся». Формування в дітей здатності творити добро, переростання її у потребу та цінність потребує від дорослих певних вольових зусиль. Саме воля, робота душі допомагають боротися проти зла.

Не забуваймо: серце дитини черствіє дуже швидко, варто лише кілька разів знехтувати благородними пориваннями дитячої душі, не помітити їх. Але й на добро дитяче сердечко відгукується миттєво. Досить лише постійно підтримувати його паростки у дитячій душі, і незабаром відчуємо – дитина стає чутливою до добра, адекватно реагує на прояви зла.

Щоб утвердити добро, треба докласти значних зусиль, зуміти запалити в дитячій душі незгасний вогник – усвідомлення краси людського життя й людських стосунків. А зло легко утверджується саме, досить лише байдуже ставитися до дитячих турбот, вчасно не показати приклади добрих вчинків .

Виховувати осмислену поведінку

Дитина – суб’єкт власної діяльності, її активність і свобода взаємодіють із суб’єктністю та активністю дорослих. Відомо: осмислена соціальна поведінка закріплюється у дитини лише тоді, коли вона навчається ставити себе на місце іншого, коли свобода її поведінки стає усвідомленим вибором. Вона проявляється в ініціативній діяльності малюка, який самостійно обирає шляхи й способи досягнення мети. Свобода проявляється у вільному волевиявленні, і ця здатність чітко проглядається в поведінці вже старших дошкільнят. Осмисленість вибору дитини у цей період уже переконливо мотивується готовністю дотримуватися загальновизнаних цінностей.

Умова виховання вільної поведінки – суб’єкт-суб’єктне розвивальне спілкування, насичене любов’ю, розумінням, терпимістю у різних видах партнерської діяльності. В період дошкільного дитинства вкрай важливо розвивати довільність в емоційній сфері, пам’ятаючи, що психологічний механізм емоційної довільності пов’язаний з розвитком уяви, передусім в ігровій діяльності.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

ЩОДО РОБОТИ ДИТИНИ ЗА КОМП'ЮТЕРОМ

Щоб робота дитини за комп'ютером не завдавала шкоди її здоров'ю, дотримуйтеся таких рекомендацій.

Робоче місце дитини

Комп'ютерний стіл та стілець за розміроммають відповідати зросту дитини.Перевірте, чи не доводиться дитині повертатися до монітора, він має знаходитись не ближче 50 см від очей дитини.

Комп'ютерне місце має бутидобре освітленим,але так, щоб на монітор не потрапляли відблиски від ламп та денне світло. Якщо є відблиски, змініть кут нахилу екрана, завісьте вікна, спробуйте опустити освітлювальні прилади нижче та поверніть екран монітору перпендикулярно до них.

Монітор потрібно розташуватитак, щоб погляд падав трохи зверху вниз, під кутом 10-20°.

Як правильно сидіти при роботі за комп'ютером

Стежте за тим, щоб дитина, сидячи за комп'ютером,рівно тримала спину,

не клала ногу на ногу, не задирала голови, не перегинала зап'ясток. Під ноги можна зробити підставку. Сидіти потрібно прямо або злегка нахилившись уперед із невеликим нахилом голови.

Між корпусом тіла і краєм столумає бути вільний простірне менше як 5 см. Руки вільно лежать на столі. Ноги зігнуті в тазостегновому і колінному суглобах під прямим кутом і розташовані під столом на підставці.

Вимоги до комп'ютера (монітора)

Монітор повинен відповідати міжнародним стандартам безпеки та мати маркування LR (LowRadiation). Сучасні монітори на рідких кристалах системи є кращими та безпечними. Відрегулюйте яскравість та контрастністьосвітлення монітору так, щоб дитині було якнайкомфортніше. Не допускається тимчасова нестабільність зображення на моніторі.

У приміщенні, де працює комп'ютер, підвищується температура повітря, знижується відносна вологість, збільшується вміст двоокису вуглецю, повітря іонізується, а це несприятливо впливає на самопочуття. Деякі діти погано реагують на такі зміни. У них може з'явитися сухість у горлі, покашлювання.

Важливо пам'ятати, що системний блок комп'ютера має властивість натягувати на себе багато пилу, тому обов'язковими мають бутивологе прибираннята провітрюванняв кімнаті, де він стоїть. Підлогу в кімнаті краще не накривати килимом.

Час, який дитина проводить за комп'ютером

Дитині, яка ще не ходить до школи, достатньо буде проводити за комп'ютером не більше10-15 хвилин на день.Дітям, що мають погіршений зір, перебування за комп'ютером потрібно дозувати індивідуально. Заняття можуть бути не більше трьох разів на тиждень.

Гімнастика для очей при роботі за комп'ютером

Під час роботи на комп'ютері, а також після її закінчення, потрібно виконувати спеціальну гімнастику для очей: після 5 хв. роботи для 5-річних і 7-8 хв. — для 6-річних дітей. Тривалість гімнастики -1-1,5хв.

Вправа 1.На рахунок 1-4 заплющити очі, сильно напружуючи очні м'язи. Потім на рахунок 1-6 розплющити очі, розслабивши м'язи, подивитися вдалину через вікно. Повторити 4-5 разів.

Вправа 2.На рахунок 1-4, не повертаючи голови, подивитися праворуч і зафіксувати погляд, потім на рахунок 1-6 подивитися вдалину прямо перед собою. Повторити вправу, але з фіксацією погляду ліворуч, вгору й додолу. Повторити двічі.

Вправа 3.Голову тримати прямо. На рахунок 10-15 поморгати, не напружуючи очні м'язи.

Вправа 4.На рахунок 1-6 швидко перевести погляд по діагоналі: праворуч угору - ліворуч униз, потім прямо вдалину; потім на рахунок 1-6 подивитися ліворуч вгору - праворуч униз, подивитися вдалину.

Вправа 5.На рахунок 1-4 заплющити очі, не напружуючи очні м'язи; на рахунок 1-6 широко розплющити очі й подивитися вдалину. Повторити 2-3 рази.

Вправа 6.Не повертаючи голови (голова прямо), повільно робити кругові рухи очима вгору - праворуч, вниз - ліворуч. Потім у зворотний бік: угору - ліворуч, вниз - праворуч. На рахунок 1-6 подивитися вдалину.

Вправа 7.Не рухаючи головою, на рахунок 1-4 перевести погляд вгору й зафіксувати його, на рахунок 1-6 - подивитися прямо перед собою; після чого аналогічно переводити погляд униз - прямо, праворуч - прямо, ліворуч - прямо.

Вправа 8.На шибці вікна ігрової кімнати на рівні очей дитини кріплять червоні круглі мітки діаметром 3-5 мм. За вікном намічають який-небудь віддалений предмет для фіксації погляду вдалині. Дитину ставлять на відстані 30-35 см від вікна і пропонують їй подивитися протягом 10 с. на червону мітку, потім перевести погляд на віддалений предмет за вікном і зафіксувати погляд на ньому протягом 10 с. Після цього по черзі переводити погляд то на мітку, то на обраний предмет.

Вплив на психіку

Психологи відзначають, що робота на комп'ютерірозвиває увагу.Утім слід пам'ятати, що помірне перебування за комп'ютером поліпшує концентрацію уваги, занадто тривале – погіршує.

Пам'ятка для батьків

ПРОВЕДЕННЯ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ВДОМА

Шановні батьки, піклуючись про фізичний розвиток, оздоровлення та загартовування Вашої дитини вдома, користуйтеся низкою наданих порад.

• Привчайте дитину до дотримання вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних та культурно-гігієнічних вимог.

• Виконуйте щоденно разом з дитиною ранкову гімнастику, проводьте загартувальні процедури, виходьте на прогулянку.

• Облаштуйте в квартирі спортивний куточок.

• Розвивайте в дитини вміння виконувати вправи з основних рухів — вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, утриманні рівноваги, виконанні вправ із м'ячем.

• Грайте разом з дитиною в рухливі та спортивні ігри, які сприяють розвитку гнучкості, швидкості, спритності, зокрема на свіжому повітрі.

• Організовуйте у вихідні дні пішохідні прогулянки, туристичні походи.

• Катайтеся разом з дитиною на санчатах, ковзанах, лижах, велосипедах, роликах, грайте в бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей, в ігри з м'ячем, стрибайте через скакалку тощо.

• Плавайте та грайте разом на воді в теплу пору року, а також привчайте дитину приймати літній душ — це сприяє загартовуванню організму та зміцненню нервової системи.

• Піклуйтеся про забезпечення дитячого організму необхідними вітамінами, зокрема у весняну пору року. Вводьте до щоденного раціону дітей сезонні овочі та фрукти.

• Беріть участь разом з дитиною у святах, розвагах, Днях здоров'я, які проводять у дитячому садку.

• Відвідуйте батьківські збори, конференції, лекції з питань фізичного виховання дітей, організовані педагогами дошкільного навчального закладу.

Дотримуйтеся рекомендацій

Консультація для батьків

Чи здорові випускники дитсадка ?

Важливе завдання дошкільного закладу – збереження фізичного і психічного здоров’я кожного вихованця , забезпечення готовності випускників до шкільного навчання , яке вимагає зміни ритму життя і значно більшого , ніж у дошкіллі , напруження усіх сил дитини . На жаль , чим старші діти , тим менше дорослі дбають про їхнє здоров’я і тим більше переймаються їхньою розумовою підготовкою . Вони забувають , що успішність майбутнього навчання залежить насамперед від фізичної загартованості , витривалості й працездатності малого школярика ,його спроможності подолати стрес , а також від його загальної життєрадісності й інтересу до пізнання . Будь – які порушення фізичних чи психічних функцій дитини стоять на заваді підвищенню вимог до неї , зміні її життя , опануванню нових знань і навичок . Дитині важко зосереджуватися , довільні процеси в неї розвиваються повільно , і вимоги вчителя виявляються непосильними . Це призводить до нових стресів і погіршення стану здоров’я .

На жаль , сьогодні лише 2 - 5 % випускників дошкільних закладів можуть бути визнані здоровими , 53 – 68 % мають різні функціональні відхилення , 30 – 42 % - хронічні захворювання . Отже , існує нагальна потреба в активізації впровадження у дитсадках здоров’язбережувальних технологій .

Прояви соціально – психологічної дезадаптації спостерігаються у 54 % вихованців міських та 72 % - сільських дитсадків . Помічено , що важче адаптуються хлопчики ( серед міських дітей таких – 63 % ,серед сільських 79 % ) . Також виявлено досить багато малюків з високим рівнем тривожності , особливо серед хлопчиків ( 23 % ) . Швидкий темп життя ,напруженість у суспільстві ,недостатність уваги батьків призводять до поступового погіршення цих показників .

Окремі показники порушення розвитку та здоров’я старших дошкільнят ( частка дітей , % )

- Соціально – психологічна дезадаптація – 63 %

- Морфофункціональні відхилення – 88,8 %

- Порушення постави – 63,4 %

- Нерозвинена здатність тримати рівновагу - 71,3 %

- Недорозвинена дрібна моторика – 53 %

Встановлено , що збереження необхідного для шкільного навчання високого рівня розумової працездатності та віддалення розвитку стомлюваності у дітей 5 – 6 років пов’язане з належним функціонуванням кардіореспіраторної та вегетативної нервової системи , станом опорно – рухового апарату та розвитком дрібної моторики , що й визначає основні завдання фізичної підготовки дітей до школи .

Причини порушень здоров’я

Показники фізичного розвитку старших дошкільнят невтішні : Недостатні координаційні можливості характерні для 71,3 % дітей , у 63,4 % спостерігається порушення постави , у 40,1 % - плоскостопість . Приблизно 29 % обстежених дітей не мають мінімально необхідної для безпечної статичної діяльності в школі витривалості м’язів спини .

Причину бачимо в тому , що в дитсадках старші вихованці невиправдано довго займаються статичною діяльністю з сенсорним та інформаційним компонентами . Дуже низький рівень рухової активності для 14 % дітей у містах , 10 % у сільський місцевості

Поза межами дошкільних закладів у дітей також переважають статичні види діяльності : Майже 45 % малят кілька разів на тиждень додатково займаються у гуртках («Розвивалки» , іноземна мова , малювання ) , 65 % дідей проводять до двох годин на день перед телевізором або за комп’ютером . За останні 10 років ситуація погіршилася . У 2004 році так довго дивилися телевізор на 16 % дітей менше ( 49 % ) , а комп’ютери були значно менш доступними . Досліджено , що з поширенням у суспільстві комп’ютерної техніки зростає небезпека для дитячого здоров’я , а пропагуванням здорового способу життя майже ніхто не переймається .

Дуже багато міських дітей ( 43,7 %) вкладаються спати пізно ( після 21,30 годин ) . Це не відповідає хронологічним ритмам дитячого організму і з часом призводить до накопичення втоми й зниження мотивації до навчання .

На жаль , 36 % сучасних дошкільнят не хочуть займатися фізкультурою , яка допомагає зрости витривалими , зміцнює опорно – руховий апарат ; 18 % не люблять малювання , необхідного для розвитку дрібної моторики . Як наслідок – ризик розвитку втоми у 5,1 раза вищій від задовільного , психоемоційних відхилень – у 3,5 раза ,порушення постави та плоскостопості – у 2,2 раза ; незадовільна координація рухів зустрічається у 3,4 раза за норму.

Виявлено , що найбільше порушень постави (95,2 % ) мають дошкільнята з недостатньою масою тіла . У них ризик появи таких порушень в 1,6 раза вищий , ніж у дітей з гармонійним фізичним розвитком . Тому для худорлявих малюків украй важливим є зміцнення м’язового корсета .

Висновок однозначний: Педагогам і батькам слід активно залучати дітей до фізичної діяльності й не нехтувати вправами на розвиток дрібної моторики .

Інтегральним показником , який охоплює функціональний стан серцево – судинної , дихальної , м’язової систем організму , а також фізичний розвиток дітей , є рівень їхнього соматичного здоров’я . На жаль ,більшість старших дошкільнят мають низький рівень соматичного здоров’я , що підтверджує недосконалість функціонування у них різних систем організму . А це набагато важливіші показники готовності до школи , ніж спеціальні знання і вміння читати , до чого сучасні батьки прагнуть найбільше .

Готовність до навчання в школі

Готовність до школи визначається як рівень морфофункціонального та психічного розвитку організму дитини , за якого вимоги систематичного навчання не будуть надмірними , не призведуть до порушень здоров’я , соціально – психологічної дезадаптації та зниження ефективності навчання .

На жаль , сьогодні 49 % шестирічних та 13 % семирічних учнів перших класів функціонально не готові до навчання в школі . Достатній рівень мотиваційної готовності за три місяці до початку навчання мають лише 62 ,5 % дітей ( 56,8 % хлопчиків та 68,1 % дівчаток ) ; достатній розвиток дрібної моторики – лише 22,5 % .

Другим інтегральним показником готовності дитини до школи після соматичного здоров’я є розумова працездатність та її динаміка під час навчання .

Так , частка дітей зі сприятливою динамікою працездатності зменшується в 45,8 % на початку тижня до 26,8 % наприкінці , а відсоток дітей з сильною та вираженою втомою , навпаки , зростає з 23,3 % до 46,5 % . На початку навчального тижня кількість дітей із середнім та високим рівнем розумової працездатності перед навчальним заняттям складає 16,5 % ,а після занять – 20,3 % ;наприкінці тижня – 53,2 % та 24,6 % відповідно .

Тож педагоги мають подбати про оптимальне чергування різних форм діяльності дітей , надавати вихованцям час на нерегламентовану самостійну діяльність ( ігри , спостереження в природі , творчі заняття ) , враховувати їхні індивідуальні особливості, визнаючи інтелектуальне та фізичне навантаження .

Батькам , які прагнуть якомога раніше віддати малюка до школи , не зважаючи на ступінь його фізіологічної зрілості , треба знати : сучасними дослідженнями встановлено , що показник розумової працездатності й перемикання уваги у шестирічних випускників дошкільних закладів значно нижчий , ніж у семирічних, - і до , і після занять, як на початку навчального тижня , так і наприкінці. І це закономірно, адже сьомий рік життя надзвичайно важливий для розвитку дитини. Це період глибоких фізичних , фізіологічних і особистісних змін , який за умови екологічно сприятливої організації життя дитини забезпечує значний стрибок функціональних можливостей що до здійснення розумової праці . А отже , готує майбутніх першокласників до шкільних навантажень без зайвих стресів і порушень здоров’я .

Слід акцентувати увагу на високій імовірності розвитку втоми та психоемоційних відхилень внаслідок не завжди правильної організації навчання у закладах освіти – відносний ризик відповідно у 3,4 та 2,8 раза вищий від задовільного .

Гігієнічні рекомендації щодо здоров’я дітей

Аналіз показників здоров’я дітей визначає спрямування рекомендацій щодо забезпечення сприятливих умов для навчання і фізичного виховання дітей у дошкільних закладах .

Рекомендації щодо забезпечення профілактично – оздоровчої спрямованості освітнього процесу

- Дотримуватися оптимального для дошкільнят режиму дня ( чергування різних видів діяльності , тривалі прогулянки , чіткий режим харчування , обов’язковий денний сон , вдосталь часу на самостійну діяльність тощо ) .

- Формувати у дітей культурно – гігієнічні навички під час режимних моментів .

- Забезпечувати оптимальну рухову діяльність , що задовольняє фізіологічні та біологічні потреби дитини в русі .

- Оптимізувати освітній процес . Зміст навчально – виховної діяльності , її тривалість і емоційна насиченість , використання наочності і технічних засобів мають відповідати віковим особливостям дітей , стану їхнього здоров’я та самопочуттю .

- Постійно стежити за показниками захворюваності дітей , рівнем досягнутого фізичного та психічного розвитку , функціонального стану організму і відповідно коригувати освітній процес .

- Забезпечити збалансоване харчування відповідно до віку дітей та характеру їхньої діяльності .

- Організувати систематичне виконання дітьми спеціальних фізичних вправ для профілактики порушень у функціонуванні опорно – рухового апарату .

Фізкультурно – оздоровчі заходи у режимі дня дітей

Ранок : Ранкова гімнастика 8 – 10 хв. Рухливі ігри 1 – 2 . Самостійна рухова діяльність 60 хв.

Заняття : Фізкультхвилинки 2 – 3 хв. Фізкультурні паузи 8 – 10 хв.

Друга половина дня : Індивідуальна робота 8 – 10 хв. Рухливі ігри 1 – 2 хв. Точковий масаж 5 – 7 хв.

Упродовж дня : Рухливі ігри ( прогулянка ) 3 – 4 . Профілактична і коригувальна гімнастика 15 – 20 хв. Індивідуальна робота 8 – 10 хв. Заняття з фізичної культури 30 – 35 хв. Гімнастика після денного сну , загартовування 8 – 12 хв.

Особливе значення для формування резерву здоров’я дітей має якість проведення занять з фізкультури : Неправильна їх організація підвищує ризик появи множинних морфо функціональних відхилень у 4,2 раза ; Плоскостопості й порушень постави у 2,4 раза ; Погіршення функціонального стану серцево – судинної системи у 2,8 раза .

Своєчасна корекція рухової активності дітей упродовж дня , формування правильної постави сприяють підвищенню функціональних можливостей організму , нормалізації обміну речовин , позитивному перебігу адаптації до змін у навчальній діяльності та навколишньому середовищі .

Для розвитку дрібної моторики необхідно щодня відводити час на пальчикові вправи та ігри , а також на ігри с паличками , плетінням тасьми , прості графічні диктанти , розфарбовування , відтворення за допомогою рук персонажів тіньового театру , складання мозаїки , пазлів , картинок з геометричних фігур тощо .

Робота педагогів має бути націлена на підтримання в дитини бадьорого життєрадісного настрою , профілактику проявів негативних емоцій і нервових зривів , удосконалення всіх функцій організму , гармонійний фізичний розвиток на стимулювання інтересу до рухової діяльності , формування фізичноі культури , потреби у здоровому способі життя , позитивних морально – вольових якостей . Тільки за таких умов освітній процес буде сприятливим для фізичного і психічного здоров’я дітей .

«Вплив культури харчування на здоров'я дитини»

Однією з найвагоміших причин стану здоров’я дітей дошкільного віку є порушення структури харчування та зниження його якості. Чи мало захворювань і патологічний станів,зокрема недостатність мінеральних речовин та вітамінів,призводять до погіршення здоров’я дітей. Тому формування культури харчування дошкільників має важливе соціально-гігієнічне значення.

Культура харчування як складова способу життя людини охоплює пошук,

вибір приготування і вживання їжі,а також усі супутні процеси. Формується вона з дитинства і впливає на стан здоров’я й у дорослому віці.

Від місця,яке займає їжа в ієрархії цінностей дитини,від якості та кількості їжі,етеки та естетики харчування залежить рівень культури харчування.

З – поміж значущих проявів нераціонального харчування у дітей виокремлюють:

· надлишкове вживання солі,цукру,насичених жирів;

· дефіцит мікронутрієнтів;

· недостатнє вживання молочних продуктів,риби,овочів та інших продуктів,які є джерелом харчових продуктів.

У дошкільних навчальних закладах загального типу дитина перебуває 9-10 годин поспіль та отримує організоване харчування(сніданок,обід,полуденок), що

забезпечує її добову потребу в поживних речовинах та енергії приблизно на 75-80 %.

Саме тому під час організації харчування в дошкільних навчальних закладах важливо не лише нагодувати дитину,щоб вона не залишилася голодною.Важливо докласти зусиль до того,щоб сформувати в неї культуру харчування,як невід’ємну складову здорового способу життя.

Зверніть увагу! Якщо дитина не снідає,часто вживає солодкі газовані напої,цукерки,напівфабрикати та їжу швидкого приготування,це призводить до виникнення надлишкової маси тіла.Багаті на жири та бідні на клітковину раціони спричиняють захворювання серцево-судинної системи,ожиріння тощо.

Харчування – це не лише фізіологічний,а й соціально та культурно зумовлений процес.З огляду на це,окрім організації раціонального харчування треба проводити просвітницьку роботу не лише з працівниками ДНЗ,а і з батьками.

Культура харчування – на явність і застосування знань щодо фізіології травлення,режиму та раціону харчування,кількості та якості їжі,питного режиму,способів приготування,вживання,умов зберігання,правил поєднання та особливостей впливу різних продуктів на психофізіологічний стан людини.

Чинники, що впливають на культуру харчування в сім’ї

Особливості культури харчування формуються у дитинстві та мають доволі стійкий характер.Найімовірніше,дитина,яка харчується неправильно, не змінить своїх звичок і в подальшому житті.

Тому для формування культури харчування передусім доцільно розглянути ті чинники,що впливають на культуру харчування дітей:

· харчова поведінка батьків;

· приклад авторитетних для дитини людей;

· реклама продуктів харчування.

Вплив батьків у вихованні як позитивних,так і негативних смакових звичок дитини переважає вплив інших дорослих.Майже завжди культура харчування дитини визначається харчовими уподобаннями та культурою її батьків.Наприклад,якщо батькі постійно готують напівфабрикати або купують готову їжу,то цілком логічно,що дитина звикає до такого харчування та залюбки їсть такі продукти.Так формується замкнуте коло,бо батьки вважають,що саме це і є улюбленою їжею їхньої дитини.

Зверніть увагу! Найбільше впливають на харчову поведінку дитини ставлення до приймання їжі та смакові уподобання матері,адже вона є найріднішою людиною і першим зразком для наслідування.З нею дитина частіше спілкується та проводить більше часу,аніж з іншими членами сім’ї.

Культура харчування авторитетних для дитини дорослих або інших дітей впливає на розвиток вибірковості в їжі.Цей факт цілком природний та очевидний: дитина дивиться,що робить дорослий або старша дитина,і наслідує їхні дії.

З огляду на те що «копіювання за зразком» є основним способом формування поведінки й більшості навичок дитини в дошкільному віці,оточення має дотримуватися правил етикету і культури харчування.

Що більше часу дитина проводить біля телевізора чи комп’ютера,то більше реклами вона сприймає.Засоби маніпулювання свідомістю стимулюють бажання дитини вживати саме ту їжу чи напої,які пропонує в напрочуд яскравій формі реклама.Зазвичай дитина обирає їжу,схожу на домашню,а також ту,що рекламують:цукерки,шоколад,чіпси,фаст-фуд тощо.

Харчування в ДНЗ відрізняється від цих пріоритетних для дитини продуктів і страв,що спричиняє додаткові труднощі в процесі адаптації до умов закладу та подальшого формування культури харчування дитини.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо формування культури харчування дитини

Із раннього віку слід постійно контролювати дотримання дитиною режиму харчування,створюючи певний ритуал вживання їжі.Водночас не можна змушувати дитину їсти або доїдати,тиснунит на неї,навіювати почуття вини.Це формує негативне ставлення до процесу вживання їжі та до дорослого,який спонукає дитину доїдати.

1. Пояснюйте дитині,що під час харчування уся її увага має бути зосереджена на їжі.

2. Підвищуйте обізнаність дитини щодо продуктів харчування ігровими методами – відгадуйте загадки,проводьте бесіди – розмірковування тощо.

3. Формуйте смакові звички та культуру поведінки дитини за столом доброзичливим тоном,висловлюючи віру в її потенційній можливості.

4. Зверніть увагу,що діти вразливі,надто довірливі,легко піддаються навіюванню і наслідують дії та вчинки дорослих,тому їх культура харчування залежить від культури харчування дорослих.

5. Пам’ятайте,що ваше неадекватне ставлення до харчування дитини може призвести до установлення умовно-рефлекторних механізмів щодо психічної потреби в їжі – підвищеної або зниженої.Чинниками такого становлення є:

· занепокоєння дорослих надмірною чи недостатньою вагою дитини;

· підкреслена увага до того,скільки з’їла дитина;

· впевненість,що треба їсти більше,або відсутність необхідного контролю за режимом і якістю харчування дитини.

Консультація

Як підготувати дитину до свята

Шановні батьки, підготовка дитини до свята, очікування свята - це велика відповідальність, психологічне навантаження.

Пропонуємо поради, які допоможуть вам підготувати дитину до свят.

Зовнішній вигляд дитини

Зачіска дитини та макіяж повинні бути безпечними (обережно алергія).
Одяг (костюм) дитини повинен бути зручним, святковим, безпечним (без гострих, колючих прикрас), відповідати розміру.
Взуття: чешки або інше взуття, в якому зручно виконувати музично-ритмічні рухи.
Щоб переконатись, що дитині буде комфортно - треба завчасно приготувати костюм, дати можливість дитині в ньому походити вдома.

Розучування ролі

При написанні сценаріїв свят враховується програмові вимоги, вікові можливості, творчі здібності дітей, досвід педагога та умови (музичний зал).
Під час розподілу ролей враховується бажання, творчі здібності дітей. Щоб дитина почувала себе впевнено допоможіть їй передати характер ролі за допомогою інтонації, міміки, рухів; вивчіть слова віршів, пісень. Запропонуйте їй уявити себе артистом, який виступає на сцені, перегляньте телепередачі за участю дітей, зверніть увагу дитини як треба танцювати, співати і т.д. Поуправляйтесь перед дзеркалом.
При потребі отримайте консультацію вихователя, музичного керівника, психолога.

Присутність батьків

Пишайтеся своєю дитиною, будьте прикладом для неї.
Якщо у вас немає можливості бути присутнім на святі - підготуйте до цього дитину, поясніть причину.

Перегляд свята

· Приходьте за 10-15 хвилин до початку свята.

· Зніміть верхній одяг, перевзуйтеся або одягніть бахіли.

· Огляньте виставку поробок.

· До зали заходьте після запрошення.

· Вимкніть мобільний телефон.

· Не коментуйте виступи дітей під час свята.

· Не відволікайте увагу дітей зауваженнями, проханнями позування перед камерою - це може мати небажані наслідки.

· Підтримуйте виступ дітей оплесками.

· Після закінчення свята дочекайтесь коли діти вийдуть до групи.

· Якщо у вас є бажання продовжити свято вдома, ви можете забрати дитину, попередивши вихователя і зробивши запис у "Зошиті тимчасової відсутності дитини".

· Кількість присутніх дорослих обмежена до 2-х осіб від родини у зв'язку з площею приміщення та вимогами з безпеки життєдіяльності.

· Якщо ваша дитина під час свята, побачивши вас може відмовитись від виступу або розплакатись, чи у вас склалися особливі обставини і ви прийшли з маленькою дитиною пропонуємо свято подивитись у фоє.

· Сприймайте своїх дітей такими, якими вони є. Вони мають бути впевнені в вашій любові в будь-яку хвилину.

Пам'ятайте, що вашу дитину навчають не ваші слова, а ваш особистий приклад, ваша поведінка та душевна доброта.

Консультація для батьків

«Розвиток мови дошкільників в іграх»

Засвоєння знань дітьми відбувається значно швидше в грі, ніж на заняттях. Діти, захоплені задумом гри, не помічають того, що вони вчаться, хоча їм доводиться стикатися з труднощами при вирішенні завдань, поставлених в ігровій формі. Ігрові дії в іграх і вправах завжди включають в себе навчальну задачу. Вирішення цього завдання є для кожної дитини важливою умовою особистого успіху в грі і його емоційного зв'язку з іншими учасниками. Для того, щоб займатися розвитком мови Вашого малюка, зовсім необов'язково саджати дитину за стіл, створювати атмосферу уроку. Існує багато ігор, в які можна грати з малюком по дорозі в дитячий сад, на прогулянці, в транспорті. Крім цього, граючи з дитиною, ви створюєте емоційний зв'язок, дружні довірчі відносини з Вашим малюком.

Словесні мовні ігри

«Як тебе звати?» (народна гра)

Мета. Активізувати похідні найменування та його форми; співвідносити похідний дієслово і рух.

Учасники гри сідають кружком на стільці (на траву). Водящий дає кожному яке-небудь смішне ім'я (або діти вибирають ім'я самі): Бульбашка, Мітла, Гребінець, Авторучка, Самоскид і т. Д. Після цього ведучий ставить запитання. Відповідаючи на них, треба повторювати тільки «своє слово» (бульбашка, мітла і ін.). Відповідати треба швидко, не замислюючись. Ні в якому разі не можна сміятися. Інші нехай сміються, а той, з ким говорить ведучий, повинен відповідати серйозно. Навіть посміхатися не можна.

Водящий підходить до того, кого він назвав Мітлою, і важливо попереджає:
Хто помилиться, той попадеться!

Хто засміється, тому погано доведеться!

Після цього він запитує:

- Хто ти?

- Мітла.

Ватажок показує на волосся граючого і питає:

- А це в тебе що? Мітла.

Ватажок показує на руки:

- А це в тебе що? Мітли!

Ватажок показує на ноги:

- А це? Мітли.

- А що ти їв сьогодні вранці? Мітлу!

- А на чому ти їздиш по місту? На мітлі!

Можна попросити дитину уявити собі собаку і розповісти про неї якомога більше: яка в неї шерсть, що вона любить їсти, якої форми у неї хвіст і вушка, який у неї характер і т.д. Діти називають пропозиції по черзі.
Інші теми: "Яка буває весна?", "Яка буває корова?" і т.п.

Гра «Вгадай, хто мій друг»

Для цієї гри вам знадобляться картки із зображеннями тварин, для кожної гри-заняття окрема тема - домашні тварини, дикі тварини, птахи, риби і т.д. Кожна дитина повинна вибрати картку з твариною так, щоб не бачили інші діти і придумати тварині ім'я. Тепер потрібно дати час для складання розповіді про її життя.

Наприклад, дитина вибрала картинку зі слоном. Назвала його Філя. Потім розповідає про нього: Мій Філя живе в Африці, він дуже великий і добрий, він любить їсти фрукти та овочі. Філя навіть виступає в цирку і так далі. Інші діти намагаються вгадати, про яку тварину йде мова. Можна зобразити ходу тварини.

Гра «Відповідай швидко!»

Грати можна удвох і компанією. Один з гравців називає три прикметники, що позначають різні характерні властивості будь-якого предмета - колір, смак, розмір і т.п. Другий гравець повинен швидко назвати предмет, що відповідає цим ознакам:

Дзвінкий, швидкий, веселий ... (м'яч)

високий, міцний, цегляний ... (будинок)

руда, пухнаста, хитра ... (лисиця)

зелена, колюча, святкова ... (ялинка)

Гра «Третій зайвий»

У цій грі діти вчаться класифікувати предмети за ознаками. Для дітей 5-7 років завдання ускладнюються:

- Дощ, сніг, річка;

- Лікар, турист, шофер;

- Тінь, сонце, планета;

- Мороз, хуртовина, січень;

- Камінь, глина, скло;

- Двері, килим, вікно;

- Море, річка, басейн.

Граючи в цю гру, діти навчаться порівнювати, узагальнювати властивості предметів і, нарешті, розуміти значення таких понять як висота, ширина, довжина; класифікувати предмети за формою, розміром, кольором. Спочатку питання задає дорослий, а дитина відповідає. Потім потрібно дати можливість дитині проявити себе.

Приклади:
- Що буває високим? (дерево, стовп, людина, будинок). Тут доречно запитати, що вище - дерево або будинок; людина або стовп.

- Що буває довгим (коротким)?

- Що буває широким (вузьким)?

- Що буває круглим (квадратним)?

У гру можна включати найрізноманітніші поняття: що буває

пухнастим, м'яким, твердим, гострим, холодним, білим, чорним і т.д.

Вправа «Хто без чого обійдеться»

Допомагає дитині навчитися виділяти істотні ознаки. Дорослий зачитує ряд слів. З цих слів треба вибрати тільки два, найважливіших, без чого головний предмет не може обійтися. Наприклад, сад ... які з слова найголовніші: рослини, садівник, собака, паркан, земля? Без чого саду бути не може? Чи може бути сад без рослин? Чому? .. Без садівника ... собаки ... забору ... землі? .. Чому?

Кожне з передбачуваних слів докладно розбирається. Головне, щоб дитина зрозуміла, чому саме те чи інше слово є головним, істотною ознакою даного поняття.

Зразкові завдання:

Чоботи (шнурки, підошва, каблук, блискавка)

Річка (берег, риба, рибалка, вода)

Місто (автомобіль, будівля, натовп, вулиця, велосипед)

Гра (карти, гравці, штрафи, покарання, правила)

Читання (очі, книга, картинка, друк, слово)

Війна (літак, гармати, битви, рушниці, солдати)

Школа (вчитель, учні, столи, стільці, книги, зошити)

Другий варіант. Називаємо слова, і питаємо: чого не може бути без цього предмета, для чого або кого воно найголовніше?

«Хто це?» Знайомимося з професіями

Для гри добре мати картки із зображенням людей різних професій та інструментів.

1 варіант: Задаємо питання: хто лікує хворих? Хто вчить дітей у школі? Хто готує обід? Хто працює на тракторі? Хто розносить листи й газети? Хто шиє сукню?

2 варіант: Питання: що робить двірник?

Що робить лікар? електромонтер? вчитель? шофер? маляр? перукар?

3 варіант. Придумуємо загадки. Наприклад: ця людина працює на вулиці, у неї є мітла, лопата.

4 варіант. «Кому що потрібно?» Що потрібно листоноші? Що потрібно перукарю? І навпаки: кому потрібні ножиці? Кому потрібна голка?
Придумуємо розповідь.

Ігри для підготовки до читання

Кидаємося складами.

Грати можна і вдвох, і великою компанією, як і в попередній грі, використовуючи м'яч. Один гравець називає який-небудь склад, а інший повинен додати до цього стилю свій, так, щоб вийшло слово.

Важливо! Діти повинні дотримуватися правил орфографії: ділити слова на склади правильно і вимовляти їх так, як вони пишуться.

Гра «Ланцюжок»

Гра зі словами для будь-якої кількості учасників. Виберіть кілька приголосних букв і запишіть їх на листку паперу. Придумайте слова, які включали б у себе всі ці букви. Букви можна міняти місцями, додавати до них інші приголосні. Виграє той, хто придумав більше слів.

ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ РОЗПОВІДАТИ

Багато дітей під впливом емоцій і переживань не можуть ясно і правильно сформулювати думку, описати подію, ситуацію. Важливо змалку навчити дитину спілкуватися, розповідати і ділитися враженнями.

Починайте з 1,5 - 2 років вчити дитину переказу маленьких текстів з простим сюжетом. Читайте йому дитячі казки для самих маленьких, такі як «Ріпка», «Курочка Ряба», «Колобок». Потім задайте йому уточнюючі питання. Наприклад, «Хто посадив ріпку?», «Хто допоміг витягнути ріпку?». Не квапте дитину, нехай він сам згадає і спробує відповісти на питання спочатку одним словом, а потім розгорнутої фразою.

Вчіть малюка з 2 - 3 років запам'ятовуванню невеликих текстів. Застосуйте техніку відбитого переказу. Ви читаєте фразу з казки не до кінця і дозволяєте дитині закінчити речення. Приміром, ви починаєте «Жили-були дід та ...», а дитина закінчує «Баба». З часом малюк запам'ятає послідовність дій і вивчить казку повністю.

Показуйте малюкові мультфільми, водите його в театр. Відразу ж після перегляду поговоріть про сюжет, попросіть поділитися своїми емоціями, виділити позитивних і негативних героїв, описати їх зовнішність, характер. Запитайте дитини про те, чому вчить сюжет мультфільму або спектаклю, а потім висловіть докладно свою думку.

Запропонуйте малюкові розглянути картинку. Спочатку задайте йому прості питання за змістом малюнка, а потім попросіть описати картинку самостійно. Також під час гри описуйте іграшки, звертайте увагу на їх колір, форму, величину. Запропонуйте старшій дитині порівняти дві ляльки, визначити основні характерні ознаки. Слідкуйте, щоб він говорив закінченими фразами.

Помістіть перед дитиною кілька іграшок і попросіть його створити сюжетну лінію. Приміром, покажіть малюкові ляльку, корзинку і гриб. Нехай дитина придумає, куди і навіщо пішла дівчинка, кого зустріла на шляху, що принесла. Поступово він навчити фантазувати і створювати свої розповіді.

Нагадуйте дитині про події з минулого. Наприклад, про сімейний поході в ліс на вихідних. Нехай він розповість друзям або родичам, чим він займався, що бачив цікавого. Допоможіть дитині згадати особливі моменти.

Не забувайте, що діти копіюють поведінку дорослих. Тому і ваша мова повинна бути правильно поставлена. Говоріть розгорнутими пропозиціями з докладними описами.

Розвиваючи зв’язне мовлення у дитини, важливо навчити малюка переказувати короткі казки та оповідання. Він переказує знайомі казки з нескладним сюжетом («Ріпка», «Колобок», «Курочка Ряба»). При цьому виробляється вміння слухати казку, відповідати на запитання дорослих, включати в розповідь дорослого окремі слова і пропозиції, як би допомагаючи йому. Так малюк підводиться до самостійного розповіді літературного твору.

Дитина четвертого року життя майже дослівно запам’ятовує тексти народних казок, засвоює послідовність дій.

Якщо у дитини немає досвіду переказу, можна повернутися до казок, історіям, які добре знає малюк. Мама починає розповідати, почавши пропозиція, замовкає, пропонуючи дитині, закінчити фразу. «Жили-були дід та…» — «Баба» — «Була у них…» — «Курочка Ряба». Потім можна переходити до переказу з питань: «Кого зустрів колобок?» — «Зайчика» — «Яку пісеньку він йому заспівав.»

Після закріплення цієї навички, малюк вже сам починає розповідь, а підхоплює мама. Поступово дитина зможе переказати казку повністю.

Для запам’ятовування сюжету дітям молодшого віку допомагає театралізація за допомогою іграшок або пальчикових ляльок. Ви програли перед малюком казку, попросіть його побути актором і перед вами розіграти ту ж казку, з озвучуванням всіх персонажів.

Намагайтеся фразу: «Перекажи почуте, прочитане» замінити грою. Запропонуйте малюкові пограти в радіо. Він буде диктором, який розігрує радіо-спектакль. Увечері ви його уклали в ліжко і розповіли казку, а він в свою чергу укладає спати свої іграшки і, так само як і ви пригощає їх казковою історією.

Переказ по картинці

Дитячі книги добре оформлені, і будь-яка ілюстрація є приводом поговорити. «Ти так собі уявляв головного героя? А як ти думаєш, художник правильно намалював цю пору року? А який момент казки проілюстровано? А які події відбулися далі?» За однією ілюстрації можна придумати не один десяток питань. Можна запропонувати малюкові проілюструвати прочитаний текст самому і потім обговорити його «картинку до тексту».

Сюжетні розповіді — описуємо іграшки

Дуже люблять малюки розглядати іграшки. Саме це скоріше іншого спонукає їх до висловлювання.

Спочатку дорослий пропонує дитині уважно розглянути іграшку. Перші питання спрямовані на характерні особливості зовнішнього вигляду предмета (форма, колір, величина). Більш старшим дітям (п’ятого року життя) можна запропонувати порівняти дві іграшки. Дорослий вчить дітей, наприклад, описувати та порівнювати ляльок, називаючи найбільш характерні їх ознаки, і стежить, щоб діти висловлювалися закінченими реченнями.

Перш, ніж порівняти, малюкові доведеться уважно розглянути обох ляльок: як вони одягнені, які у них волосся, очі, а потім вже відзначити, чим вони схожі і чим розрізняються.

Опанував малюк описом окремих іграшок – переходьте до складання невеликих сюжетних розповідей. Запропонуйте йому кілька іграшок, що дозволяють намітити просту сюжетну лінію: дівчинка, корзинка, грибок; дівчинка, ялинка, їжачок і так далі нехай дитина подумає, що могло статися з дівчинкою в лісі, кого вона зустріла, що принесла додому в корзинці. Дорослий може для зразка придумати свою розповідь, а потім запропонувати дитині придумати розповідь самому. І не біда, якщо дитина спочатку просто повторить за вами вашу розповідь – вона вправляється в розповіданні. Поступово виводьте дітей від наслідування, пропонуйте придумати самостійну розповідь.

Розповідь про подію

Діти п’ятого року життя вже можуть розповісти про деякі події з особистого досвіду. Дорослий спонукає дитину пригадати, як ходили в гості, в парк, на новорічну ялинку, що він бачив цікавого на прогулянці в лісі. Перед дитиною чітко ставиться завдання: «Розкажи, що ти бачив на святі». Тут можна використовувати зразок: «Спочатку послухай, що я бачив на святі, а потім ти будеш розповідати». Розповідь дорослого повинна бути близька дитячому досвіді, чітко побудована, мати ясний кінець: мова розповіді повинна бути живою та емоційною.

Поступово діти відучуються від копіювання зразка і підходять до самостійного творчого розповідання, навчання якому починається вже після 5 років.

Читання

Читання відіграє величезну роль у формуванні словникового запасу дитини. Проаналізуйте, яку літературу ви читаєте малюку, і що читає він сам. Постарайтеся перейти з книг, де активно розвивається сюжет, багато дії і вбудованих діалогів, на описову літературу. Це оповідання та повісті про природу, про тварин, про подорожі. Зверніться до книг наших класиків, і вже через невеликий проміжок часу ви відчуєте красу і багатство української мови, її мелодику.

Якщо в тексті зустрічаються незнайомі слова і поняття, пояснюйте їх малюкові, наведіть приклади, в яких випадках вони вживаються. Нехай дитина сама вигадає пропозиції з використанням нових слів і понять.

Обговорюємо прочитане

Якщо раніше ви читали малюкові хвилин тридцять, а потім закривали книгу, то тепер змініть процес читання. П'ятнадцять хвилин – читаєте, п'ятнадцять хвилин – говорите про прочитане. Рівень обговорення залежить від інтелектуального розвитку дитини. Якщо малий, то і питання найпростіші: «Про що розповідається в казці? Що зробив зайчик? Куди побігло ведмежа?» дитині старшого віку потрібно ставити більш дорослі питання: «Чи правильно вчинив хлопчик? А як ти думаєш, що могло статися далі? А щоб ти зробив на місці героя?».

Мама не тільки направляє бесіду, ставлячи питання, а будує діалог. Висловлює свою думку, іноді воно свідомо буває «неправильним» щоб дитина могла помітити помилку, невірну думку й маму поправити. Дорослий змушує малюка висловити свою думку і говорити про те, що «не написано в книжці.

По ходу читання мама звертає увагу на те, що їй сподобалося або її вразило. Це може бути красивий порівняльний оборот, яскравий барвистий опис об’єкта або сміливий вчинок героя. «Я б, напевно злякалася, а ти б зміг перейти через бурхливу річку?». Читання – це діалог між книгою і дитиною. Книга – це непасивний об’єкт, прочитав і поставив на полицю – це привід поговорити, обговорити, поміркувати.

Читаючи хорошу літературу, ви будете отримувати задоволення самі, і ваша насолода читанням передаватиметься дитині.

Пам'ятка для батьків

«Як навчити дитину складати розповіді по картинках?»

Вигадування оповідання -важко завдання для будь-якої дитини. тому на перших порах йому буде потрібна допомога дорослих. Коли дитина вчиться вигадувати розповіді по картинках. він проходить кілька етапів.

Перший етап, з якого необхідно почати вчити дитину складати розповідь – закінчення думки. Дорослий починає речення, а дитина їх закінчує. Наприклад. «Жив – був (говорить мама) .... (Дитина закінчує). В один прекрасний день він (слова мами, дитина завершує фразу) ... І вирішив Вася .... Раптом .... Вася подумав ... » і так далі. Ці початки речення допомагають дитині навчитися пов'язувати пропозиції в тексті і будувати його логічно, послідовно. Потрібно бути готовим до того, що не відразу все вийде! Необхідно буде кілька разів повторити дитині і пояснити. то що ви від нього хочете. Коли він все зрозуміє, ви помітите логіку в його коротких відповідях.

Далі можна придумувати не тільки розповіді по картинках, але і складати казку по шляху в дитячий сад або в черзі на прийомі у лікаря і т. д.

Скоро ви помітите, що дитина стала сам без проблем зв'язувати пропозиції в тексті, ви можете тільки поправляти її.

Другий етап – розповідання з питань. Необхідно розглядати з дитиною картинки в їх послідовності, обговорювати, що сталося і чим закінчилося, чому це сталося, придумати назву розповіді.

Після цього дитина розповідає. а ви допомагаєте йому уточнюючими питаннями. «З ким це все сталося? Розкажи, з чого все почалося? Що було далі? Що сказав Вася? А що йому відповіла мама? Чому тато розсердився. Що зробив тато? Чим все закінчилося?». Іноді буде вимагатися підказка у вигляді початку думки.

Якщо дитина не знає як продовжувати – продовжте самі, підказавши свою ідею, а вона розвине її далі сама. Головне – не нав'язуйте їй свій сюжет.

До кінця етапу в допомогу дитині буде достатньо трьох питань – пояснення думки. «Розкажи, з чого все почалося, що трапилося і чим закінчилося?» Ці три запитання дуже важливі, будь-яка розповідь завжди складається з трьох частин:

- зачин (місце і час дії, героїв);

- розвиток дії і якийсь цікавий випадок (кульмінація – якщо говорити науковою мовою);

- закінчення (висновок).

Бажаєм вам успіху!

Роль батька, роль матері у вихованні дитини

Давайте поміркуємо про те, які ролі грають чоловік і жінка у своєму житті.

- Чи завжди комфортно ми почуваємо себе в цих ролях?

- Яким ми виховуємо хлопчика, а якою — дівчинку?

- Як ми повинні себе поводити, щоб виховати гарну людину?

Ці питання є дуже важливими. Кожна людина в своєму житті грає багато ролей. У різні моменти ми — пасажири в транспорті, учні, студенти, співробітники, керівники чи підлеглі, покупці. Але, крім того, ми завжди залишаємося жінкою чи чоловіком.

- Чи помічали ви, що ми, як чоловік та як жінка, зовсім по-різному виконуємо свої ролі?

Зовсім по-різному сприймаємо світ, звертаємо увагу на різні речі, приймаємо рішення, поводимося в складних ситуаціях.

- А коли ми стаємо жінкою чи чоловіком?

- Як ми про це дізнаємося?

- Як виховується чоловік і жінка? Хто їх виховує?

- Як формуються жіночі та чоловічі риси та особливості?

- Чому є жінки, схожі на чоловіків, і чоловіки, які нагадують нам жінок? Чи нормально це?

Чоловіки та жінки, безумовно, різні. Але також вони, безумовно, рівні. Вони рівні в праві бути такими, якими вони є. Вони рівні в праві мати те, що вони хочуть. Вони рівні в праві мріяти і здійснювати СВОЇ мрії. Кого ви чекали, коли мала народитися ваша дитина? Хлопчика чи дівчинку? По даним одного з досліджень, у 80% сімей у всьому світі чекають на хлопчика.

- Чи запитували ви себе, чому?

У одній молодій сім'ї всі 9 місяців чекали на хлопчика. Батько, звертаючись до дитинки, називав її тільки «він». Мріяв, як він буде виховувати сина, але народилася донька. Батько був у розпачі. Він останнім прийшов до пологового будинку. Хоча дружину дуже кохав. Він казав: «Я не знаю, що тепер робити! З сином я знав, що робити, а що робити з донькою, ніяк не зрозумію». Чоловіки вважають, що їм буде легше виховувати сина. Крім того, існує думка, що чоловікам легше. Тоді чому майже всі чекають хлопчика, радіють, коли він народжується, а потім батько любить більше дівчинку? А з хлопчиком не знає, що робити. Не може знайти спільну мову. Давайте спробуємо в цьому розібратися. Не дивуйтеся, що в нас зараз більше запитань, ніж відповідей. Ми обов'язково знайдемо їх. Чи це буде привід замислитися. Візьмемо ідеальну ситуацію. У сім'ї є і мама, і тато. Вони люблять один одного. Вони чекають на свого первістка. І от дитина народжується. Нехай це буде хлопчик.

- Які обов'язки бере на себе мати, а які батько?

- Яку роль вони виконують?

- Чи є специфічна батьківська роль?

Мати доглядає за дитиною, проводить з нею майже весь час, пестить її, цілує. Назвемо цю роль мами – «любляча турботлива мама». Це все може робити і батько. Є чоловіки, яким дуже подобається доглядати за дитиною. І вони це роблять із задоволенням.

- Яка ж тоді роль суто чоловіча? Може, це роль «захисника»?

У наш час ми розуміємо цю роль дещо інакше. Нашим чоловікам не потрібно нас захищати кожного дня. І, здається, що ми, жінки, і самі впораємося. Виявляється, що – ні, не дуже. Коли ми, жінки, беремо на себе не властиву для себе роль, ми не можемо якісно виконати ні ту, ні іншу. В нас немає часу і сил любити, тому що ми ще й захищаємо. Мабуть, захист нам потрібен завжди. Не завжди від ворогів. Але завжди – як впевненість (чоловіча впевненість), як сила (чоловіча захищаюча сила), як опора (опора на сильне впевнене та розуміюче чоловіче плече), як підтримка. Якщо ми віддамо чоловікам чоловіче, тоді нам не треба буде брати на себе непід'ємне. Тоді чоловікам завжди буде місце в нашому домі. Тому, що в них буде діло, яке вони вміють, люблять і будуть робити. Наш дім стане захищеним. Зрозумійте правильно. Ми не проти того, щоб чоловік брав на себе частину домашньої роботи. Більш того, ми вважаємо, що немає жіночої і чоловічої роботи в домі. Є тільки домовленість - хто, що робить. І в кожній сім'ї це по-своєму. Кожного з нас не так просто переконати зробити щось додатково. Особливо, коли раніше нас переконували в тому, що наша допомога не потрібна. «Ну що ж ти робиш! Ти його пораниш (упустиш, стукнеш і т. п.)!» — слова, які часто можна почути в адресу новоспечених тат. І батько відсторонюється від догляду за малюком. Але це півбіди. Малюк, недоотримуючи грубуватої чоловічої уваги, виявляється нездатен зробити один з перших висновків у своєму житті — що існує дві половини цього світу: жіноча та чоловіча, материнська і батьківська. Якщо тато годує дитину, купає, доглядає за ним, вколисує його, не варто робити це в точності, як мама. Нехай у нього буде свій підхід. Отже, якщо ми, жінки, вирішили переконати свого чоловіка чи сина в тому, що ми потребуємо його захисту та допомоги, потрібно йому про це сказати. При цьому пам'ятайте: важливо, не тільки, що сказати, а ще й, важливо – як сказати. Спробуйте не докоряти свого чоловіка тим, що він чогось не робить, не підтримує вас. Замість цього, хваліть його за те, що він робить. Скажіть йому, наприклад, так: «Я (чи ми) так люблю тебе. Я так рада, що ти в мене є. Я почуваю себе такою захищеною поряд з тобою.» Якщо у вас поки немає почуття захищеності, не докоряйте його. Знайдіть те, що дає чи могло б дати вам почуття захищеності у ваших відносинах і скажіть своєму чоловікові про це. Можна сказати так: «Коли ти поряд, я почуваю себе дуже захищеною.» Можливо тоді ваш чоловік частіше буде вдома, ніж тоді коли ви кажете йому: «Тебе ніколи немає вдома. Ти нас не любиш.» Спробуйте, і ви через деякий час побачите, як зміняться ваші стосунки. Вам не потрібно буде докоряти чоловіка, що він не може заробити гроші, розповідати, як він повинен це робити. Він і сам спроможний зробити це. Скажіть йому: «Я вірю в тебе!» Замість постійного незадоволення поведінкою чоловіка, у вас з'явиться час для створення доброзичливих стосунків у вашій родині. Адже жінки, дуже люблять створювати стосунки. Спрямуйте свою творчу енергію на це. У вас обов'язково вийде. Зверніть увагу, що для цього знадобляться суто жіночі особливості: любов, турботливість, лагідність, терпіння. Саме – терпіння, а не терплячись. Терпіння не в тому розумінні, щоб терпіти те, що не подобається. А терпіння дочекатися результатів. Почалося щось нове. І для того, щоб щось змінилося, потрібен час. Повернемося до дитини.

- А як ми поводимо себе, коли справа стосується дитини?

Часто буває так, що коли дитина з'являється на світ, мама бере на себе майже всю роботу по догляду за дитиною. Помічниця в неї − бабуся, а ніяк не батько. Та й серед чоловіків поширена думка, що чоловікові не місце біля немовляти. Вони кажуть: «Він ще дуже маленький. Нехай ним мама займається. А от, коли він виросте, тоді я і стану його виховувати.» Таким чином, з самого початку, за батьками закріплюються певні ролі: мама – вихователь дитини, а батько – сторонній спостерігач.

Шановні мами!

Не відштовхуйте тата зараз, коли ваша дитина тільки народилася. Їй дуже потрібен батько. Це саме той час, коли він відкритий для того, щоб брати на себе нові обов'язки. Якщо ви будете відштовхувати його, боячись, що він зробить щось не так, ви можете зіткнутися з двома небезпеками. Ви можете відбити в чоловіка бажання бути татом. А крім того, ви ризикуєте втратити зв'язок з чоловіком.

Шановні татусі!

Знайте, що ви дуже потрібні зараз своїй дружині та дитині! Вони потребують вашої підтримки і допомоги. У цей час вашій дружині страшно і важко. Зрозумійте, що вона дійсно може зациклитися на дитині. Але це не означає, що ви для неї стали менш потрібним та важливим. Ви також важливі і вона любить вас. Не звинувачуйте її в тому, що вона захоплена дитиною. Можливо буде краще, якщо ви просто об’єднаєтеся і будете доглядати за маленьким разом.

Форми роботи з батьками

щодо створення сприятливих умов

для ігор і занять в домашніх умовах

Консультація для педагогів

«Дитина вчиться тому,

що бачить у себе вдома...»

народна мудрість

Сім'я - первинний унікальний соціум, дає дитині відчуття психологічної захищеності, «емоційного тилу», підтримку, безумовного безоценочного прийняття. У цьому неминуще значення сім'ї для людини взагалі, а для дошкільника в особливості. Не випадково в останні роки почала розвиватися і впроваджуватися нова філософія взаємодії сім'ї та дошкільного закладу. В основі її лежить ідея про те, що за виховання дітей несуть відповідальність батьки, а всі інші соціальні інститути покликані підтримувати і доповнювати їх виховну діяльність.

Взаємодія сім'ї і дошкільного закладу відіграє важливу роль у розвитку дитини та забезпечення наступності дошкільної і шкільної освіти, необхідно детальне вивчення сім'ї.

У роботі з батьками дошкільний заклад, насамперед, має ставити наступні завдання:

1. Вивчення запиту батьків.

2. Орієнтація сім'ї на виховання здорової дитини.

3. Освоєння батьками основ особистісно-орієнтованої психології спілкування з дитиною, забезпечує емоційне благополуччя дітей.

4. Формування у батьків теоретичних знань

5. Допомога в придбанні практичних навичок елементарних прийомів і методів збереження й зміцнення здоров'я дітей (підвищення батьківської компетентності).

6. Забезпечення тісної співпраці та єдиних вимог ДНЗ і сім'ї у питаннях здоров'я дітей.

Співпраця ДНЗ та батьків може здійснюватися по-різному. В даний час існує багато форм взаємодії. Умовно їх можна поділити на традиційні та нетрадиційні.

Традиційні форми впливу:

1. Інформаційно-наочні:

- матеріали на стендах;

- папки-пересування;

- рекомендації;

- виставки дитячих робіт;

- фотовиставки.

2. Індивідуальні:

- бесіди;

- консультації;

- відвідування сім'ї.

3. Колективні:

- батьківські збори;

- конференції;

- «круглі столи»;

- тематичні консультації.

Нетрадиційні форми впливу:

1. Пізнавальні:

- семінари-практикуми;

- батьківський клуб;

- педагогічна вітальня;

- усний педагогічний журнал.

2. Інформаційно-аналітичні:

- анкетування;

- соцопитування;

- «телефон довіри»

- «гаряча лінія» та ін.

3. Дозвіллєві:

- спільні дозвілля, свята;

- участь у виставках, екскурсіях;

4. Наочно-інформаційні:

- інформаційні проспекти;

- дні відкритих дверей;

- відкриті перегляди освітньої діяльності дітей, режимних моментів;

- груповий випуск газети;

- міні-бібліотека для батьків та ін.

Слід зазначити, що при підготовці до взаємодії з батьками вихованців, педагогам важливо приділяти особливу увагу принципам виховання, на які треба орієнтувати батьків:

1. Принцип гуманістичної спрямованості виховання - передбачає послідовне ставлення до дитини як до самостійного і відповідального суб'єкта власного розвитку.

2. Принцип природовідповідності - виховання повинно ґрунтуватися на науковому розумінні взаємозв'язку природних і соціальних процесів, виховувати дитину відповідно статтю і віком.

3. Принцип культуровідповідності - залучення дітей до різних пластів культури, етносу, суспільства, світу в цілому.

Застосовуючи будь-які форми і методи взаємодії з батьками, потрібно пам'ятати, що все, що ми робимо - ми робимо для дитини і в ім'я дитини. Свого часу В.А. Сухомлинський сказав: «Тільки разом з батьками, спільними зусиллями, педагоги можуть дати дітям велике людське щастя». Так нехай ці слова стануть девізом, як для педагогів, так і для батьків.

«Готуйте дитину до школи»

Кожна сім'я, відправляючи дитину в школу, щиро бажає, щоб дитина добре вчилася, була старанною і організованою. Але одних бажань недостатньо. До цього треба готувати дитину задовго до вступу в школу і проводити цю роботу систематично, проявляючи терпіння і наполегливість.

У підготовці до школи велике значення має сполучення знань дітей про навколишнє життя. Це знання про нашій країні (як вона називається, яке місто є столицею), як називається місто, де ми живемо, що є прекрасного в ньому, де працюють дорослі, про свої вулиці (адресу), про сім'ю, про школу, де дитина буде вчитися, про правила вуличного руху.

У дитини 6-7 років повинен бути вже накопичений досвід спостереження за явищами природи. На прогулянках, екскурсіях за місто, працю по догляду за рослинами, домашніми тваринами діти отримають ясні уявлення про користь домашніх тварин, дерева, трави, квіти і птахів. Вчіть спостерігати і порівнювати, відчувати красу природи, наприклад, як виглядає берізка влітку і восени, чим відрізняється від сосни ялина, береза від тополі і т.д. Знання про природу, події навколишнього життя є гарною підмогою в навчанні.

Важливо заохочувати дитячу допитливість: докладно відповідати на дитячі «чому?» «навіщо?» Іноді батьки. Не вникнувши в суть дитячого питання, відмахуються від неї «не заважай, мені ніколи». Такими відповідями вони гасять дитячу допитливість. По можливості треба відповідати на дитячі запитання правильно. Самим ставити запитання дітям, які потребують роздуми «чому так думаєш», «як ти дізнався» і т.д. Важливою передумовою успішного навчання в школі є розвиток усного мовлення. Важливо, щоб до вступу у 1 клас дитина вимовляє всі звуки в словах, тому неправильна мова може з'явитися серйозною перешкодою у виробленні навичок грамотного письма.

Добре, якщо до вступу в школу дитина навчиться зв'язно розповідати казку. Невеликий розповідь, вірш. До приходу в школу дитина повинна знати на пам'ять 10-12 невеликих віршів, кілька загадок, прислів'їв, приказок.

До школи необхідно розвивати мислення дитини, кмітливість. Організуйте вдома з дітьми заняття. Упражняйте їх в рахунку конкретних предметів (кубиків, паличок, горіхів та ін) в межах 10-20, в усному прямому і зворотному рахунку в межах першого десятка; навчати розв'язувати прості задачі, краще на наочному, конкретному матеріалі. В ході ігор, діти можуть спостерігати, що одні предмети більше, довше, інші менше, коротше, ближче, далі, ліворуч, праворуч. Треба частіше звертати на це увагу. Відомо, що найважче діти оволодівають письмом. Підготовці до листа допоможуть різноманітні ручні заняття: дитина може малювати, ліпити з глини та пластиліну, штриховані малюнки, вирізати з паперу, виготовляти іграшки з картону, дерева, кори, шишок. При заняттях за столом дуже важливо стежити за позою дитини: ноги стійко стоять на підлозі, поперек спирається на спинку стільця, лікті лежать на столі. До 5-6 років у дітей виникає бажання познайомитися з літерами, складати склади, читати.

Дитина буде встигати в школі і добре себе почувати, якщо у неї вихована охайність, дисципліна, навички самообслуговування, повагу до вчителя і товаришів.

Пам'ятайте, що підготовка до школи вирішується протягом усього дошкільного віку, а не одним роком.

«Сучасні п'ятирічні діти: особливості гри,

спілкування і психічного розвитку»

Вік п'ять років, в даний час, як правило, є останньою сходинкою дошкільного періоду розвитку: адже багато дітей вже в шість років переступають поріг школи. У цьому зв'язку надзвичайно важливо виявити рівень розвитку дитини, так як саме на цьому етапі складаються багато пізнавальні здібності і особистісні особливості.

П'ятирічний вік - хронологічна межа переходу від молодшого дошкільного віку до старшого. У цьому віці відзначається істотна зміна в психічному розвитку дитини. У загальних рисах їх суть можна визначити, як становлення її внутрішнього психічного життя, внутрішнього плану дії, які починають визначати зовнішню поведінку. Дитина знає, чого вона хоче, і домагається своєї мети; її поведінка визначається не навколишньою обстановкою, а власним рішенням, починають переважати «дії від думки, а не речі».

Ці зміни знаходять своє відображення і конкретизуються у всіх сферах психічного розвитку - комунікативної, пізнавальної, вольової, мотиваційної.

Саме в цьому віці у сфері спілкування з дорослим на перший план виходить така форма спілкування, як пізнавальна і особистісна. Дитина тепер вже може задавати дорослому надзвичайно різноманітні питання, що охоплюють всі області знань про світ.

Дорослий для неї - джерело нових знань, ерудит, здатний вирішити сумніви. Якщо у 4-5-літніх дітей в бесідах з дорослим переважають теми про тварин, машини, явища природи, то старші дошкільнята воліють говорити про правила поведінки, про себе, своїх батьків. У п'ятирічних дітей починає проявлятися особлива активність, що виражається у питаннях. Це «чомучки», їх все цікавить, вони все помічають.

П'ятирічки вже можуть грати за правилами, поводитися за правилами. Дитина стає здатна до діяльності, в якій вимагається від неї самї щось задумати і у відповідності зі своїм задумом точно виконати це. Якщо раніше дитина ставила один кубик на інший, возила їх і говорила: «Це у мене машинка», а через дві хвилини: «Ні, це у мене будинок», то п'ятирічні діти так вже не діють. Якщо дитина щось робить, то вона спочатку скаже: «Я буду будувати гараж для машини», і буде будувати так, щоб ця машина могла туди в'їхати.

В п'ятирічному віці діти спочатку називають, що вони будуть робити, а потім намагаються зробити схоже, замислююють, а потім намагаються досягти цього.

Якщо раніше увага дитини була прикута до різних предметів, то тепер перед дитиною відкриваються взаємовідносини людей - взаємини своїх товаришів, дорослих між собою.

І вона намагається програвати ці нові замисли в іграх. У п'ять років дитина може грати в ігри, де потрібно більша довільність, опора на правила і норми, де треба іноді себе стримувати. Скільки змін відбувається в п'ятирічному дитину!

Вона вже вміє стримувати свої почуття і довільно контролювати свою поведінку, здатна оперувати кількістю і підпорядковувати свою поведінку загальним правилом.

П'ятирічний вік - це період бурхливого росту самосвідомості. Це період підвищеної ранимости, коли у багатьох дітей з'являються (а у деяких залишаються на все життя) такі риси, як вразливість, сором'язливість, агресивність, демонстративність.

До п'яти років починає складатися і логічне мислення. Відповідно вона може встановлювати логічну послідовність подій, вирішувати не складні логічні завдання.

Дитина розуміє, що вміє робити, а що не вміє, здатна довільно регулювати поведінку, розуміти мовні інструкції, свідомо виконувати завдання в тому випадку, якщо воно не суперечить її інтересам.

Дитина старшого віку вже цілком самостійна, результативна, автономна. Вона здатна усвідомлено ставитися до вибору справи, до оцінки її результатів, до розуміння власних перспектив, а головне вона вміє і готова працювати в команді.

І тим не менш, незважаючи на всі досягнення, п'ятирічна дитина залишається дошкільням; як і раніше, всі її інтереси та потреби лежать у сфері гри. Всі найважливіші новоутворення цього періоду і довільність поведінки, і всі психічні процеси, і уява, і вміння спілкуватися - зароджуються і спочатку розвиваються в провідної діяльності дошкільного віку - сюжетно-рольова гра. В умовах гри вона краще зосереджується більше запам'ятовує. Граючи з дітьми, вона відстоює свою точку зору, вирішує конфлікти, будує і реалізує свої плани. Іншими словами, навчається вмінню спілкуватися.

ПРОВЕДЕННЯ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ

З ДІТЬМИ ВДОМА

• Привчайте дитину до дотримання вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних та культурно-гігієнічних вимог.

• Облаштуйте спортивний куточок.

• Організовуйте у вихідні дні пішохідні прогулянки, туристичні походи.

• Беріть участь разом з дитиною у святах, розвагах, Днях здоров'я, які проводять у дитячому садку.

Дотримуйтеся рекомендацій.

«Перевірте фізичний стан своєї дитини!»

До числа основних фізичних якостей відносять гнучкість, різні види витривалості, силові якості (м'язову силу), швидкісні якості (швидкість), їх поєднання (швидкісно-силові якості, спритність, а також координаційні здібності.

Гнучкість визначає ступінь рухливості опорно-рухового апарату і має особливе значення для здоров'я. Здатність виконувати повороти і колові рухи в суглобах тіла свідчить про хорошому фізичному стані людини.

Швидкість - здатність людини здійснювати рухові дії в максимально короткий відрізок часу. Вона належить до консервативних, тобто важко розвиваються, якостей людини. Розвиток швидкості в чому залежить від природних даних, часто пере даються у спадок.

Витривалість є одним з найважливіших фізичних якостей людини, що характеризують його фізичний стан. Ця якість забезпечує тривалість виконання роботи без зниження її інтенсивності і ефективності

Сила - взаємодія психіко-фізіологічних процесів організму людини, що дозволяють долати зовнішній опір за рахунок м'язових зусиль.

Методика проведення тестування

Швидкість - визначається часом пробігання 30 м з високого старту. У забігу беруть участь не менше двох дітей. По команді «На старт» учасники підходять до лінії старту і займають вихідне положення, яке зберігається при команді "Увага". По команді «Марш» (з сигналом прапорцем) діти починають баг по розміченій доріжці. Час фінішу визначається за допомогою секундоміра з точністю до 0.1 сек.

Сила - визначається числом розумін - опускання тулуба з «подібного положення «лежачи на спині зігнувши ноги" протягом 30 сек руки за головою, лікті перед собою. При цьому ноги в гомілковостопному суглобі фіксується ким із помічників: вихователем, батьками та ін. (Важливо, щоб ноги були зігнуті в колінах під кутом 90) -Для оцінки сили у хлопчиків у віці старше 6 років рекомендується проводити тест, який полягає у підтягуванні на перекладині. Підтягування виконується з положення вису на перекладині, руки хватом на ширині плечей кистей рук зверху. При виконанні даного тестового вправ не допускаються розгойдування і згинання ніг.

Швидкісна сила - визначається стрибком у довжину з місця, Для виконання тесту чертится пінія і перпендикулярно їй закріплюється мерительная стрічка. Досліджуваний встає біля лінії (не торкаючись її носками), зльоту згинає ноги, відводячи руки вниз-назад, з махом рук відштовхуючись двома ногами, стрибає вперед (стрибок - слід виконувати на м'яке підстава: траву, пасок, закріплений на підлозі килимок та ін). Рекомендується виконувати три спроби з заліком кращого результату.

Гнучкість - визначається нахилом вперед в положенні сидячи на підлозі з витягнутими ногами, розведеними на відстань між п'ятами на 20 див. Попередньо на підлозі чертится лінія (нульова позначка), перпендикулярно їй кладеться мірна стрічка (або проводиться «мірна лінія»). Досліджуваний сідає таким чином, щоб п'яти торкались нульової позначки (накресленої лінії) і виконує три пружинистих нахили вперед, на четвертому нахилі положення тулуба і витягнутих вперед рук фіксується і по кінчиках пальців рук заміряється результат. При цьому важливо притиснути коліна тестованого до підлоги. Рекомендується виконати три спроби з заліком кращого результату.

Витривалість визначається часом пробігання досить довгою для дітей дистанції. Для чотирирічних дітей це 90 м, для більш старших - 300 м, а для дітей у віці від 5 років 6 місяців додатково до 300 м проводиться тест в бігу на 1000 м, бажано тест на витривалість проводити на круговій доріжці стадіону (довжина стандартної кругової доріжки становить 400 м або 200 м (шкільний стадіон)). Якщо такої можливості немає, контрольна дистанція розмічається на території дитячого садка. При проведенні тестування в одному забігу можуть брати участь 6-8 дітей. Результат у бігу на 90 м фіксується в секундах, а в бігу на 300 м і 1000 м - в хвилинах і секундах.

Швидкість (біг 30 м, с)

Дівчатка

Вік (років, міс.)	Середній рівень	Високий рівень
4 - 4,5	8,9-9,4	8,8 і нижче
4,6 - 5,5	7,9-8,4	7,8 і нижче
5,6 - 6,5	7,4-7,9	7,3 і нижче
6,6 - 7,5	6,6-7,0	6,5 і нижче

Хлопчики

Вік (років, міс.)	Середній рівень	Високий рівень
4 - 4,5	8,7-9,2	8,6 і нижче
4,6 - 5,5	7,6-8,1	7,8 і нижче
5,6 - 6,5	7,0-7,5	7,3 і нижче
6,6 - 7,5	6,2-6,7	6,5 і нижче

Сила

(піднімання - опускання тулуба з положення лежачи, к-ть разів за 30 сек)

Дівчатка

Вік (років, міс.)	Середній рівень	Високий рівень
4 - 4,5	7-8	9 і більше
4,6 - 5,5	8-10	11 і більше
5,6 - 6,5	11-13	14 і більше
6,6 - 7,5	14-15	16 і більше

Хлопчики

Вік (років, міс.)	Середній рівень	Високий рівень
4 - 4,5	9-10	11 і більше
4,6 - 5,5	10-11	12 і більше
5,6 - 6,5	12-14	15 і більше
6,6 - 7,5	15-16	17 і більше

Хлопчики

(підтягування на перекладині хлопчики, к-ть разів)

Вік (років, міс.)	Середній рівень	Високий рівень
6,6-7,5	1-2	3 і більше

Швидкісна сила (стрибок у довжину з місця)Дівчатка

Вік (років, міс.)	Середній рівень	Високий рівень
4 - 4,5	56-67	68 і більше
4,6 - 5,5	73-83	84 і більше
5,6 - 6,5	88-98	99 і більше
6,6 - 7,5	110-115	116 і більше

Хлопчики

Вік (років, міс.)	Середній рівень	Високий рівень
4 - 4,5	63-73	74 і більше
4,6 - 5,5	83-93	94 і більше
5,6 - 6,5	96-108	109 і більше
6,6 - 7,5	115-120	121 і більше

Гнучкість (нахил вперед у положенні сидячи, см)

Дівчатка

Вік (років, міс.)	Середній рівень	Високий рівень
4 - 4,5	3-7	8 і більше
4,6 - 5,5	4-8	9 і більше
5,6 - 6,5	5-9	10 і більше
6,6 - 7,5	9-14	15 і більше

Хлопчики

Вік (років, міс.)	Середній рівень	Високий рівень
4 - 4,5	1-5	6 і більше
4,6 - 5,5	2-6	7 і більше
5,6 - 6,5	3-7	8 і більше
6,6 - 7,5	4-8	9 і більше

Витривалість (біг 91 м; 300 м і 1000 м, хв, сек) Дівчатка

Вік (років, міс.)	Тестова методика	Середній рівень	Високий рівень
4 - 4,5	90 м (с)	32.0-35.0	31,1 і нижче
4,6 - 5,5	300 м (хв, с)	1.43-1.59	1.42 і нижче
5,6 - 6,5	300 м (хв, с)	1.35-1.50	1.34 і нижче
5,6 - 6,5	1000 м (хв, с)	Без урахування часу
6,6 - 7,5	300 м (хв, с)	1.27-1.42	1.26 і нижче
6,6 - 7,5	1000 м (хв, с)	6.20-6.39	6.19 і нижче

Хлопчики

Вік (років, міс.)	Тестова методика	Середній рівень	Високий рівень
4 - 4,5	90 м (с)	32.0-35.0	31.9 і нижче
4,6 - 5,5	300 м (хв, с)	1.43-1.59	1.42 і нижче
5,6 - 6,5	300 м (хв, с)	1.33-1.48	1.32 і нижче
5,6 - 6,5	1000 м (хв, с)	Без урахування часу
6,6 - 7,5	300 м(хв, с)	1.25-1.40	1.24 і нижче
6,6 - 7,5	1000 м (хв, с)	6.00-6.18	5.59 і нижче

«Весела математика дому»

Неоціненну допомогу в оволодінні дитиною - дошкільням елементарних математичних уявлень вже з 3 років можуть надати батьки. І лише спільна робота дитячого садка і сім'ї може забезпечити успіхи дитини в засвоєнні даного розділу програми дошкільного навчального закладу.

Домашня обстановка сприяє розкріпаченню дитини і він засвоює навчальний матеріал в індивідуальному для себе темпі, закріплює знання, отримані в дитячому садку. Батьки в свою чергу дізнаються багато чого про свою дитину.

Тому можна порекомендувати деякі математичні ігри та вправи для проведення їх у колі сім'ї. Зазначені гри доступні для дитини молодшого дошкільного віку і не вимагають тривалої підготовки, виготовлення складного дидактичного матеріалу.

1. Математична гра «Підбери колеса до вагончиків»

Мета гри: навчання розрізнення і називання геометричних фігур, встановлення відповідності між групами фігур, рахунок до 5.

Хід гри: дитині пропонується підібрати відповідні колеса - до синього вагончика червоні колеса, а до червоного - сині колеса. Потім необхідно порахувати колеса зліва направо у кожного вагончика окремо (вагони, і колеса можна вирізати з кольорового картону за 5-10 хвилин).

2. Математична гра «Склади квітку»

Мета гри: навчити складати силует квітки з однакових за формою геометричних фігур, групуючи їх.

Хід гри: дорослий пропонує дитині скласти квітка для мами або бабусі до свята з геометричних фігур. При цьому пояснює, що серединка квітки - коло, а пелюстки - трикутники або кола. Дитині надається на вибір зібрати квітка з трикутними і чи круглими пелюстками. Таким чином можна закріпити назви геометричних фігур у грі, пропонуючи дитині показати потрібну фігуру.

3. Гра - вправа «Назви предмет схожий»

Мета гри: розвиток зорового уваги, спостережливості та зв'язного мовлення.

Хід гри: дорослий просить дитину назвати предмети, схожі на різні геометричні фігури, наприклад, «Знайди, що схоже на квадрат або знайди всі круглі предмети... В таку гру легко можна грати в подорожі або по дорозі додому.

4. «Збери намисто»

Мета гри: розвивати сприйняття кольору, розміру; уміння узагальнювати і концентрувати увагу; мова.

Хід гри: для послідовностей можна використовувати конструктор «Лего», фігури, вирізані з паперу (але мені більше подобаються фігури з кухонних целюлозних серветок - з ними зручніше працювати), будь-які інші предмети.

Звичайно, в цьому віці послідовність повинна бути дуже простою, а завдання для дитини має полягати в тому, щоб викласти один-два цеглинки в її продовження. Приклади послідовностей (дитина повинен продовжити логічний ряд-добудова доріжку "правильними цеглинками"):

5. Математична гра «Що стоїть у нас в квартирі»

Мета гри: розвивати вміння орієнтуватися в просторі; логічне мислення, творче уяву, зв'язне мовлення, самоконтроль

розвиток зорового уваги, спостережливості та зв'язного мовлення.

Хід гри: попередньо потрібно розглянути послідовно інтер'єр кімнати, квартири. Потім можна попросити дитину розповісти, що знаходиться в кожній кімнаті. Якщо він не може або не називає всі предмети, допоможіть йому запитаннями.

Хотілося б нагадати Вам, шановні батьки, про необхідність підтримувати ініціативу дитини і знаходити 10-15 хвилин щодня для спільної ігрової діяльності. Необхідно постійно оцінювати успіхи дитини, а при невдачах схвалюйте його зусилля і прагнення. Важливо прищепити дитині віру в свої сили. Хваліть його, ні в якому разі не лайте за допущені помилки, а тільки показуйте, як їх виправити, поліпшити результат, заохочуйте пошук рішення. Діти емоційно чуйні, тому якщо Ви зараз не налаштовані на гру, то краще відкладіть заняття. Ігрове спілкування повинно бути цікавим для всіх учасників гри.

Грайте з дитиною з задоволенням!

Поради батькам щодо екологічного виховання

в домашніх умовах

«Любов до природи, втім, як і всяка людська любов, безсумнівно, закладається в нас з дитинства» І.соколов-Микитов

«Любов до природи - це естетичне почуття, що формують погляди, смаки, писав Ч.Дарвин, - втрата цих смаків рівносильна втраті щастя і може шкідливо позначитися на розумових здібностях, а ще ймовірніше-на моральних якостях».

Виховання правильного ставлення до природи, вміння дбайливо звертатися з живими істотами має велике значення в дошкільний період життя дитини. Планомірна робота по екологічному вихованню повинна проводитися як в дошкільних освітніх установах, так і в сім'ї.

За останні десятиліття світ ґрунтовно змінився. Сьогодні всі знають про існування екологічних проблем, що загрожують здоров'ю людей, про те, що велика частина населення Землі відірвана від природи, так як живе в містах серед асфальту і залізобетонних конструкцій.

Та й природа все більше «пригніченою» розростаються міста, вирубуються ліси, заболочуються ставки та озера, забруднюються земля, вода в ріках і морях.

Всі ми в обов'язковому порядку повинні частіше виїжджати на природу, спілкуватися з рослинами і тваринами, милуватися гарними краєвидами, слухати лісові шерехи, насолоджуватися тишею. А батькам, які виховують дітей, слід щоденно долучати їх до таїнств до краси природи, щоб уже в ранньому дитинстві в кожній людині зародилося почуття спільності з нею.

Зелений світ кімнатних рослин зацікавить дитину, якщо дорослі члени сім'ї поступово утягнуть його в спостереження за таємничим світом кімнатній флори.

Рослини на перший погляд малюка неживі. Завдання батьків - допомогти йому побачити своєрідність і таємницю їх життя, красу, заради якої рослини і містяться будинку. Привчаючи дитину до регулярних спостереженнями, показуйте йому забарвлення і малюнок на листках. Навіть зелений колір буває у рослин різних (порівняйте, наприклад, темну зелень клівії або аспідістри більш світлими тонами її). Яке ж багатство колірних відтінків, симетричних і несиметричних малюнків можна побачити на листках рослин. Надзвичайне видовище являє собою квітучу рослину. На квітучому рослина хочеться дивитися, не відводячи очей. Кожна квітка це дивовижне чудо природи. Постарайтеся навчити дитину з ранніх років не тільки помічати, але і відчувати, переживати красу квітучих рослин. Вміння розглядати рослини, бачити його своєрідність і красу, помічати різні ознаки та стани - це завдання не тільки естетичного, але і розумової, а також морального виховання. Долучаючись до світу кімнатних рослин, дитина осягає таємниці життя і дізнається нові форми її прояву, вчиться відрізняти здорову рослину від слабкого.

Краса - ознака здоров'я. У світі рослин цей зв'язок проявляється особливо виразно. Рослина з вытянувшимися стеблами і блідими, рідкісними листям, не дає нових пагонів і квітів, не можна назвати красивими.

Отже, ознайомлюючи дітей з кімнатними рослинами, можна одночасно вирішувати завдання їх розумового, морального і естетичного виховання.

Маленькі діти люблять діяти.

Навколишній світ вони пізнають в основному практично, а свої дії поєднують з наглядом за їх результатами. Дитину приваблюють яскраві образи і зміна подій. Цими його особливостями слід скористатися: запропонуйте малюкові зайнятися поливанням рослини.

- Хочеш подивитися, як я поливаю квіти? Підемо! В мене лійка з водою. Я наллю воду в кожен горщик. Спочатку потрібно показати дитині цікаві дії з водою. Дорослий поливає, а дитина спостерігає за ним. Зверніть увагу на те, як вода зникає з горщика і з'являється на піддоні.

- Ти бачив, як я поливаю рослини? - запитує дорослий наступного разу - хочеш допомогти мені сьогодні? Дитина, звичайно, погоджується: він завжди готовий діяти. Дорослий допомагає йому тримати лійку і поливати, пояснюючи при цьому:

- Носик лійки потрібно опустися низько, до самої землі; налити води стільки, щоб змочила всю землю. Потім дорослий пропонує.

- Хочеш, я куплю тобі лійку? Ти зможеш поливати квіти сам. Який же дитина не погодиться на цю покупку?! І ось в будинку з'являється красива маленька лійки з довгим носиком. Запропонуйте дитині відразу ж налити в лійку води - нехай вона постоїть, зігріється. Наступного разу поливайте квіти разом, з двох лійок.

- А навіщо ми поливаємо рослини? Не поспішайте допомогти з відповіддю - нехай дитина подумає, подивиться на квіти, висловить свої пропозиції. Тільки після цього поясніть йому, що рослини живі, вони п'ють воду і ростуть, стають все красивіше.

Дитина обов'язково повинен побачити рослини в період цвітіння. Квітуча рослина, особливо в холодну пору року, прикрашає будинок, радує погляд, створює гарний настрій. Постарайтеся навчити дитину помічати цю красу. Ви помітите бутони ще в їх зародковому стані, але не поспішайте показувати дитині, а от коли бутони стануть великими, слід підвести до рослин і запропонувати йому уважно подивитися, чи не з'явилося на них щось незвичайне, нове, цікаве. Йому буде приємно самостійно відкрити щось нове. Якщо дитина нічого не помітить, покажіть йому бутони і поясніть, що скоро з кожного пуп'янка квітка розпуститься.

Вчіть дитину дивитися і милуватися здалеку і зблизька, серед інших квітів і в самоті на полиці.

- Підемо, подивимось, чи є ще квітка на нашому рослині?

- Йди, подивися на наше квітуче рослина, - дорослий пропонує дитині.

Дитині буде цікаво дізнатися назви рослин. Наприклад, показуючи дитині 3-4 років бальзамін, розкажіть, що це рослини називають в народі «вогник».

Якщо воно цвіте, запропонуйте подивитися здалеку, щоб побачити подібність кольорів, мають малинове забарвлення, з вогниками. У цей момент можна прочитати вірш по темі.

Спостереження за кімнатними рослинами необхідно

поєднувати з практичною діяльністю дитини, наприклад з малюванням. Не обов'язково бути художником. Дорослий малює і одночасно пояснює, показує дитині свої способи зображення. Результат, яким би він ні був, напевно задовольнить малюка.

Одним з видів практичної діяльності дитини має бути його участь у безпосередньому догляді за рослинами. Важливо, щоб дитина займалася цим регулярно і освоював різні трудові дії.

Для того, щоб праця була дитині радість і доручення охоче виконувалися, дорослі повинні вести себе гнучко, настирливо, різноманітно. Слід пам'ятати, що трудова діяльність - основна для дошкільника. У дошкільному віці праця - це насамперед засіб виховання таких важливих якостей, як відповідальність за виконання доручення і одержуваний результат, обов'язковість, цілеспрямованість. Дитина 3-4 років трудиться разом з дорослим. При цьому дорослий робить основну роботу, а дитина виконує лише нескладні дії: тримає лійку, ганчірку, приносить їх, наповнює водою маленьку лійку, сам поливає деякі рослини. Для дитини таке довіра - нагорода. Обов'язково хваліть малюка.

Домашні тварини, як і рослини, що приносять велику радість всім членам сім'ї. Дорослі включають їх кругом своїх повсякденних турбот, а діти активно спілкуються з ними. Світ тварин надзвичайно привабливий для дитини. На відміну від рослин, тварини володіють певним своєрідним поведінкою.

З одного боку, вони дуже схожі на людей: можуть ходити, бігати, лазити, плавати; їдять і п'ють майже як люди, очі і вуха дозволяють їм бачити і чути, тобто сприймати навколишній світ і реагувати на нього. З іншого боку, вони володіють неповторним своєрідністю, яскравою специфікою, як у зовнішньому вигляді, так і в поведінці, наприклад, багато тварин мають частини тіла, яких немає у людей, хвіст, роги, копита, плавники, дзьоб, пір'я, шерсть. Деякі тварини можуть літати, жити у воді або під землею, впадати в сплячку, тобто робити те, що не властиве людині. Тварини в будинку - це важливий фактор виховання дітей. Дорослі повинні пам'ятати про це. Спілкування з тваринами, якщо воно відбувається безконтрольно, може принести не тільки користь, але і шкоду розвивається особистості дитини. Ставлення дитини до тварини, її цілеспрямовані дії можуть виявитися неправильними в силу цілого ряду причин. Насамперед, дитина не знає, що можна робити і що не можна, що для тварини шкідливо, а що корисно. Тварини сильно розрізняються між собою не тільки зовнішніми особливостями, але і способом життя, поведінкою, ступенем звикання до людини. Зрозуміло, що за рибками і птахами можна спостерігати, з кішками і собаками - грати.

Акваріум з рибками, якщо він міститься за правилами акваріумістики, являє собою дуже цікаве і гарне видовище. Підготувати такий акваріум непросто, це повинен зробити дорослий.

Дитина середнього і старшого дошкільного віку може брати в цьому участь: спостерігати за діями дорослого і допомагати йому в міру своїх можливостей. Звичайно, дорослий робить все краще і грунтовніше, допомога малюка не так вже велика. Але справа не в цьому! У дитини формується свідомість власної значущості - адже він бере участь у справжніх дорослих справах! А заодно він починає розуміти, що завести жива істота не так вже й просто: необхідні знання, уміння, трудові зусилля.

Старшого дошкільника можна залучати до догляду за акваріумом: періодично доручати йому чистити дно грязесборником, прати зі стінок наліт, протирати їх зовні; підтримувати блюдце при заливанні або частковій зміні води. Новий інтерес і цілі спостережень виникають у дитини, коли в акваріумі з'являються незнайомі рибки, равлики.

При постановці перед дитиною різних пізнавальних завдань дорослий повинен прагнути зробити його спостереження цікавими. Можна час від часу практикувати малювання риб і акваріума, придумування загадок про риб, спів пісень або читання вірша.

В домашніх умовах нерідко містять птахів. Найчастіше канарок, папуг. Вони швидко звикають до людей. Догляд за ними не складний, але більш відповідальний, ніж догляд за рибами. Птахи не переносять голод, брудний посуд, протяги. Вони дуже полохливі. До птахів слід ставитися обережно і дбайливо. Перший час дорослий повністю бере на себе догляд за пернатим мешканцем, а дитина спостерігає і запам'ятовує що і як треба робити, вчитися спокійно вести себе біля птахів.

Поступово дитина починає допомагати дорослим у догляді за птицею: миє годівницю, поїлку, наливає чисту воду, кладе корм. Всі милуються ним, слухають спів. Дитину слід навчити бачити красу пташки у всіх її проявах. Вчіть дитину спостерігати, помічати, розуміти стан пташки: здорове та веселе, неблагополучне, перелякане. Все це дитина зможе зрозуміти, якщо з самого початку ви будете ставити перед ним конкретні, невеликі за обсягом мети спостережень.

- Розглянь уважно нашу пташку: чим вкрите тіло, якого кольору пір'я?

- З'ясуй, чи все пір'я однакового кольору, де вони довгі, а де короткі. Які пір'я у пташки на голові, грудях, крилах і хвості?

- Я зібрала пір'ячко, коли пташка линяла, вони всі різні. Розглянь їх, ще раз поспостерігай за пташкою, а потім скажи, чому вона може літати, і як пристосована до польоту.

- Сьогодні ввечері, коли в кімнаті темно, подивися, як пташка відпочиває, в якій позі вона спить, чи буде вона спати, якщо включити лампу.

Зміст спостережень допоможе дитині краще пізнати різні особливості птиці, її спосіб життя, звички. Ці знання ляжуть в основу розуміння того, як правильно вести себе з птахом, що можна, а що не можна робити з нею.

Перебування, яких би то не було тварин у вашому будинку не можна порівняти з присутністю в ньому собаки або кішки, цих унікальних чотирилапих, які знаходяться в особливих відносинах з людиною. Їх з серйозними намірами заводять дорослі члени сім'ї.

Достоїнствами собаки є її розум, відданість господареві, хороша здатність до навчання. Кішка приваблює своєю красою, витонченими пропорціями тіла і граціозними рухами. Завжди ретельно вмита, пухнаста, муркотів і ласкающаяся, вона є частиною домашнього затишку. Вони мають статус «братів наших менших», їх потрібно не тільки оберігати і оточувати турботою, але й шанобливо з ними звертатися. Якщо в будинку живе кішка і собака, дитина повинна правильно вести себе з ними. Найголовніше - навчити дитину правильному поводженню з тваринами: м'якості і неназойливости, вміння рахуватися з бажаннями чотириногого друга відчувати його стан.

Постарайтеся переключити дитину на спостереження.

- Подивися здалеку, як собака їсть суп. Що вона спочатку з'їдає - бульйон, м'ясо, картоплю? Як вона їсть тверду їжу? Як гризе кістки? Як п'є?

Якщо спостереження ведуться за кішкою, зверніть увагу дитини на те, як, наситившись, вона ретельно доглядає за собою: лапками вмивається, вилизує мовою шерсть на всіх частинах свого тіла. Привчайте дитину рахуватися з відпочинком тварини. Спить чотириногий друг - не треба йому заважати, прокинеться тоді можна з ним погратися. Вчіть дитину бути добрим, турботливим.

«Як навчають дітей звуковому аналізу слів»

Навчання дітей грамоті в дитячому саду здійснюється аналітико-синтетичним методом. Це означає, що спочатку дітей знайомлять зі звуками рідної мови, а потім з літерами.

При навчанні, як писання, так і читання, вихідним процесом є звуковий аналіз усного мовлення, тобто уявне розчленовування слова на складові його звуки, встановлення їх кількості та послідовності.

Порушення звукового аналізу виражається в тому, що дитина сприймає слово глобально, орієнтуючись лише на його смислову сторону, і не сприймає фонетичну сторону, тобто послідовність його складових звуків. Наприклад, дорослий просить дитину назвати звуки в слові СІК, а дитина відповідає: «апельсиновий, яблучний...»

Прочитати слово - значить по поєднанню окремих літер, що відображають порядок звуків у слові, синтезувати їх так, щоб вони склали реальне, живе слово.

Діти з проблемами в мовному розвитку, у яких порушено вимова фонем і їх сприйняття, тим більше відчувають труднощі звукового аналізу і синтезу. Вони можуть бути виражені в різному ступені: від змішання порядку окремих звуків до повної нездатності визначити кількість, послідовність чи позицію звуків у слові.

Навчання звукового аналізу слова є основним завданням етапу підготовки до навчання грамоті і передбачає: визначення кількості звуків у слові, фонетичну характеристику звуків (уміння диференціювати голосні і приголосні звуки, дзвінкі і глухі, тверді і м'які), визначення місця звуку в слові.

Шановні батьки, пам'ятайте:

1. Звук - ми чуємо і вимовляємо.

2. Букви ми пишемо і читаємо.

3. Звуки бувають голосними і приголосними.

Голосні звуки можна співати голосом, при цьому повітря, що виходить з рота не зустрічає перешкоди. Приголосні звуки - звуки, які не можна співати, тому повітря, що виходить з рота при їх проголошенні, зустрічає перешкоду.

Голосних звуків шість: А, О, У, Е, И, І.

Голосних літер десять: А, О, У, Е, И, І - відповідають звукам і чотири букви, які позначають два звуки: Я-йа, Ю-йу, Е-йэ, Ї-йі.

Голосні звуки позначаються на схемі червоним кольором.

Приголосні звуки бувають глухими і дзвінкими. Глухий звук утворюється без участі голосових складів, ми пояснюємо дітям, що коли вимовляємо

глухий звук, голос спить, а при вимові дзвінких звуків голос дзвенить (Покласти руку на шийку або закрити вуха руками). На схемі дзвінкі звуки позначаємо дзвіночком.

Дзвінкі звуки: Б, В, Г, Д, Ж, З, Й, Л, М, Н, Р.

Глухі звуки: К, П, С, Т, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Щ,

Приголосні звуки бувають м'якими і твердими.

Завжди тверді приголосні: Ж, Ш, Ц

Завжди м'які приголосні: Ї, Ч, Щ

Тверді звуки позначаються на схемах синім кольором, м'які - зеленим.

Зразкові ігрові завдання.

Гра «Піймай звук» (з ряду звуків, складів, слів).

Завдання: розвивати слухову увагу, фонематичний слух.

Дорослий називає звук, а дитина піднімає синій або зелений квадратик. Потім слово. Якщо на початку слова чується твердий звук, потрібно підняти синій квадратик, якщо м'який - зелений (Сніг, зима, лижі та ін).

Гра «Скільки звуків у слові заховалося?»

Викласти схему слова КІТ.

- Скільки звуків у слові КІТ? (У слові КІТ три звуку)

- Який перший звук у слові КІТ? (перший звук [К])

- Звук [К]? (звук [К] приголосний, глухий, твердий).

- Яким квадратиком на схемі позначимо звук [К]? (Синім квадратом).

- Який другий звук у слові КІТ? (Другий звук [Про])

- Звук [Про ]який? (Звук [Про] голосний).

- Яким квадратиком на схемі позначимо звук [О]? (Червоним квадратиком).

- Який третій звук у слові КІТ? (Третій звук [Т]).

- Звук [Т]? (Звук [Т] - приголосний, твердий, глухий).

Яким квадратиком на схемі позначимо звук [Т]? (Синім квадратом).

- Звуки подружилися. Що вийшло? (КІТ).

- Якою буквою позначимо звук [К]? (Буквою К).

Який позначимо літерою звук [О]? (Буквою О).

Який позначимо літерою звук [Т]? (Буквою Т).

- Літери подружилися. Що вийшло? (КІТ).

Важливо, щоб дитина засвоїла, що таке звук мови, міг диференціювати звуки, ділити слова на звуки та склади. Тільки тоді він зможе без праці оволодіти навичкою читання.

Літери є графічним символом звуків. Часто ми стикаємося з тим, що дітей вчать побуквенному читання, тобто діти, бачачи букву, вимовляють її назва, а не звук: пе, ре. В результаті виходить «кэотэ», замість «кіт». Діти з працею вникають в правила читання букв і буквосполучень. Це створює додаткові труднощі в навчанні дітей читання.

У методиці навчання читання в дитячому садку передбачає називання букв з їх звуковим позначенням: п, б, к.... Це значно полегшує дітям оволодіння навичкою читання. Для того, щоб дитина краще засвоїв графічний образ букви і для профілактики дисграфії у школі (дисграфія - порушення писемного мовлення) рекомендують такі завдання:

- «На що схожа буква?»

- У рядку букв обвести в коло задану букву.

- Викладання літер з рахункових паличок, з мотузки на оксамитової папері, виліпити з пластиліну і т.п.

- Обвести букву по точках, заштрихувати букву, дописати літеру.

Шановні батьки, дуже точно дотримуйтесь інструкцій педагогів, виконуючи завдання з зошита, не ускладнюйте завдання на свій розсуд. Пам'ятайте про те, що вимоги дитячого садка і сім'ї повинні бути єдині!

«Навіщо дітям ігри?»

В іграх у дітей розвивається особистість у всіх сферах: пізнавальної, емоційної, соціальної, творчої, рухової та мотиваційної. Існує величезна кількість ігор, мета яких сформувати ті чи інші навички дитини, дати йому нову інформацію про світ, виховати позитивні риси характеру. А от які саме навички отримають діти в грі, про це ми і розповімо.

В іграх з шнурованием поліпшуються окомір, увагу, посидючість, зміцнюються пальці і вся кисть руки (дрібна моторика). Це найкращий спосіб підготувати руку до письма.

Рухливі ігри розвивають силу, витривалість, спритність, покращують поставу.

Зараз в магазинах великий вибір настільних ігор. Не оминайте їх увагою! Вони сприяють розвитку кмітливості, уваги. Вчать швидко орієнтуватися у формі, кольорі, величині. Допомагають засвоїти грамоту і рахунок.

Командні ігри вчать дитину співпрацювати, відстоювати свою точку зору, вирішувати конфліктні ситуації (нехай часом і з допомогою дорослих).

У рольових іграх малюки звикають справлятися зі своїми емоціями. Радіти і показувати своє щастя на людях, приховувати в потрібні моменти смуток і розчарування, переживати свій гнів, заздрість, тривогу і занепокоєння.

Ігри в стрибають зайчиків і крякающих качок виховують почуття гумору у дітей.

Пальчикові ігри стимулюють розвиток мовлення, просторове мислення, увагу, уяву. Діти краще запам'ятовують віршовані тексти, і їх мова стає більш виразною.

Граючи у конструктори, будівельний матеріал і різні технічні іграшки (підзорні труби, іграшкові фотоапарати, калейдоскопи), у дитини розвивається винахідливість, проявляються конструкторські здібності та інтерес до будівництва та техніки.

Обов'язково у малюків повинні бути музичні іграшки. Так дитина навчиться сприймати музику. У нього з'явиться почуття ритму, музичний слух і пам'ять, фантазія, імпровізація.

Театральні ігри збагачують дитяче художнє сприйняття.

Інтерактивні ігри (дочки - матері) вчать дитину взаємодопомоги та взаємодії з іншими людьми, знайомить із дорослим світом на дитячому мовою.

В наш час батьки все частіше сприймають дитячі ігри як марне заняття і розвага, порожню витрату часу. Багато готують своїх дітей для життя в світі, заснованому на виживання і конкуренції, де успіх і кар'єра залежать лише від інтелектуальних здібностей. Змінюють улюблені ігри своїх малюків на серйозні заняття - лист, рахунок, читання і раннє навчання мовам. Але гра як і раніше потрібна дитині не менше ніж повітря, вода, їжа.

Рухливі ігри розвивають силу, витривалість, спритність, покращують поставу.

Ігри в стрибають зайчиків і крякающих качок виховують почуття гумору у дітей.

Театральні ігри збагачують дитяче художнє сприйняття.

«Значення прогулянки

в різнобічному розвитку дошкільнят»

Багато батьків недооцінюють значення прогулянки в житті дитини.

Більшості здається, що на зимовій прогулянці дитина замерзне і неодмінно захворіє. І пов'язують простудні захворювання дітей саме з прогулянками у зимовий період.

Діти молодшого дошкільного віку характеризуються великою руховою активністю. Реалізація цієї особливості має великі можливості на прогулянці, де діти не обмежені простором і руховими діями.

Навчання руховим діям на прогулянці йде неодмінно з опорою на мисленнєві операції, сприяє не тільки фізичному, але і активного психічного розвитку молодших дошкільників.

Великий вплив рухів на розвиток мовлення дітей. Поруч дослідників доведено, що чим вище рухова активність дитини, тим швидше йде розвиток у нього речі.

На прогулянці закладаються позитивні почуття по відношенню до природи і її мешканцям, відкривається дивовижне різноманіття рослинного і тваринного світу, вперше усвідомлюється значення природи в житті людини, усвідомлюються і переживаються морально-естетичні почуття, що спонукають дітей піклуватися про все що їх оточує.

Спілкування з природою важливий компонент у моральному розвитку дитини, налаштовує на збереження, турботу, захист.

Плюси прогулянки:

+ підвищує пристосовуваність і працездатність організмів і систем зростаючого організму;

+ сприяє загартовуванню організму, профілактиці простудних захворювань;

+ формує здоров'язберігаючий та здоровьеукрепляющее рухове поведінку;

+ формує правильні навички виконання основних рухів, важливих елементів складних рухів;

+ йде прискорений розвиток мовлення через рух;

+ виховує позитивне ставлення до природи, почуття відповідальності за стан навколишнього середовища і природи в цілому;

+ розвиває здатність відзначати і здійснювати первинний аналіз сезонних змін у житті довкілля.

«Всі свої іграшки я сам розставлю по місцях»

Часто батьки запитують про те, як можна привчити дитину до акуратності. Взагалі-то привчати дитину до акуратності потрібно з самого раннього віку. Причому не стандартним набором моралей типу «я ж тобі казала, їж аккуратно», «складай іграшки в ящик», «не розкидай свої речі», а власним прикладом. Якщо дитина бачить, що мама завжди свої речі прибирає в шафу, не розкладає по всій квартирі в'язання або шиття, то він вже автоматично, на підсвідомому рівні, копіює її поведінку. Але якщо мама ходить по хаті незачесана, недбало одягнена, миє посуд тільки в тому випадку, якщо вже немає ні однієї чистої чашки, то вимагати від дитини дотримання порядку просто безглуздо. Тому починайте з себе.

Вже з самого раннього віку привчайте дитину до акуратності в одязі. Якщо він пролив на себе сік, измазался в каші, порвав штани на прогулянці - обов'язково переодягніть його. Прання ви собі, звичайно, додасте, але результат вартий того. Чітко розділіть дитячі речі: ці домашні - у них ми ходимо вдома, на прогулянку - практичний одяг, у якому зручно грати в пісочниці, кататися з гірок, їздити на велосипеді, і парадно-вихідні речі. Дитина повинна зрозуміти, що в святковому платті не варто возитися в бруді. Тому і мама повинна одягати дитину відповідно до обставин. А то часто можна спостерігати таку ситуацію: одягнувши дівчинку в світле плаття або комбінезон, мама, боячись, що річ зіпсується, змушує дитину ходити по доріжках. Але ж це ж дитина - їй і побігати і пограти хочеться.

Постарайтеся привчити малюка до носіння фартуха. Причому в одному фартушку потрібно їсти, в іншому - малювати фарбами і ліпити з пластиліну. До речі, на цьому ж етапі виділіть дитині серветку, на яку ставиться його тарілка (це позбавить вас від необхідності кожного разу прати скатертину), а перш ніж малювати чи ліпити, підстеліть спеціальну клейоночку. Дуже важливо, щоб це були саме спеціальні дитячі речі, а не перше, що попалося під руку рушник. Ось побачите, дуже швидко малюк звикне і буде сам нагадувати вам про ці атрибути.

Як можна частіше підкреслюйте, що красивою може бути тільки акуратний дитина. Кудлата дівчинка ніколи не буде виглядати, як принцеса, у справжнього чоловіка черевики завжди начищені. Розкажіть дитині казку про Фею ввічливості і акуратності, яка завжди приходить на допомогу акуратним дітям.

З самого раннього дитинства виховуйте у дітей почуття смаку. Якщо ви будете в 3 роки одягати дівчинку у синю спідницю, жовту кофту і червоні колготки, то нічого дивуватися, що в 13 років вона буде ходити в абсолютно безглуздому одязі з жахливим макіяжем.

Ще один важливий момент. Діти повинні бачити, що речі самі собою не стають чистими і красивими. Тому корисно дати їм спробувати випрати свої колготки, а після вулиці протерти ганчіркою взуття. Виділіть дитині спеціальну вішалку, де будуть висіти її куртки. Причому кріпити їх потрібно на такій висоті, щоб малюк міг сам до них дотягнутися. Біля ліжечка поставте стілець, на якому, відправляючись спати, дитина буде розвішувати одяг.

Таким чином, привчена з дитинства виглядати охайно, вона і надалі буде стежити за своїм виглядом.

Другий момент, на який потрібно звернути увагу у вихованні дитини, - це акуратність в побуті. Знову ж таки, тут все залежить від батьків. Тому впершу чергу ліквідуйте «бардак» в будинку. Незважаючи на розміри квартири, обов'язково виділіть дитині його персональний простір. В ідеалі це, звичайно, окрема кімната. Якщо такої немає, відведіть йому хоча б який-небудь куточок, де може стояти коробка з іграшками, письмовий стіл. Вже років з 3-4 слід привчати дитину самостійно (природно, з вашою допомогою) підтримувати порядок - складати іграшки в ящик, а олівці і фломастери в коробку. Важливий не стільки результат прибирання, а те, що він сам день удень цим займається. Тоді з раннього віку цей процес стане для нього цілком природним.

Правда, заняття буде більш цікавим, якщо ящик, де «живуть» іграшки, буде оформлений у вигляді якогось будиночка або теремка (виконуються вони без особливих клопотів з великої картонної коробки від телевізора або пральної машини), казкової істоти (до боків можна приробити лапи і хвіст, а на кришці - мордочку). До того ж всі дитячі ящики і коробки повинні бути розташовані так, щоб дитина без проблем могла до них дотягнутися. Безглуздо вимагати, щоб вона прибирала на місце книжки, якщо вони стоять на верхній полиці шафи. Дитина, може,і хотіла б їх прибрати, але навіть ставши на стілець, насилу може дотягнутися.

Взагалі ж набагато ефективніше запропонувати дитині гру, в процесі якої буде проводитися прибирання, ніж по двадцять разів нагадувати, що потрібно зібрати кубики. Дівчаток зазвичай приваблюють ігри в Попелюшку, в доньки - матері. Ось тільки не забудьте після закінчення прибирання влаштувати бал. Конструктор набагато цікавіше складати, якщо вибрати певну схему укладання елементів в коробку. Причому один тиждень укладайте за однією схемою, на наступній - придумайте щось новеньке.

До речі, багато дітей із задоволенням витирають пил, намагаються мити підлоги. А вже якщо після того, як разом пропилососили меблі, ви почнете пилососити дитячі вуха (згадайте Карлсона), прибирання перетвориться на веселу гру. Чудово, якщо б вам вдалося знайти таку справу, наприклад поливати квіти, витирати пил, яка буде виконувати виключно дитина. Це привчить її до певної відповідальності. І природно, якщо вона щось просипала, пролила або забруднила, постарайтеся, щоб вона взяла посильну участь у ліквідації непорядку.

Намагайтеся якомога частіше хвалити малюка, підкреслювати, як для вас важлива його допомога. Можна навіть придумати забавні заохочувальні медалі та дипломи, «Мамин помічник», «За краще прибирання».

Третій момент - це навчити дитину акуратності в навчанні. І починати потрібно ще в дошкільному віці. Всі олівці, альбоми, розмальовки мають лежати в певних місцях. Якщо дитина звикне до цього, то зошити і підручники завжди будуть акуратно складені. Вчіть його розфарбовувати картинки, не виходячи за краї. Покажіть, як правильно працювати пензликом, щоб виходили малюнки, а не акварельна мазанина. Виконуйте якомога більше різних вправ на розвиток дрібної моторики пальців (зараз існує безліч різних методик). Це дуже стане в нагоді при засвоєнні навичок письма. Обов'язково привчайте дитину все доробляти до кінця: якщо вже збирати пазли, то краще допомогти йому скласти всю картинку, ніж кинути на «півдорозі». Можна спробувати почати вчити дитину основам систематизування матеріалу: наприклад розкласти на одну купку казки, в іншу - книги про тварин і так далі.

Іноді батьки чомусь приділяють увагу тільки одному з цих напрямів. І в результаті дитина, має відмінні успіхи в школі, не в змозі підтримувати порядок у своїй кімнаті, не кажучи вже про те, щоб допомагати дорослим, або просто щиро не розуміє, чому його лають за пом'яті штани.

«Дитина біля екрану»

У наші дні телевізор, відеомагнітофон, комп'ютер міцно увійшли в життя малюків. У багатьох сім'ях, як тільки дитина навчиться сидіти, його влаштовують перед екраном, який все більше замінює бабусині казки, мамині колискові, розмови з батьком... Екран стає головним «вихователем» дитини. За даними ЮНЕСКО, 93% сучасних дітей 3-5 років дивляться на екран 28 годин на тиждень, тобто близько чотирьох годин вдень, що набагато перевершує тривалість спілкування з дорослими. Таке проведення часу цілком влаштовує не тільки дітей, але і батьків. У самому справі, дитина не пристає, нічого не просить, не піддається ризику і в той же час отримує враження, дізнається щось нове, долучається до сучасної цивілізації. Однак це, здавалося б, безпечне заняття може спричинити за собою вельми сумні наслідки не лише для здоров'я дитини (про порушення зору, дефіцит руху, зіпсованої поставі вже сказано досить багато), але і для його психічного розвитку. В даний час, коли підростає перше покоління «екранних дітей», ці наслідки стають все більш очевидними.

Одне з них - відставання в розвитку мови. В останні роки і батьки, і педагоги часто скаржаться на затримки мовленнєвого розвитку: діти пізно починають говорити, мало і погано розмовляють, їхня мова бідна і примітивна. Спеціальна логопедична допомога потрібна практично кожній групі дитячого саду. Така картина спостерігається не тільки в нашій країні, але і у всьому світі. Як показали спеціальні дослідження, 25% чотирирічних дітей страждають серйозними порушеннями у мовному розвитку. В середині 70-х років дефіцит мови спостерігалося тільки у 4% дітей того ж віку. За 20 останніх років кількість мовних порушень зросла більш ніж у шість разів!

Однак причому тут телебачення? Адже дитина, що сидить біля екрану, постійно чує мова. Хіба це не сприяє мовленнєвому розвитку? Яка різниця, хто говорить з дитиною - дорослий чи герой мультфільму? Різниця величезна. Мова - це не наслідування чужих слів і не запам'ятовування мовних штампів. Оволодіння мовою в ранньому віці відбувається тільки в живому, безпосередньому спілкуванні, коли дитина не тільки слухає чужі слова, але і відповідає іншій людині, коли він включений в діалог. Причому включений не тільки слухом і артикуляцією, але всіма своїми діями, думками і почуттями. Відповідні висловлювання дитини виникають виключно на живу промову, адресовану саме йому.

Мовні звуки, не звернені до малюка особисто і не припускають відповіді, не зачіпають його волю, не спонукають до дії і не викликають яких-небудь образів. Вони залишаються порожнім звуком». Мова, що виходить з екрану, залишається малоосмисленним набором чужих слів, не стає «своєю». Тому діти воліють мовчати, а висловлюються криками або жестами.

Однак зовнішня розмовна мова - це лише вершина айсберга, за якою ховається величезна брила внутрішньої мови. Адже мова - це не тільки засіб спілкування, а й засіб мислення, уяви, оволодіння своєю поведінкою, засіб усвідомлення своїх переживань, себе в цілому.

Останнім часом педагоги і психологи все частіше відзначають у дітей нездатність до самозаглибленню, до концентрації на якому - небудь занятті, відсутність зацікавленості справою. Дані симптоми були узагальнені в картину нової хвороби - «дефіцит концентрації». Це захворювання особливо яскраво проявляється в процесі навчання і характеризується гіперактивністю і ситуативностью поведінки, підвищеної неуважністю: діти не затримуються на будь-яких заняттях, швидко перемикаються, гарячково прагнуть до зміни вражень, проте їх різноманіття сприймають поверхово і уривчасто, не аналізуючи і не пов'язуючи між собою. Таким дітям необхідна постійна зовнішня стимуляція.

Багатьом з них стало важко сприймати інформацію на слух - вони не можуть утримати в пам'яті попередню фразу і зв'язати окремі пропозиції. Слышимая мова не викликає у них будь-яких образів і стійких вражень. З цієї ж причини їм важко читати: розуміючи окремі слова і короткі речення, вони не здатні утримувати їх у пам'яті, в результаті не розуміють тексту в цілому. Тому дітям нецікаво, нудно читати навіть самі хороші книги.

Ще один факт, котрий відзначають педагоги, - різке зниження фантазії і творчої активності дітей. Вони втрачають здатність і бажання чимось зайняти себе. Не докладають зусиль для винаходу ігор, твору казок, для створення власного уявного світу. Їм нудно малювати, конструювати, вигадувати нові сюжети. Їх нічого не цікавить і не захоплює. Відсутність внутрішнього світу позначається і на стосунках між дітьми. Помічено, що спілкування з однолітками стає все більш поверхневим і формальним: їм нема про що розмовляти, сперечатися, нічого обговорювати. Вони воліють возитися, штовхатися або натиснути кнопку телевізора і чекати нових - готових розваг.

Але, мабуть, найбільш явне свідчення наростання внутрішньої порожнечі - дитяча жорстокість і агресивність. Кількість злочинів, скоєних дітьми та підлітками, останнім часом різко зросла. Вражають не тільки жорстокість, але і безглуздість, невмотивованість цих дитячих «витівок». Звичайно, хлопці билися завжди, але останнім часом змінилася якість дитячої агресивності. Раніше при з'ясуванні відносин на шкільному подвір'ї бійка закінчувалася, як тільки супротивник був лежачим на землі, тобто переможеним. Цього було достатньо, щоб відчувати себе переможцем. В наш час переможець із задоволенням б'є лежачого ногами, втративши будь-яке почуття міри. При цьому діти не віддають собі звіт у власних діях і не передбачають їх наслідків. Підлітки б'ють і вбивають один одного не тому, що вони злі або підступні, і не заради досягнення якоїсь мети, а «просто так», тому що на душі пусто і хочеться гострих відчуттів.

І звичайно ж, побут нашого часу - наркотики: 35% всіх дітей і підлітків уже мають досвід наркоманії, причому це число катастрофічно зростає. Догляд наркотики - яскраве свідчення внутрішньої порожнечі, неможливості знайти цінності в реальному світі або в собі. Відсутність життєвих орієнтирів, внутрішня нестійкість і порожнеча вимагають наповнення - нової штучної стимуляції, нових «таблеток щастя».

Звичайно, далеко не у всіх дітей перераховані «симптоми» спостерігаються в повному наборі. Але тенденції у зміні психології сучасних дітей досить очевидні і викликають тривогу. Наше завдання - не налякати в черговий раз читача жахливою картиною падіння моралі сучасної молоді, а зрозуміти витоки цих тривожних явищ.

Але невже всьому виною телевізор? Так, якщо мова йде про маленьку дитину, не готовому адекватно сприймати інформацію з екрану. Коли домашній екран поглинає всі сили та увагу малюка, підміняє собою спілкування з близькими дорослими, він, безумовно, надає потужний формує, вірніше, деформирующее вплив на становлення психіки і особистості зростаючого людини. Наслідки та масштаби цього впливу можуть позначитися значно пізніше в найнесподіваніших областях.

Дитячий вік - період найбільш інтенсивного становлення внутрішнього світу, формування особистості. Змінити або надолужити згаяне в цей період в подальшому практично неможливо. Раннє і дошкільне дитинство (до 6-7 років) - період зародження найбільш загальних, фундаментальних здібностей людини. Термін «фундаментальні» тут вжито в прямому значенні - це те, на чому буде будуватися і триматися всі «будинок» особистості людини. Змінити фундамент, коли будинок вже збудовано, не можна. Якщо фундамент неміцний або викривлений, будівля буде нестійкою і в будь-який момент може обвалитися. У психічному розвитку кожний наступний етап «накладається» на попередній і багато в чому визначається їм. Отже, ранній віковий період є найбільш відповідальним - він визначає подальший розвиток людини.

Рекомендації для батьків
«Організація режиму дня в умовах сімейного виховання»

В сучасних умовах багато батьків вважають, що вони можуть дати дитині набагато більше знань будинку. У зв'язку з цим вони беруть на себе велику відповідальність. Виховуючи дитину в домашніх умовах треба розуміти, що дитина позбавляється повноцінного спілкування з однолітками в різних режимних моментах. Спілкування тільки на вулиці не достатньо. Дитина повинна навчитися взаємодіяти з іншими дітьми на заняттях, святах. Зараз у дитячих садках приділяється велика увага різнобічному розвитку дитини. Ось кілька простих правил для організації режиму дня в умовах сімейного виховання:

1. Дотримуйтеся вдома режиму дня та харчування, прийняті в дитячому саду.

2. В домашніх умовах хваліть дитину за прояв самостійності, правильне виконання гігієнічних процедур, виховуйте звичку до чистоти (умивання, влітку мити ноги перед денним сном, стежити за станом рук, мити руки після прогулянки, користуватися туалетним папером, чистити зуби, полоскати рот після їжі).

3. Дотримуйтесь режим прогулянок. Давайте можливість дитині під час прогулянок багато вільно рухатися. Введіть сімейну традицію занять спортом.

4. Забезпечте радісний емоційний фон життя дитини. Підтримуйте радісну атмосферу в сім'ї. Зберігайте традиції сімейних свят. Відвідуйте з дитиною театри. Концерти. Цирк.

5. Для усунення і попередження порушень у звуковимові проводите з дитиною ігрові вправи. Так само для розвитку фонематичного слуху та мовного уваги застосовуються спеціальні ігрові вправи.

6. Давайте дітям в домашніх умовах, під контролем дорослого, різати ножицями, шити голкою, ліпити і так далі.

7. Багато розповідайте і показуйте дітям, читайте художню літературу.

Дотримання цих правил батьками полегшить подальше життя дітям. Адже ситуація може змінитися і дитині потрібно буде піти в дитячий сад. На цей випадок він вже буде володіти елементарними навичками самообслуговування.

«Дитина у конфліктній родині»

Серед явно неблагополучних сімей велику групу складають шлюбні союзи з порушенням спілкування. Їх особисті взаємини характеризуються відсутністю взаємоповаги і взаєморозуміння, наростанням емоційного відчуження і переважанням конфліктної взаємодії.

Природно, конфліктна сім'я стає не відразу, а через деякий час після утворення шлюбного союзу. Слід розмежовувати такі поняття, як «сімейні конфлікти» і «конфліктні сім'ї», так як конфлікт у родині ще не означає, що конфліктна сім'я. Конфліктної сім'я вважається, коли подружжя навіть з дріб'язкових причин затівають сварки з взаємними образами і лайкою.

Конфліктні сім'ї можуть бути як галасливі, скандальні, так і тихими, де подружні відносини відрізняються повним відчуженням, прагненням уникати всякого взаємодії. Прихована напруга, ворожа обстановка в сім'ї - для дітей зло не менше, ніж відкриті скандали подружжя.

Нитки сімейних конфліктів тягнутися дуже далеко. Їх наслідки відбиваються не тільки на стан дитячої душі, але і на всій подальшій життя. Емоційна нестабільність сімейних відносин призводить до формування у дитини почуття страху, замкнутості і відлюдним. Поступово почуття страху може змінюватися агресивністю. Агресивність є захисною реакцією психіки дитини. Іноді дитина є не тільки свідком конфлікту, але і об'єктом емоційної розрядки конфліктуючих. Діти з таких сімей виходять з глибоким всередині особистісним конфліктом, отримують важкий старт у життя. Дитина вперше засвоює ролі чоловіка і дружини, батька і матері, чоловіка і жінки в процесі спілкування з батьками, відбувається його входження у світ людських відносин. Негативні спогади дитинства дуже шкідливі, вони обумовлюють мислення, почуття і вчинки у дорослому віці. Тому дуже важливо вміти знаходити оптимальні варіанти розв'язання виниклих сімейних труднощів, не втягувати в них дітей.

Найбільш прийнятний вихід з конфлікту - компроміс, відкритий пошук найбільш зручного і справедливого для обох сторін рішення. Важливо навчитися керувати негативними емоціями, вміти вирішувати конфлікт з позиції доброти. Відомий чеський психотерапевт С. Кратохвіл запропонував своєрідну подружню тактику, дотримання якої сприяє попередженню можливих конфліктів. Зокрема він рекомендує використовувати позитивні форми поведінки.

1. Цікавитися партнером, пізнати його не тільки позитивні якості, але і зрозуміти його слабкі сторони.

2. Слухати партнера. Вміння слухати забезпечує хороший контакт в сім'ї, більш цінний, ніж уміння говорити.

3. Не зловживати критикою. Критика не повинна зачіпати гідності партнера, вона повинна містити позитивні елементи.

4. Розуміти свої помилки. Якщо зрозуміти свої помилки, то сварки і конфлікту можна уникнути.

5. Увійти в положення іншого. Якщо людина спробує поставити себе на місце іншого, постарається зрозуміти ситуацію, дозволить уникнути конфлікту.

6. Посміхатися. Привітна усмішка протилежна конфлікту. Привітність і доброзичливість одного викликає аналогічну реакцію в іншого, знімає напругу.

Американський психолог Ян Готліб пропонує ряд порад, які допомагають уникнути сварок. Сваритися наодинці, без дітей, ясно сформулювати проблему, контролювати емоції, висувати позитивні пропозиції.

ЗДО "Берізка"

Сторінки

Шукати

Консультаційний ценрт

Форми роботи з батьками

щодо створення сприятливих умов

для ігор і занять в домашніх умовах

Консультація для педагогів

«Готуйте дитину до школи»

«Сучасні п'ятирічні діти: особливості гри,

спілкування і психічного розвитку»

«Перевірте фізичний стан своєї дитини!»

Поради батькам щодо екологічного виховання

в домашніх умовах

«Як навчають дітей звуковому аналізу слів»

«Навіщо дітям ігри?»

«Значення прогулянки

в різнобічному розвитку дошкільнят»

«Всі свої іграшки я сам розставлю по місцях»

«Дитина біля екрану»

Рекомендації для батьків
«Організація режиму дня в умовах сімейного виховання»

«Дитина у конфліктній родині»

Немає коментарів:

Дописати коментар

Сторінки

Шукати

Консультаційний ценрт

Форми роботи з батьками

щодо створення сприятливих умов

для ігор і занять в домашніх умовах

Консультація для педагогів

«Готуйте дитину до школи»

«Сучасні п'ятирічні діти: особливості гри,

спілкування і психічного розвитку»

«Перевірте фізичний стан своєї дитини!»

Поради батькам щодо екологічного виховання

в домашніх умовах

«Як навчають дітей звуковому аналізу слів»

«Навіщо дітям ігри?»

«Значення прогулянки

в різнобічному розвитку дошкільнят»

«Всі свої іграшки я сам розставлю по місцях»

«Дитина біля екрану»

Рекомендації для батьків «Організація режиму дня в умовах сімейного виховання»

«Дитина у конфліктній родині»

Немає коментарів:

Дописати коментар

Рекомендації для батьків
«Організація режиму дня в умовах сімейного виховання»