Шукати

Інклюзивне навчання

ВАС ВІТАЄ ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «БЕРІЗКА»
 

 ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗІЇ В ДОШКІЛЛІ

Перший етап введення дітей з особливостями психофізичного розвитку до загальноосвітнього простору здійснюється в дошкільному закладі.
Включення таких дітей у педпроцес дитсадка змі­нює насамперед установки дорослих: у всіх дітей є особливості, а не тільки у дітей з особливи­ми освітніми потребами. Дотепер у педагогічній практиці цим особливостям не завжди приділялася належна увага. Особливості “особливих" дітей не помічати неможливо — доводиться змінювати пед­процес, щоб професійно розв’язувати проблеми їх освіти разом з іншими. Водночас, створюючи спе­ціальні особливі умови для “особливих” дітей, пору­шуємо принцип рівних прав для інших вихованців. Тому маємо навчитися працювати, враховуючи ін­дивідуальні особливості кожного.
За такого підходу педагогіка змінюється в ці­лому: вона стає інклюзивною, не тільки в тому сен­сі, що “особливі” діти мають бути включені в уже вибудуваний процес трансляції знань, умінь та навичок дітям, які розвиваються нормально, а й у тому, що освіта з урахуванням індивідуальних від­мінностей дітей потребує створення нових форм та способів організації освітнього процесу. Тут потріб­ний постійний творчий пошук, внесок від кожного. До педпроцесу залучаються всі його учасники — педагоги, батьки, діти, адміністрація. Розглянемо основні принципи дошкільної інклюзивної освіти.

Принципи дошкільної інклюзивної освіти
  • Принцип індивідуального підходу пе­редбачає вибір форм, методів і засобів на­вчання та виховання з урахуванням індивіду­альних освітніх потреб кожної дитини в групі. Індивідуальні програми розвитку ґрунтуються на діагностиці функціонального стану дитини й припускають вироблення індивідуальної стра­тегії розвитку конкретного вихованця. Індиві­дуальний підхід передбачає не тільки увагу до потреб дитини, але й надає їй самій можли­вості реалізувати свою індивідуальність.
  • Принцип підтримки самостійної актив­ності дитини. Реалізація цього принципу дає змогу формувати соціально активну особис­тість, яка є суб’єктом свого розвитку та соці­ально значущої діяльності. Якщо активність — цілком прерогатива дорослих, формується так звана “навчена безпорадність” — феномен, коли дитина очікує зовнішньої ініціативи, сама лишаючись пасивною. Це стосується і батьків дітей з особливими потребами. Батьки мо­жуть сподіватися на допомогу або активно до­магатися пільг від держави, ігноруючи власні можливості участі у соціальному житті.
  • Принцип активного залучення в освітній процес усіх його учасників передбачає створен­ня умов для розуміння та прийняття одне одного з метою досягнення плідної взаємодії на гуманіс­тичній основі. Інклюзія — активне включення дітей, батьків і фахівців у спільну діяльність.

  • Принцип міждисциплінарного підходу. Різ­номанітність індивідуальних характеристик дітей диктує необхідність комплексного, міждисциплі­нарного підходу до методів та засобів виховання й навчання. Фахівці , що працюють у групі, регулярно здій­снюють діагностику дітей та складають в результаті обговорення освітній план дій, розрахований як на конкретну дитину, так і на групу в цілому.

  • Принцип варіативності в організації проце­сів навчання і виховання. Включення в інклюзив­ну групу дітей з різними особливостями розвитку передбачає наявність варіативного розвивального середовища, тобто відповідних розвивальних та дидактичних посібників, засобів навчання, безбар’єрного середовища, варіативної методич­ної бази та здатність педагога до застосування різ­номанітних методів і засобів роботи  
                                                                            
  • Принцип партнерської взаємодії із сім’єю. Завдання фахівця — встановити довірчі партнерські взаємини з рідними дитини, домовитися про спіль­ні дії, уважно ставитися до їхніх запитів.

  • Принцип динамічного розвитку освітньої моделі дошкільного закладу. Модель дитсадка, включаючи нові структурні підрозділи, фахівців, розвивальні методи і засоби, може змінюватися.
На жаль, доводиться констатувати: нині мало хто в нашій країні готовий до повноцінного впровадження моделі інклюзивної освіти через недостатню кваліфікацію кадрів, відсутність норма­тивної бази, досить високу витратність процесу. Тож сучасний етап слід розглядати як перехідний і рухатися дуже обережно, обмірковуючи кожний крок, аналізуючи умови та добираючи оптимальні засоби для реалізації інклюзії у практиці.
На жаль, доводиться констатувати: нині мало хто в нашій країні готовий до повноцінного впровадження моделі інклюзивної освіти через недостатню кваліфікацію кадрів, відсутність норма­тивної бази, досить високу витратність процесу. Тож сучасний етап слід розглядати як перехідний і рухатися дуже обережно, обмірковуючи кожний крок, аналізуючи умови та добираючи оптимальні засоби для реалізації інклюзії у практиці.

Заходи по дошкільному навчальному закладу



№
Захід
Термін
Відповідальні

Робота з педагогічним колективом


1
Створити групу індивідуального супроводу за дитиною з ООП.
12.09,2017р
Завідувач: Годунко Т.С.
2
Здійснювати цілеспрямоване спостереження за розвитком дитини з відхиленнями в розвитку, за його просуванням з метою своєчасного вирішення питання про зміни в процесі її виховання і навчання.
Постійно
Асистент-вихователя:
Кузло Л.В.
3
Здійснювати педагогічне спостереження і діагностику, які спрямовані на виявлення дошкільників з підозрою на відхилення в розвитку.
За потребою
Вихователі ДНЗ
4
Провести теоретично-практичний семінар «Впровадження інклюзивної освіти в дошкільні навчальні заклади загального розвитку»
11,09,2017р
Завідувач: Годунко Т.С.
5
Забезпечити проходження педагогами, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами, курсів підвищення кваліфікації.
За потреби
Завідувач: Годунко Т.С.
6
Встановити контакт між ДНЗ та спеціалістами, які будуть надавати корекційну допомогу дитині поза його межами.
За потреби
Вихователь інклюзивної
групи: Сокол Г.П.
7
Створити матеріально-технічні і медико-соціальні умови, розвивальне предметне середовище відповідно до освітніх умов і корекційних завдань ДНЗ.
Постійно
Група індивідуального
супроводу
8
Спрямувати зусилля вихователів, які працюють з дитиною з особливими освітніми потребами, на охорону і зміцнення здоров’я дитини, її особистісний розвиток, корекцію наявних відхилень.
Постійно
Медсестра: Федорова О.М
9
Використовувати в роботі науково-методичні посібники «Діти з особливими потребами та організація їх навчання». «Путівник для батьків дітей з особливими потребами».
Постійно
Вихователь інклюзивної
групи: Сокол Г.П.
10
Формувати толерантне ставлення до дітей з особливими потребами.
Постійно
Весь колектив освітнього
процесу
11
Залучати громадські організації до співпраці з питання впровадження інклюзивної освіти.
За потреби
Група індивідуального
супроводу

Робота з батьками


12
Активізувати участь батьків у навчально-виховному процесі на засадах партнерства і співпраці.
Постійно
Асистент-вихователя:
Кузло Л.В.
13
Залучати батьків до створення належних умов для забезпечення життєдіяльності та розвитку дітей в ДНЗ.
За потреби
Асистент-вихователя:
Кузло Л.В.
14
Розмістити на сайті дошкільного закладу інформацію про організацію інклюзивного навчання у ДНЗ.
Постійно
Завідувач: Годунко Т.С.





Робота з дітьми


16
Забезпечити індивідуальний, особистісно орієнтований підхід до до організації взаємодії вихователя з «особливою» дитиною під час корекційно-педагогічного процесу.
Постійно
Завідувач: Годунко Т.С.
17
Приділити особливу увагу дітям з особливостями психофізичного розвитку під час організації дозвілля, ігор, екскурсій, спостережень у природі.
Постійно
Вихователь інклюзивної
групи: Сокол Г.П,
18
Забезпечити психологічну підтримку дітям, яка буде формувати у них впевненість у своїх силах та самоповагу.
Постійно
Група індивідуального
супроводу
19
Формувати толерантне ставлення до дітей з особливими потребами.
Постійно
Вихователь інклюзивної
групи: Сокол Г.П.

         Поради й рекомендації вихователю, у групі якого навчається дитина з особливими потребами.

1.   Навчитися толерантно ставитися до особливих дітей, але в ніякому разі не акцентувати увагу на дитині.
2.    Сприяти тому, щоб кожна дитина відчула себе прийнятною.
3 Сприяти   створенню   у   дитячому   колективі   атмосфери   доброзичливості,
справедливості й терпимості.
4- Надавати індивідуальну підтримку, але при цьому не відокремлювати дітей з особливими потребами від основної групи дітей.
5- Намагатися  наблизити  навчальні  завдання до потреб  і  можливостей такої дитини.
6.     Співпрацювати з іншими  педагогами (логопедом, психологом, лікарями) та батьками в

ПОРАДИ БАТЬКАМ
Батьки хворої дитини повинні пам'ятати, що він є особистістю зі своїми надіями, мріями, правами і достоїнствами. Потреби такого малюка нічим не відрізняються від потреб будь-якого іншого дитини. Не варто замикатися на цьому, забуваючи про інших членів родини.
Не потрібно ставитися до малюка з таким захворюванням, як до важкої ноші. Даруєте малюку свою любов, і він відповість вам тим же.
Не варто бентежитися цікавих поглядів сторонніх, ставитеся з ним спокійно, без збентеження відповідаючи на запитання знайомих і перехожих.
Не потрібно відмовлятися від нових знайомств, якщо це необхідно, головне - щоб ви і малюк відчували себе комфортно.
Зустрітися з батьками, які мають діток з таким же захворюванням, спілкуйтеся з ними, обговорюйте питання, які стосуються ваших дітей.
Дитині з таким захворюванням, як хвороба Дауна, бажано відвідувати звичайну школу, так як, навчаючись у спеціалізованому закладі, він в очах інших людей виглядає не таким, як інші, а значить, йому буде складніше завести друзів і спілкуватися з людьми. Для таких діток дружба з іншими дітьми дуже важлива і допомагає їм отримати необхідні соціальні навички.
При правильно організованому догляді, ранньої підтримки та психологічної допомоги дитина з таким захворюванням виросте цілком адекватним і подарує своїм батькам позитивні емоції і насолоду від спілкування.
Поради дорослим  щодо виховання дітей з синдромом аутизму

Виховання дітей з синдромом аутизму може бути не легким завданням. Хоча особливі діти зазвичай поводять себе добре, не усвідомлюючи цього. Також не усвідомлено вони можуть поводити себе погано. Батькам необхідно розуміти це і беззастережно любити своїх дітей. Ось кілька порад, які допоможуть у вихованні дітей з синдромом аутизму:

- Розумійте   дітей.

         Дорослі повинні усвідомлювати, що більшість дітей з синдромом аутизму, не розуміють поняття "погана поведінка". Наприклад, деякі діти дуже чутливі до світла і звуків. Коли вони знаходяться в такому середовищі, діти починають погано себе поводити. Вивчення їх індивідуальності і сприйняття певних факторів допоможе Вам піклуватися про них.

- Ваші очікування можуть не виправдатися.

         Звичайна дитина під час обіду за столом сидить спокійно, а дитина особлива, може себе поводити більш не очікувано. Не чекайте від них чогось надприродного, інакше це засмутить Вас і Вашу дитину. Для початку вирішіть проблеми простіші.

- Хваліть дитину за її успіхи.

         Якщо Ваша дитина навчилася бути сама собою, то обов'язково похваліть її. Особливі діти потребують того, щоб батьки любили і цінували їх.
- Не соромтеся своїх дітей.

        Якщо Ваша дитина поводиться галасливо в громадському місці, то це не велика проблема. Іноді діти з синдромом аутизму можуть привертати увагу інших людей. Ви не повинні соромитися своїх дітей.

- Вчіться весело проводити час зі своїми дітьми.

         Іноді проводити весело час з особливими дітьми не дуже-то легко, але Ви повинні навчитися любити їх такими, якими вони є. Намагайтеся творчо діяти. Іноді достатньо просто обійняти дитину і насолодитися цим прекрасним моментом.

Поради дорослим щодо гіперактивних дітей

  З ними всім нелегко, особливо батькам: ці діти не сидять на місці ні секунди, затримати на чомусь їх увагу абсолютно неможливо, вони насилу фіксуються в часі і просторі. Дивлячись на таку дитину, хочеться порівняти її з рухомим шматочком ртуті, навколо якого рухаються предмети самі собою. Причинами такої поведінки може бути кілька факторів: починаючи від стресу і закінчуючи органічним ураженням мозку.
Дорослі повинні розуміти головне: не тільки їм важко, важко й самій дитині поодинці справлятися зі своєю гіперактивністю. Психологами, які займаються цією проблемою, була вироблена ціла система практичних порад. Ось основні з них:
1. Будьте послідовними і постійними.
2. Намагайтеся завжди вести розмову спокійно і повільно.
3. Не лякайтеся свого роздратування або гніву. Все це нормально, якщо правильно його контролювати. Якщо Ви починаєте всерйоз сердитися, то це не означає, що Ви втратили любов до своєї непосидючої дитини. Просто потрібно навчитися відділяти манеру його поведінки, яка Вас дратує, від його особистості. Скажіть дитині: "Я тебе люблю. Мені просто не подобається, коли ти ламаєш свої іграшки і розкидати їх по всій кімнаті".
4. Намагайтеся уникати постійних заборон і окрики - "перестань", "не смій", "не можна" і так далі.
5. Обов'язково забезпечте дитині чіткий розпорядок дня. Складіть (краще разом з дитиною) детальний розклад, що включатиме: сон, прийом їжі, прогулянку, гру, заняття і звичайні домашні обов'язки. Намагайтеся дотримуватися цього розкладу, незважаючи на бажання дитини постійно від нього відхилятися. З часом дитина звикне до розміреного розпорядку дня, що  стане основою системи життя.
6. Не давайте дитині всі іграшки відразу. Дайте одну-дві і нехай награється вдосталь, тоді можна дати іншу. Якщо дитина сіла за стіл малювати, нехай на столі не буде нічого зайвого, тому, що гіперактивним дітям не під силу самостійно відсікати все, що їй заважає на даний момент.
7. Враховуючи підвищену збудливість своєї дитини, постарайтеся, щоб у грі одночасно брало участь не більше 2 - 3 дітей.
Необхідно, щоб ігровий арсенал гіперактивної дитини містив різні конструктори, пазли, звичайні настільні ігри. Не хвилюйтеся, якщо відразу дитині не під силу буде займатися значний проміжок часу. Проявіть терпіння і іноді грайте з ним не тільки в м'ячик, а, наприклад, в шахи. Тоді з часом дитина привчиться займати себе іграми довгий час. Ми часто недооцінюємо силу найпотужнішого стимулу - згоди батьків пограти разом з дитиною. Адже заради цього дитина буде готова забути і про футбол, і про біганину по вулиці, і про капризи. Фахівці стверджують, що при правильному вихованні гіперактивної дитини років до дванадцяти виростає звичайним підлітком.



          НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА:
Організація інклюзивного навчання

Нормативне забезпечення

·         „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 і від 14 червня 2000 р. № 963” (введення посади асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням)
«Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» Лист Міністерства №1/9 – 384 від 18.05.12





Підписатися на: Дописи (Atom)